Сутність, зміст і завдання організації обліку

Тема 1. Основи організації бухгалтерського обліку

План

Сутність, зміст і завдання організації обліку

Предмет та об'єкти організації обліку

Принципи організації обліку

Методи (прийоми) організації обліку

Сутність, зміст і завдання організації обліку

Інформація, що характеризує фінансово-майновий стан підприємства, є основним засобом зв'язку між суб'єктом управління та об'єктом господарювання. Без інформації неможливо цілеспрямовано впливати на функціонування як окремих бізнесових структур, так і економічної системи держави, тому інформація є необхідним елементом управління. Процес управління є комплексом заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих умов розвитку та ведення виробництва. Ефективне управління забезпечує раціональне використання виробничих ресурсів та зменшення необґрунтованих втрат, чим сприяє зростанню прибутковості фінансово-економічної діяльності суб'єктів господарювання, а тому за ринкових умов стає одним з фундаментальних факторів або складових економічного зростання.

Виходячи зі змістовного поняття управління (спрямовування, керівництво) його слід розглядати як функцію, що забезпечує організацію системи бухгалтерського обліку, збереження її певної структури, підтримання оптимального режиму функціонування, реалізацію програм і цілей, поставлених суб'єктом управління.

«Організація» (від лат. - надаю упорядкованого вигляду, улаштовую) можна визначити, що організація обліку - це сукупність цілеспрямованих процесів або дій зі створення, функціонування, упорядкування та постійного удосконалення системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення внутрішніх та зовнішніх користувачів обліково-економічною інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень.

Змістом організації обліку є вибір та забезпечення практичного функціонування і подальшого розвитку сукупності взаємопов'язаних методів, способів та засобів, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Організацію обліку також можна розглядати як функцію управління, що нормативно-правовими, організаційними, виконавчими та контрольними заходами забезпечує створення, функціонування, упорядкування та динамічний розвиток системи бухгалтерського обліку і його гармонізацію з ринковим механізмом та специфічними особливостями суб'єкта підприємницької діяльності.

В Україні виділяють два організаційних рівня управління бухгалтерським обліком: 1) організацію національної системи бухгалтерського обліку; 2) організацію бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання. Національну систему бухгалтерського обліку формують Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти. Вони регулюють питання методології, порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також визначають засади організації обліку на підприємстві. Регламентування методологічних засад бухгалтерського обліку забезпечує формування порівнянної та достовірної облікової інформації, яку можна узагальнити як у цілому по країні, так у розрізі регіонів, галузей економічної діяльності та окремих підприємств у різні звітні періоди та використати для управління національною економікою, тому державне регулювання бухгалтерського обліку об'єктивно необхідне.

На організацію обліку впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. До перших належать: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку; а до других - форма власності та організаційно-правова структура підприємства (ТзОВ, АТ, СП, ДП, тощо); вид економічної діяльності чи галузеве підпорядкування, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; система оподаткування (звичайна, проста, спрощена); параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатурою продукції, чисельністю працюючих; організаційно-технічні умови діяльності, особливості технології та організаційно-технічної структури; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, тощо. Повноваження підприємства щодо організації та ведення бухгалтерського обліку реалізуються у внутрішніх регламентах, зокрема, у Наказі про облікову політику. Він розробляється на основі централізованих нормативних документів із урахуванням специфічних особливостей підприємства..

Бухгалтерський облік як сконцентрована і завдана учасниками господарського процесу система призначена вирішувати такі завдання:

1) облік збереження та руху майна підприємства;

2) облік прав власників майна та відповідальності виконавців;

3) забезпечення ефективного управління підприємством;

4) виявлення економічних і юридичних наслідків господарських операцій.

Бухгалтерський облік є процесом, що забезпечує виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання та передачу інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Відповідно, організація обліку призначена забезпечити реалізацію інформаційної функції бухгалтерського обліку, у тому числі формування інформації, необхідної як для прийняття управлінських рішень, так і забезпечення контрольних або аналітичних процедур. Зокрема, необхідно забезпечити формування повної, достовірної, своєчасної інформації щодо:

1) наявності та руху майна. З цією метою для кожного об'єкта господарювання ведуть регістри аналітичного обліку (картки складського обліку, інвентарні картки, касова книга, тощо);

2) прав власників майна. Для цього облік статутного капіталу організується як у цілому по підприємству, так і у розрізі власників (засновників);

3) відповідальності виконавців, тому облік майна організується у розрізі кожної матеріально-відповідальної особи;

4) результатів фінансово-господарської діяльності - облік організується у розрізі центрів відповідальності, структурних підрозділів, видів продукції. Це дозволяє встановити чинники, що впливають на результати діяльності як підприємства у цілому, так і кожного структурного підрозділу та розробити ефективні управлінські рішення щодо видів діяльності та продукції, обсягів її виробництва, тощо.

Організація обліку як змістовне поняття включає упорядкування, збереження і підтримку внутрішнього порядку системи бухгалтерського обліку як складного системного багаторівневого утворення; утворення та удосконалення взаємозв'язків та найбільш раціонального співвідношення та взаємодії його елементів та частин, зумовлених побудовою системи; підтримання якісної визначеності системи; а також сукупність заходів, спрямованих на забезпечення функціонування системи із найбільш раціональним використанням ресурсів.

Бухгалтерський облік є складною багаторівневою структурою, яку можна структурувати за різними напрямками (рис. 1.1).

У складі бухгалтерського обліку виділяють три частини: 1) методологію; 2) методику; 3) прагматику. Кожна з них має власне призначення і виконує власну функцію при веденні обліку на підприємстві. Методика і методологія визначають зміст методів і способів, що використовуються для обліку господарських операцій, концептуальні засади і основоположні принципи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Прагматика є системою правил, що забезпечують практичну реалізацію методики і методології, тобто системою заходів, спрямованих на практичне функціонування бухгалтерського обліку. До них належать вибір раціональної структури апарату бухгалтерії, способи ефективної побудови та заповнення облікових регістрів, шляхи використання обчислювальної техніки.

Принципи, методи та прийоми оцінки та обліку, що використовуються підприємством, визначає методологія обліку, тому саме вона є основою інтерпретації інформації щодо господарських операцій, а тому підґрунтям організації обліку: «Методичне і методологічне забезпечення визначають зміст і порядок функціонування інших елементів системи - облікового процесу і праці персоналу, задіяного у ньому». Вилив методології на організацію обліку полягає у тому, що із можливого переліку методичних і технічних прийомів обираються методи, способи і прийоми, найбільш адаптовані до специфіки обліку кожного об'єкта господарювання та визначені нормативними документами - П(С)БО.

Отже, основою організації обліку є методологія і методика, тому удосконалення бухгалтерського обліку забезпечується лише шляхом одночасного, синхронного реформування усіх трьох складових. Одиночні, нескоординовані заходи, що будуть вживатись стосовно окремих напрямків (методології, методики, організації або їх елементів) не можуть принести бажаного результату, а тому безперспективні.

Технологічну структуру бухгалтерського обліку відбивають три етапи облікового процесу (первинний, поточний, підсумковий облік). Кожний з них має власне призначення і характеризується певними особливостями, які впливають на вибір та організацію облікових номенклатур, носіїв інформації, їх руху та забезпечення, тому кожний етап може розглядатись як окрема підсистема, що функціонує у межах цілісної системи «Бухгалтерський облік». Але, технологію бухгалтерського обліку формує їх взаємозв'язок, послідовність та системність, тому лише системний підхід до організації як кожного облікового етапу, так і усієї системи у цілому забезпечує раціональність обліку. За рахунок оптимізації окремого облікового етапу і запровадження, наприклад, автоматичного складання звітності або формування облікових регістрів не можна оптимізувати увесь обліковий процес. Раціональність й оптимальність облікового процесу як складної, багаторівневої системи можуть забезпечити лише цілеспрямоване упорядкування, гармонізація й удосконалення кожної його складової (структурних елементів, методики, техніки) як певних сукупностей, тому реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання та передачу інформації необхідно організувати як системну послідовність логічно взаємопов'язаних між собою стадій облікового процесу, підпорядкованих потребам управління.

Залежно від сфери діяльності у системі бухгалтерського обліку виділяють дві автономні підсистеми 1) обліковий процес як сукупність облікових операцій; 2) роботу апарату бухгалтерії. Кожна з них призначена для виконана певних функцій. Обліковий процес забезпечує збирання, обробку, узагальнення та передавання інформації. Апарат бухгалтерії забезпечує здійснення облікового процесу. Функціонування кожної підсистеми здійснюється за допомогою певних організаційних прийомів, методів та способів, тому її слід розглядати самостійним об'єктом організації.

Топологічну структуру бухгалтерського обліку формують підсистеми з обліку кожного об'єкта господарювання (облік грошових коштів, облік запасів, облік необоротних активів, тощо). Для формування інформації про різні об'єкти обліку використовуються певні методологічні засади, визначені положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Вони безпосередньо впливають на методику і організацію обліку, наближуючи їх до специфічних особливостей кожного об'єкта обліку. Але, при здійсненні фінансово-господарської діяльності відбуваються одночасні взаємопов'язані зміни декількох об'єктів господарювання, які необхідно відобразити в обліку, тому обліковий процес необхідно будувати, з одного боку, із урахуванням специфіки кожного об'єкта обліку, а, з іншого - забезпечити раціональну взаємодію між підсистемами обліку. Це дозволить побудувати оптимальну систему бухгалтерського обліку, уникнути дублювання функцій апарату бухгалтерії та подорожчання облікових робіт.

При структуруванні бухгалтерського обліку за оперативно-виробничим принципом об'єктами обліку є структурні підрозділи підприємства (цехи, бригади, філії, тощо). Структурування бухгалтерського обліку за предметним та оперативно-виробничим принципами дозволить організувати аналітичний облік не лише у цілому по підприємству, але й у розрізі кожного центру відповідальності, структурного підрозділу, виду запасів, групи основних засобів, що забезпечить управління підприємством як по вертикалі, так і горизонталі.

Методологію бухгалтерського обліку формує сукупність принципів, тому організація обліку повинна будуватись на взаємопов'язаних між собою, інтегрованих та загальновизнаних у світовій практиці принципах, вироблених сучасною наукою. Лише науково обґрунтована система організації обліку, що використовує методичні прийоми різних наук (кібернетики, математики, статистики, моделювання, теорії комунікації, психології, інформатики, тощо) спроможна забезпечити потреби користувачів в інформації, необхідній для прийняття раціональних управлінських рішень та удосконалення на цій основі управління підприємством.