Подвоєння та подовження приголосних в українських іменах

В українській мові, на відміну від російської, подвоєння приголосних в іменах людей трапляється рідко (пор. укр.: Інокентій, Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агрипина і рос.: Иннокентий, Ипполит, Кирилл, Савва, Филипп, Агриппина тощо).

Подвоюються здебільшого сонорні приголосні у двоскла­дових іменах іншомовного походження: Алла, Белла, Жанна, Інна, Нонна, Елла, Емма, у тому числі й у засвоєних давно, як-от: Ганна, Іванна, та в деяких трискладових та бага-то­складових типу Алоллінарія, Ізабелла, Сусанна, Аполлон, Палладій.

В імені Ілля подвоєння л відбиває наслідок процесу уподібнення в україн-ській мові звука ј м'яким приголосним.

 

Правопис йотованих в іменах

Букви я, ю, є, ї пишуться в іменах:

а) на початку слова і після голосного на позначення звукосполучень й + а, й + у,

й + е, й + і, напр.: Ярина, Юлія, Юхим, Єва, Ївга,Сергію, Надіє;

б) після приголосного на позначення голосних, а, у та м'якості цього приголос-

ного: Омелян, Касян, Тетяна, Люд­мила.

 

Примітка 1.

Сполучення йя, йї, йю, йє пишуться в імені Майя (Майї, Майю, Майє).

Примітка 2.

В українській мові, на відміну від російської, в іменах після м'яких приго-лосних перед йото­ваними м'який знак не пишеться пор. українські: Омелян, Уля-на, Тетяна і російські: Емельян, Ульяна, Татьяна), за винятком іншомовних типу Люсьєна.

Роздільність вимови йотованих я, ю, є, ї і попереднього твердого приголос-ного позначається апострофом. Апостроф у власних іменах людей пишеться після губних, задньо­язикових і р перед йотованими я, ю, є, ї, напр.: Дем'ян, Лук'ян, Ва-лер'ян, Мар'ян, Дар'я (Дар'ї, Дар'є), Любов'ю.

Примітка 1.

Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний, який

належить до кореня, напр.: Святослав.

Примітка 2.

Апостроф не пишеться, коли я, ю озна­чають а, у в сполученні з

пом'якшеним приголосним, напр.: Зорян, Катря (Катрю).

Правопис присвійних прикметників, утворених від імен

Присвійні прикметники, що утворюються від власних імен і означають на-лежність чогось тій чи іншій особі, пишуться з великої літери: Семенів портфель, Оксанина книжка.

Примітка. Прислівники, утворені від власних назв цього типу, пишу-ться з малої літери: по-івановому, по-маріїному.

Відіменні присвійні прикметники творяться за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн) та фонетичних варіантів -ов, -ев (-єв):

Іван: Іванів зошит Іванова заява

Петро: Петрів " Петрова "

Гриць: Гриців " Грицева "

Сергій: Сергіїв " Сергієва "

Микола: Миколин " Миколина "

Лариса: Ларисин " Ларисина "

Надія: Надіїн " Надіїна "

Примітка 1.

У присвійних прикметниках звуки о, е (у відкритих складах) часто чергу-

ються з і (узакритих складах): Макарів син — Макаровою сина, Макарова дочка: Василів син — Василевого сина, Василева дочка.

Примітка 2.

Присвійні прикметники, що утворю­ються від чоловічих імен з основою на

м'який приголосний, шиплячий, й і деякі на р, незалежно від місця наголосу,

мають у жіночому та середньому роді суфікс -ев (а, е) або -єв (а, е): Василева (Костева, Андрієва, Ігорева, Дорошева) сестра; Василеве (Костеве і т. ін.) паль-то.

У присвійних прикметниках, утворених від імен, що закінчуються на -а, -я, пишеться суфікс -ин (а не -ін), а після голосного або апострофа -їн, напр.: Настин (від Настя), Марусин (від Маруся), Катрин (від Катря), Колин (від Коля), Галин (від Галя), Раїн (від Рая), Клавдіїн (від Клавдія), Мар'їн (від Мар'я).

Примітка 1.

Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш:

Ольга — Ольжин, Галька — Гальчин, Мелашка — Мелащин, Явдоха — Явдошин.

М'який знак у прикметнику зберігається перед ж, ч (щ), ш, якщо він є в іме-ні, від якого походить присвійний прикметник: Галька — Гальчин, але Наталка —Наталчин.

Примітка 2.

Приголосний с у присвійних прикметниках із групами -ск-, -ськ- зберіга-

ється, а к переходить у ч: Параска — Парасчин, Ониська — Онисьчин, причому ь перед ч теж пишеться, якщо він є в імені, від якого походить присвійний прикмет-ник.