Як і більшість служб Інтернет, службу WWW обслуговують дві програми: web-сервер та web-броузер (клієнт).
Розглянемо основні поняття, що стосуються WWW.
Web-сервер- це під'єднаний до Інтернет комп'ютер, на якому виконується спеціальна програма - сервер, яка зберігає файли і здійснює пошук у Web-просторі.
Web-броузер- це програма, яка виконується на комп'ютері користувача. Вона здійснює пошук ресурсів у Web: відправляє запит на сервер і отримує від нього потрібну інформацію.
В основі служби WWW лежать поняття гіпертексту, гіпертекстового посилання та мова HTML, яку використовують для створення web-сторінок.
Ідея гіпертексту полягає у налагодженні зв'язків між різними web-об'єктами. Такий зв'язок забезпечують гіпер-текстові посилання.
Гіпертекстове посилання - це короткий підкреслений і виокремлений іншим кольором текст у документі, картинка чи інший елемент, клацнувши на якому мишею отримують доступ до зв'язаного з ним об'єкта, наприклад, тексту, малюнка, музичного чи відеофайлу, іншої сторінки тощо.
Web-сторінка- це текстовий документ, написаний мовою HTML. Текст зберігається на web-сервері. Він може містити посилання на різні об'єкти: рисунки, діаграми, звукові файли, елементи мультимедіа тощо.
Останнім часом стали популярними динамічні web-сторінки. Вони формуються в момент звертання до них із компонентів, які завбачливо вставлені дизайнером з деякої бази даних серверу. Прикладами таких компонентів можуть бути канали, прогноз погоди, результати торгів на біржі, спортивні новини, ціни в Інтернет-магазинах тощо.
Web-сайт (web-вузол)- декілька сторінок, об'єднаних єдиним тематичним змістом, або які належать єдиному власникові. Web-сайти утворюють за певними правилами, які вивчатимемо.
Web-портал- спеціально підготовлена web-сторінка, з якої, зокрема, зручно починати пошук ресурсів у WWW. З web-порталу можна швидко отримати корисну інформацію: прогноз погоди, програму телебачення; оглянути каталоги мережних ресурсів; здійснити пошук необхідної інформації; зареєструвати власну поштову web-скриньку; скористатись засобами для створення та розміщення своїх web-сторінок тощо. Приклади порталів: Мета, BigMir, Yahoo, Yandex, Narod та ін.
|
Адресу ресурсу називають URL-адресою.
URL-адреса(URL - Uniformed Resourse Locator) - уніфікований покажчик ресурсу. URL-адреса складається з назви прикладного протоколу, символів „:" або „://", назви серверу (доменне ім'я комп'ютера) та повного шляху до певного ресурсу. Всі компоненти адреси відокремлені символом „/". Отже, загальний вигляд URL-адреси такий:
<назва протоколу>://<назва серверу>/<шлях до ресурсу>/<иазва ресурсу>
Найпоширеніші прикладні протоколи: http - протокол служби WWW, який дає змогу переглядати web-сторінки; ftp - протокол пересилання файлів з одного комп'ютера на інший; news - протокол серверу новин UseNet; mailto - поштовий протокол тощо. Розрізняють відносні адреси й абсолютні. Відносні адреси визначають розташування інших ресурсів відносно деякого
базового ресурсу. Абсолютні позначають конкретні адреси URL.
Броузери
Для перегляду web-сторінок на комп'ютері користувача необхідно встановити відповідну програму. Така програма називається web-броузером. Основні функції броу-зера - згенерувати запит до серверу, отримати відповідь та відобразити web-сторінку на моніторі клієнта.
Перший web-броузер з назвою Line Mode Browser створив Тим Берне Лі у 1990 році. Цей web-броузер функціонував у командному режимі і обслуговувався програмою Telnet. Перший графічний броузер Mosaic створено у 1993 р. Тепер існує багато броузерів, однак найпопулярніші є Netscape Navigator та Internet Explorer. Принципи роботи різних броузерів незначно відрізняться один від одного. До стандартного комплекту Windows входить доволі потужний web-броузер Internet Explorer. Розглянемо власне цю програму.
Перед тим, як почати працювати з програмою Internet Explorer, потрібно підготувати web-броузер до зручної для користувача роботи. Ці налаштування виконують лише один раз, і вони діятимуть у наступних сеансах автоматично. Розглянемо найважливіші установки.
Під час приєднання до Інтернет кожний броузер запускає початкову сторінку. За замовчуванням Internet Explorer завантажує сторінку компанії свого виробника - фірми Microsoft. Користувачеві вона навряд чи буде корисною, тому варто задати адресу своєї сторінки, адресу web-порталу або починати роботу броузера з порожньої сторінки.
Після введення користувачем адреси з помилкою броузери автоматично звертаються до деякої бази даних з метою відшукати сторінку з подібною адресою. Internet Explorer за замочуванням звернеться до бази даних свого виробника -компанії Microsoft. Від таких дій броузера мало користі, тому слід навчити броузер не робити запитів до своєї бази даних.
Web-сайти та web-сторінки можуть час від часу змінюватися. Зазвичай броузери автоматично методом копіювання поновлюють ті сторінки, адреси яких занесені користувачем у папку Улюблені (Favorites). Це займає певний час. Якщо в такому автоматичному поновленні немає потреби, варто від нього відмовитись.
Профілем користувача називають особисті відомості про користувача, а саме: ім'я, домашня адреса, службові реквізити, посада, відомості про сім'ю тощо. Броузер налаштований так, щоб автоматично відсилати своєму виробникові інформацію про користувача. Можна заборонити броузеру цю форму шпіонажу.
Для економії часу роботи в Інтернет інколи корисно завантажувати не всю сторінку, а лише текст, що є на ній. Якщо виникає необхідність відобразити інші об'єкти це завжди можна зробити.
Якщо користувач відвідує деякі сторінки часто, не варто кожного разу вводити їхні адреси. Достатньо занести ці адреси в папку Улюблені. Для перегляду такої сторінки достатньо відкрити цю папку і клацнути на відповідній адресі. Крім того, папку Улюблені можна налаштувати так, що в ній будуть відображатись не адреси, а назви відповідних сторінок, що значно полегшує роботу.
Якщо користувач упевнений, що на сторінці, яку він переглядає, є цікава для нього інформація, то для уникнення перегляду всієї сторінки він може скористатись засобами пошуку. Броузер дає змогу відшукати потрібну інформацію на сторінці за допомогою ключових слів.
Усі сторінки, які відвідував користувач останнім часом, Internet Explorer заносить у журнал. Тож, якщо користувачеві знов знадобилась одна з цих сторінок, він може відкрити журнал та викликати її, не вводячи адреси в адресний рядок.
Web-сторінки користувач може зберегти на своєму комп'ютері. Можна зберегти не всю сторінку, а лише її окремі об'єкти: текст, малюнок, програмний код сторінки тощо.
Коли на локальному комп'ютері є копії web-сторінок, для їхнього перегляду можна перейти в режим автономної роботи, тобто від'єднатись від Інтернет. Це економить час роботи в мережі.
Броузер також дає змогу переглянути зв'язані посилання, надіслати або отримати пошту, перечитати новини, відправити електронною поштою посилання на сторінку або саму сторінку, відредагувати сторінку засобами редактора Word тощо.
Безпека в Інтернет
Робота в мережі може призвести До негативних наслідків для файлової системи комп'ютера, якщо не вжити заходів безпеки. Небезпеку спричиняють:
•
|
• поштові віруси, які сканують адресну книгу і використовують інформацію у своїх цілях;
• мережні паразити, що організовують на комп'ютері користувача невидимі клієнтські програми, зокрема, для розсилання рекламних баннерів;
• троянські віруси, які організовують на комп'ютері користувача невидимий мережний сервер, готовий відповісти на запит чужого комп'ютера.
Часто нормальній роботі перешкоджають аплети Java, сценарії JavaScript, елементи ActiveX тощо. Тому варто від'єднати ці компоненти. Сторінка стане менш яскравою, проте робота - безпечнішою.
Зауважимо, що завжди корисно мати на комп'ютері антивірусну програму, наприклад, AVP, Norton Antivirus тощо.
Web-пошта
Майже усі провайдери надають користувачам поштові електронні скриньки безкоштовно. Однак, зміна провайдера веде до зміни електронної адреси. Цю проблему дає змогу вирішити Web-служба. На багатьох порталах можна безкоштовно створити електронну скриньку, до того ж не одну, а скільки завгодно. Наприклад, адресу однієї скриньки можна використати для спілкування з друзями, другої - для підписки на новини, третьої - для пошуку в Інтернет роботи тощо. Також можна відкрити скриньку тимчасово, наприклад, для якоїсь рекламної діяльності. Електронну пошту, яку обслуговує служба Web, називають web-поштою. Вона, порівняно з традиційною e-mail,має певні переваги та недоліки.
По-перше, така скринька доступна з будь-якого комп'ютера, приєднанного до Інтернет. По-друге, немає потреби в спеціальних поштових клієнтах,не треба створювати свій обліковий запис, для роботи достатньо звичайного броузера. По-третє, можна створити постійну скриньку, незалежну від провайдера. Однак web-пошта працює значно повільніше. Для того, щобоглянути свою скриньку, необхідно завантажити додаткові web-сторінки. Крім того, електронна адреса web-пошти вважається менш престижною, ніж адреса e-mail.
Користуючись web-поштою, можна створити та надіслати звичайні повідомлення, повідомлення з приєднаними файлами, переадресувати отриману пошту, писати та зберігати повідомлення-чорнетки, які ще не готові для відправлення. Не виходячи зі своєї поштової скриньки, можна перечитати наявні на сервері новини, гороскоп, ознайомитись із прогнозом погоди, телепрограмою, послухати радіо, дізнатись про спортивні досягнення, поспілкуватись у чаті тощо.
Для створення web-скриньки необхідно завантажити портал, який надає такі послуги. Приклади таких порталів: Yahoo!, Hotmail, Ukrpost і багато інших. Зауважимо, що портал Ukrpost дає змогу створити поштову скриньку, для користування якою не обов'язково бути приєднаним до Інтернет. Достатньо лише під'єднати комп'ютер і модем до телефонної лінії.
Форуми
Як і для поштових програм, у службі WWW наявна альтернатива для служби новин (телеконференцій). У WWW різновидом служби новин є форум - засіб для колективного спілкування. Для участі у форумі не потрібно додаткового програмного забезпечення, достатньо звичайного броузера. Форуми є на багатьох web-сторінках великих компаній, фірм, Інтернет-магазинів тощо. Форум виглядає як електронна дошка з повідомленнями. У форумі можна дізнатись, що думають з того чи іншого питання фахівці, висловити свою думку чи прокоментувати чужу, задати запитання, наприклад, де можна одержати ту чи іншу програму або обладнання для комп'ютера, де є цікаві розваги тощо. Відповіді на запитання чи репліки (Re:...) можна отримати через декілька хвилин або через тривалий час, оскільки форум не є засобом оперативного спілкування.
Чати
Чат - це засіб для оперативного колективного спілкування з колегами, друзями, анонімними учасниками на задану або вільну тему. Запитання і відповіді учасники ча-ту отримують майже миттєво. За допомогою клавіатури користувач уводить повідомлення у спеціальне поле і відправляє його всім учасниками або лише конкретному. Учасники чату зазвичай спілкуються лаконічними реченнями, великих повідомлень (на відміну від форуму) тут робити не прийнято. Спочатку чати були задумані як засіб анонімного спілкування, учасники виступали під псевдонімами, тепер дедалі частіше учасники чату висловлюються від свого імені.
Існують спеціальні програми-клієнти, які дають змогу користувачеві брати участь у чаті. Microsoft Chat - найпопу-лярніший чат-клієнт, який входить, зокрема, до дистрибутиву Internet Explorer. Він дає змогу надсилати й отримувати повідомлення на сервери, які обслуговують чати.
Чат-сервер - це сервер зі спеціальним програмним забезпеченням, який дає змогу користувачам спілкуватись між собою, тобто обмінюватись текстовими повідомленнями. Чати можуть мати тематичне спрямування: мистецтво, футбол, комп'ютери тощо. Ці теми називають кімнатами або залами. Щоб обрати деякий тематичний чат, треба зайти у відповідну кімнату.
Майже усі відомі web-портали пропонують користувачам значну кількість кімнат для спілкування.
|
Багато чат-серверів дають змогу передавати приватні повідомлення, адресовані конкретній особі, а не всім присутнім, або навіть створювати особисті чат-кімнати.
Інтернет-радіо
Internet Explorer надає ще одну цікаву можливість. Якщо користувач під'єднаний до Інтернет і у нього на комп'ютері інстальована програма Універсальний програвач, то він може прослуховувати програми улюблених радіостанцій, не використовуючи додаткового обладнання. Щоб кожного разу не шукати URL-адрес потрібних станцій, можна долучити їх до папки Улюблені. Можна зайти на web-сайт радіостанції та ознайомитися з останніми новинами. Однак, зауважимо, для модемного з'єднання з малою пропускною спроможністю, звук передається з великими затримками.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- З яких складових складається служба WWW?
- Що розуміють під Web - сторінкою, Web - сайтом та Web - порталом?
- Як утворюється URL адрес?
- Що описують протоколи HTTP та FTP?
- Які налаштування можна виконати в браузері?
- Що уявляє собою профіль користувача?
- Які фактори спричиняють небезпеку в мережі Інтернет?
- В які типи файлів не можуть втілюватися комп’ютерні віруси?
- Що розуміють під Web - поштою та чим вона відрізняється від традиційної E-mail?
- Чи потрібне окрім браузера інше програмне забезпечення для спілкування в форумі?
- Чим відрізняється чат від форуму та як він може бути організований?
- Які ще додаткові інтерактивні сервіси надає мережа інтернет?
Самостійна робота №15
ТЕМА: Гіпертекстові технології
Гіпертекст- це електронний документ, який містить гіперпосилання на інші документи. Термін "гіпертекст" у 1969 р. запровадив Тед Нельсон, хоча принцип організації інформації з використанням посилань відомий віддавна. Візьмемо для прикладу енциклопедичний словник. Він складається з коротких статей. Однак читач, якщо потрібно, може отримати додаткову інформацію завдяки словам, що набрані курсивом. У словниках ці слова служать посиланнями на інші статті. Ідею гіпертекстових інформаційних систем на теоретичному рівні сформулював В. Буш у 1945 році.
Гіпертекстова технологія - це інформаційна технологія, що базується на використанні гіпертекстів. її застосовують у комп'ютерних енциклопедіях і навчальних програмах, у прикладних програмах для роботи з довідковою інформацією, а також для організації доступу до інформації у WWW-просторі, тобто для роботи з web-документами.
Поняття про web-документи
Розглянемо відмінність між звичайним гіпертекстовим документом й web-документом. Звичайні гіпертекстові документи, наприклад, з комп'ютерної енциклопедії зберігаються на одному диску, а web-документи однієї тематики можуть розташовуватися на комп'ю-терах-серверах у різних кінцях світу. Якщо пересилання файлів лініями зв'язку відбувається швидко, користувач може навіть не звернути уваги на те, що інформацію він отримує не зі свого комп'ютера, а із серверу, який знаходиться в Токіо, у Львові чи в Нью-Йорку.
Web-документи зберігаються і пересилаються як текстові файли зрозширенням htm чи html тощо. Це звичайні тексти, написані мовою HTML. Відображаються такі тексти на екрані зовсім інакше, ніж вони виглядають у html-файлі. Для відображення html-файлів використовують броузери.
Отже, web-документ — це текст, написаний мовою HTML чи іншою, який призначений для перегляду електронної інформації на екрані комп'ютера за допомогою броузера.
Web-документ, який ми бачимо на екрані броузера, називають web-сторінкою. Це пов'язано з тим, що хорошим стилем уважається подання деякої частини інформації на одній умовній сторінці. Бажано, щоб web-сторінка поміщалась на одній-двох екранних сторінках і використання вертикального скроллінгу було мінімальним. Додаткову інформацію користувач має читати на інших сторінках, користуючись гіперпосиланнями.
|
Web-вузли створюють web-дизайнери для університетів, фірм, магазинів, громадських організацій, окремих осіб з метою реклами напрямків діяльності, послуг, товарів, зокрема, комп'ютерних програм, пошуку партнерів, надання користувачам корисної інформації для вирішення побутових чи виробничих проблем тощо. Сьогодні web-дизайн - привабливий і перспективний різновид професійної діяльності людини, який потребує творчого підходу.
Web-дизайн- це сукупність правил і рекомендацій, якими мають користуватися автори, якщо вони хочуть, щоб їхні сторінки були інформативними і виглядали привабливо.
Одне знайважливіших правил web-дизайну полягає у структуризації інформації, вдалому поділ її на окремі частини і налагодженні зв'язків між ними.
Розглянемо структуру web-документа. Простий документ складається з текстових блоків, двох-трьох рисунків невеликих розмірів, горизонтальних ліній та гіперпосилань.
Більш складні web-документи містять фрейми - рамки, в яких одночасно відображаються різні сторінки; елементи керування - кнопки, перемикачі, полядіалогу; динамічні ефекти та графічні рухомі об'єкти ActiveX чи Flash.
Текстові блоки є трьох головних типів: короткі (по два-три речення) текстові абзаци, списки, таблиці.
Згідно з чинним стандартом абзаци на класичній web-сторінці відокремлюються порожнім рядком і не мають відступів у першому рядку. Абзац може бути вирівняний до одного з країв або до центру екрана. Особлива зручність перегляду інформації зумовлена тим, що в нормальному режимі web-сторінка не має горизонтальної смуги прокручування, а вертикальна смуга може бути. Броузер автоматично масштабує горизонтальне зображення різних елементів сторінки, враховуючи характеристики монітора комп'ютера клієнта і розміри Windows-вікна, в якому демонструється документ.
Інформація на сторінці традиційно подається на сірому чи білому тлі, але її можна розмістити і на кольоровому тлічи на тлі картинки з деякого графічного файлу. Створюючи web-документ, потрібно стежити, щоб обсяг усіх його файлів, зокрема, графічних і відеододатків був невеликим. Великі файли броузер зчитує довго, і в читача може не вистачити терпіння очікувати на їхнє надходження. Тому перед тим як вставити у свою web-сторінку графічний, звуковий чи відеофайл або клацнути у чужій web-сторінці на звуковому чи ві-деопосиланні, варто взяти до уваги пропускну спроможність наявної лінії зв'язку.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- Що розуміють під гіпертекстом та коли він був запроваджений?
- Де використовуються гіпертекстові технології?
- В чому відмінності між звичайним гіпертекстовим документом та Web – документом?
- Які розширення мають файли Web – документів?
- Що розуміють під Web – вузлом або Web – сайтом?
- В чому полягають основні правила Web – дизайну?
- Які складові містять сучасні Web – документи?
- Як пов'язаний геометричний розмір Web – сторінки з розподіленою здатністю монітору користувача?
|
ЛІТЕРАТУРА
1. Т.М. Валецька “Комп’ютерні мережі. Апаратні засоби. Навчальний посібник” – К.: Центр навчальної літератури, 2002р. – 208с.
2. Я.М. Глинський, В.А. Ряжська “ Інтернет, сервіси, HTML і web-дизайн” – Львів: Деол, 2002р. – 168 с.
3. Олифер В.Г., Олифер Н.А. “Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: Учебник для вузов, 2-е изд.” – СПб.: Питер, 2003г. – 864с.