Основні складові служби WWW

Як і більшість служб Інтернет, службу WWW обслуго­вують дві програми: web-сервер та web-броузер (клієнт).

Розглянемо основні поняття, що стосуються WWW.

Web-сервер- це під'єднаний до Інтернет комп'ютер, на якому виконується спеціальна програма - сервер, яка збері­гає файли і здійснює пошук у Web-просторі.

Web-броузер- це програма, яка виконується на комп'ютері користувача. Вона здійснює пошук ресурсів у Web: відправляє запит на сервер і отримує від нього потрібну інформацію.

В основі служби WWW лежать поняття гіпертексту, гіпертекстового посилання та мова HTML, яку використовують для створення web-сторінок.

Ідея гіпертексту полягає у налагодженні зв'язків між різними web-об'єктами. Такий зв'язок забезпечують гіпер-текстові посилання.

Гіпертекстове посилання - це короткий підкреслений і виокремлений іншим кольором текст у документі, картинка чи інший елемент, клацнувши на якому мишею отримують доступ до зв'язаного з ним об'єкта, наприклад, тексту, ма­люнка, музичного чи відеофайлу, іншої сторінки тощо.

Web-сторінка- це текстовий документ, написаний мо­вою HTML. Текст зберігається на web-сервері. Він може міс­тити посилання на різні об'єкти: рисунки, діаграми, звукові файли, елементи мультимедіа тощо.

Останнім часом стали популярними динамічні web-сто­рінки. Вони формуються в момент звертання до них із компо­нентів, які завбачливо вставлені дизайнером з деякої бази да­них серверу. Прикладами таких компонентів можуть бути ка­нали, прогноз погоди, результати торгів на біржі, спортивні новини, ціни в Інтернет-магазинах тощо.

Web-сайт (web-вузол)- декілька сторінок, об'єднаних єдиним тематичним змістом, або які належать єдиному влас­никові. Web-сайти утворюють за певними правилами, які ви­вчатимемо.

Web-портал- спеціально підготовлена web-сторінка, з якої, зокрема, зручно починати пошук ресурсів у WWW. З web-порталу можна швидко отримати корисну інформацію: прогноз погоди, програму телебачення; оглянути каталоги мережних ресурсів; здійснити пошук необхідної інформації; зареєструвати власну поштову web-скриньку; скористатись за­собами для створення та розміщення своїх web-сторінок тощо. Приклади порталів: Мета, BigMir, Yahoo, Yandex, Narod та ін.

- 94 - - 95 -

Ресурсом в Інтернет може бути текст, рисунок, музика, файл, а також запис у базі даних поштового серверу тощо. Оскільки кожний ресурс в Інтернет має свою адресу, то, клацнувши на гіперпосиланні, користувач має змогу заванта­жити на свій комп'ютер відповідний ресурс.

Адресу ресурсу називають URL-адресою.

URL-адреса(URL - Uniformed Resourse Locator) - уніфі­кований покажчик ресурсу. URL-адреса складається з назви прикладного протоколу, символів „:" або „://", назви серверу (доменне ім'я комп'ютера) та повного шляху до певного ре­сурсу. Всі компоненти адреси відокремлені символом „/". От­же, загальний вигляд URL-адреси такий:

<назва протоколу>://<назва серверу>/<шлях до ресурсу>/<иазва ресурсу>

Найпоширеніші прикладні протоколи: http - протокол служби WWW, який дає змогу переглядати web-сторінки; ftp - протокол пересилання файлів з одного комп'ютера на ін­ший; news - протокол серверу новин UseNet; mailto - пошто­вий протокол тощо. Розрізняють відносні адреси й абсолютні. Відносні адре­си визначають розташування інших ресурсів відносно деякого
базового ресурсу. Абсолютні позначають конкретні адреси URL.

Броузери

Для перегляду web-сторінок на комп'ютері користувача необхідно встановити відповідну програму. Така програма називається web-броузером. Основні функції броу-зера - згенерувати запит до серверу, отримати відповідь та відобразити web-сторінку на моніторі клієнта.

Перший web-броузер з назвою Line Mode Browser ство­рив Тим Берне Лі у 1990 році. Цей web-броузер функціонував у командному режимі і обслуговувався програмою Telnet. Перший графічний броузер Mosaic створено у 1993 р. Тепер існує багато броузерів, однак найпопулярніші є Netscape Na­vigator та Internet Explorer. Принципи роботи різних броу­зерів незначно відрізняться один від одного. До стандартного комплекту Windows входить доволі потужний web-броузер Internet Explorer. Розглянемо власне цю програму.

Перед тим, як почати працювати з програмою Internet Explorer, потрібно підготувати web-броузер до зручної для ко­ристувача роботи. Ці налаштування виконують лише один раз, і вони діятимуть у наступних сеансах автоматично. Роз­глянемо найважливіші установки.

Під час приєднання до Інтернет кожний броузер за­пускає початкову сторінку. За замовчуванням Internet Explo­rer завантажує сторінку компанії свого виробника - фірми Microsoft. Користувачеві вона навряд чи буде корисною, тому варто задати адресу своєї сторінки, адресу web-порталу або починати роботу броузера з порожньої сторінки.

Після введення користувачем адреси з помилкою броузери автоматично звертаються до деякої бази даних з метою відшукати сторінку з подібною адресою. Internet Explorer за замочуванням звернеться до бази даних свого виробника -компанії Microsoft. Від таких дій броузера мало користі, тому слід навчити броузер не робити запитів до своєї бази даних.

Web-сайти та web-сторінки можуть час від часу змі­нюватися. Зазвичай броузери автоматично методом копіюван­ня поновлюють ті сторінки, адреси яких занесені користува­чем у папку Улюблені (Favorites). Це займає певний час. Якщо в такому автоматичному поновленні немає потреби, варто від нього відмовитись.

Профілем користувача називають особисті відомос­ті про користувача, а саме: ім'я, домашня адреса, службові реквізити, посада, відомості про сім'ю тощо. Броузер налаш­тований так, щоб автоматично відсилати своєму виробникові інформацію про користувача. Можна заборонити броузеру цю форму шпіонажу.

Для економії часу роботи в Інтернет інколи корисно завантажувати не всю сторінку, а лише текст, що є на ній. Якщо виникає необхідність відобразити інші об'єкти це завж­ди можна зробити.

Якщо користувач відвідує деякі сторінки часто, не варто кожного разу вводити їхні адреси. Достатньо занести ці адреси в папку Улюблені. Для перегляду такої сторінки дос­татньо відкрити цю папку і клацнути на відповідній адресі. Крім того, папку Улюблені можна налаштувати так, що в ній будуть відображатись не адреси, а назви відповідних сторі­нок, що значно полегшує роботу.

Якщо користувач упевнений, що на сторінці, яку він переглядає, є цікава для нього інформація, то для уникнення перегляду всієї сторінки він може скористатись засобами по­шуку. Броузер дає змогу відшукати потрібну інформацію на сторінці за допомогою ключових слів.

Усі сторінки, які відвідував користувач останнім часом, Internet Explorer заносить у журнал. Тож, якщо користувачеві знов знадобилась одна з цих сторінок, він може відкрити жур­нал та викликати її, не вводячи адреси в адресний рядок.

Web-сторінки користувач може зберегти на своєму комп'ютері. Можна зберегти не всю сторінку, а лише її окре­мі об'єкти: текст, малюнок, програмний код сторінки тощо.

Коли на локальному комп'ютері є копії web-сторі­нок, для їхнього перегляду можна перейти в режим автоном­ної роботи, тобто від'єднатись від Інтернет. Це економить час роботи в мережі.

Броузер також дає змогу переглянути зв'язані поси­лання, надіслати або отримати пошту, перечитати новини, відправити електронною поштою посилання на сторінку або саму сторінку, відредагувати сторінку засобами редактора Word тощо.

Безпека в Інтернет

Робота в мережі може призвести До негативних наслідків для файлової системи комп'ютера, якщо не вжити заходів безпеки. Небезпеку спричиняють:

•

- 96 - - 97 -

комп'ютерні віруси, які здатні уразити комп'ютер ко­ристувача через Інтернет;

• поштові віруси, які сканують адресну книгу і викорис­товують інформацію у своїх цілях;

• мережні паразити, що організовують на комп'ютері ко­ристувача невидимі клієнтські програми, зокрема, для розсилання рекламних баннерів;

• троянські віруси, які організовують на комп'ютері ко­ристувача невидимий мережний сервер, готовий відпо­вісти на запит чужого комп'ютера.

Часто нормальній роботі перешкоджають аплети Java, сценарії JavaScript, елементи ActiveX тощо. Тому варто від'єднати ці компоненти. Сторінка стане менш яскравою, проте робота - безпечнішою.

Зауважимо, що завжди корисно мати на комп'ютері антивірусну програму, наприклад, AVP, Norton Antivirus тощо.

Web-пошта

Майже усі провайдери надають корис­тувачам поштові електронні скриньки безкоштовно. Однак, зміна провайдера веде до зміни електронної адреси. Цю проблему дає змогу вирішити Web-служба. На багатьох порталах можна безкоштовно створити електронну скриньку, до того ж не одну, а скільки завгодно. Наприклад, адресу однієї скриньки можна використати для спілкування з друзями, другої - для підписки на новини, третьої - для пошуку в Інтернет роботи тощо. Також можна відкрити скриньку тимчасово, наприклад, для якоїсь рекламної діяльності. Електронну пошту, яку обслуговує служба Web, називають web-поштою. Вона, порівняно з традиційною e-mail,має певні переваги та недоліки.

По-перше, така скринька доступна з будь-якого комп'ю­тера, приєднанного до Інтернет. По-друге, немає потреби в спе­ціальних поштових клієнтах,не треба створювати свій облі­ковий запис, для роботи достатньо звичайного броузера. По-третє, можна створити постійну скриньку, незалежну від провайдера. Однак web-пошта працює значно повільніше. Для того, щобоглянути свою скриньку, необхідно завантажити додаткові web-сторінки. Крім того, електронна адреса web-пошти вважається менш престижною, ніж адреса e-mail.

Користуючись web-поштою, можна створити та надісла­ти звичайні повідомлення, повідомлення з приєднаними фай­лами, переадресувати отриману пошту, писати та зберігати повідомлення-чорнетки, які ще не готові для відправлення. Не виходячи зі своєї поштової скриньки, можна перечитати наявні на сервері новини, гороскоп, ознайомитись із прогнозом погоди, телепрограмою, послухати радіо, дізнатись про спортивні досягнення, поспілкуватись у чаті тощо.

Для створення web-скриньки необхідно завантажити портал, який надає такі послуги. Приклади таких порталів: Yahoo!, Hotmail, Ukrpost і багато інших. Зауважимо, що пор­тал Ukrpost дає змогу створити поштову скриньку, для ко­ристування якою не обов'язково бути приєднаним до Інтернет. Достатньо лише під'єднати комп'ютер і модем до теле­фонної лінії.

Форуми

Як і для поштових програм, у службі WWW наявна альтернатива для служби новин (телеконференцій). У WWW різновидом служби новин є форум - засіб для колек­тивного спілкування. Для участі у форумі не потрібно додат­кового програмного забезпечення, достатньо звичайного броузера. Форуми є на багатьох web-сторінках великих компаній, фірм, Інтернет-магазинів тощо. Форум виглядає як електрон­на дошка з повідомленнями. У форумі можна діз­натись, що думають з того чи іншого питання фахівці, висловити свою думку чи прокоментувати чужу, задати запитання, наприклад, де можна одержати ту чи іншу програму або обладнання для комп'ютера, де є цікаві розваги тощо. Відповіді на запитання чи репліки (Re:...) можна отримати через декілька хвилин або через тривалий час, оскільки форум не є засобом оперативного спілкування.

Чати

Чат - це засіб для оперативного колективного спілкування з колегами, друзями, анонімними учасниками на задану або вільну тему. Запитання і відповіді учасники ча-ту отримують майже миттєво. За допомогою клавіатури ко­ристувач уводить повідомлення у спеціальне поле і від­правляє його всім учасниками або лише конкретному. Учас­ники чату зазвичай спілкуються лаконічними реченнями, великих повідомлень (на відміну від форуму) тут робити не прийнято. Спочатку чати були задумані як засіб анонімного спілкування, учасники виступали під псевдонімами, тепер дедалі частіше учасники чату висловлюються від свого імені.

Існують спеціальні програми-клієнти, які дають змогу користувачеві брати участь у чаті. Microsoft Chat - найпопу-лярніший чат-клієнт, який входить, зокрема, до дистрибути­ву Internet Explorer. Він дає змогу надсилати й отримувати повідомлення на сервери, які обслуговують чати.

Чат-сервер - це сервер зі спеціальним програмним забез­печенням, який дає змогу користувачам спілкуватись між со­бою, тобто обмінюватись текстовими повідомленнями. Чати мо­жуть мати тематичне спрямування: мистецтво, футбол, комп'ю­тери тощо. Ці теми називають кімнатами або залами. Щоб обра­ти деякий тематичний чат, треба зайти у відповідну кімнату.

Майже усі відомі web-портали пропонують користува­чам значну кількість кімнат для спілкування.

- 98 - - 99 -

Для того, щоб зайти у чат, треба спочатку зареєструва­тись - заповнити реєстраційну картку, яку вам запропонують. Якщо реєстрація відбулась успішно, можна сміливо за­ходити в одну із кімнат, попередньо зазначивши своє ім'я та пароль і вибравши колір для свого тексту. Увійшовши в одну із кімнат, користувач відразу дізнається про те, скільки осіб присутні і про що вони ведуть розмову. Щоб підтримати розмову, необхідно вводити повідомлення у спеціальне поле та натискати на клавішу введення або спеціальну кнопку. Закінчуючи спілкування, необхідно вийти із чату, натиснувши на відповідну кнопку.

Багато чат-серверів дають змогу передавати приватні по­відомлення, адресовані конкретній особі, а не всім присутнім, або навіть створювати особисті чат-кімнати.

Інтернет-радіо

Internet Explorer надає ще одну цікаву можливість. Якщо користувач під'єднаний до Інтернет і у нього на комп'ютері інстальована програма Універсальний програвач, то він може прослуховувати програми улюблених радіостанцій, не використовуючи додаткового обладнання. Щоб кожного разу не шукати URL-адрес потрібних станцій, можна долучити їх до папки Улюблені. Можна зайти на web-сайт радіостанції та ознайомитися з останніми новинами. Од­нак, зауважимо, для модемного з'єднання з малою пропускною спроможністю, звук передається з великими затримками.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

 

1. З яких складових складається служба WWW?
2. Що розуміють під Web - сторінкою, Web - сайтом та Web - порталом?
3. Як утворюється URL адрес?
4. Що описують протоколи HTTP та FTP?
5. Які налаштування можна виконати в браузері?
6. Що уявляє собою профіль користувача?
7. Які фактори спричиняють небезпеку в мережі Інтернет?
8. В які типи файлів не можуть втілюватися комп’ютерні віруси?
9. Що розуміють під Web - поштою та чим вона відрізняється від традиційної E-mail?
10. Чи потрібне окрім браузера інше програмне забезпечення для спілкування в форумі?
11. Чим відрізняється чат від форуму та як він може бути організований?
12. Які ще додаткові інтерактивні сервіси надає мережа інтернет?

 

Самостійна робота №15

ТЕМА: Гіпертекстові технології

Гіпертекст- це електронний документ, який містить гіперпосилання на інші документи. Термін "гіпертекст" у 1969 р. запровадив Тед Нельсон, хоча принцип організації ін­формації з використанням посилань відомий віддавна. Візьме­мо для прикладу енциклопедичний словник. Він складається з коротких статей. Однак читач, якщо потрібно, може отримати додаткову інформацію завдяки словам, що набрані курсивом. У словниках ці слова служать посиланнями на інші статті. Ідею гіпертекстових інформаційних систем на теоретичному рівні сформулював В. Буш у 1945 році.

Гіпертекстова технологія - це інформаційна техноло­гія, що базується на використанні гіпертекстів. її застосову­ють у комп'ютерних енциклопедіях і навчальних програмах, у прикладних програмах для роботи з довідковою інформа­цією, а також для організації доступу до інформації у WWW-просторі, тобто для роботи з web-документами.

Поняття про web-документи

Розглянемо відмінність між звичайним гіпертекстовим документом й web-докумен­том. Звичайні гіпертекстові документи, наприклад, з комп'ю­терної енциклопедії зберігаються на одному диску, а web-до­кументи однієї тематики можуть розташовуватися на комп'ю-терах-серверах у різних кінцях світу. Якщо пересилання файлів лініями зв'язку відбувається швидко, користувач мо­же навіть не звернути уваги на те, що інформацію він отри­мує не зі свого комп'ютера, а із серверу, який знаходиться в Токіо, у Львові чи в Нью-Йорку.

Web-документи зберігаються і пересилаються як тексто­ві файли зрозширенням htm чи html тощо. Це звичайні тексти, написані мовою HTML. Відображаються такі тексти на екрані зовсім інакше, ніж вони виглядають у html-файлі. Для відображення html-файлів використовують броузери.

Отже, web-документ — це текст, написаний мовою HTML чи іншою, який призначений для перегляду електрон­ної інформації на екрані комп'ютера за допомогою броузера.

Web-документ, який ми бачимо на екрані броузера, нази­вають web-сторінкою. Це пов'язано з тим, що хорошим стилем уважається подання деякої частини інформації на одній умовній сторінці. Бажано, щоб web-сторінка поміщалась на одній-двох екранних сторінках і використання вертикального скроллінгу було мінімальним. Додаткову інформацію користувач має чи­тати на інших сторінках, користуючись гіперпосиланнями.

- 100 - - 101 -

Декілька web-документів на одну тему, що є на деякому комп'ютері чи належать одному власникові, утворюють web-вузол (інший термін - web-сайт).

Web-вузли створюють web-дизайнери для університетів, фірм, магазинів, громадських організацій, окремих осіб з ме­тою реклами напрямків діяльності, послуг, товарів, зокрема, комп'ютерних програм, пошуку партнерів, надання користу­вачам корисної інформації для вирішення побутових чи виробничих проблем тощо. Сьогодні web-дизайн - привабливий і перспективний різновид професійної діяльності людини, який потребує творчого підходу.

Web-дизайн- це сукупність правил і рекомендацій, якими мають користуватися автори, якщо вони хочуть, щоб їхні сторінки були інформативними і виглядали привабливо.

Одне знайважливіших правил web-дизайну полягає у структуризації інформації, вдалому поділ її на окремі части­ни і налагодженні зв'язків між ними.

Розглянемо структуру web-документа. Простий доку­мент складається з текстових блоків, двох-трьох рисунків невеликих розмірів, горизонтальних ліній та гіперпосилань.

Більш складні web-документи містять фрейми - рамки, в яких одночасно відображаються різні сторінки; елементи керування - кнопки, перемикачі, полядіалогу; динамічні ефекти та графічні рухомі об'єкти ActiveX чи Flash.

Текстові блоки є трьох головних типів: короткі (по два-три речення) текстові абзаци, списки, таблиці.

Згідно з чинним стандартом абзаци на класичній web-сторінці відокремлюються порожнім рядком і не мають від­ступів у першому рядку. Абзац може бути вирівняний до од­ного з країв або до центру екрана. Особлива зручність пере­гляду інформації зумовлена тим, що в нормальному режимі web-сторінка не має горизонтальної смуги прокручування, а вертикальна смуга може бути. Броузер автоматично масштабує горизонтальне зображення різних елементів сторінки, враховуючи характеристики монітора комп'ютера клієнта і розміри Windows-вікна, в якому демонструється документ.

Інформація на сторінці традиційно подається на сірому чи білому тлі, але її можна розмістити і на кольоровому тлічи на тлі картинки з деякого графічного файлу. Створюючи web-документ, потрібно стежити, щоб обсяг усіх його файлів, зокрема, графічних і відеододатків був невеликим. Великі файли броузер зчитує довго, і в читача може не вистачити терпіння очікувати на їхнє надходження. Тому перед тим як вставити у свою web-сторінку графічний, звуковий чи відео­файл або клацнути у чужій web-сторінці на звуковому чи ві-деопосиланні, варто взяти до уваги пропускну спроможність наявної лінії зв'язку.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

 

1. Що розуміють під гіпертекстом та коли він був запроваджений?
2. Де використовуються гіпертекстові технології?
3. В чому відмінності між звичайним гіпертекстовим документом та Web – документом?
4. Які розширення мають файли Web – документів?
5. Що розуміють під Web – вузлом або Web – сайтом?
6. В чому полягають основні правила Web – дизайну?
7. Які складові містять сучасні Web – документи?
8. Як пов'язаний геометричний розмір Web – сторінки з розподіленою здатністю монітору користувача?

 

- 102 - - 103 -

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Т.М. Валецька “Комп’ютерні мережі. Апаратні засоби. Навчальний посібник” – К.: Центр навчальної літератури, 2002р. – 208с.

 

2. Я.М. Глинський, В.А. Ряжська “ Інтернет, сервіси, HTML і web-дизайн” – Львів: Деол, 2002р. – 168 с.

 

3. Олифер В.Г., Олифер Н.А. “Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: Учебник для вузов, 2-е изд.” – СПб.: Питер, 2003г. – 864с.