Зміст, особливості, структура конфлікту

Лекція 2. Природа конфлікту. Конфлікт як процес

Конфлікт, його сутність

Поняття конфлікт означає зіткнення, існує багато дефініцій цього терміну. Усі вони зводяться до розуміння конфлікту як зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних відносинах індивідів або групи людей, які пов'язані з гострими негативними емоціями, переживаннями. За суттю конфлікт означає суперечність, розбіжність, неузгодженість, боротьбу між думками, інтересами, бажаннями, позиціями людей тощо. Його протилежністю є злагода, єдність, згуртованість, мир. Як поняття конфлікт застосовується і в переносних значеннях, і у багатьох випадках може не стосуватися взаємин між людьми. Часто можна почути вирази: конфлікт між ідеями, теоріями, видами живих організмів, технічними пристроями, комп'ютерними програмами. Таке явище відрізняється від конфлікту в людських взаєминах і досліджується тією наукою, яка вивчає відповідну сферу дійсності та ті суперечності, протиріччя, що виникають в цій галузі.

Як зазначалося проблемами конфліктів у суспільстві, взаємодії між людьми займається конфліктологія. Саме ця наука розглядає конфлікт як явище людського життя, його загальні риси, а також поведінку людей, їхню взаємодію за умови розбіжності їх уявлень, інтересів. Якщо за конфліктом ідей, теорій, відкриттів стоять люди, їхня боротьба, суперництво, тоді ці питання розглядає конфліктологія.

За природою конфлікт — це соціальне явище. Суспільство не може існувати і розвиватися без конфліктів. Взаємодія особистостей, що представляє сутність людського суспільства, завжди передбачає виникнення конфліктяк вияв суперечностей, розбіжності між соціальними групами, класами, ролями, державами тощо. Тому явище конфлікту можна розглядати з соціологічної точки зору саме у контексті аналізу суспільних взаємин. У цьому значенні конфлікт є чинник соціального розвитку, як позитивний (конструктивний), так і негативний (деструктивний) і виявляє соціальні протиріччя, цінності, інтереси, потреби, рівень розвитку суспільства.

З психологічної точки зору конфлікт є загострення міжособистісних стосунків, внутрішньо особистісних суперечностей, зіткнення особистісних вірувань, позицій, потреб різних індивідів, їхніх амбіцій. Психологічні аспекти конфлікту полягають у тому, що кожна людина є своєрідна та унікальна за природою, має власну систему цінностей, а тому виявляє особистісне ставлення до будь-якої ситуації, зокрема конфліктної, керуючись власними поглядами, установками, життєвим досвідом. У конфлікті поведінка кожної особистості також є індивідуальною і виражається у характері її реакції на ситуацію, здатності приймати конкретні рішення, способи дій, готовності шукати шляхи позитивного вирішення конфлікту.

Отже, з будь-якої точки зору за сутністю конфлікт є зіткнення двох сторін (осіб, груп), серйозна розбіжність, що викликає напругу в ситуації, взаєминах. Напруга виникає тому, що зіштовхуються позиції партнерів, під загрозою опиняються їхні інтереси, конкретна ситуація оцінюється кожною стороною по-різному, через призму власного бачення, особистих переконань тощо. Визначальною ознакою конфлікту є те, що він завжди супроводжується негативними емоціями різного вияву та інтенсивності.

Усі знають, що коли людина свариться або її ображають, не задовольняють її бажання, у неї виникає стан обурення, гніву, незадоволення тощо. Ці неприємні емоції спричинюють і підсилюють напругу, яка завжди існує у конфлікті.

Зміст, особливості, структура конфлікту

Для конструктивного розв'язання конфлікту важливо знати його своєрідні особливості. Знання цих особливостей допоможе кожному скласти правила, які б скеровували поведінку людини у конфлікті, були підказкою у виборі конкретних дій. Серед основних специфічних особливостей конфлікту виокремимо наступні.

Конфлікт "створюють"люди. Вони є його сторони, учасники. Тому конфлікт є соціальне, суспільне явище. Насамперед, люди діють у ньому як соціальні істоти. Вони є представниками суспільства і відповідного соціального середовища. За ними завжди стоять інтереси держави, етнічної спільноти, політичні, релігійні інтереси тощо. У поведінці людини, зокрема у конфлікті, виявляються її належність до конкретної соціальної, професійної, вікової групи, епохи, особливості її соціального статусу, соціальної ролі, яку вона в конфліктній ситуації виконує. Отож, зазначені особливості можуть бути і причинами зіткнення, суперництва між людьми, і чинниками, які зумовлюють, впливають на розвиток конфлікту. Окрім цього кожна конфліктуюча сторона має власні, приватні інтереси, особистісні потреби; як людина визначається загальними та індивідуальними психологічними особливостями, що пояснюютьїї поведінку у конфлікті. З однієї сторони, усі люди нібито діють подібно як кожна жива істота, оскільки спрацьовує інстинкт самозбереження. З другої—у кожної особи у процесі розвитку виробляється свій спосіб реакції на сутичку та поведінки у конфліктній

ситуації, що можна віднести до певного типу. Але у людини виявляються також специфічні, своєрідні особливості, що відрізняють її поведінку у конфлікті від інших.

Слід також зазначити, що будь-який конфлікт між людьми веде до суспільних, соціальних змін. У конфлікті важлива не сама проблема, важливіше—хто і як дивитьсяна неї. Ця думка є продовженням попередньої. Іноді важко зрозуміти проблему,із-за якої виник конфлікт. Така складність виникає через те, що люди по-різному дивляться на одну і ту саму ситуацію, можна сказати "черезсвої окуляри", через призму свого життєвого досвіду або через системувласних уявлень, цінностей. Недарма вважається, що конфлікт—цевнутрішньо сконструйоване бачення ситуації. Він утворюєтьсяу свідомості учасників. Навіть людина зі сторони оцінює конфліктсуперників залежно від того, як вона його особисто сприймає. Тому майжезавжди важко сказати, хто є винний. Кожна людина сприймає і оцінюєдовкілля за власними принципами і нормами, саме які вона вважаєправильними та об'єктивними, і яких, на її думку, повинні дотримуватисяінші.

На бачення конфліктної ситуації впливають також соціальний статус людей, їхні соціальні та тендерні ролі, позиції у конкретний момент. Можна уявити конфлікт між викладачем і учнем (студентом), керівником і підлеглим, батьками і дітьми, старшою за віком і молодою людиною, чоловіком і жінкою. Зазначені позиції виявляються у стереотипах поглядів, суджень, поведінки людей, що і зумовлює відповідне сприймання ситуації, реакцію на неї. Для прикладу, керівник вважає, що він несе відповідальність за виробництво або діяльність організації і краще знає, як необхідно діяти у ситуації, а тому підлеглий повинен виконувати йогорозпорядження. Вчитель вважає, що учні зобов'язані дотримуватися його вимог та не перечити йому. Слід зазначити, що суб'єктивне бачення ситуації також полягає у тому, що людина завжди очікує від партнера відповідної поведінки, яка повинна бути згідно з її поглядами, соціальними стереотипами. Конфлікт тому і виникає, що очікування майже завжди не справджуються.

Суб'єктивність оцінки ситуації виявляється ще і втому, як людина хоче дивитися на ситуацію. Згадаймо, що у сонячні дні або, коли ми у бадьорому настрої, все нас радує. І навпаки, у певний день ті ж самі люди, та сама робота починає нас дратувати. Отож, у конфлікті не слід забувати, що кожний бачить ситуацію зі своєї позиції.

Конфлікт — це є завжди протилежність цілей, позицій, думок, інтересів, що спричинює відповідні наслідки. У житті людина постійно перебуває у ситуаціях, які на перший погляд можна назвати конфліктом. Хіба люди не сваряться, не сперечаються? Маленька дитина починає вигукувати батькам, ображати їх, тому що не бажає виконувати їх вимоги. Колеги по роботі сваряться, кожний з яких відстоює свій шлях розв'язання проблеми. Чи можна назвати такі сварки, суперечки конфліктами?

Конфлікт реально існує, якщо є негативний наслідок розбіжностей у думках, емоційних реакціях. Він виявляється у ворожій, агресивній поведінці однієї особи або інших, між якими виникло непорозуміння.

Наслідок — це є припинення позитивних взаємин, міжособистісної взаємодії або появи агресії, депресії у людини. Але головною ознакою конфлікту є те, що особи вдаються до різноманітних негативних, жорстоких дій з метою відстояти свою позицію. Перелічити і передбачити обурливі дії конфліктуючих немає змоги. Почуття доходять до моменту кипіння і людина здатна на неочікувану реакцію. Загалом це — відмова від виконання своїх обов'язків, бойкот, страйк, погрози, написання скарг. Проте бувають випадки, коли тільки одна із сторін визначає ситуацію як конфліктну, має претензії до партнера і продумує сукупність дій для боротьби з ним. Цей інший учасник може навіть не здогадуватися, що він залучений до конфлікту і викликає негативні емоції у партнера.