Взаємодія норм міжнародного права

З нормами інших систем регулювання

Міжнародних відносин

З

найдавніших часів норми міжнародного права взаємо­діють із нормами міжнародної моралі та міжнародної ввіч­ливості. На відміну від міжнародного права, міжнародна мораль являє собою систему моральних норм, які суб'єкти міжнародного права зобов'язані виконувати, щоб уникну­ти осуду світового співтовариства. Прикладами норм між-

Глава V Норми міжнародного права

Взаємодія норм міжнародного права

 

народної моралі є норми, що зобов'язують надавати до­помогу іншим державам під час стихійного лиха, виявля­ти сумлінність у вирішенні суперечок тощо. Норми між­народної моралі є неписаними, юридично необов'язко­вими і дуже загальними, недотримання їх не спричиняє міжнародно-правової відповідальності й виключає засто­сування міжнародно-правових санкцій.

Норми міжнародного права тісно взаємодіють із нор­мами міжнародної моралі, проте розвиток моральних норм завжди випереджає появу норм міжнародного права. Нор­ми моралі немовби відіграють роль моделей, при сприй­манні яких держави створюють норми права. «Міжнародне право, — зазначає Г. К. Дмитрієва, — сприяючи зміцнен­ню позицій моралі, посилює її регулюючий вплив на між­народні відносини. З іншого боку, від ступеня відповідності міжнародного права нормам моралі залежить ефективність самого права. Чим вищим є моральний авторитет міжна­родного права, тим більшою є сила його впливу на народи і держави, тим ефективніше його функціонування»¹. Нор­ми міжнародної моралі відіграють допоміжну роль у регу­люванні міжнародних відносин, позаяк не мають юридич­ної сили, а мають моральний, політичний характер.

Існують приклади як історичного, так і сучасного по­силання на норми міжнародної ввічливості. Міжнародна ввічливість (comitas gentium) являє собою сукупність нор­мативних положень, які застосовуються в регулюванні між­державних відносин і посідають проміжне місце між нор­мами міжнародної моралі та міжнародно-правовими зви­чаями. Як і норми моралі, ці норми не є юридично обо­в'язковими. Проте, на відміну від моралі, вони містять кон­кретніші правила поведінки і мають форму звичаю, тобто правила, яке фактично регулює міждержавні відносини, але за яким держави не визнають юридично обов'язкової сили. Прикладом норм міжнародної ввічливості в дипло­матичній сфері можуть служити різного роду протокольні і церемоніальні норми: віддання шани прапору держави пе­ребування, покладання вінків до святих місць тощо.

Правило міжнародної ввічливості може стати нормою міжнародного права за допомогою перетворення його на

¹ Дмитриева Г. К. Взаимодействие международной морали и между­народного права //СЕМП. 1977. М., 1979. С. 150-151.

звичаєвість, а звичаєвості — на міжнародно-правовий зви­чай або ж шляхом його договірного закріплення¹. Тобто тривале застосування кількома суб'єктами правил ввічли­вості перетворює його на звичаєвість.

Звичаєвість — це міжнародне правило поведінки, що не має юридичної сили та укладається безпосередньо у відносинах між державами в результаті підтвердження його тривалою практикою. Таким чином, тривале засто­сування в практиці ненормативного правила міждержав­ного спілкування перетворює його на звичаєвість або тра­дицію. Традиції являють собою правила більш широкого і загального характеру, ніж звичаєвість. Прикладом цьому є традиція державної гостинності, що містить специфічні для окремих регіонів звичаї.

До суспільних явищ, які тісно взаємозалежать і взаємо­діють із нормами міжнародного права, належать політика, зовнішні відносини та дипломатія держав. Міжнародне право завжди нерозривно пов'язане з політичною взаємо­дією держав, що здійснюється за допомогою дипломатії. Для врегулювання або вирішення будь-якої міжнародної проблеми завжди є необхідним політичне рішення зацікав­лених у ньому суб'єктів міжнародного права. Використо­вуючи сучасний інструментарій міжнародного права, ди­пломатія здійснює цілі і завдання зовнішньої політики дер­жави та політичне врегулювання її відносин з іншими дер­жавами у процесі міжнародного спілкування. Популярною є теза про примат міжнародного права у політиці, який по­лягає в тому, що держави, визнавши обов'язковими ті чи інші міжнародні норми, повинні співвідносити свої по­літичні дії з вимогами настанов цих норм.

Суттєвий історичний вплив як на міжнародне право в цілому, так і на формування його сучасних норм має ре­лігія. Вона сприяє духовному і моральному вихованню суспільства. Релігійна свідомість, виступаючи важливою частиною суспільної свідомості, не може не робити впли­ву на формування та зміст як внутрішньодержавного, так і міжнародного права. Світові релігії (християнство, іслам, індуїзм) справляють різний вплив на міжнародне право, але міжнародне право не містить норм, які були б не­прийнятні для будь-якої світової релігії.

¹ Див.: Василенко В. А. Основы теории международного права. С. 200—203.

Глава V Норми міжнародного права

РЕКОМЕНДОВАНА

ЛІТЕРАТУРА ^^^„^^«^^«^^.„^^

Алексидзе Л. А.

Некоторые вопросы теории международного права:

императивные нормы права (jus cogens). Тбилиси, 1982.

Василенко В. А. Основы теории международного права. К., 1988. С. 228—264.

Гавердовский А. С. Специфика норм международного права и их классификация // Имплементация норм международною права. К., 1980. С. 11—47.

Колодкин Р. А.

Критика концепций «мягкого права» //Сов. государство

и право. 1985. № 12. С. 95-100.

Лукашук И. И.

Нормы международного права. М., 1997.

Мингазов Л. X. Эффективность норм международного права. Казань, 1990.

Миронов Н. В. Международное право: нормы и их юридическая сила. М., 1980.

Мовчан А. П.

Кодификация и прогрессивное развитие международного права.

М., 1972. С. 32-33.

Общепризнанные нормы в современном международном праве /

Отв. ред. Н. Н. Ульянова. К., 1984.

Пушмин Э. А.

Понятие основных принципов международного права //

СЕМП. 1978. М., 1980. С. 72-84.

Рулько Е. Т., Войтович С. А. Роль императивных норм в организации системы международного права //СЕМП. 1983. М., 1984.

Суворова В. Я. Локальные нормы международного права // Правоведение. 1973. № 6.

Ушаков Н. А. Проблемы теории международного права. М., 1988.

Черниченко С. В.

Нормы и осуществление международного права //

Теория международного права: В 2 т. М., 1999. Т. 1. С. 17—101.

Шестаков Л. Н.

Императивные нормы в системе современного международного

права. М., 1982.

Brownly I.

Principles of Public International Law. Oxford, 1990. Ch. 1.

Klabbers J.

The Redundancy of Soft Law //Nordic Journal of International Law.

1996. Vol.65. P. 167-182.