Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються, крім Цивільного та Господарського кодексів, в першу чергу, загальним Законом України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт», Законами України від 15 травня 1996 р. «Про трубопровідний транспорт», від 4 липня 1996 р. «Про залізничний транспорт», від 20 жовтня 1999 р. «Про транзит вантажів», від 5 квітня 2001 р. (вред. Закону України від 23 лютого 2006 р.) «Про автомобільний транспорт», від 20 жовтня 1998 р. «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період»6, від 1 липня 2004 р. «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Значне коло транспортних відносин регулюється транспортними кодексами і статутами окремих видів транспорту: Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 р., Кодексом торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р., Статутом внутрішнього водного транспорту СРСР, Статутом автомобільного транспорту УРСР, Статутом залізниць України. Серед інших актів транспортного законодавства України варто виділити правила перевезення вантажів, що приймаються стосовно різних видів транспорту і різного роду вантажів.
Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України «Про трубопровідний транспорт», дія якого поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (від промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування, а також іншими нормативно-правовими актами України.
Особливості застосування Закону «Про трубопровідний транспорт» щодо функціонування промислового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.
Головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту і дорожнього господарства, у сфері використання повітряного простору України та навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, є Міністерство транспорту та зв'язку України. (Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Указом Президента України від 27 серпня 2004 р)
Кожна з підгалузей єдиної транспортної системи України має свої органи управління, а також транспортні і інші організації, які входять до цієї підгалузі. Певне уявлення про них може дати система організацій залізничного транспорту.
З метою забезпечення державних і суспільних інтересів, свободи підприємництва і формування ринку транспортних послуг, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища Кабінет Міністрів України визначає умови і порядок організації діяльності залізничного транспорту загального користування, сприяє його пріоритетному розвитку, надає підтримку в задоволенні потреб залізниць у рухомому складі, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах.
Крім Міністерства транспорту та зв'язку, яке здійснює Державне управління транспортним комплексом, управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту Украї,ни (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим Міністерству транспорту та звязку України. Укрзалізниця діє на підставі Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 262
