План
1. Тип Членистоногі. Клас Павукоподібні.
2. Ряд Скорпіони, ряд Павуки.
3. Кліщі.
4. Клас Комахи. Ряд Тарганові. Ряд Клопи. Ряд Блохи.
5. Родина Справжні Мухи.
1. Тип Членистоногі. Клас Павукоподібні.
Властиві ознаки:
· Тіло складається з 2-х відділів: голово груди і черевце.
· Покриви тіла утворені хітиновою кутикулою з гіподермою клітинної будови.
· Наявні павутинні та отруйні залози.
· Апарат руху складається з шесті пар кінцівок.
· Травна система пристосована до живлення напіврідкою їжею.
· Ротовий апарат залежить від способу захоплення здобичі.
· Глотка виконує функцію сисного апарату.
· Дихальна система представлена легенями або трахеями.
· Кровоносна система залежить від органів дихання: найскладніша – у скорпіонів і павуків, які дихають легенями, найпримітивніша – у кліщів.
· Для павуків властивий статевий диморфізм.
Медичне значення мають представники рядів Скорпіони, Павуки, Кліщі.
2. Отруйні Павукоподібні.
Ряд Скорпіони.
Географічно поширені в субтропічних і тропічних широтах. В Україні зустрічаються в Криму.
Морфологічні особливості.
За формою тіла скорпіони нагадують ракоподібних, довжина від 1-17 см. У будові розрізняють голову, груди і черевце. Останній членик черевця закінчується шипом, в якому відкриваються шипом, в якому відкриваються протоки двох отруйних залоз. Скорпіони активні вночі, здобич уражують уколом жала, при цьому їх черевце закидається на спину.
Патогенна дія.
Отрута скорпіонів для людини теж небезпечна. Вона викликає сильний біль, набряки, почервоніння враженої ділянки. Укуси тропічних видів, наприклад, африканського скорпіона, можуть бути смертельними. Як профілактичний засіб проти укусів скорпіонів використовують антитоксичну сироватку.
Каракурт.
Мешкає в пустелях і передгір’ях Середньої Азії, в степах Криму і Таврії.
Морфологічні особливості.
Розміри самки сягають 1,5 – 2 см, самця – до 1 см. Тіло каракурта чорного кольору, інколи з яскраво-червоними плямами.
Патогенна дія.
Укуси каракурта небезпечні для людини, можуть бути і смертельні. Отрута зумовлює сильний біль у суглобах, грудний і черевній порожнинах, лихоманка.
Тарантул.
Зустрічається у степовій та лісостеповій зонах України.
Мешкає в грунті в нірках на глибині 30-60 см.
Морфологічні особливості.
Тіло на верхній частині має буре забарвлення, знизу – чорне. Кожна кінцівка складається з 7 сегментів, що мають темно-бурі і жовтаві поперечні кільця.
Патогенна дія.
Укуси цього павука болючі, викликають запалення шкіри, проте не смертельні.
3. Кліщі.
Властиві ознаки:
· Тіло кулястої або овальної форми, не розчленоване на відділи.
· У будові розрізняють голівку і власне тулуб.
· У дорослих форм чотири ходильних ніжок, перша пара кінцівок – хеліцери і друга – педипальпи – ногощупальця, що утворюють хоботок.
· На кінцях ніжок є кігтики, подушечки або присоски для прикріплення до хазяїна.
· Ротовий апарат залежно від типу їжі буває колюче-сисний, гризучо-сисний, ріжучий.
· Розвиток кліщів відбувається з перетворенням: яйця → личинка → німфа → імаго (статевозріла форма).
Тривалість життя кліщів від 6 місяців до 25 років. Серед кліщів є переносники трансмісивних хвороб людини і тварин.
Ряд Акариформні кліщі – збудники хвороб людини.
Коростяний свербун –збудник корости.
Паразитує у товщі епідермісу і частково на поверхні шкіри.
Морфологічні особливості. Коростяний свербун – це вшкірний ектопаразит, дрібних розмірів: самка 0,1 – 4 мм, самець – 0,2 – 0,3 мм. Ротовий апарат гризучого типу. Ці ознаки є пристосуванням до паразитичного способу життя.
В епідермісі шкіри самка буравить ходи 5-8 мм, де відкладає до 20 яєць. Через 2-3 дні з них виходять личинки, які перетворюються на німфу. Метаморфоз триває 15 діб. Після запліднення самки проникають в шкіру, а самці гинуть.
Людина заражається контактно-побутовим шляхом.
Патогенна дія. На шкірі хворого спостерігається висипка – це попарно розташовані дрібні папули (у місці проникнення кліща в шкіру), пухирці і кровян’і кірочки.
Залозник вугровий (Demodex folliculorum) – збудник демодекозу (залозна короста).
Морфологічні особливості. Червоподібний форми, самка довжиною близько 0,4 мм, самець – 0,3 мм.
Зараження людини відбувається контактним шляхом від хворого.
Паразит локалізується у порожнинах і протоках сальних залоз на обличчі і верхній частині грудей, волосяних сумках брів і вій. Відрізняється високій плідністю.
Викликає закупорку волосяного мішечка і протоки сальної залози. У випадку приєднання бактеріальної інфекції на шкірі з’являються гнійні вугрі.
Родина Іксодові кліщі. Собачий кліщ – переносник збудників інфекційної хвороби туляремії від гризунів до людини, а також переносник збудника весняно-літнього енцефаліту. Поширений у хащах лісової зони Європи, в гірських районах Криму, Кавказу.
Морфологічні особливості. Тіло собачого кліща овальне. Колір самців брунатний, а у самок, в міру наповнення їх кров’ю, змінюється від жовтого до червонуватого.
Довжина самця 2,5 см, самки – 4 -11 мм.
Тільки один раз за життя самка відкладає 10-12 тис. яєць на рослинний покрив грунту. Через 40 діб з яєць формується личинка → німфа → імаго. На хазяїнів паразит нападає тричі – у стадії личинки, німфи та статевозрілої форми.
Патогенна дія. Іксодові кліщі є переносниками збудників інфекційних хвороб людини, оскільки живляться кров’ю.
Тайговий кліщ – переносник вірусної хвороби – тайгового енцефаліту.
Паразитує на птахах і ссавцях. Поширений у тайговій природній зоні, а також мішаних лісах України.
Морфологічні особливості.
Тіло кліща має коричневе забарвлення. Розміри самця до 2,5 мм, самки – до 4 мм.
У життєвому циклі є два хазяїни. Личинки мешкають на птахах, гризунах, їжаках. Німфи живляться на білках, зайцях, бурундуках. Дорослі особини ссуть кров оленів, лосів, великої рогатої худоби.
Патогенна дія. Тайговий кліщ сприяє поширенню вірусу тайгового енцефаліту. Це важке захворювання, яке в 20-30% випадків закінчується інвалідністю і смертю
Клас Комахи.
Властиві ознаки:
· Тіло диференційоване на голову, груди, черевце.
· Голова рухоме з’єднана з грудьми, на голові знаходяться вусики, що виконують функції дотику і нюху.
· Ротовий апарат утворений трьома парами кінцівок – пари верхніх щелеп і двох пар нижніх; друга пара нижніх щелеп зрослася і у творила нижню губу, а верхня – хітиновий виріст.
· Залежно від типу живлення ротовий апарат може бути гризучо-жувальним, колючо-сисним, лижуче – сисним.
· Наявні різноманітні залози: пахучі, отруйні, воскові, шовковидільні.
· Органі чуття різних типів: дотику, нюху, зору, слуху, смаку, рівноваги.
· Медичне значення мають комахи – паразити і переносники збудників трансмісивних хвороб.
Ряд Тарганові.
Чорний тарган, Рудий тарган.
Мешкають в відкритій місцевості. Розміри чорного таргана 20-26 мм, прусака 8-11 мм. Самки відкладають яйця в кокони. Розвиток зародка триває 172 дні, при
Т0 +220 С. Живиться залишками продуктів, нечистотами і виділеннями людини.
Таргані – механічні переносники патогенних мікроорганізмів, цист найпростіших, яєць гельмінтів.
Ряд Клопи.
Головна воша (Pediculus capitis) – переносник спірохет – збудників поворотного тифу.
Паразитує на волосяному покриві голови, яйця – гниди кріпляться до волосся.
Життєвий цикл розвитку проходить на одному хазяїні. Самка на волосину виділяє клейку речовину, якою кріпить відкладені яйця – гниди. З яєць виходять личинки, розвиток відбувається на тілі людини протягом 2-3 тижнів, тривалість життя 27-38 днів. З цій період самка відкладає до 300 яєць.
Одежна воша – переносник спірохет – збудників поворотного і рикетсій – висипного тифів
Зараження людини тифом відбувається при втиранні через пошкоджені ділянки шкіри випорожнень і гемолімфи роздавленої воші.
Лобкова воша.
Паразитує на ділянках тіла з волосяним покривом, крім голови: на лобку, повіках, під піхвами.
Зараження людини відбувається через контакт з хазяїном паразитів. Від укусу та секрету слини комах з’являється подразнення, свербіння, шкірні висипки.
Ряд Блохи.
Блоха людська, Блоха щуряча – переносники чумних бактерій, які локалізуються в кишках бліх. Паразитують на покривах тіла птахів, ссавців, людини. блохи поширені на всій території.
Блохи – дрібні кровосисні паразити, рухаються за допомогою стрибальних ніг.
Укуси бліх викликають свербіння шкіри. При розчухуванні збудники хвороб (чуми) проникають під шкіру і заражують людину.
Джерелом зараження чумними бактеріями є миші, щурі, ховрахи, полівки, зайці.
Блохи здатні передавати рикетсій – збудників висипного тифу.
Ряд Двокрилі – мають одну передню пару крил, друга видозмінення у дзижчальця.
Гнус – сукупність кровосисних комах ряду двокрилі, а саме комарі,москіти, мошки, мокриці, ґедзі.
У Євразії поширені три роди кровосисних комарів: Anopheles, Aldes, Culex, які є переносниками збудників хвороб: малярії, туляремії, японського енцефаліту, сибірки.
Самки (кровосисні тільки самки) комарів відкладають яйця на поверхні води або вологий грунт, з яєць через 2-8-11 діб виходять личинки, вони плавають, живляться найпростішими, бактеріями.
Дорослі самці живуть 10-15 днів,самки – 3 місяці.
5.Родина Справжні мухи.
Механічні переносники хвороб.
Муха хатня - географічно поширена комаха, невибаглива до умов довкілля.
Комаха сіро-бурого кольору. Тіло і кінцівки покриті волосками.
Самка відкладає 100-150 яєць у гній, фекалії, сміття. Через добу виходить личинка, після третього линяння личинка перетворюється на лялечку, через 1-2 тижні формується імаго.
Муха кімнатна безпосередньо поширює збудників кишкових хвороб, туберкульозу, дифтерії, цисти найпростіших, яйця гельмінтів.
Муха – жигалка, або жигалка осіння -переносник збудників сибірки і сепсису.
Широко розповсюджена.
Тіло осінньої жигалки завдовжки 5-7 мм, сірого кольору з темними смугами на грудях і черевці.
Муха-жигалка – облігатна кровосисна комаха. Укуси мухи-жигалки дуже болючі, викликають подразнення, свербіння. Вона є механічним переносником збудників туляремії, сибірки, стафілокока.
Муха цеце – облігатні переносники трипаносом, збудників африканського трипаносомозу. Поширена у західних районах Африки.
Розміри – 10 – 13 мм, тривалість життя 3 – 6 місяців. За цей час самка 6 – 12 разів народжує одну живу личинку. У грунті личинка зазнає перетворень на лялечку і імаго.
Муха цеце живиться переважно кров’ю людини. людина є основним резервуаром африканського трипаносомозу.
