Користувачі бухгалтерської інформації

Фінансова звітність є формою узагальнення даних, що відображаються в системі бухгалтерського обліку результатом функціонування бухгалтерського обліку, тобто виступає основною метою облікового відображення господарської діяльності суб’єкта господарювання. Питання звітності, а особливо, вимоги щодо розкриття інформації, яку вона повинна містити, в якому напрямі розкривати діяльність суб’єкта господарювання сьогодні, є дискусійними та потребують подальшого дослідження. Невизначеною залишається і роль бухгалтерської звітності в господарському житті не тільки окремого суб’єкта господарювання, а й суспільства в цілому. Вагомий інтерес теоретиків та практиків облікової науки до даної проблеми обумовлений тією важливою роллю, яку відіграє бухгалтерський облік, а особливо звітності в процесі суспільного розвитку.

В основі побудови звіту про прибутки і збитки лежить підхід “доходи-витрати”, який заснований на мікроекономічних допущеннях, лімітуючих кількість трансакцій між економічними об'єктами. Відповідно до даного теоретичного положення автономні економічні одиниці (суб’єкти господарювання) розглядаються як закриті системи, які мають бути зацікавлені в досягненні максимальної економічної ефективності, що призводить до ігнорування інтересів окремих учасників господарських відносин та суспільства в цілому.

На відміну від англо-американської моделі бухгалтерського обліку в основі ісламської облікової моделі лежать положення теорії власника і шаріат, відповідно до постулатів якого індивіди, а не суб’єкт господарювання, несуть персональну відповідальність за власні дії в будь-якій сфері діяльності людини. Згідно цієї теорії, допускається одночасне знаходження у власності власника як активів, так і зобов'язань, що практично означає формування прибутку, використовуючи підхід “активи-зобов'язання”. Це призводить до необхідності фокусувати свою увагу на балансі, який стає формою звітності, що забезпечує потреби ісламського користувача. Крім того надання пріоритету балансу пов’язане з необхідністю достовірного та правильного нарахування податку закят. Особливості побудови балансу досліджено в попередніх працях2 в контексті особливостей прояву капіталу в системі бухгалтерського обліку. З цього приводу варто зазначити, що саме баланс показує наявність та стан активів та джерел їх утворення.

Теорія власника встановлює, що досягнення будь-якої мети економічної одиниці (суб’єкта господарювання) обмежується вимогою виконання інших цілей на відповідному рівні. Це призводить до необхідності дотримання довготермінового балансу виконання таких різних за значенням завдань, як, наприклад, досягнення певного рівня рентабельності, обсягу продажів і виплати закяту, а також захист інтересів працівників, розмір їх винагороди тощо. Орієнтація на баланс не є єдиною відмінною особливістю ісламської фінансової звітності. Іншою, не менш важливою, на нашу думку, є використання для оцінки активів і зобов'язань ринкових цін. Так, одним з найважливіших критеріїв в англо-американській і континентальній фінансовій звітності є принцип обачності (консерватизму), відповідно до якого пріоритет віддається обліку потенційних збитків, витрат і зобов'язань, а не потенційних прибутків, що виявляється в оцінці активів за мінімальною з можливих вартостей (ринковою або фактичною вартістю), а пасивів – за максимальною. Дотримання цього принципу призводить до оцінки і відображення активів за найменшою вартістю, що зазвичай означає зниження виплачуваних сум закяту.

Але оскільки релігійний податок на користь нужденних є одним з найбільш важливих мусульманських обов'язків, і Коран недвозначно наполягає на щедрості кожного правовірного по відношенню до малозабезпечених, то принцип обачності, пов’язаний з заниженням вартості активів і завищенням зобов'язань є, відповідно, неприйнятним для нарахування та сплати відповідної суми закят.

В англо-американській обліковій моделі через принцип обачності (консерватизму) запаси оцінюються і відображаються за найменшою з можливих вартостей, якими виступають собівартість або ринкова ціна. Західна бухгалтерська практика свідчить про відображення в балансі в більшості випадків запасів за собівартістю, що є неприпустимим для мусульман, оскільки для точного обчислення закяту необхідно використовувати ціну продажу. Іншою проблемою правильної оцінки об’єктів для визначення бази оподаткування закят є відображення дебіторської заборгованості в звітності підприємства. Особливий релігійний податок сплачується тільки з чистої дебіторської заборгованості, яка розраховується як рахунки до отримання за мінусом безнадійних боргів і рахунків до оплати.

Але на відміну від англо-американської облікової практики, в ісламському обліку не існує такого поняття, як сумнівна дебіторська заборгованість: дебіторська заборгованість або може бути отримана, або є безнадійною. Аналогічно, в даному випадку переслідується мета не допустити мінімізації особливого релігійного податку. В англо-американській та ісламській облікових моделях розрізняються також такі їх характеристики, як користувачі і цілі фінансової звітності. У даному дослідженні зупинимося на питанні забезпечення фінансовою інформацією всіх інформаційних потреб учасників господарських відносин. У ліберальній економіці приватна власність є одним з основоположних принципів, що мають сильний вплив на англо-американську облікову модель, яка функціонує в умовах розвиненого фінансового і акціонерного ринку з великими обсягами капіталу.

Головним суб’єктом англо-американського обліку, на якому фокусується його увага, є приватне підприємство, що обумовлює цілеспрямованість обліково-економічної інформації (фінансовій звітності) на потреби широкого кола інвесторів і кредиторів, зацікавлених в максимізації власних доходів та прибутковості вкладень. У ісламській економіці, що базується на таких постулатах, як кооперація, солідарність, справедливий розподіл багатства, суспільна і державна власність є важливішою, ніж приватна власність, що приводить до фокусування ісламського бухгалтерського обліку на обслуговуванні інтересів держави, забезпеченні фінансовою інформацією, насамперед, уряд і суспільство. Таким чином, в ісламській обліковій моделі головним користувачем фінансової звітності є уряд, оскільки збір і розподіл закят та інших державних податків є прерогативою держави.

Ісламська фінансова звітність є корисною для оцінки використання активів суб’єктів господарювання згідно шаріату в цілях реалізації як інтересів окремого підприємства, так і суспільства в цілому. Ісламська фінансова звітність повинна також давати можливість здійснити контроль розподілу отриманого доходу відповідно до правил і принципів шаріату. Крім того, розроблені стандарти бухгалтерського обліку для ісламських фінансових інститутів сприяють прозорості фінансової та інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання. Для виконання цих завдань в ісламській фінансовій звітності має бути максимально детально розкрита діяльність підприємства, щоб виключити порушення суб'єктами господарювання мусульманських країн економічних розпоряджень, що містяться в ісламі. Ісламська фінансова звітність сприяє її користувачам в ісламських країнах у формуванні обґрунтованих висновків про дотримання ісламськими підприємствами шаріату та оцінки їх економічної та соціальної ефективності.

Розроблена на основі західних зразків ісламська фінансова звітність дозволяє також в більшій мірі задовольняти державні потреби оподаткування та макроекономічного регулювання, що досить важливо для мусульманських країн, в яких держава є головним користувачем фінансової звітності. Потреба в повному розкритті облікової інформації обумовлює необхідність подальшого вдосконалення складу і структури фінансової звітності до шаріату. Одним з альтернативних напрямів цього процесу є заміна традиційного звіту про прибутки і збитки звітом про додану вартість, в якому велика увага приділяється питанням розподілу отриманого доходу. Даний звіт є документом, що декларує сумісну природу економічної діяльності, акцентуючи увагу користувачів на соціально-економічній позитивності діяльності підприємства, його корисності для суспільства в цілому. Звіт про додану вартість (звіт про джерела і розподіл доданої вартості) є трансформованою певним чином інформацією, що міститься в звіті про прибутки і збитки для полегшення процесу його впровадження в практику обліку.

Цей звіт – по суті, модифікація західного аналога, який разом з іншою аналітичною інформацією останніми роками все частіше представляється підприємствами промислово розвинених країн в своїй фінансовій звітності. Проте звіт про додану вартість, що діє в країнах зони поширення ісламу надає інформацію яка містить не лише особливості формування прибутку, але й його розподіл, що значно підвищує соціальну спрямованість фінансової звітності, та можливість користування нею всіма учасниками господарських відносин. Відмінність ісламського звіту про додану вартість від різноманітних і багатоваріантних західних прототипів полягає в дезагрегації окремих статей останніх, з метою кращого задоволення потреб мусульманських користувачів. У ісламський звіт про додану вартість, окрім традиційних статей включений мінімальний обсяг інформації про значущі, з погляду мусульманського суспільства, напрями діяльності підприємства: доходи, отримані від різного роду діяльності, розміри закяту.

Кожне підприємство залежно від власних потреб може надавати в Пояснювальній записці пояснення і більш деталізовану інформацію, розкриваючи, наприклад, джерела закяту і окремі статті звіту. Аналіз існуючих вітчизняних форм бухгалтерської фінансової звітності та вивчення задоволення інформаційних потреб всіх користувачів дозволяють стверджувати про необхідність внесення до існуючої звітності в напрямі її соціальної, екологічної та виробничої спрямованості. Адже, на думку української дослідниці.

Питання ля самоперервірки

1. Доктрина ісламського обліку.

2. Фактори впливу на побудову обліку в ісламських країнах.

3. Побудова соціального обліку

4. Облік розрахунків з постачальниками та покупцями.

5. Фінансова звітність.

6. Переваги та недоліки обліку і країнах ісламу.