Основні принципи і стратегії консультування.

ЛЕКЦІЯ 5

Організація та зміст психологічного консультування в системі психолого-педагогічного супроводу дитини з порушеннями розвитку

Основні принципи і стратегії консультування.

Типові труднощі в процесі консультування.

Психологічне консультування дітей з особливими потребами.

Задачі психологічного консультування сімей, які мають дітей з зособливими потребами.

 

Основні принципи і стратегії консультування.

Практично при будь-якому вигляді консультування необхідно дотримуватися ряду методологічних і етичних принципів («Сім'я в психологічній консультації», 1989).

1. Доброзичливе і безоціночне ставлення до клієнта, допомогу і розуміння. Потрібно уникати сприйняття іншої людини на основі стереотипів і забобонів - це формує бар‘єр в спілкуванні, і консультування виявиться неефективним. Як кажуть деякі психологи: немає людей хороших і поганих - є люди різні.

2. Орієнтація на норми і цінності клієнта (вони не завжди збігаються з прийнятими нормами). Цей принцип вимагає деякого роз'яснення. Він не означає, що консультант повинен розділяти ці цінності, відмовлятися від власних норм і переконань щоб догодити клієнтові. Не означає він і лицемірної «як би згоди» з цими цінностями. Але консультант, володіючи емпатією, залишаючись самим собою, повинен уміти вставати на позицію клієнта, поглянути на ситуацію його очима, а не просто повідомити йому, що він не правий.

3. Анонімність (конфіденційність). Все, що відбувається в кабінеті консультанта, все, чим поділився під час своєї сповіді клієнт, залишається в цьому кабінеті - в цьому клієнт повинен бути упевнений. Навіть якщо консультанту необхідно порадитися з іншим фахівцем у цій галузі, обговорити складний випадок, це слід робити дуже обережно, уникаючи конкретних імен, прізвищ, професійної приналежності та ін. Якщо психолог консультує когось одного з подружжя або членів сім'ї, він не має права розголошувати отримані від нього відомості іншому, тобто він працює або з кимось одним, або відразу спільно з кількома членами родини.

4. Розмежування особистих і професійних відносин. Існує категорична заборона на продовження консультування (так само як і психотерапії), якщо відносини між психологом і клієнтом переростають в особисті, неформальні (любов, дружба). В цьому випадку люди стають взаємозалежними, і конконсультант втрачає можливість бути об'єктивним. Тому необхідно передати клієнта іншому фахівцю.

5. Включеність клієнта в процес консультування. В ході консультування клієнту повинно бути цікаво (мотивація на роботу). Найкраще це вдається, якщо консультант допомагає йому постійно робити маленькі відкриття про себе і в світі.

6. Заборона давати поради. Як уже говорилося, цьому принципу слідують не завжди. Але в будь-якому випадку ними не треба зловживати: завдання консультанта - підвести клієнта до рішення, орієнтувати на прийняття власної відповідальності за те, що відбувається, а не ставати в позицію вчителя життя.

Психологічне консультування дитини - це практично завжди і консультування її батьків, найближчого оточення. Адже саме батьки активно шукають психологічної підтримки і допомоги, саме вони є ініціаторами звернень до психолога. Кількість і глибина психологічних проблем, що їх переживають батьки дитини з особливими потре­бами, досить часто є такою вагомою, що потребує невідкладної допомоги.

Консультування батьків, які мають дитину з ОП і самої дитини з ОП спирається на наступні принципи: 1) необхідність, у тому числі в критичні періоди і як частина супроводу, 2) винужденності - соціальне замовлення, 3) комплексність, 4) постійний характер, в тому числі - періодичні консультації і т.д., 5) взаємодія підсистем роботи психолога з дитиною, з батьками та іншими фахівцями ЦСО, інтернату.

Психологічне консультування сім'ї, яка має дитину з відхиленнями у розвитку, базується на наступних принципах:

1. Дотримання інтересів консультованого дитини. Цей принцип проводиться в усіх випадках, крім різко вираженої патології, коли під загрозою знаходиться здоров'я інших членів сім'ї (насамперед дітей). Під дотриманням інтересів дитини розуміється визначення та доведення до відома членів сім'ї адекватних умов для його навчання, виховання і лікування як в школі, так і вдома. Правильна постановка діагнозу - необхідна, але недостатня умова для цього. В даний час у нашій країні створена велика мережа спеціальних дошкільних установ і шкіл, в яких аномальні діти навчаються в оптимальних умовах і за відповідними їх можливостям програмами. Батькам необхідно роз'яснити можливість і важливість адекватного навчання дитини, так як часом лише неправильне розуміння батьками його можливостей заважає приміщенню його до відповідного дитячого закладу.

2. Щадна форма повідомлення діагнозу, поставленого дитині. У бесіді з батьками слід прагнути не тільки розкрити психологічну структуру дефекту дитини, а й вказати його позитивні якості. Краще не просто повідомляти батькам діагноз і рішення фахівців, а доступною мовою розповісти про особливості їхньої дитини, пояснити, як потрібно з ним займатися і на що слід звернути увагу. При цьому завжди враховуються умови життя кожної сім'ї, її склад і культурний рівень, кількість дітей, для того щоб ради не виявилися для сім'ї жорсткими і у батьків не виникало відчуття провини перед дитиною і власної безпорадності.

3. Колективне консультування сім'ї, якому передує індивідуальне консультування її членів з дотриманням таємниці індивідуального консультування. Нерідкі випадки, коли батьки розходяться в питаннях навчання і виховання своєї дитини і хочуть поговорити з консультантом наодинці, щоб перевірити правильність своїх позицій або пояснити будь сторони сімейного життя. Психолог аналізує сімейну ситуацію, виходячи з інтересів дитини, і дає об'єктивну оцінку його можливостей. Він консультує батьків та інших родичів індивідуально, дотримуючись таємницю консультування, щоб не внести в сім'ю нових травмуючих моментів. Індивідуальне консультування допомагає потім правильно побудувати колективне консультування сім'ї, в якому, крім батьків, беруть участь і інші родичі. Ті конфлікти між батьками, які безпосередньо не стосуються дитини, не входять в завдання консультування, про що повідомляється батькам. За допомогою колективного консультування досягається вироблення (під керівництвом психолога) оптимальних внутрішньосімейних позицій.

 

2.Типові труднощі в процесі консультування.

Не вдаючись в тонкощі процесу консультування, в нюанси контакту між консультантом і клієнтом (вони можуть мати визначальне значення, але не піддаються чисто словесному опису, а пізнаються в ході практичної діяльності), слід виділити ряд тих труднощів, які можна структурувати і описати більш-менш чітко.

1. «Важкі» клієнти. Далеко не всі відвідувачі психологічних консультацій дійсно мають конструктивну позицію. Звичайно, багатьом властива ділова спрямованість, зацікавленість в зміні своєї ситуації, готовність співпрацювати. Робота з такими клієнтами протікає в основному продуктивно і ускладнюється лише в тих випадках, коли клієнт перебільшує можливості консультанта, але така позиція досить легко коригується на перших етапах консультування. Серйозні труднощі виникають з іншими типами клієнтів. Найбільш часто зустрічаються наступні.

Клієнт-«рантьє», тобто людина з рентними установками відносно консультування, прагне перекласти відповідальність на консультанта. Такі люди або апелюють до почуття жалості, описуючи свої страждання, благаючи про допомогу; або майже прямо заявляють: «Тепер це ваша турбота, вам за це гроші платять». Тут важливо не підігрувати клієнту, не йти у нього на поводу, а намагатися скоригувати його позицію, чітко описавши цілі і задачі консультування, умови його ефективності, пояснити необхідність активності самого клієнта; іноді робота з корекціі таких установок протікає досить довго. У першому варіанті вона протікає дещо легше. Якщо клієнт протягом деякого часу не змінює своєї орієнтації, подальша робота, швидше за все, буде марна.

Клієнт-«гравець» звертається до консультанта швидше з метою розважитись; проблем у нього може і не бути, а якщо і є, він не збирається їх вирішувати. Його гасло «Подивимося, який Ви спеціаліст». В цьому випадку про співпрацю з консультантом говорити не доводиться.

Клієнт-«психолог» з'являється у консультанта з метою навчитися психологічно грамотно впливати на своє оточення, маніпулювати своїми ближніми. Власних проблем у нього немає. Працювати або не працювати з таким клієнтом - моральний вибір консультанта.

Клієнт-«естет» естетизує свої проблеми, свою сповідь в ході консультування, опис проблем дуже красиво, чітко, логічно, закінчено. Така стрункість розповіді завжди повинна насторожувати консультанта, це ознака закритості клієнта, його неготовність до роботи. В цьому випадку консультанту можна спробувати проговорити ситуацію, позначити своє почуття незадоволення розповіддю. Можна також попросити написати свою розповідь і потім працювати з текстом.

Помилки консультанта.

Перший вид помилок — невірне розуміння проблеми клієнта. Це може відбутися через дефіцит інформації, отриманий у ході консультування. От чому не слід квапитися з остаточним визначенням проблеми, а крім того, необхідно наполягати на максимально докладній розповіді про конкретні ситуації. Невірне розуміння проблеми можливо й через неправильну інтерпретацію отриманої інформації. Консультант може виявитися надмірно ригідним і нездатним відмовитись від своєї початкової концепції, починає підганяти отримані факти під неї і ігнорувати те, що в неї не вписується. Крім того, неправильна інтерпретація може бути наслідком таких особливостей консультанта, як ідентифікація себе з клієнтом, упереджене відношення до нього, власні невирішені проблеми, якщо вони аналогічні проблемам клієнта, недостатня чутливість в сприйманні вербальної й невербальної інформації і, нарешті, просто недостатня психологічна грамотність.

Другий вид помилок — невірні рекомендації. Причини їх практично ті ж.

Третій вид помилок — рекомендації в принципі вірні, але нереальні. Такі рекомендації практично нездійсненні або у силу внутрішніх причин (тобто особливостей клієнта), або в силу зовнішніх обставин (немає грошей, немає фізичної можливості). Намагаючись виконати нереальні рекомендації, клієнт втрачає мотивацію до роботи. Тому важливо дуже добре проаналізувати особливості клієнта і його соціальної ситуації, перш ніж наважитися на конкретні практичні рекомендації.