Мислення є найскладнішим пізнавальним процесом, пов'язаним із відчуттям, сприйманням, пам'яттю, уявою, а також із емоційною, спонукальною сферами особистості, її самосвідомістю. Воно здійснюється через розумові операції (аналіз і синтез, порівняння, абстрагування і узагальнення, конкретизацію).
Мислення - процес опосередкованого й узагальненого пізнання дійсності, нерозривно пов'язаного із суспільним досвідом і мовою.
Людське мислення нерозривно пов'язане з мовою, поза якою думка не може ні виникнути, ні існувати. З появою слова воно стало опосередкованим та узагальненим, бо з'явилася можливість зафіксувати знання про предмети і явища у слові, понятті. Ототожнювати їх не можна, оскільки поняття висловлюються не тільки одним словом («квітка»), а й словосполученням («залізнична колія»), реченням чи їх групою. Крім того, для багатьох слів не завжди можна знайти відповідне поняття.
У різних народів не однакове співвідношення смислу і слова. В українській мові, наприклад, є лексичні відповідники блакитного, синього та зеленого кольорів. Однак у німецькій мові синій та блакитний кольори позначають одним. Корейці, японці, в'єтнамці одним словом позначають синій та зелений кольори. В одній із малайзійських мов (Океанія) є 100 спеціальних назв для різновидів банана, бо для її носіїв розрізнення їх має суттєве значення.
Мова є засобом фіксування результатів людського досвіду, пізнання, спілкування, самопізнання та діяльності. Український мовознавець О. Потебня порівнював слова зі слідами ніг на піску, хоч це не означає, що в них міститься сама нога. Та і в слові міститься не думка, а її відображення. Наприклад, в українській мові слова «кохання» і «любов» мають різний зміст, у російській вживається тільки одне слово - «любовь»; в російській мові функціонують слова «мораль» і «нравственность», в українській - тільки «мораль». Щоб правильно думати, потрібно знати точне значення слів і враховувати, що воно може змінюватися залежно від конкретної ситуації (контексту).
Мислення, думка тісно пов'язані з образами, уявою, фантазією. Безпосередньо сприймати можна тільки конкретні ознаки предметів і явищ, поодинокі об'єкти. Думка схоплює подібність у різному і різне в подібному, відкриває закономірні зв'язки між явищами й подіями, допомагає передбачати майбутнє, уявляти його, послуговуючись образами, відсутніми в дійсності. Мислення розплутує клубок складних залежностей і зв'язків, які постають у сприйманні. Починається воно там, де недостатнє або навіть безсиле чуттєве пізнання. Воно продовжує і розвиває пізнавальну роботу відчуттів та сприймань, виходячи і за їх межі. Чуттєве пізнання та мислення людини безпосередньо переходять одне в одне.
Образ і думка перебувають у нерозривному зв'язку. Щодо цього іспанський художник Ф. Гойя зазначав, що фантазія без розуму створює страховиська, поєднуючись із ним, вона є джерелом мистецьких див. Фізик Е. Резерфорд стверджував: «Експеримент без фантазії або фантазія, яка не спирається на експеримент, досягнуть небагато... Справжній прогрес - поєднання обох сил».
Вихідним матеріалом мислення є уявлення як збережені пам'яттю образи явищ і предметів. Цілком уявити явище або предмет важко, оскільки особливістю уявлень є фрагментарність. Тому у свідомості спливають окремі штрихи, фрагменти об'єкта.
У свідомості людини живуть не тільки образи предметів і явищ, які вона сприймала або сприймає. Без цього її внутрішній світ був би пустим, безбарвним і сумним. Письменникам у творенні їх допомагає творча уява. Певною мірою нею наділена кожна людина.
Думку можна виразити не тільки мовою, а й у малюнку, схемі, скульптурі тощо, що також відбувається за участю уяви. Навіть найрозвиненіше мислення зберігає зв'язок із чуттєвим пізнанням - відчуттями, сприйманнями, уявленнями. Основний матеріал воно одержує від чуттєвого сприймання. Через відчуття та сприймання мислення безпосередньо пов'язане із зовнішнім світом. Адекватність його перевіряється у процесі суспільної та індивідуальної практики.
Здійснюється пізнання на чуттєвому та раціональному рівнях, між якими простежуються органічна єдність та якісна відмінність. У чуттєвій картині дійсності неможливо з'ясувати внутрішню сутність предметів, виокремити складні взаємодії різних предметів та явищ, з'ясувати причинно-наслідкові зв'язки, кількісно-якісні взаємопереходи.
Мислення пов'язане з логікою - наукою про загальні форми думки (результату мислення), а також необхідні для раціонального пізнання засоби, думки. Вона вивчає форми думки: поняття, судження, умовивід.
