Оцінка якості вихідних картографічних матеріалів

Природно, що якість паперових вихідних картографічних матеріалів (ВКМ) є детермінантом якості цифрової карти, у складанні якої вони використовувались. Тому принципово важливим етапом у процесі створення цифрової карти є аналіз та оцінка ВКМ.

Розгляд сутності визначення якості передбачає створення відповідного еталону якості, реального чи ідеального. У контексті нашої теми ідеально якісні ВКМ відзначаються такими рисами:

- покривають всю територію, яку треба відобразити на цифровій карті;

- включають усі необхідні шари;

- є оригіналами, а не копіями;

- відповідають поточному стану місцевості;

- автори встановлені, користуються авторитетом висококваліфікованих та відповідальних фахівців;

- ВКМ знаходиться у задовільному фізичному стані;

- об’єкти місцевості та написи чітко нанесені;

- якщо ВКМ складається з кількох аркушів, то кожний з них точно зведений із сусіднім.

Є щонайменше 11 критеріїв аналізу та оцінки ВКМ.

Повнота набору шарів, що мають входити до цифрової карти. Можуть виникнути дві ситуації: ми маємо одну карту, що містить кілька картографічних шарів, що повинні бути включені до цифрової карти, або одні картографічні шари нанесені на одному аркуші, а інші – на інших аркушах. В обох випадках нам треба перевірити, чи всі необхідні шари наявні на наших ВКМ. Наприклад, наша цифрова карта не може бути повною, якщо ми не маємо шару об’єктів гідрографії, через те що не зібрано відповідно ВКМ. Якщо деякі картографічні шари нанесені не на тих аркушах, що інші, то треба пересвідчитись, чи можуть на різних аркушах (чи добірках аркушів), на яких зображена досліджувана територія, бути вказані спільні реперні точки. Останнє дуже важливе, оскільки цифрова карта може бути коректною тільки тоді, коли всі шари оцифровано в одній і тій же системі координат.

Повнота покриття досліджуваної території вихідними картографічними матеріалами. Якщо не вся територія охоплена ВКМ, то треба відшукати додатковий ВКМ чи виконати топографічне знімання тієї частини території, на яку бракує ВКМ.

Встановити, чи є ВКМ оригіналом, чи копією. Якщо це копія, то треба звірити її з оригіналом (якщо немає можливості отримати цей оригінал для шифрування). Якщо копія була зроблена із збільшенням чи зменшенням, то необхідно обрахувати коефіцієнт зміни розміру, порівнявши довжини відповідних ліній на оригіналі та на копії. Чим більше ліній береться для порівняння, і чим рівномірніше вони розсіяні по карті, тим більше впевненості у точності коефіцієнту. Інший шлях – зняти чи обрахувати координати (реальні чи умовні) розпізнавальних знаків або перехресть координатної сітки (ці точки надалі виступають як реперні) на копії та скласти каталог координат. Чим більше цих точок, тим краще. Їх має бути як мінімум 3.

Якщо є копія, а оригінал з певних причин недоступний, то немає ніякої впевненості в масштабі ВКМ, тому не можна призначити реперним точкам навіть умовних координат, і, відповідно, обчислити довжини та площі об’єктів місцевості. У такому разі є тільки один вихід – знайти інший (зовсім не обов’язково повний) оригінальний картографічний матеріал на досліджувану місцевість, на якому показано хоча б кілька її об’єктів, відображених на вищезгаданій копії. Ці об’єкти чи їх елементи (наприклад, повороти чи перетини доріг, кути будівель) виступають як реперні точки. Строго кажучи, з точки зору картографії таке рішення не є коректним, але воно цілком виправдане, коли наша цифрова карта створюється як основа не для створення кадастрової карти (де точність має бути гранично високою), а, наприклад, для аналізу питань ефективності використання земель, складання соціально-економічних та екологічних картограм.

Час створення ВКМ. Треба завжди пам’ятати, що стан місцевості, тобто розташування та ознаки її об’єктів змінюються в часі. Навіть розміри природних об’єктів можуть швидко змінюватись. Так, берегова лінія може відступати на сотні метрів у бік водоймища і знову в бік суходолу (Каспійське море), на схилах за кілька років можуть розвинутись яри, а бровка кліфу на Одеському узбережжі може зміститись на 20 м після одного сильного шторму (Чорноморка). Проліски можуть взагалі зникнути. Тому, якщо ВКМ створювався роки тому, його треба оновити в полі або знайти нову версію, інакше зберігається висока вірогідність того, що ВКМ неадекватно віддзеркалює місцевість.

Авторство. Вихідні картматеріали може складатись як вручну, так і з допомогою комп’ютерних технологій. Але у будь-якому випадку якість карти, її повнота, точність та адекватність залежать від людського фактору, у тому числі від кваліфікації фахівців, що її розробляли, від дисципліни в організації, в якій ці матеріали розроблялись. Окремі фахівці і навіть цілі організації мають чи мали певний (позитивний чи несприятливий) імідж щодо якості виконуваної ними роботи. Іноді можна почути такий вираз: „У тому проектному інституті теодолітні ходи прокладають від пеньку до пеньку”. Можливо, що цих фахівців звільнили через те, що „якість” їх роботи було розкрито, але всі роботи, що вони виконували раніше, звичайно залишаються дійсними документами та завжди можуть офіційно претендувати на роль ВКМ для створення цифрової карти. У нашій практиці типовим випадком є неможливість накласти ґрунтову карту на топографічну, через те, що перша була грубо накреслена. Тому, перед використанням паперових ВКМ є вельми не зайвим довідатись про його авторів.

Крім цього, авторство має бути встановлено, оскільки ВКМ є інтелектуальною власністю, а також тому, що посилання на їх авторів до певної міри обмежує відповідальність розробника цифрової карти за копіювання помилок з паперової карти на цифрову.

Фізичний стан ВКМ. Добрий фізичний стан є важливим фактором успішної та зручної оцифровки ВКМ, коректності цифрової карти. Паперова карта може бути розірвана чи пом’ята, тому перед шифруванням її треба акуратно підклеїти так, щоб відновити цілісність ушкоджених полігонів та ліній або випрасувати. ВКМ може також бути потертими. Якщо є можливість знайти іншій оригінал чи іншу копію, що рівним чином задовольняє іншим критеріям оцінки ВКМ, то краще скористуватися нею. Інакше треба максимальною мірою усунути фізичні пошкодження ВКМ.

Чіткість нанесення об’єктів місцевості. Вона може падати в процесі копіювання чи сканування. Від неї залежить швидкість та точність нанесення об’єктів місцевості на цифровій карті, як за ручного, так і автоматичного методу оцифровки.

Кольори на ВКМ. Від них залежить вибір параметрів сканування та методу і програмного забезпечення процесу. Якщо ВКМ виконані в кольорі, то при оцифровці легше розпізнавати приналежність об’єктів місцевості до шарів. Разом з тим, у програмі Easy Trace автоматичній векторизації піддаються лише ахроматичні (чорно-білі та чорно-біло-сірі зображення). Тоді одним з варіантів є конвертація кольорового растрового зображення паперової карти в ахроматичний вигляд. Він виправданий, якщо лише деякі об’єкти показані кольором, і усунення кольорів не справить суттєвого впливу на зручність процесу оцифровки. Іншим шляхом є напівавтоматична векторизація, але вона буде вигідною лише якщо об’єкти місцевості чітко нанесені. Третій варіант – цілком ручна векторизація. Вибір варіантів залежить від індивідуальних особливостей ВКМ і є творчим процесом.

Точність зведення частин ВКМ Якщо немає можливості роздобути цілісний матеріал, то треба розрізати растрове зображення та зшити його в програмі Easy Trace.

Наявність топографічної основи на ВКМ. Якщо ВКМ були накреслені на топографічній карти, то полегшиться прив’язка їх растрових зображень до єдиної реальної чи умовної системи координат, але важче буде їх векторизувати в автоматичному режимі, оскільки на такому ВКМ зібрано багато шарів, причому лінії (полігони) одного шару часто перетинаються з лініями (полігонами) інших шарів (при автоматичній векторизації треба пильно стежити за тим, щоб, наприклад, при оцифровці горизонталей лінія, створювана програмою, не перейшла на дорогу після перетину цих горизонталі та дороги, і постійно вносити корективи).