Історичні легенди. Наталена Королева.

В українській літературі жанр історичної легенди не є поширеним. Їх зустрічаємо в М. Костомарова, І. Франка, Лесі Українки, Катрі Гриневичевої, Осипа Турянського. Легенда є фольклорним жанром, що разом з історичними переказами творить найдавніший пласт народної словесності. Не обов'язково, щоб усі легенди мали релігійне забарвлення або ж точну історичну основу. Вони є частиною міфології народу, відтворюють його найдавніше буття.

Опрацьовуючи біблійну й античну міфологію, природно, що Н. Королева звернулася до легенд староруських, старокиївських. Працювала над цими джерелами письменниця впродовж багатьох років — вивчала джерела — усні й літературні, шукала зв'язків докиївських і скандинавських. У виборі тем і образів вона відштовхувалася від усних і письмових джерел. Саме в легендах Н. Королева хотіла бачити перехресні впливи різних культур, різних світоглядів. Тому в художній структурі легенд письменниці схрещуються Гераклові часи із землею Подніпров'я або ж накладаються легенди Піренеїв на ці ж старокиївські землі.

Цикл «Легенд старокиївських» був завершений Королевою на початку 40-х років. Вона написала двадцять п'ять легенд-оповідань, кожне з яких містить цілий комплекс ідей, думок, фактів, спостережень, художніх перевтілень. перша частина циклу з життя стародавнього Києва і Київської Русі була надрукована ще на початку 30-х років ХХ ст. у празькому українському журналі «Пробоєм». 1942 року вони вийшли окремою книжкою у двох частинах з присвятою у першій частині: «Мойому дружині В.Короліву-Старому, що вивів мене з інших далеких шляхів на шлях українського письменства, присвячую ці легенди. Авторка»

Письменниця пересадила на східнослов'янський, властиво, український грунт цілу китицю квітів з античного світу, і вони прийнялись тут, розцвівши яскравим цвітом. У невеличкій передмові до «Легенд старокиївських» Н. Королева образно говорить про їх походження, про необхідність людської душі тримати зв'язок з минулим, з Доброю Матір'ю Землею, що дає людині не лише плоди, а й душу для зберігання зерна правди. Письменниця не переоцінює свій труд, просить не шукати в них «строгої науковості», бо вони «не вислід розшуків, дослідів, розвідок, студій. Це лише квітки, виплекані двома невтомними садівниками. Мрія — наймення одної, друга ж зветься — Любов». Її вабить переплетення старогрецького, скіфського, візантійського, скандинавського і староруського світу, центром якого став давній Київ. Спираючись на візантійські і староруські джерела, на усну історичну традицію, вона розгортає художні оповіді, вкладаючи в них своє розуміння рівного становища скіфів і русів між іншими світами.

Цикл «Легенди старокиївські» можна поділити на три тематичні цикли: легенди скіфські, легенди княжої Русі і легенди, пов'язані з Києво-Печерським монастирем. Більшість їх сюжетів — відома («Аскольдова могила», «Перунове прокляття», «Стугна», «Кирило Кожум'яка», легенди про Феодосія Печерського, художника Аліпія та ін.), взята із староруського життя. Проходять через них герої біблійної і античної міфології, скандинавських саг, дії яких так чи інакше пов'язані з Києвом і Подніпров'ям.

Лише дві останні легенди — «Явлена вода» і «Хрещеник Попа Івана» — тематично відступають від усього циклу, відтворюють події дещо пізніших часів. У першій з них опрацьовано легенду про Самсонову криницю у Києві, яку письменниця пов'язала із легендою свого роду де Лачерда. Назва Самсонової криниці з цілющою водою виводиться у ній не від біблійного Самсона, а від хлопчика Самуся, внука городника діда Семена, що власними руками викопав ту криницю. І вже зовсім не відомою на українському ґрунті є легенда про таємницю народження графа Карла Сен-Жермена, французького алхіміка і авантюриста, друга Вольтера, який, за версією Н. Королевої, прийшов на світ від кохання між простою українською дівчиною з надтисянських Карпат і Францом Ракоцієм II, що на початку XVIII ст. почав із Закарпаття національно-визвольну війну угорського народу проти габсбургського панування. Помираючи на березі Тиси, мати охрестила сина, покликавши в свідки легендарну гору Піп Іван.

В окремих легендах у формі художньої розповіді Н. Королева ставить і розкриває наукові гіпотези, які знаходять підтвердження в наш час. Так, у легенді «Аскольдова могила» проведена думка про перше хрещення Русі за часів князювання Аскольда в Києві. На її думку, Аскольда вбили не варяги, а місцеві прихильники язичництва і лише у 1113 p., коли у Києві княжив Мстислав Володимирович, на Аскольдовій могилі була збудована Свято-Миколаївська церква. Гіпотеза про перше хрещення Русі підтверджена і науково обгрунтована в літературі, що з'явилася до 1000-ліття християнства на Русі, зокрема у монографії М.Ю. Брайчевського «Утвердження християнства на Русі» (1988).

Хто нині скаже, скільки правди у стародавній легенді, що Олена, мати візантійського імператора Константина, теж народилася на скіфській землі, що саме в її честь київська княгиня Ольга після хрещення прийняла хресне ім'я Олена. Багато цікавих фактів нашої прадавньої історії видобула письменниця з легендарних, археологічних і літописних джерел, опрацювала їх на стику з старогрецькими, візантійськими і скандинавськими джерелами, створивши колоритну мозаїку присутності Скіфії, Давньої Русі і України в загальноєвропейському історичному і культурному процесі. Вона мала на це повне право і як вчений археолог і історик, і як художник слова.

«Легенди старокиївські» були лебединою піснею Наталени Королевої. Умови для її літературної праці склалися несприятливо, і вона після цієї книги не видала нічого нового (О. Мишанин, «Дивосвіт Наталени Королевої»).