Ресоціалізація – організований соціально-педагогічний процес відновлення соціального статусу, втрачених або несформованих соціальних навичок дезадаптованих неповнолітніх, переорієнтація їх соціальних установок. Ресоціалізація спрямована на відновлення у клієнтів якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння відповідних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Вона передбачає застосування комплексу заходів за двома напрямами:
- ресоціалізація свідомості особистості – відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо4
- ресоціалізація діяльності – відновлення позитивних навичок, умінь, стилю спілкування.
Сутність процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціального статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особистості на забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи суспільства.
Соціальна адаптація розуміється як пристосування до нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких із різних причин у людини до цього часу не було. Процес соціальної адаптації колишніх засуджених відбувається в три етапи:
o етап орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соціальним середовищем;
o оціночний етап, коли особистість диференціює компоненти власного соціального досвіду та способу життя згідно з установками та ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, на прийнятні і ті, що відхилятимуться з огляду на нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Природно, позитивна диференціація здійснюватиметься лише за умов виникнення позитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливостей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;
o етап сумісності, на якому об’єкт соціальної роботи досягає стану адаптованості до нових умов життя.
Засобами і методами реалізації технології соціалізації та адаптації є соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний супровід тощо.
Тема. Особливості роботи соціального педагога в пенітенціарних закладах
Всього 4 годин, лекцій – 2 години, практичних занять – 2 години,
Лекція № 34 (2 години).
Мета: розкрити сутність поняття «пенітенціарна система», ознайомити з напрямками діяльності соціального педагога в закладах пенітенціарної системи, етапами роботи з засудженими; поглибити уявлення про особливості ре соціалізації і соціальної адаптації. Розвивати спостережливість, уважність, аналітико-синтетичне мислення. Виховувати інтерес до роботи соціального педагога
Дидактичні засоби навчання:
1. Соціальна педагогіка. Підручник / за ред. проф. Капської А.Й. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 404 - 420.
2. Комарова Н.М. Соціальний супровід клієнтів. Неповнолітні, які повертаються з місць позбавлення волі // Соціальний працівник. – 2006. – С. 5 – 14.
3.
Хід заняття
І. Організаційний етап.
ІІ. Ввідно-підготовчий етап.
Актуалізація опорних знань.
- Хто є об’єктом соціально-педагогічної роботи?
- Дайте визначення поняття адаптація?
- Що являє собою дезадаптація?
- Наведіть приклади дезадаптації з якими доведеться працювати соціальному працівнику.
- До яких крайніх наслідків може призвести дезадаптація?
План:
1. Соціальний педагог в закладах пенітенціарної системи (злочинної системи)
2. Етапи роботи соціального педагога з засудженими
3. Ресоціалізація та соціальна адаптація колишніх засуджених.
ІІІ. Навчально-програмований етап.
(Лекція додається)
ІV. Зворотній зв’язок.
- Яка роль соціального педагога у ході здійснення ре соціалізації і соціальної адаптації?
- V. Заключний етап.
Домашнє завдання – конспект лекції, підготуватись до проведення практичного заняття по профілактиці наркоманії
