(ХІV–ХVІ ст.)
План
1. Суспільно-політичні та історичні умови в Україні ХІV – ХVІ ст.
2. Українська духовна культура в період Відродження та Реформації ХІV – ХVІ ст. як складова загальноєвропейських культурних процесів.
2.1. Розвиток освіти. Українські гуманісти.
2.2. Діяльність братств та культурно-освітніх осередків.
2.3. Полемічна література.
2.4. Книгодрукування. Острозька Біблія.
3. Архітектура та образотворче мистецтво.
4. Музична культура України періоду Відродження.
5. Феномен козацької культури.
Література: [3, с.103–134], [4, с. 150–214], [5, с. 158–180], [8, с. 146–162]
Словник: Люблінська унія, Брестська церковна унія, Ренесанс, реформація, гуманізм, гуманісти, братство, греко-слов’яно-латинська школа, колегія, полемічна література, ренесансний стиль в архітектурі.
Методичні рекомендації
Розгляд першого питання слід розпочати зі з’ясування суспільно-політичних та історичних умов на Україні XIV –XVI ст. Починаючи від XIV ст. усі українські землі оинилися під іноземною владою, зокрема Великого князівства Литовського, Польського королівства, Молдовського князівства та Угорщини. Вирішальною у долі України подією стала Люблінська унія 1569 р., згідно з якою Велике князівство Литовське об’єднувалося з Польським королівством у єдину державу – Річ Посполиту. Унаслідок цього на українських землях знищуються рештки автономії, державних традицій, господарство і суспільне життя перебудовується за польським зразком, поширюється католицизм. Брестська церковна унія 1596 р. про утворення греко-католицької церкви призвила до розколу в українському суспільстві й породила потужний антикатолицький рух.
Розкриття другого питання слід почати зі з’ясування понять «Ренесанс», «Реформація», «гуманізм». Варто вказати на те, що в різних народів ці явища проявились нерівномірно і мали свої відмінності. Українська культура XIV – XVI ст. також переживала етап свого Відродження. Характерними його ознаками були поширення ідей гуманізму, яскраво виражений антропоцентризм ренесансного мислення, що утверджувало велич і винятковість земної людини, пробуджувало інтерес до людських цінностей. Проникнення і розвиток ренесансно-гуманістичних ідей в Україні пов’язані з діяльністю цілої плеяди вчених, філософів, культурних діячів, митців, людей європейської освіти, блискуче ерудованих, з широким колом інтересів: Ю.Дрогобич, Павло Русин з Кросно, С.Оріховський та ін.
Вивчаючи наступне питання, необхідно наголосити на тому, що братства у багатьох питаннях ставили цілі, подібні до тих, що їх вирішували реформаційні течії у Західній Європі. Особливий внесок вони здійснили у розвиток освіти. Братські школи сприяли демократизації освіти, оскільки вони були загальнодоступними. У кінці XVI ст. в Україні виникає новий тип школи – греко-іслов’яно-латинська, у якій давньоруські культурно-освітні традиції поєднувались з досягненнями європейської школи і науки того часу. Першою навчальною установою такого типу стала Острозька греко-слов’яно-латинська колегія, заснована близько 1576 р. князем К.Острозьким. Це був справжній культурно освітній центр де разом з колегією діяли літературно-науковийй гурток, бібліотека та друкарня.
Готуючись до наступного питання, слід зазначити, що точної дати початку книгодрукування на українських землях невідомо. Існують обґрунтовані гіпотези щодо існування книгодрукування в Україні до І.Федорова. Поява друкованих кириличних книг пов’язана з іменем краківського міщанина, німця за походженням Швайпольта Фіоля, який видав 1491 р. у Кракові релігійні книги кирилицею. Першим україно-білоруським книгодрукарем вважається білорус Франциск Скорина (1486-1540).Ним було надруковано близько 42 книг, що вийшли у Вільно й Празі.Першою друкованою книгою в Україні був «Апостол», виданий 1574 р. у Львові І. Федоровим. У 1581 р. в Острозі І.Федоров за сприяння К.Острозького надрукував першу слов’янську Біблію (Острозька Біблія)церковнословянською мовою, яка відіграла важливу роль у боротьбі проти наступу католицької церкви на православ'я.
Розглядаючи проблему полемічної літератури, слід пригадати складну конфесійну ситуацію в Україні другої половини XVI – поч. XVII ст. Полеміка між католиками та православними досягла своєї кульмінації у період підготовки і укладення Брестської унії 1569 р. Полемічна література як оригінальне явище української духовної культури кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. дістало таку назву від свого головного завдання – полемізувати з представниками інших конфесій, насамперед католицизму, що прагнули поширити свій вплив на православне населення.
Розкриваючи наступне питання, слід підкреслити, що архітектура XIV – XVI ст. будувалась переважно на традиціях давньоруської епохи, водночас використовуючи досягнення західноєвропейських стилів: романського, готичного та ренесансного. Пам’ятки того періоду можна поділити на дві групи: оборонні споруди та культові. З другої половини XVI ст. церковне і світське будівництво зазнає впливів ренесансного стилю, який був дуже поширений у Львові. Високого рівня розвитку в Україні досягли як релігійні (ікони, фрески), так і світський живопис.
Останнє питання передбачає короткий розгляд феномена українського козацтва як осередку ствердження ідей демократичності і побратимства, захисту волі і православної віри. Козацтво створило багатогранну, самобутню культуру, мало великий вплив на духовні процеси української культури.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте суспільно-політичні та історичні умови в Україні в XIV – XVI ст.
2. Хто й коли увів термін «Відродження»? Що він означає?
3. З’ясуйте зміст понять «реформація», «гуманізм».
4. Охарактеризуйте розвиток ренесансно-гуманістичних ідей в Україні.
5. Як саме проявилися реформаторські ідеї на теренах України?
6. Охарактеризуйте діяльність українських гуманістів Ю. Дрогобича, П. Русина, С. Оріховського та ін.
7. Що таке братства й коли вони починають виникати в Україні?
8. Коли й ким була заснована Острозька академія? За якою системою в ній здійснювалося навчання?
9. Хто був першим ректором Острозької академії?
10. Укажіть основне призначення полемічної літератури.
11. Охарактеризуйте творчість найвідоміших українських полемістів – Г. Смотрицького, М. Смотрицького, І. Вишенського, Х. Філалета та ін.
12. Назвіть їхніх опонентів з католицького та греко-католицького табору.
13. Коли виникло книгодрукування в Європі? Кому належить авторство цього відкриття?
14. Коли з’явилися перші кирилічні книги в Україні? Охарактеризуйте внесок Ш. Фіоля та Ф. Скорини у розвиток книгодрукування в Україні.
15. Охарактеризуйте внесок І.Федорова у розвиток книгодрукування в Україні.
16. Розкрийте значення Острозької Біблії. Де й коли вона була надрукована?
17. Чим знамените Пересопницьке Євангеліє?
18. Які західноєвропейські стилі позначилися на архітектурі України XIV – XVI ст.
19. Назвіть пам’ятки ренесансної архітектури у Львові.
20. Назвіть пам’ятки готичної архітектури в Західній Україні.
21. Назвіть найвідоміші ікони періоду Відродження.
22. Які світські жанри живопису зароджуються в Україні в період Відродження?
Тема 5. Феномен українського бароко (ХVІІ – ХVІІІ ст.)
План
1. Суспільно-політична ситуація в Україні у ХVІІ – ХVІІІ ст.
2. Ідейні та естетичні засади бароко. Своєрідність формування українського бароко.
3. Розвиток освіти й науки. «Золота доба» Києво-Могилянської академії.
4. Література, усна народна творчість і театр епохи бароко. Музика: творчість М. Березовського, А. Веделя, Д. Бортнянського.
5. Бароко в архітектурі й живописі України. Український портретний живопис.
Література: [3, с.134–162], [4, с. 214–270], [5, с. 180–204], [8, с. 162–182]
Словник: бароко, козацьке бароко, мазепинське бароко, теоцентризм, партесний спів, козацькі літописи, шкільна драма, вертеп, інтермедія, інтерлюдія, епіграми, панегірики, акровірші, фігурно-візуальна поезія, думи, історичні пісні, філософія серця, іконостас, жовківський художній осередок.
Методичні рекомендації
Розвиток української культури у ХVІІ – ХVІІІ ст. був зумовлений складними суспільно-політичними умовами, що були спричинені національно-визвольною боротьбою та її наслідками. Наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. Україною прокотилась низка селянсько-козацьких повстань під проводом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Тараса Федоровича, Івана Сулими. Кульмінаційною точкою боротьби українського народу за власне самовизначення стала національно-визвольна війна 1648 – 1654 рр. під проводом Б. Хмельницького, спрямована на створення незалежної української держави. Зазначені історичні події стали живильним середовищем для появи і подальшого поступу у другій половині ХVІІ ст. барокової культури.
Вивчаючи друге питання, слід звернути увагу на те, чим було бароко – одним з напрямів у мистецтві чи культурно-історичною епохою. Більшість сучасних дослідників вважають бароко новою епохою європейської культури, що прийшла після кризи Відродження. Бароко охопило всі сфери духовного життя суспільства. Серед країн православно-слов ’ янського регіону Бароко найраніше почало розвиватися і набуло найвищого розвитку саме в Україні, де воно проіснувало близько двохсот років і знаменувало розквіт культури, передусім літератури, архітектури, освіти. До цього призвели такі чинники: 1) саме бароко виявилося найбільш суголосним емоційній, романтичній, схильній до врівноваження різних начал, людській душі; 2) в цей час в Україні було відроджено державність, що всіляко сприяло розвиткові культури, особливо за часів Мазепи.
Розглядаючи третє питання, слід наголосити, що розвиток культури цього часу спричинений насамперед досягненнями в розвитку національної системи освіти, що досягла в Гетьманщині високого рівня. Вона складалася з початкової, середньої та вищої ланки. Центром вітчизняної освіти, науки і культури, духовним центром України майже упродовж двох стріч була Києво-Могилянська академія, створена в 1632 р. митрополитом Петром Могилою шляхом об’єднання школи при Києво-Печерській лаврі та Київської братської школи. 1658 р. гетьман Іван Виговський підписав з Польщею Гадяцький трактат, за яким Україна, як Князівство Руське, ставала разом з Литвою й Польщею членом федеративної Речі Посполитої. Їй надавались широкі права, в їх числі – свобода віросповідання і статус вищої школи для Колеґії,тобто статус Академії. Києво-Могилянська академія стала першим у Східній Європі православним вищим навчальним закладом.
Розгляд четвертого питання дає ширший матеріал для аналізу проявів бароко духовній культурі. Література цього періоду відрізняється багатством тематики і жанрів. Найвищого розквіту сягнула барокова поезія (полемічні, морально-дидактичні, філософські, сатирично-гумористичні вірші, панегірики, епіграми). Найвідомішим майстром усіх можливих різновидів курйозних віршів був Іван Величковський (бл. 1650 – 1701) – один із найоригінальніших барокових поетів, автор поетичної збірки «Млеко». Але найяскравішим представником українського бароко став Григорій Сковорода (1722—1794) – видатний філософ, мислитель-гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Найвідомішою збіркою поезій Г. Сковороди є «Сад божественних пісень», у якій виявляються конкретні ознаки барокового стилю. Основним осередком барокової поезії стала Києво-Могилянська академія. На 70-ті рр. ХVІ – першу половину ХVІІІ ст. припадає розквіт шкільної драми. До середини ХVІІІ ст. в Україні існувало близько 30 драматичних творів: шкільних драм, діалогів, декламацій. Їх авторами були викладачі Києво-Могилянської академії та колегіумів, духовенство, а виконавцями – студенти. Значної популярності набули інтермедії – короткі одноактні вистави, що виконувались між частинами шкільної драми. Найвідоміші автори інтермедій – Якуб Гаватович та Георгій Кониський.
Динамічна і драматична за своїм характером барокова культура особливо сприяла розвитку старих і виникненню нових музичних жанрів. Провідним жанром став хоровий, так званий партесний (хоральний) концерт. Музичною столицею Лівобережжя і місцем підготовки музикантів для всієї імперії став Глухів – гетьманська резиденція ХVІІІ ст. Тут у 1738 р. було створено спеціальну музичну школу, яка підготувала велику кількість музикантів, серед яких всесвітньовідомі композитори Д. Бортнянський, М. Березовський, А. Ведель.
Розглядаючи останнє питання, потрібно відзначити, що архітектура цього періоду розвивалась на ґрунті вітчизняної традиції та увібрала в себе барокові риси. Стиль бароко з характерним для нього пафосом боротьби і перемоги, пластичною експресією і багатством форм, гармонійністю і пишністю, декоративними можливостями якнайкраще відповідав піднесенню національної свідомості. Українську архітектуру цієї доби називають козацьким бароко, що підкреслює своєрідність її мистецьких форм і національний колорит. Великим меценатом українського мистецтва, зокрема барокової архітектури був І. Мазепа.
Наприкінці ХVІІ ст. бароко поширюється і в образотворче мистецтво, де помітне місце займає іконопис, гравіювання, світський живопис. Світський портрет представлений у трьох композиційних варіантах – погрудному, поясному та на повний зріст відповідно до типів соціального поділу суспільства (міщанство, духовенство, шляхта, козацтво).
Глибинна специфіка українського бароко полягає у його прямій і безпосередній пов’язаності із середньовічною культурою Київської Русі. Про це свідчить перевага духовних тем і мотивів у бароковій культурі, та й творцями його були переважно духовні особи. Іншою особливістю українського бароко було те, що притаманна бароко трагічність світосприйняття витісняється на задній план, а провідне місце займає героїко-романтична проблема та життєствердне сприйняття дійсності.
Питання для самоконтролю
1. З’ясуйте світоглядно-естетичні засади бароко.
2. Назвіть характерні риси українського бароко.
3. Як виникла Києво-Могилянська колегія? Коли вона набула статусу академії
4. Проаналізуйте культурно-освітню діяльність П. Могили.
5. Коли Києво-Могилянська академія зазнала найвищого розквіту?
6. Які відомі науковці гуртувалися навколо Києво-Могилянської академії?
7. Скільки років тривав повний курс навчання в академії?
8. Який навчальний заклад був осередком культури й освіти в Галичині в ХVІІ ст.?
9. Охарактеризуйте особливості українського бароко в архітектурі.
10. Назвіть місцеві й регіональні школи дерев’яного та мурованого зодчества.
11. Охарактеризуйте діяльність видатних майстрів барокової архітектури: І. Григоровича-Барського, С. Ковніра, Й. Шеделя, І. Зарудного, Ф. Старченка та ін.
12. З’ясуйте особливості стилю бароко в образотворчому мистецтві.
13. Назвіть характерні ознаки та представників української барокової літератури.
14. Які козацькі літописи ви знаєте? Ким та на основі яких джерел вони написані?
15. Назвіть найвідоміших представників української барокової поезії. Які різновиди курйозних віршів ви знаєте?
16. Охарактеризуйте розвиток музики та музичної освіти в період бароко в Україні.
17. Проаналізуйте діяльність найвідоміших українських композиторів А. Веделя, М.Березовського, Д.Бортнянського.
18. У яких жанрах розвивається театральне мистецтво періоду бароко?
19. З’ясуйте зміст понять «вертеп», «шкільна драма», «інтерлюдія», «інтермедія», «драма».
20. Проаналізуйте внесок Феофана Прокоповича, Георгія Кониського, Якуба Гаватовича у розвиток українського барокового театру.
21. Проаналізуйте внесок Г.Сковороди в духовну культуру українського народу.
Тема 6. Епоха просвітництва та романтизму в Україні (кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.)
План
1. Суспільно-політичні, духовно-ідеологічні процеси в Україні наприкінці Х V ІІІ – початку ХІХ ст.
2. Особливості українського літературного процесу. Розвиток театрального і музичного мистецтва. Образотворче мистецтво.
3. Національні культурні організації і рухи українців в умовах реакційної урядової політики. Культурні аспекти діяльності Кирило-Мефодіївського братства.
4. Процес становлення національної свідомості. Журнал «Основа».
Література: [3, с.162–186], [4, с. 273–327], [5, с. 205–228], [8, с. 182–205]
Словник: національно-культурне відродження, романтизм, класицизм, історіографія, народна творчість, нова українська література, нова літературна мова, народництво.
Методичні рекомендації
Розглядаючи перше питання, слід наголосити на тому, що характерною особливістю української культури було те, що вона розвивалась в умовах колоніальних утисків Російської та Австро-Угорської імперій, куди входили українські землі. На цьому тлі розпочинається новий етап національно-культурного відродження, зародки якого простежуються в останній чверті Х V ІІІ ст. у середовищі українського дворянства, у якого пробуджується інтерес до історичного минулого свого народу, його побуту, звичаїв, обрядів. Посилення уваги до рідної мови сприяло її піднесенню, спростувало усталений погляд на українську мову як на діалект російської.
Готуючись до другого питання, слід урахувати, що вирішальним показником життєвості української мови стала якість і різноманітність літератури, що створювалась нею. Національне відродження в літературі пов’язане з творчістю І. Котляревського, автором поеми «Енеїда» – першого твору нової української літератури, написаного живою розмовною мовою. Основоположником художньої прози нової української літератури був Г. Квітка-Основ’яненко. Українські поети-романтики зуміли утвердити в літературі живу українську мову, збагативши літературу новими жанрами – баладою, історичною поемою, драмою. Головним рушієм національного відродження стало те, що ідеї духовного і національного пробудження були закладені українською інтелігенцією наприкінці ХVІІІ – на поч. ХІХ ст. і знайшли найяскравіше втілення та продовження у спадщині та діяльності Т. Шевченка.
Важливу роль у національно-культурному відродженні відіграв професійний театр, який виник у Харкові, а потім у Полтаві. Становлення українського театру пов’язане з творчістю Г. Квітки-Основ’яненка та І. Котляревського, які були організаторами театрального життя, драматургами, а також режисерами та акторами.
На першу половину ХІХ ст. припадає й становлення національної музики. Виходять у світ перші збірки народних пісень «Українські мелодії» М. Маркевича (1831), «Голоси українських пісень», зібрані й видані М. Максимовичем (1834). У першій половині ХІХ ст. в українському живописі розвиваються портретний, батальний, пейзажний та побутовий жанри. Вагомий внесок у розвиток живопису зробив Т. Шевченко та його учні Л. Жемчужников, К. Трутовський.
Вивчення третього питання слід почати з характеристики революційних рухів, що охопили багато європейських країн. Революційні події знайшли відгук і на українських землях. Центром визвольного антикріпосницького руху став Київ, де постало Кирило-Мефодіївське братство – нелегальна політична організація, провідним діячами якої були В. Білозерський, М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко. Братство поставило за мету перебудову тогочасних суспільних відносин на засадах християнства, виступало за ліквідацію кріпацтва, поширення освіти та здобуття Україною суверенітету в рамках слов’янської консолідації. Проіснувавши близько року, 1847 року братство боло розгромлене, а його члени заарештовані і засуджені.
Четверте питання тісно пов’язане з попереднім, оскільки після тривалої перерви колишні учасники Кирило-Мефодіївського братства змогли відновити пропаганду своїх ідей наприкінці 50-х – на поч. 60-х рр. ХХ ст. Саме в цей час виникла народницька ідеологія. Величезне значення для розвитку української культури мала поява періодичних видань. У 1861 р. за редакцією В. Білозерського у Петербурзі почав виходити перший українськоий суспільно-політичнийо, літературно-мистецький та науково-літературний журнал «Основа», активними авторами якого стали П. Куліш, М. Костомаров, Т.Шевченко та ін. Журнал спонукав до праці на народній ниві за складних умов політичних переслідувань усього українського.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури на межі століть.
2. З’ясуйте особливості колоніальної культурної моделі.
3. Установіть роль дворянства в національно-культурному русі на українських землях.
4. Що ви знаєте про діяльність Новгород-Сіверського патріотичного гуртка?
5. З’ясуйте поняття «класицизм». Назвіть його прояви в українському мистецтві та літературі.
6. Охарактеризуйте роль і місце «Енеїди» І. Котляревського на новому етапі розвитку української культури.
7. Коли і де виник український професійний театр? З творчістю яких українських письменників пов’язане його становлення?
8. Назвіть корифеїв українського театру і сцени.
9. Охарактеризуйте вплив «Історії русів» на формування національної самосвідомості.
10. Коли були засновані університети в Києві та Харкові. З’ясуйте їх роль для розвитку освіти і науки в Україні.
11. Хто входив до складу «Руської трійці»? Охарактеризуйте діяльність «Руської трійці».
12. З’ясуйте зміст поняття «романтизм». Охарактеризуйте український романтизм як важливий чинник націєтворення.
13. Яких українських поетів-романтиків ви знаєте?
14. Охарактеризуйте українські періодичні видання як чинник національно-культурного відродження.
15. З’ясуйте просвітницьку та культурно-популяризаторську діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
16. Коли і де почав виходити перший українськоий суспільно-політичного, літературно-мистецький та науково-літературний журнал «Основа»?
17. Назвіть найчільніших авторів журналу «Основа»
18. Охарактеризуйте внесок Т. Шевченка в українській культурі.
19. Охарактеризуйте внесок П.Куліша, М.Костомарова, Марка Вовчка у розвитку української культури.
Тема 7. Українська культура на шляху національного відродження (друга половина ХІХ – перше двадцятиріччя ХХ ст.)
План
1. Українська культура в контексті суспільно-історичних реалій кінця ХІХ – поч. ХХ століття.
2. Розвиток освіти та науки в Україні у другій половині ХІХ – поч. ХХ ст. Діяльність Наукового товариства ім. Т.Шевченка. Культурно-просвітницька діяльність громад. Виникнення «Просвіти».
3. Розвиток музично-драматичного мистецтва. М. Лисенко – засновник української класичної музики.
4. Література і театральне мистецтво. Театр корифеїв.
5. Формування національного стилю в архітектурі та образотворчому мистецтві.
Література: [3, с.186–205], [4, с. 330–361], [5, с. 205–228], [8, с. 182–220]
Словник: Валуєвський циркуляр, Емський указ, громади, «Просвіти», Головна Руська Рада, «філософія серця», реалізм, позитивізм, соціалізм
Методичні рекомендації
Розгляд першого питання доцільно розпочати з тих умов, у яких розвивалась тогочасна українська культура. Суперечливий характер суспільних змін у Російській імперії. Скасування кріпацтва 1861 р., реформи в багатьох галузях суспільного життя. В Україні утворюються громади – товариства української інтелігенції, завданням яких було поширення освіти серед народу. Водночас будь-які спроби національної активності жорстоко придушувались. Саме в цей час було введено сумнозвісний циркуляр міністра внутрішніх справ Росії Петра Валуєва, відповідно до якого уряд заборонив друкування науково-популярних та релігійних книжок українською мовою.
У 70-х рр. ХІХ ст. відбулось відродження громадянського руху на Україні, що свідчить про нове піднесення національно-визвольної боротьби.
Розгляд другого питання неможливий без усвідомлення того факту, що освіта на Наддніпрянській Україні розвивалася у межах загальнодержавної російської політики. Значно розширюється мережа навчальних закладів, але вони могли охопити навчання лише незначної кількості населення. До того ж заклади освіти були важливим засобом русифікації та денаціоналізації українського народу. Інша ситуація була на західноукраїнських землях, де центром культури залишався Львів. У 1849 р. у Львівському університеті було вперше засновано кафедру української мови, яку очолив Я. Головацький.
Друга половина ХІХ ст. була часом активного розвитку науки в Україні, чому сприяли численні наукові школи. Особливе значення для розвитку української культури та відродження української нації мали тогочасні дослідження в галузі українознавства: у сфері історії та етнографії плідно працювали М. Костомаров, В. Антонович, М. Драгоманов, О. Єфименко, Д. Багалій та ін. Ф. Вовк; фольклористику розвивали П. Чубинський, М. Сумцов та ін. Важливим чинником розвитку української культури стали мовознавчі праці О. Потебні, П. Житецького, А. Кримського. Значну роль у розвитку національної свідомості відіграло культурно-освітнє товариство «Просвіта», засноване 1892 р. у Львові. Пізніше «Просвіти» виникли й у Східній Україні. У 1892 р. у Львові було створено наукове товариство ім. Тараса Шевченка (НТШ), яке мало за мету обєднати наукові сили на усіх українських землях. Згодом воно стало відігравати роль Української академії наук. Понад 15 років НТШ очолював М. Грушевський – видатна постать в українській духовній культурі, що є автором понад двох тисяч наукових праць, серед яких 11-томна «Історія України-Руси» та 5-томна «Історія української літератури».
Вивчаючи третє питання, слід зазначити, що музика цієї доби була пронизана ідеєю національного відродження. Одночасно з народною і церковною складалась світська професійна музична культура. Була створена перша за змістом українська національна опера «Запорожець за Дунаєм» (1862), музику до якої написав С. Гулак-Артемовський – небіж письменника П. Гулака-Артемовського. Цілу епоху у музичному житті України становить творчість Миколи Лисенка – великого українського композитора, що став основоположником української класичної музики. Широко відомими стали його опери «Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба». Відомими композиторами були М. Аркас, П. Сокольський, М, Леонтович, К. Стеценко, О. Кошиць та ін. НА Західній Україні традиції української церковної музики розвивав М. Вербицький, який особисто відомий як автор музики до вірша «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського, якому судилося стати національним гімном.
Розкриття четвертого питання слід почати з висвітлення ролі творчості Т. Шевченка у духовному й національному пробудженні України. Багато українських письменників зазнали впливу його творчості, зокрема М. Вовчок, Л. Глібов, С. Руданський, А. Свидницький, Ю. Федькович. Вони збагатили українську літературу новими темами, образами, жанрами. Поезії Шевченка вивчали напам’ять, його портрет займав почесне місце в кожній селянській хаті. Після смерті Т. Шевченка найпомітнішою постаттю в українській літературі стає П. Куліш, який створив перший історичний роман «Чорна рада». З другої половини ХІХ ст. в літературі утверджується реалізм. З’являється перший соціальний роман «Люборацькі» А. Свидницького. В 70-80-х рр. в літературу вступають чимало українських прозаїків – Панас Мирний, І. Нечуй-Левицький. Значного піднесення набуває театральне мистецтво, пов’язане з іменами М. Кропивницького, М. Садовського, М. Заньковецької, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого. Театр корифеїв — перший професійний український театр, відокремлений від польського та російського, який було відкрито 1882 року в Єлисаветграді.
Готуючи останнє питання, слід відзначити, що в архітектурі другої половини XIX століття стильова єдність класицизму руйнується. Складна епоха утвердження капіталізму відбилася і в архітектурі: з'являються нові матеріали, нові замовники. Складається напрям, який отримав назву «еклектика» (змішування). У київських фасадах того часу можна побачити і готику, і ренесанс, і романський стиль, багато будівель в «цегельному стилі» (головна прикраса — нештукатурена цегельна кладка). Пошук усе більшої різноманітності викликав інтерес і до візантійсько-російських традицій. Вони чітко простежуються у будові найбільшого у Києві кафедрального Володимирського собору, який споруджувався понад 20 років (1862—1886) за проектами І. Штрома, П. Спарро, О. Беретті. Участь у розписах собору В. Васнецова, М. Врубеля зробило собор видатним явищем у монументальному образотворчому мистецтві. Першим проектом у власне українському стилі вважають прийнятий в 1903 році проект будівлі Полтавського земства архітектора В. Кричевського. Розписи цієї будівлі виконав художник Васильківський. Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркових ансамблів. Їх автори, як правило, нам невідомі. Народні майстри створили видатні шедеври архітектурного зодчества: палац Розумовського у Батурині в живописній місцевості над Сеймом, палац Галаґана в Сокирницях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин, парк «Олександрія» на березі Росі в Білій Церкві, знаменита «Софіївка» в Умані, де руками кріпаків, без використання якої-небудь техніки були насипані гори, викопані ставки.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте суспільно-політичну та історичну ситуацію доби.
2. Які документи свідчили про тиск цензури та обмеження національно-культурного руху в Україні?
3. Який художній метод переважає в українській літературі другої половини XIX століття? Назвіть найвідоміших представників.
4. Назвіть найвідоміших тогочасних українських дослідників у сфері історії, етнографії, фольклористики, мовознавства.
5. Коли, де і з якою метою було засноване культурно-освітнє товариство «Просвіта»?
6. Коли, де і з якою метою було створено наукове товариство ім. Тараса Шевченка? Хто його очолював?
7. Розкрийте роль І.Франка в національно-культурному русі.
8. Коли і ким була створена перша за змістом українська національна опера?
9. Розкрийте роль родини Тобілевичів для виникнення українського професійного театру.
10. Назвіть найвідоміших українських драматургів другої половини ХІХ ст.
11. Хто є засновником української класичної музики?
12. Охарактеризуйте стилістичні особливості в архітектурі другої половини ХІХ ст.
13. З’ясуйте філософсько-естетичні засади українського модернізму, його стильові течії і напрями.
14. Охарактеризуйте значення Лесі Українки, О.Олеся, М.Міхновського, О.Кобилянської та ін. в піднесенні національно-культурного руху.
15. Які українські часописи початку ХХ ст. гартували державницьку ідеологію українства.
16. Назвіть представників української модерної драми і театру.
17. Назвіть видатних українських художників-імпресіоністів та авангаррдистів початку ХХ ст.
18. Охарактеризуйте внесок М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця в розвиток національної музики.
19. Охарактеризуйте розвиток культури за часів Української національно-демократичної революції (1917–1921).
20. Коли була створена Українська академія наук (УАН). І хто був її першим президентом?
Тема 8. Українська культура радянської доби (1920–1991)
План
1. Культурне будівництво у радянській Україні в 20–30 рр. ХХ ст.
2. Українська культура у період сталінізму. Репресії проти митців. Роки війни.
3. Українська культура повоєнного періоду. Шістдесятництво як культурний феномен.
4. Наукові досягнення радянських учених. Розвиток ракетної техніки, космонавтики, використання атомної енергії в мирних цілях.
5. Досягнення радянської системи освіти, запровадження загальнообов’язкової середньої освіти.
Література: [3, с. 205–249], [4, с. 330–361], [5, с. 229–257], [8, с. 221–237]
Словник: політика «культурної революції», «розстріляне відродження», індустріалізація, соціалізм, соцреалізм, соціалістичне будівництво, утилітаризм, конформізм, уніфікація, політичний терор, репресії, ізольованість культури, шістдесятництво, «хрущовська відлига»
Методичні рекомендації
Підготовку до першого питання слід почати з політики радянського керівництва в галузі культури – офіційно вона була названа «культурною революцією». У культурному процесі 20—30-х років в Україні чітко простежується боротьба двох протилежних тенденцій оновлення: гуманістичної, пошукової, творчої і державно орієнтованої, централізованої, регламентованої. На початку 20-х років переважає перша, наприкінці 20-х — на початку 30-х років — домінує друга. Культурна революція розпочалась ліквідацією неписьменності. До середини 30-х років закінчилося формування радянської системи народної освіти. Було введено обов'язкові державні програми навчання, підручники, жорсткий розпорядок навчального процесу. Школа стала поділятися на початкову, середню, спеціальну, вищу. Складні й неоднозначні процеси відбувалися в українській літературі та мистецтві. 20-ті роки вважають українським культурним ренесансом. Відбувається заснування ВУАН. Значні відкриття зроблені у вивченні нелінійної механіки, теорії космічних польотів, автоматичному зварюванні металу, генетики і селекції рослин. Це роки небувалого піднесення образотворчого, театрального та музичного мистецтва, зародження українського радянського кінематографу. Українська музична культура 20—30-х років сформувалася у взаємодії традиційних канонів народного фольклору, спадщини музичної школи М. Лисенка та новітніх ідей європейських музикантів. У галузі музичної культури працюють М. Вериківський, П. Козицький, Г. Верьовка, Л. Ревуцький. Домінуючим стилем в архітектурі в 20—30-ті рр. стає конструктивізм, суть якого полягала в граничному прагматизмі, він характеризується доцільністю, економністю, функціональністю, лаконізмом у засобах З’являється нова генерація українських письменників: прозаїки М. Хвильовий, Ю. Яновський, А. Головко, Ю. Шпол, О. Влизько, В. Підмогильний; поети П. Тичина, В. Сосюра, М. Семенко, Є. Плужник, М. Зеров; драматурги М. Куліш, І. Кочерга, І.Дніпровський, Я. Мамонтов. Своєю творчістю вони доводили наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.
Підготовка другого питання неможлива без розуміння того, що у 1929 багаторічна внутрішньопартійна боротьба у СРСР завершилася повною перемогою Й. Сталіна і його прихильників. Встановилася тоталітарна диктатура. Для культури це мало трагічні, руйнівні наслідки. Культура, як і всі сфери суспільного життя, була поставлена під жорсткий ідеологічний і адміністративний контроль. Крок за кроком згорнули політику українізації. У 1932 р. з'явився термін «соціалістичний реалізм», який був проголошений єдиним правильним методом літератури і мистецтва, що збіднювало творчий процес. У 1938—1954 було репресовано майже 500 українських письменників, хоча багато з них були прихильниками радянської влади. Особливості культурних процесів воєнних років повністю диктувалися екстремальними умовами часу. На службу фронту була поставлена наука. Вірші, статті українських літераторів на захист Вітчизни з'явилися в газетах вже в перші дні війни. Це такі вірші П. Тичини, В. Сосюри, М. Бажана, Л. Первомайського. У Саратові була організована робота радіостанції ім. Т.Шевченка (Я.Галан, К. Гордієнко, В. Владко). Діяла пересувна прифронтова радіостанція «Дніпро». У воєнні роки одним з головних жанрів стала публіцистика. Значний розвиток в роки війни отримує документальне кіно. Кінооператори здійснили справжній подвиг, донісши людям і залишивши нащадкам безцінні свідчення історії. О. Довженко зняв документальні стрічки «Битва за нашу Радянську Україну», «Перемога на Правобережній Україні».
Готуючи третє питання, слід розуміти, що після війни було відновлене переслідування та ідеологічний тиск, нова хвиля боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» припадає на 50-і роки, що відбивають численні документи ЦК КП(б) України. Позитивні зрушення відбулись у системі освіти – здійснення переходу до обов’язкової семирічної освіти (1953 р.), реформування шкільної освіти, реорганізація вищих навчальних закладів. Певні досягнення були в цей час у науці в галузі ракетної техніки, космонавтики, кібернетики, використання атомної енергії в мирних цілях. Помітною подією в культурному житті республіки стало видання «Української радянської енциклопедії» в 17 томах; Було «Радянської енциклопедії історії України» в 4 томах, завершено публікацію 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР», у створенні якої взяли участь понад 100 тис. авторів. Лібералізація і десталінізація створили сприятливі умови для розвитку літератури (проза: М.Стельмах, О. Гончар, Г. Тютюнник; драматургія М. Зарудний, В. Минко, О. Коломієць). Здобутки мало і кіномистецтво України. До середини 50-х pp. по 1-2 фільми на рік випускала лише Київська кіностудія. Значна подія в культурі – поява телебачення. На розвиток української культури, громадське життя в Україні суттєво вплинула нова генерація талановитих митців, які одержали назву «шістдесятників» – рух творчої молоді, яка стала ядром духовної опозиції в Україні. Серед її лідерів були поети В. Симоненко, М. Руденко, Л. Костенко, В. Стус, І. Світличний, Д. Павличко, І. Драч, Є. Сверстюк, Б. Олійник, І. Дзюба, В. Чорновіл.
Готуючи четверте питання, слід у перчу чергу відзначити наукові досягнення радянських учених у галузі кібернетики. Саме українськими вченими було створено першу у світі ЕОМ під керівництвом академіка Глушкова. Значний внесок у розвиток ракетної техніки, космонавтики зробили С. Корольов, А.Люлька. Слід відзначити провідну роль Академії наук та її президента Б. Патона у розвитку української науки.
Варто відзначити також досягнення в галузі освіти, що є предметом дослідження п’ятого питання. З 1966 р. почалося впровадження загальнообов'язкової десятирічної освіти. Розширювалась мережа вузів (було відкрито ще 5 університетів: у Донецьку, Сімферополі, Запоріжжі). На початку 80-х pp. стало помітно, що рівень підготовки фахівців відстає від світового. У науковій сфері проявлявся застій, накопичилося чимало невирішених проблем, недоліків, які призводили до уповільнення фундаментальних розробок, втрати передових позицій у світовій науці. Нове національне відродження України розпочалося у другій половині 80-х рр. і нерозривно пов'язане з ідеєю здобуття державної незалежності.
Питання для самоконтролю
1. З’ясуйте суть, завдання та значення політики українізації.
2. Як називалася політика радянського керівництва 20-30-х рр. у галузі культури?
3. Охарактеризуйте створення радянської системи освіти. Які типи шкіл були запроваджені?
4. Охарактеризуйте педагогічну систему виховання А. Макаренка.
5. Коли був заснований Київський авіаційний інститут?
6. Назвіть літературні угрупування 20-30-х рр.
7. Який український театр 20-30-х рр. займався експериментаторськими пошуками?
8. Чому національне відродження 20-30-х рр. називається «розстріляним»?
9. Розкрийте своєрідність розвитку культури в Західній Україні.
10. Що таке «соціалістичний реалізм»?
11. Хто стояв біля витоків українського радянського кінематографу?
12. Охарактеризуйте внесок О.Довженка в розвиток кіномистецтва.
13. Охарактеризуйте внесок композиторів Г.Верьовки, П.Козицького, Л.Ревуцького, М.Колесси, Б.Лятошинського в розвиток українського музичного мистецтва. З
14. Хто є автором першого українського балету?
15. Розкрийте внесок художників М. Бойчука, А. Петрицького в розвиток образотворчого мистецтва України.
16. Охарактеризуйте культурне життя Радянської України в роки Другої світової війни та в повоєнний час.
17. Охарактеризуйте розвиток української культури в еміграції.
18. Назвіть членів МУРу.
19. Охарактеризуйте вплив «шістдесятництва» на розвиток української культури та громадське життя України. Назвіть найвідоміших його представників.
20. Хто входив до складу Нью-Йоркської групи поетів?
21. Охарактеризуйте наукові досягнення радянських учених у галузі кібернетики, ракетної техніки та космонавтики. Розвиток музичного та танцювального мистецтва.
