Декларування безпеки об’єкта підвищеної небезпеки

Постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 956 затверджено нормативно-правовий документ «Порядок декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки».

Згідно з вимогами цього документа суб’єкт господарської діяльності (у власності або користуванні якого є хоча б один ОПН) організовує розроблення і складання «Декларації безпеки об’єкта (об’єктів) підвищеної небезпеки» на основі дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов’язані з експлуатацією цього (цих) ОПН. Декларація безпеки повинна включати:

результати всебічного дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику;

оцінку готовності до експлуатації ОПН відповідно до вимог безпеки промислових об’єктів;

перелік прийнятих з метою зниження ризику рішень і здійснених з метою запобігання аваріям заходів;

відомості про заходи щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій.

«Декларація безпеки…» складається з титульного аркуша встановленої форми і розділів: «Загальні відомості про об’єкт підвищеної небезпеки»; «Заходи щодо забезпечення безпеки ОПН та локалізації і ліквідації аварій»; «Результати аналізу ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику» (а саме: умови виникнення та розвитку ймовірних аварій; перелік чинників і основних причин, що сприяють їх виникненню і розвитку; найменування та сумарна маса небезпечних речовин, що спричиняють аварії; розміри ймовірних зон дії уражальних чинників; стислий опис сценаріїв ймовірних аварій з урахуванням умов їх виникнення та розвитку; перелік моделей і методів розрахунку, що застосовуються під час дослідження ступеня небезпеки, та оцінки рівня ризику; дані про ступінь небезпеки та рівень ризику, а також про ймовірність заподіяння шкоди населенню та довкіллю; очікувані збитки); «Розрахунково-пояснювальна записка»; «Висновок» (де наведена узагальнена оцінка ступеня небезпеки та рівня ризику виникнення аварій на ОПН).

Експертизу «Декларації безпеки…» проводять акредитовані експертні організації.

«Декларація безпеки…» разом з позитивним висновком експертизи подається відповідним територіальним органам Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, Держекоінспекції, державної СЕС, Держпожбезпеки, Держархбудінспекції, а також відповідних місцевих держадміністрації або виконкому для подальшого обліку та інформування.

Порядок проведення аналізу небезпек та оцінки ризику аварій на ОПН встановлено нормативним документом «Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки» (Затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 4.12. 2002р. № 638).

Методика призначена для забезпечення: розробки «Декларації безпеки об’єкта підвищеної небезпеки»; прийняття рішень щодо розташування та експлуатації ОПН; розробки заходів щодо запобігання аваріям та підготовки до реагування на них; визначення обсягу відповідальності та страхових тарифів при страхуванні цивільної відповідальності ОГД за шкоду, що може бути заподіяна аваріями на ОПН.

У Методиці застосовуються такі терміни та визначення.

Аналіз ризику аварій – процес виявлення небезпек та оцінки ризику аварії на ОПН для людей, їх майна та довкілля.

Небезпека аварії – загроза, можливість заподіяння збитків людині, майну і (чи) довкіллю внаслідок аварії на ОПН.

Об’єкт «турботи» - реципієнти, негативний вплив аварій на які створює небезпеку для життєдіяльності населення та для довкілля і зачіпає інтереси громадськості.

Оцінка ризику аварії – процес визначення ймовірності та вагомості наслідків реалізації небезпек аварій для здоров’я людини, майна і довкілля.

Прийнятний ризик (R_пр) – ризик, який не перевищує на території ОПН і за його межами гранично допустимого рівня.

Ризик (R) – ступінь ймовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території ОПН або за його межами.

Основними кількісними показниками ризику аварії є:

індивідуальний ризик (R_i) – ймовірність загибелі людини, що знаходиться у даному регіоні, від можливих джерел небезпеки ОПН протягом року з урахуванням ймовірності її перебування у зоні ураження;

територіальний ризик (R_t) – ймовірність загибелі протягом року людини, яка знаходиться у конкретному місці простору, від можливих джерел небезпеки ОПН;

соціальний ризик (R_s) – ймовірність загибелі людей понад певну кількість (або очікувана кількість загиблих) у даному регіоні протягом року від можливих джерел небезпеки ОПН, з урахуванням ймовірності їх перебування у зоні ураження;

збитки від аварії – втрати (збитки) у виробничій і невиробничій сфері життєдіяльності людини, шкода довкіллю, заподіяні у результаті аварії на ОПН й обчислювані у грошовому еквіваленті.

При цьому процедура здобування зазначеної інформації (конче необхідної для оформлення «Декларації безпеки…» конкретного ОПН) особливо ретельно описана у Додатку 1 до «Методики…», а саме у нормативному документі «Настанова щодо дослідження небезпеки та кількісної оцінки ризику техногенних аварій» і здійснюється за такими етапами:

1-й етап – «Постановка задачі аналізу небезпеки й оцінки ризику»;

2-й етап – «Аналіз небезпеки й умов виникнення аварій»;

3-й етап – «Оцінка ризику (ймовірності) виникнення аварій»;

4-й етап – «Аналіз умов і оцінка ймовірності розвитку аварій»;

5-й етап – «Визначення масштабів наслідків аварій»;

6-й етап – «Оцінка ризику (ймовірності) можливих наслідків аварій»;

7-й етап – «Оцінка прийнятності ризику та прийняття рішення щодо заходів зі зниження його рівня».

Порядок виконання дослідження небезпеки та кількісної оцінки ризику аварій (що можуть «перерости» у надзвичайні ситуації) на потенційно небезпечних об’єктах досліджуваного об’єкта підвищеної небезпеки

На першому етапі: визначають мету і задачі дослідження ризику; виділяють (у складі досліджуваного ОПН) потенційно небезпечні об’єкти, для яких необхідно виконати аналіз небезпеки та ризику; визначають реципієнтів і виділяють з них об’єкти «турботи» суспільства.

На другому етапі «Аналіз небезпеки й умов виникнення аварій» для кожного з виділених для аналізу ПНО розглядається виникнення і розвиток: аварій, пов’язаних з впливом зовнішніх чинників природного, техногенного й антропогенного походження; аварій у результаті відхилень під час експлуатації.