Якщо є той, що віддає, повинен бути той, що приймає!

Розчини

 

– це гомогенні системи, що складаються з розчинника, розчиненої речовини та продуктів їх взаємодії.

· Дисперсна фаза – це розчинена речовина.

· Дисперсійне середовище – це розчинник.

Фаза Сере- довище	Тверда	Рідка	Газо- подібна
Рідина	водні розчини солей	водний розчин спирту	мінеральна вода
Тверда речовина	сплави	перли	пемза
Газ	дим	туман	повітря

 

Класифікації розчинів

І. За розміром частинок дисперсної фази:

 

Грубодисперсні:

 

Ø емульсії (рідка фаза в рідкому середовищі) – креми, мазі, молоко;

Ø суспензії (тверда фаза в рідкому середовищі) – зависі мулу або крейди у воді.

Ø аерозолі (рідка або тверда фаза в газоподібному середовищі) – туман, дим.

 

ІІ. За ступенем досягнення межі розчинності:

 

· Насичений розчин – розчин, що містить максимальну кількість розчиненої речовини при даній температурі.

· Ненасичений розчин містить менше розчиненої речовини, ніж насичений.

· Пересичений розчин містить більше розчиненої речовини, ніж насичений. Пересичений розчин одержують з насиченого при повільному обережному охолодженні. Пересичений розчин дуже нестійкий. Будь-яке механічне втручання призводить до миттєвого виділення надлишку розчиненої речовини і розчин стає насиченим.

ІІІ. За кількістю розчиненої речовини:

 

· Концентрований розчин містить кількість розчиненої речовини, спів вимірювану з кількістю розчинника (не менше, ніж в 10 разів). Тобто, орієнтовною межею між концентрованим та розбавленим розчином є 10%.

· Розбавлений розчин – розчин з концентрацією менше 10%.

 

 

Кислотно – основний стан біологічних рідин

Кислотно – основний стан (КОС) – це співвідношення катіонів Гідрогену (Н⁺ )

та гідроксильних іонів (ОН^– ) в біологічних середовищах.

Н⁺ – створюють кислу реакцію середовища.

ОН^– – створюють лужну реакцію середовища.

 

Теорії кислот та основ

v Теорія Арреніуса:

· Кислота – це речовина, яка при дисоціації відщеплює катіони Н⁺:

HCl ↔ H⁺ + Cl^– сильна

H₂SO₄ ↔ H⁺ + HSO₄^– сильна

H₂CO₃ ↔ H⁺ + HCO₃^– слабка

· Основа – це речовина, яка при дисоціації відщеплює гідроксид–іони ОН^–:

NaOH ↔ Na⁺ + OH^–

Ba(OH)₂ ↔ Ba²⁺ + 2OH^–

 

v Теорія Бренстеда – Лоурі:

· Кислота – це молекула, катіон, аніон, який може відщеплюватикатіони Н⁺.

Чим легше відщеплює, тим сильніша кислота:

молекула HCl ↔ H⁺ + Cl^–

аніон H₂PO₄ ^– ↔ H⁺ + HPO₄^2–

катіон NH₄ ⁺ ↔ H⁺ + NH₃

 

· Основа – це молекула або аніон, який може приєднуватикатіони Н⁺.

Чим легше приєднує, тим сильніша основа:

молекула NH₃ + H⁺ ↔ NH₄⁺

аніон OH ^– + H⁺ ↔ H₂O

аніон Cl ^– + H⁺ ↔ HCl

 

Якщо є той, що віддає, повинен бути той, що приймає!

 

Кислота (1) ↔ основа (1) + Н⁺

основа (2) + Н⁺ ↔ кислота (2)

Сумарно: Кислота (1) + основа (2) ↔ основа (1) + кислота (2)

спряжена пара

 

Чим сильніша кислота, тим слабша її спряжена основа.

Приклад: HCl + NH₃ ↔ Cl ^– + NH₄⁺

Кислота(1) основа(2) основа(1) кислота(2)

 

Відщеплення Н⁺ від одних частинок і приєднання до інших приводить до зміни концентрації Н⁺ в розчинах, і як наслідок змінюється кислотно-основний стан (КОС).