1. б; 2. б; 3. в; 4. б; 5. б; 6. б; 7. г; 8. б; 9. б; 10. в.
Тема 2.9. Електронні музичні інструменти
ПЛАН
Перші електромузичні інструменти.
Щипкові ЕМІ.
Струнно-смичкові ЕМІ.
Духові ЕМІ.
Клавішні ЕМІ.
Ударні ЕМІ.
Сучасну естраду неможливо уявити собі без електромузичних інструментів (ЕМІ). Їх виникнення було обумовлено розвитком електроніки на початку XX ст. Найпершим електромузичним (електромеханічним) інструментом вважається музичний телеграф, сконструйований в 1876 році американським телеграфістом Еліша Греєм. Працюючи з телеграфом Грей помітив, що керуючи електричним вібратором, можна змінювати висоту звуку, який генерується телеграфом. Музичний телеграф мав двооктавну клавіатурою.
Першим цілковито електромузичним інструментом став телармо́ніум, запатентований Таддеусом Кахіллом в 1897 і сконструйований в 1906. Телармоніум являв собою набір з 145 спеціальних електрогенераторів, що виробляли змінний електричний струм різних частот, і складної системи перемикачів й індукторів, націлених на здійснення адитивного синтезу звуку[118]. Керування інструментом здійснювалося за допомогою динамічної клавіатури об'ємом 7 октав. Амплітудний діапазон сягав від 40 до 4 000 Гц. Загалом було сконструйовано три інструменти. Перший інструмент важив близько 7 т, другий і третій – біля 200 т. Вони були завдовжки близько 18 м та оцінювалися у 200 000 доларів. Інструмент призначався для прослуховування музики по телефону, хоча також проводилися концерти у спеціально побудованому в Нью-Йорку «Телармоніум-Холлі». Грали на інструменті як правило два музиканти. Натомість, музичний репертуар і прийоми гри були подібними до органного виконання.
З середині 1910-х років цікавість до інструменту почала спадати, крім того виникли серйозні технічні проблеми з телефонною трансляцією гри телармоніума, що стало причиною припинення його використання у 1916 році. Записів не збереглося як і жодного телармоніума.
Перший з електромузичних інструментів в СРСР терменвокс[119] був створений в 1919 році Левом Сергійовичем Терменом (1896–1993) в Петрограді. Розробка плану ДЕЕЛРО[120] і безпосередній зв'язок з деякими розробниками цього плану навели Л.С. Термена на думку про те, що «великий прогрес від застосування електрики можливий не тільки в сільському господарстві або промисловості, але також в галузі науки, мистецтва, особливо театрального і музичного». Для цього Л.С. Термен вважав необхідним показати, що «електрика – це не тільки механічна бездушна сила, що автоматично виконує фізичну роботу, але що, крім цього, вона є і засобом найбільш повного і безпосереднього впливу людини на управління найтоншими нюансами музичних співзвуч». Для цього, при створенні інструменту (крім електричної генерації звуку) він вирішив звернути особливу увагу на «можливість вельми тонкого управління без будь-якої трати механічної енергії, необхідної для натискання струн або клавіш. Створення музики на електричному інструменті повинно виконуватись, наприклад, вільними рухами пальців в повітрі, аналогічно диригентським жестам, на відстані від інструменту». У березні 1922 року Л. С. Термен і член колегії Наркомпочтель голова Радіоради А. М. Миколаєв приїхали в Кремль до В.І. Леніна для показу інструменту. Л.С. Термен після власноручного виконання «Етюду» О.М. Скрябіна, «Лебедя» К. Сен-Санса і «Жайворонка» М.І. Глінки став допомагати В.І. Леніну грати на терменвоксі. Однак незабаром виявилося, що Ленін може грати самостійно. Він завершив виконання «Жайворонка» М.І Глінки без допомоги винахідника. Крім того, була продемонстрована сигналізація на ємкісному реле, принцип дії якого був схожий з принципом дії терменвокса. Високо оцінивши перспективи винаходу, Ленін написав записку наркому з військових і морських справ Льву Троцькому: «Обговорити, чи не можна зменшити караули кремлівських курсантів шляхом введення в Кремлі електричної сигналізації? (Один інженер, Термен, показував нам в Кремлі свої досліди...)» В результаті, незважаючи на всі труднощі того часу, був підписаний декрет про створення фізико-технічного відділу при Державному рентгенологічному і радіологічному інституті, де молодий винахідник продовжив свої дослідження.
Принцип гри на терменвоксі полягає в зміні музикантом відстані від його рук до антен інструменту, за рахунок чого змінюється ємність коливального контуру, і, як наслідок, частота звуку. Вертикальна пряма антена відповідає за тон звуку, горизонтальна підковоподібна – за його гучність. Для гри на терменвоксі необхідно володіти практично ідеальним слухом, так як під час гри музикант не торкається інструменту і, тому, може фіксувати положення рук щодо нього, покладаючись тільки на свій слух.
Електромузичні інструменти – інструменти, звук у яких утворюється за допомогою електронних чи електроакустичних приладів. Конструктивно електромузичний інструмент складається з наступних основних елементів: генератор електричних коливань (OSC); пристрої, що дозволяють грати на інструменті, наприклад, клавіатура; пристрої, що дозволяють корегувати тембр звуку; підсилювач, що підсилює електричні коливання; гучномовець, що перетворює електричні коливання в акустичні.
Сучасні електронні музичні інструменти можна розділити на кілька груп: щипкові (електрогітари, бас-гітари), струнно-смичкові електроінструменти (електровіолончель, електроальт, електроскрипка, електробас), духові (електротруба), клавішні (електропіано, електрооргани, синтезатори звуку) та ударні (ритм-бокси, електробарабани).
Електрогітара – різновид гітари з суцільним корпусом (або порожнистим, в такому випадку вона називається електроакустичною) і електронними звукознімачами, що перетворюють коливання сталевих струн в електричний струм. Сигнал із звукознімачів може бути оброблений для отримання різних звукових ефектів і потім підсилений для відтворення через динаміки.
Найбільш поширені шестиструнні електрогітари, хоча і семиструнні теж користуються попитом.
Типовими, найбільш відомими і поширеними в світі є одні з найстаріших серед електрогітар моделі Telecaster (1952) і Stratocaster (1954) компанії Fender і модель Les Paul (1952) компанії Gibson. Ці гітари вважаються еталонними і мають безліч копій і наслідувань, що виробляються іншими компаніями. Багато сучасних великих компанії з виробництва музичних інструментів на початку своєї діяльності випускали лише копії популярних моделей Fender і Gibson. Втім, надалі такі фірми як Ibanez, Jackson та інші випустили власні модельні ряди інструментів, які стали дуже популярними в світі.
Для того щоб максимально зменшити вагу електрогітари, інженерам довелося повністю відмовитися від деки, яка складає переважну частину ваги всієї гітари.
При грі на електрогітарі використовується також додаткове обладнання:
- комбік – підсилювач і динамік, вмонтовані в один корпус, що формою нагадує скриньку. Це – основний елемент створення гітарного звуку. Мінімум для початківця гітариста – комбік і гітара. Розрізняються транзисторні та лампові комбіки. Лампові вважаються еталоном звучання.
- педаль ефектів (примочка) – пристрій, що змінює звук гітари. Якщо у вас є електрогітара, то, зрозуміло, в один чудовий день ваші руки самі собою потягнуться до різних гітарних ефектів. Найпопулярніші з них:
1. Першим, зрозуміло, йде Distortion – ефект сильного викривлення, що використовується в т.зв. «важкій» музиці. Як кажуть, скільки гітаристів стільки й видів цього ефекту. Кожен розуміє під цим словом зовсім різне звучання. Для одних – це трохи дещо важкуватий звук. Для інших же – це настільки потужне спотворення, що звуки, що видаються гітарою, походять на звучання бензопили.
2. Chorus – даний ефект створює імітацію одночасного звучання відразу декількох гітар. А якщо ви будете грати на високих швидкостях, то ви отримаєте щось, що нагадує тремоло[121].
3. Flanger. Цей ефект створює дуже цікаві звуки, що нагадують зліт літака (не за гучністю, звичайно).
4. Delay – ефект повторює витягнуті ноти через невеликі долі секунди. У результаті звучання нагадує відлуння.
5. Wah-Wah – ефект ще називають «Квак». Являє собою частотний фільтр. Звучання дуже нагадує щось на кшталт «вау-вау» (звідси й назва). Управління звучанням обов'язково здійснюється за допомогою педалі.
6. Reverb. Дуже схожий на Delay. Відрізняється від нього тільки часом затримки.
7. Тремоло – ефект дуже швидкої зміни гучності (не висоти, на відміну від вібрато).
- цифровий процесор – пристрій, що обробляє гітарний звук за допомогою цифрових алгоритмів і створює ефекти. Справа в тому, що використання педалей окремо не дуже зручно, і тому багато гітаристів користуються так званим "процесором ефектів", що дозволяє комбінувати різні ефекти
Бас-гітара – струнно-щипковий музичний інструмент, підвид гітари. Бас-гітару винайшов Лео Фендер в 1951 році, відгукнувшись на прохання численних музикантів в усьому світі. До винаходу бас-гітари її роль виконував контрабас, техніка гри на якому досить складна. Від звичайної електрогітари відрізняється нижчим звучанням. Зазвичай має чотири струни, хоча існують п'яти-, шести-, семи-, восьми-, девяти-, десяти-, одинадцяти-, дванадцяти-, п'ятнадцяти-, і вісімнадцятиструнні бас-гітари. Строй чотириструнної бас-гітари відповідає нижнім чотирьом струнам звичайної шестиструнної гітари, налаштованим на октаву нижче. Як правило, всі гітарні фірми виготовляють також і бас-гітари.
Найменш поширеним серед електромузичних інструментах на сьогодні є струнно-смичкові. Провідною фірмою-виробником цих інструментів є Yamaha. Вона пропонує досить широкий спектр цих інструментів. Серед них різноманітні моделі віолончелей, скрипок, контрабасів
