Реакція з гідрооксидом міді

Хімічні та фізичні властивості

Молекулярна маса 342,3 а. е. м. Брутто-формула (система Хілла): C12H22O11. Смак солодкуватий. Розчинність (грам на 100 грам): у воді 179 (0 ° C) і 487 (100 ° C), в етанолі 0,9 (20 ° C). Малорозчинний у метанолі. Не розчинна в діетиловому ефірі. Щільність 1,5879 г / см 3 (15 ° C). Питоме обертання для D-лінії натрію: 66,53 (вода, 35 г/100г; 20 ° C). При охолодженні рідким повітрям, після висвітлення яскравим світлом кристал цукрози фосфоресціює. Не проявляє відновлювальних властивостей — не реагує з реактивом Толленса і реактивом Фелінга. Не утворює відкриту форму, тому не проявляє властивостей альдегідів і кетонів. Наявність гідроксильних груп в молекулі цукрози легко підтверджується реакцією з гідроксидами металів. Якщо розчин сахарози долити до гідроксиду міді (II), утворюється яскраво-синій розчин цукриту міді. Альдегідної групи в цукрозі немає: при нагріванні з аміачним розчином оксиду срібла (I) вона не дає «срібного дзеркала», при нагріванні з гідроксидом міді (II) не утворює червоного оксиду міді (I). З числа ізомерів цукрози, що мають молекулярну формулу С12Н22О11, можна виділити мальтозу і лактозу.

Реакція цукрози з водою

Якщо прокип'ятити розчин цукрози з декількома краплями соляної чи сірчаної кислоти і нейтралізувати кислоту лугом, а після цього нагріти розчин, то з'являються молекули з альдегідними групами, які і відновлюють гідроксид міді (II) до оксиду міді (I). Ця реакція показує, що цукроза при каталітичній дії кислоти піддається гідролізу, в результаті чого утворюються глюкоза і фруктоза: С12Н22О11 + Н2О → С6Н12O6 + С6Н12O6.

Реакція з гідрооксидом міді

У молекулі сахарози є кілька гідроксильних груп. Тому сполука взаємодіє з гідроксидом міді (II) аналогічно гліцерину і глюкозі. При додаванні розчину сахарози до осаду з гідроксидом міді (II) він розчиняється; рідина забарвлюється в синій колір. Але, на відміну від глюкози, сахароза не відновлює гідроксид міді (II) до оксиду міді (I).

17 Амінокислота — органічна сполука, молекули якої одночасно містять аміно- (-NH₂) та карбоксильну (-СООН) групи. Амінокислоти є мономерними одиницями білків, у складі яких залишки амінокислот з'єднані пептидними зв'язками. Більшість білків побудовані із комбінації дев'ятнадцяти «первинних» амінокислот, тобто таких, що містять первинну аміногрупу, і однієї «вторинної» амінокислоти або імінокислоти (містить вторинну аміногрупу) проліну, що кодуються генетичним кодом. Їх називають стандартними або протеїногенними амінокислотами. Крім стандартних в живих організмах зустрічаються інші амінокислоти, які можуть входити до складу білків або виконувати інші функції.

У залежності від того, до якого атому вуглецю приєднана аміно- група, амінокислоти поділяються на α-, β-, γ- і тощо. α-атомом вважається той атом карбону, до якого приєднана карбоксильна група, якщо біля нього ж розташована й аміногрупа, така амінокислота називається α-амінокислотою. Якщо аміногрупа приєднана до наступного (β) атома карбону, це буде β-амінокислота і так далі. Всі протеїногенні амінокислоти є α-амінокислотами.

Загальна формула альдегідів: