Правова природа громадянства

Тема № 1

Конституційна відповідальність

Орієнтовний план роботи

Вступ

1. Загальна характеристика конституційної відповідальності як особливого виду юридичної відповідальності

2. Види конституційної відповідальності

2.1. Ретроспективна відповідальність 2.2. Позитивна відповідальність

3. Конституційні правопорушення

4. Санкції в конституційному праві
Висновок

Література:

 

1. Авдеенкова М.П. Конституционно-правовые санкции и конституционно-правовая ответственность // Государство и право. – 2005. - №7.

2. Александров Конституційна відповідальність парламентарія // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №2.

3. Кривенко Л. Конституційна відповідальність глави держави // Віче. -2001. - №10.

4. Лучин В.О. Конституционные деликты // Государство и право. – 2000. - №1.

5. Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб'єкти // Право України. – 2001. - №2.

6. Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти // Право України. – 2001. - №2.

7. Наливайко Л. Конституційний контроль та конституційно-правова відповідальність// Нова політика. – 1999. - №5.

8. Наливайко Л. Позитивний та негативний аспекти конституційно-правової відповідальності // Нова політика. - 1999. - №3.

9. Пащенко А. Фактичні та юридичні підстави конституційної відповідальності // Право України. – 2001. - №12.

10. Савицкий В. А. Актуальные проблемы конституционно-правовой ответственности: обзор научной конференции // Государство и право. – 2002. - №2.

11. Селиванов А. Політика і право в рішеннях Верховної Ради України та конституційна відповідальність посадових осіб // Право України. – 2005. - №3.

12. Шон Д.Т. Конституционная ответственность // Государство и право. – 1995. - №7.

Тема № 2

Правова охорона Конституції

Орієнтовний план роботи

Вступ

1. Поняття та сутність правової охорони Конституції

2. Форми правової охорони Конституції
2.1.Конституційний нагляд

2.2. Конституційний контроль

3. Організація правової охорони конституції в Україні

3.1.Правова охорона Конституції Верховною Радою України

3.2. Правова охорона Конституції Президентом та Кабінетом Міністром України

3.3.Судовий конституційний контроль

Висновок

Література:

 

 

1. Кордун О. Повноваження спеціалізованих органів конституційного
контролю: світовий досвід і Україна // Людина і політика. – 2001. - №2.

2. Майданник О.О. Форма парламентського контролю // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - №5.

3. Міхеєва Т.П. Становлення і розвиток децентралізованої моделі судового конституційного контролю: правові доктрини // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.

4. Насадюк А. Конституционная эволюция: История развития конституционного контроля на территории Украины // Юридическая практика. – 2007.- 13 марта.

5. Савенко М. Функція правової охорони Конституції України // Право
України. – 2001. - №9.

6. Сушко Л.М. Місце судового контролю в правовій державі // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №6.

7. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине: Монография. - К., 2001.

8. Тесленко М. Держава і правова охорона Конституції // Право України. – 2005. - №2.

9. Тесленко М. Умови ефективності правової охорони конституції // Право України. – 2005. - №6.

10. Тесленко М.В. “Непорушність” Конституції як особлива гарантія її правової охорони // Право України. - 2006. - № 11.

11. Тесленко М.В. Функції правової охорони конституції // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2004. - № 9.

12. Шаповал В. Сучасні характеристики конституційного контролю // Право України. – 2005. - №3.

Тема №3

Конституційний контроль та його організація в Україні

Орієнтовний план роботи

Вступ

 

1. Конституційний контроль – форма правової охорони конституції

1.1. Поняття та види конституційного контролю

1.2. Основні моделі організації конституційного контролю

2. Організація конституційного контролю в Україні

2.1. Конституцій Суд України – орган конституційного контролю

2.2. Повноваження Конституційного Суду України

 

Висновок

Література:

 

 

1. Вознюк В.Д. Конституційне правосуддя в Україні: уроки, проблеми, перспективи // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - №8.

2. Кордун О. Повноваження спеціалізованих органів конституційного
контролю: світовий досвід і Україна // Людина і політика. – 2001. - №2.

3. Мартинюк Р.С. Нормативне визначення суб’єктів звернення до Конституційного Суду України та механізму формування складу суду як гарантії забезпечення його поза політичного статусу і компетентності // Держава і право. – 2007. – Вип.. 37.

4. Міхеєва Т.П. Становлення і розвиток децентралізованої моделі судового конституційного контролю: правові доктрини // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.

5. Міхеєва Т.П. Становлення і розвиток децентралізованої моделі судового конституційного контролю: правові доктрини // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.

6. Насадюк А. Конституционная эволюция: История развития конституционного контроля на территории Украины // Юридическая практика. – 2007.- 13 марта.

7. Сушко Л.М. Місце судового контролю в правовій державі // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №6.

8. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине: Монография. - К., 2001.

9. Тихий В. Основні повноваження Конституційного Суду України // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №11.

10. Тихий В. Повноваження Конституційного Суду України та правова природа його рішень // Вісник Академії правових наук України. – 2006. - №4.

11. Шаповал В. Сучасні характеристики конституційного контролю // Право України. – 2005. - №3.

Тема №4

Конституційні основи форми правління в Україні

Орієнтовний план роботи

Вступ

1. Республіканська форма правління, її основні риси та види

2. Змішані республіки та їх особливості

3. Конституційне регулювання форми правління України з 1991 по 2004 роки

4. Конституційна реформа 2004 року та її наслідки

 

Висновок

Література:

1. Барабаш Ю. Роль Верховної Ради України у розв’язанні державно-правових конфліктів на сучасному етапі державотворення // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - №1 (40)

2. Бєлов Д. Роль глави держави в механізмі здійснення державної влади // Юридична Україна. – 2005. - №5.

3. Бульба О. Деякі аспекти реформування моделі поділу влади в Україні // Право України. – 2004. - №4.

4. Галай Ю. Історичні аспекти розвитку форм державного правління в Україні // Юридична Україна. – 2007. - №3.

5. Галай Ю.М. Парламентсько-президентська республіка: чи є вона “ідеальною” формою державного правління? // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №6.

6. Каплан Ю. Політичний процес в Україні: особливості переходу до парламентської республіки // Віче. – 2005. - №4.

7. Кривенко Л.Г. Розподіл влад і конституційні права парламенту // Віче. – 1998. - №3.

8. Ладан О. Форма державного правління України в контексті конституційного процесу 1990 – 2004 рр. // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №5.

9. Мельниченко В. Статус уряду в контексті конституційної реформи: можливість зробити перший крок до самостійності? // Віче. – 2006. – № 1-2.

10. Протасова В. Республіканська форма правління: юридична природа й різновиди // Юридична Україна. – 2007. - №6.

11. Фрицький Ю. Особливості статусу та функцій Президента України // Юридична Україна. – 2006. - №10.

12. Шаповал В. Ідея розподілу влад в конституційній теорії та практиці в Україні (історико-правовий аспект) // Вісник Академії правових наук України. – 1995. - №2.

Тема №5

Проблеми становлення правової держави в Україні

Орієнтовний план роботи

Вступ

 

1. Загальна характеристика правової держави

1.1. Поняття та ознаки правової держави

1.2. Принципи діяльності правової держави

2. Правова держава та громадянське суспільство

3. Становлення правової держави в Україні: проблеми та перспективи

Висновок

Література:

 

1. Агафонов С. Проблеми реалізації принципів правової держави в Україні та шляхи їх вирішення // Юридичний журнал. – 2006. - №1.

2. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв’язок та результативність // Право України. – 1997. - №12.

3. Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблеми її формування // Право України. – 1996. - №4.

4. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні // Право України. – 2000. - №1.

5. Ластовський В. Філософсько-правова концепція правової держави і проблема її реалізації в сучасній Україні // Визвольний шлях. – 2002. - №4.

6. Магновський І. Демократична, соціальна, правова держава і громадянське суспільство: єдність та обумовленість // Право України. - 2005. - №7.

7. Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні: Монографія. – К., 2002.

8. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики: Монографія. – К., 2000.

9. Сушко Л.М. Місце судового контролю в правовій державі // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №6.

 

Тема №6

Зміст та практична реалізація принципу розподілу державної влади в Україні

Орієнтовний план роботи

Вступ

1. Розвиток ідеї поділу влади та її сучасні інтерпретації

2. Конституційне закріплення поділу влади в Україні

3. Організація державної влади за Конституцією України

3.1.Законодавча влада в Україні

3.2.Президент України та контрольно-наглядові органи в системі органів державної влади України

3.3.Органи виконавчої влади

4. Проблема взаємодії гілок влади в Україні на сучасному етапі

Висновок

 

Література:

1. Авер’янов В. Уряд у механізмі поділу влади: недосконалість вітчизняної конституційної моделі // Право України. – 2005. - №4.

2. Барабаш Ю. Роль Верховної Ради України у розв’язанні державно-правових конфліктів на сучасному етапі державотворення // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - №1 (40).

3. Берназюк Я.О. Конституційно-правовий статус Прем’єр-міністра України: проблеми теорії і практики // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.

4. Бєлов Д. Роль глави держави в механізмі здійснення державної влади // Юридична Україна. – 2005. - №5.

5. Гогусь О.В. Система стримувань і противаг судової гілки влади // Адвокат. – 2007. - №7.

6. Бульба О. Деякі аспекти реформування моделі поділу влади в Україні // Право України. – 2004. - №4.

7. Кривенко Л.Г. Розподіл влад і конституційні права парламенту // Віче. – 1998. - №3.

8. Майданник О. Поняття і сутність парламентського контролю // Право України. – 2004. - №10.

9. Мельниченко В. Статус уряду в контексті конституційної реформи: можливість зробити перший крок до самостійності? // Віче. – 2006. – № 1-2.

10. Митровка Я. Поняття принципу поділу державної влади // Юридична Україна. – 2007. - №7.

11. Ольховський Є. Проблеми взаємовідносин гілок влади в сучасних умовах // Вісник Академії правових наук України. – 2007. - №1.

12. Фрицький Ю. Особливості статусу та функцій Президента України // Юридична Україна. – 2006. - №10.

13. Шаповал В. Ідея розподілу влад в конституційній теорії та практиці в Україні (історико-правовий аспект) // Вісник Академії правових наук України. – 1995. - №2.

Тема №7

Правовий статус Уповноваженного Верховної Ради з прав людини

Орієнтовний план роботи

Вступ

 

1. Уповноважений ВРУ з прав людини – орган парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод

1.1. Поняття та історія становлення інституту омбудсмана

1.2. Порядок формування та припинення дільності українськоготомбудсмана

2. Повноваження, форми та методи діяльності Уповноваженного Верховної Ради з прав людини

3. Гарантії діяльності омбудсмана

4. Проблеми в діяльності Уповноваженного Верховної Ради з прав людини та шляхи їх подолання

 

Висновок

 

Література:

1. Барчук В.Б. Вдосконалення форм і методів діяльності Уповноваженого ВРУ з прав людини // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2004. - №5.

2. Башимов М. Институт омбудсмена в странах СНГ и Балтии // // Государство и право. – 2004. - №5.

3. Довбиш С. Шляхи вдосконалення політико-правового статусу вітчизняного омбудсмана: застосування західноєвропейського досвіду // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №9.

4. Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. - №1.

5. Марцеляк О. Гарантії діяльності омбудсмана: національна практика та зарубіжний досвід // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №12.

6. Марцеляк О. Колегіальні омбудсманівські служби // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №3.

7. Марцеляк О. Основні елементи конституційно-правового статусу омбудсмана // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №11.

8. Наумік Н.С. Український омбудсман – елемент конституційно-правового механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2005. - №1.

9. Полешко А. На захисті прав і свобод людини в Україні // Право України. – 2007. - №8.

10. Рудь Ю.М. Омбудсмен як гарант забезпечення прав і свобод людини і громадянина // Юриспруденція: теорія і практика. – 2007. - №9.

11. Стадник Г. Важливість діяльності Уповноваженого з прав людини за міжнародними та європейськими стандартами захисту прав людини // Право України. – 2005. - №3.

12. Тертишник О. Проблеми удосконалення статусу та діяльності омбусмана щодо забезпечення захисту прав і свобод людини // Юридичний вісник. – 2004. - №11 (29).

Тема №8

Правова природа громадянства

Орієнтовний план роботи

Вступ

1. Поняття громадянства та його основні риси

2. Історія розвитку законодавства про громадянство в Україні

3. Правове регулювання громадянства в Україні

 

3.1. Принципи громадянства

3.2. Набуття громадянства України

3.3. Припинення громадянства України

4. Значення громадянства України для реалізації громадянами своїх конституційних прав, свобод та обов’язків

Висновок

Література:

 

1. Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. // ВВР України. – 2001. - №13. - Ст.65.

2. Казакевич Г. Двойное гражданство: мировой опыт и правовое регулирование в Украине // Персонал. – 2001. - №7.

3. Комогоров Ю. Громадянство в Україні: правові та соціологічні питання // Право України. – 2000. - №8.

4. Копиленко О. Проблема подвійного громадянства у законодавстві України // Юридичний вісник України. – 1999. - 28 січ. - 3 лют.

5. Копиленко О.Л. З історії законодавства про громадянство України. - К., 2001.

6. Лотюк О. Принципи громадянства України відповідно до Конституції України // Право України. – 1998. - №7.

1. Майданник О. Про інститут громадянства України // Право України. – 1999. - №2.
2. Нагорний Є. Удосконалення законодавства України про громадянство – запорука захисту прав людини // Право України. – 2006. - №10.
3. Суржинський М.І. Конституційно-правове регулювання громадянства України // Держава і право. – 2007. – Вип.. 37.
4. Суржинський М.І. Міжнародно-правові стандарти у галузі громадянства: теоретичний аспект // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.
5. Тодыка Ю.Н., Рышняк Н.А. Гражданство Украины. - X., 1996.

 

Тема №9

Механізм забезпечення прав людини

Орієнтовний план роботи. Вступ

1. Права людини - основна цінність демократичної держави

2. Способи забезпечення прав людини

 

2.1. Міжнародна система захисту прав людини

2.2. Внутрішньодержавні способи забезпечення прав людини

3. Юридичний механізм забезпечення прав людини

3.1. Юридичні засоби охорони прав людини

3.2. Юридичні засоби захисту прав людини
Висновок

Література:

 

 

1. Антонович М. Міжнародна система захисту прав людини: крізь призму України // Право України. – 2007. - №3.

2. Верланов С. Європейська Соціальна Хартія: нові можливості захисту прав людини в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №6.

3. Глушко Ю. Важливий інститут захисту прав громадян // Право
України. – 1996. - №5.

4. Давидова М. Конституціоналізм як гарантія прав і свобод людини і
громадянина в Україні // Людина і політика. – 2001. - № 5.

5. Жерьобкіна В.А. Загальні принципи діяльності органу конституційної юрисдикції щодо захисту основних прав і свобод людини і громадянина // Держава і право. – 2007. – Вип. 37.

6. Клименко О.М. До питання про вичерпання національних засобів правового захисту прав людини в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №10.

7. Клименко О.М. Право на індивідуальне звернення до Європейського Суду з прав людини // Юриспруденція: теорія і практика. – 2007. - №6.

8. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини //
Право України. – 2001. - № 1.

9. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і
громадянина в Україні // Право України. – 1998. - №11.

10. Котляр И.И. Права человека: Учебное пособие для вузов. – Минск,
2002.

11. Матвієнко А. Методи і форми конституційно-правового забезпечення прав та свобод людини і громадянина // Юридична Україна. – 2004. - №12.

12. Мельникова А.В. Права человека и международно-правовая ответственность за их нарушение //Государство и право.–1992. - № 3.

13. Мінюкова А. Система органів влади, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина: їх повноваження // Право України. – 2002. - № 4.

14. Ходакоковский Д.В. Международные институты по контролю за соблюдением прав и свобод человека // Государство и право. – 2004. - №12.

15. Цымбаренко И.Б. Международно-правовые основы судебной защиты прав и свобод личности // Государство и право. – 2004. - №2.

16. Чефранов А. Європейський суд з прав людини – один із ефективних засобів захисту прав та свобод громадян України // Вісник прокуратури. – 2002. - №5.

17. Шмельова Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини // Право України. – 1994. - №10.

 

Тема №10

Інститут права притулку – важлива гарантія захисту прав людини

Література:

Чехович С.Б. Надання дипломатичного притулку: історія, стан, перспективи // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2004. - №12.

Чехович С.Б. Принципи не вислання та невидачі як основний зміст притулку // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2004. - №6.

Чехович С. Інститут права притулку як важлива конституційно-правова гарантія захисту прав людини // Право України. – 2000. - №4.

Тема №11

Правовий статус біженців в Україні

Орієнтовний план роботи. Вступ

1. Міжнародні стандарти і принципи щодо статусу біженців

2. Поняття та основні положення щодо надання статусу біженця в Україні

3. Втрата і позбавлення статусу біженця

4. Права та обов’язки біженців в Україні

Висновок

Література:

 

1. Конвенція про статус біженців, прийнята 28. 07. 1951р.

2. Протокол про статус біженців 1967р.

3. Закон України „Про біженців” від 21. 06. 2001р. // ВВР. – 2001. - №47. – Ст.. 250.

4. Герасименко Є.С. До проблеми критеріїв визначення біженців // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №9.

5. Грабар Н. Правова регламентація порядку порушення справи про надання статусу біженця // Право України. – 2005. - №7.

6. Кармаза О.О. Правовий статус біженця та процедура його отримання. – К., 2006.

7. Копиленко О. Закон України “Про біженців”: економічне підґрунтя правових дефініцій // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - №3(22).

8. Мосьондз С. Проблема біженців: історія виникнення, сучасний стан та шляхи розв’язання // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №12.

9. Проблеми удосконалення визначення поняття “біженець” у законодавстві України // Право України. – 2005. - №11.

10. Тимчик Г. Деякі аспекти правового статусу біженців в Україні // Юридичний журнал. – 2004. - №5 (23).

Тема № 12

Гарантії реалізації прав і свобод людини та громадянина

Орієнтовний план роботи. Вступ

1. Поняття, класифікація гарантій реалізації прав і свобод та їх значення

2. Нормативні гарантії

3. Організаційні (інституціональні) гарантії

3.1. Внутрішньодержавні гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина

3.2. Міжнародно-правові гарантії

Висновок

Література:

1. Антонович М. Міжнародна система захисту прав людини: крізь призму України // Право України. – 2007. - №3.

2. Верланов С. Європейська Соціальна Хартія: нові можливості захисту прав людини в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №6.

3. Глушко Ю. Важливий інститут захисту прав громадян // Право
України. – 1996. - №5.

4. Давидова М. Конституціоналізм як гарантія прав і свобод людини і
громадянина в Україні // Людина і політика. – 2001. - № 5.

5. Жерьобкіна В.А. Загальні принципи діяльності органу конституційної юрисдикції щодо захисту основних прав і свобод людини і громадянина // Держава і право. – 2007. – Вип. 37.

6. Клименко О.М. До питання про вичерпання національних засобів правового захисту прав людини в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №10.

7. Клименко О.М. Право на індивідуальне звернення до Європейського Суду з прав людини // Юриспруденція: теорія і практика. – 2007. - №6.

8. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини //
Право України. – 2001. - № 1.

9. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і
громадянина в Україні // Право України. – 1998. - №11.

10. Мінюкова А. Система органів влади, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина: їх повноваження // Право України. – 2002. - № 4.

11. Пустовіт Ж. Поняття соціальних гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // право України. – 2000. - №3.

12. Ходакоковский Д.В. Международные институты по контролю за соблюдением прав и свобод человека // Государство и право. – 2004. - №12.

13. Чефранов А. Європейський суд з прав людини – один із ефективних засобів захисту прав та свобод громадян України // Вісник прокуратури. – 2002. - №5.

 

Тема №13

Правова природа рішень Європейського Суду з прав людини

Орієнтовний план роботи Вступ

 

1. Судовий прецедент як джерело права

2. Діяльність Європейського Суду з прав людини по захисту прав і свобод особи

3. Застосування норм Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини судами України

 

Висновок

Література:

1. Антонович М. Міжнародна система захисту прав людини: крізь призму України // Право України. – 2007. - №3.

2. Верланов С. Європейська Соціальна Хартія: нові можливості захисту прав людини в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 6.

3. Гончаренко С. Виконання рішень Європейського Суду в Україні: два виміри однієї проблеми // Адвокат. – 2004. - №3.

4. Європейський суд з прав людини. Процедура діяльності, порядок звернення // Праця і зарплата. – 2004. - №24 (412).

5. Клименко О.М. Право на індивідуальне звернення до Європейського Суду з прав людини // Юриспруденція: теорія і практика. – 2007. - № 6.

6. Кожухов А. Исполнение решений Европейского суда на Украине // Юридическая практика. – 2001. – 21 ноября.

7. Куц Г. Застосування норм Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини судами України // Право України. – 2002. - №2.

8. Липачова Л. Перешкоди для звернення до ЄС з прав людини та виконання його рішень в Україні // Юридичний вісник України. – 2005. - №41 (15-21 жовтня).

9. Пащук Т.І. Право на ефективний засіб правового захисту: інтерпретація Європейським судом з прав людини // Адвокат. – 2004. - №6.

10. Стадник Г. Виникнення і розвиток міжнародної та європейської інституціональної системи захисту прав людини і формування її нормативно-правової основи // Право України. – 2005. - №1.

11. Третьяков Д. Застосування практики Європейського Суду з прав людини в Україні // Віче. – 2007. - № 9-10.

12. Чефранов А. Європейський суд з прав людини – один із ефективних засобів захисту прав та свобод громадян України // Вісник прокуратури. – 2002. - №5.

13. Шишкіна Е. Деякі аспекти правової природи рішень Європейського суду з прав людини // Право України. – 2005. - №9.

Тема № 14

Референдум як форма безпосередньої демократії

Орієнтовний план роботи Вступ

1. Поняття та ознаки референдуму як форми волевиявлення народу

2. Класифікація референдумів

2.1. Конституційний, законодавчий та адміністративний референдум 2.2.Імперативний і консультативний референдум

2.3.Всеукраїнський та місцевий референдуми

3. Порядок проведення референдуму за законодавством України

4. Відмінність референдуму від інших форм безпосередньої демократії
Висновок

Література:

 

1. Вибори і референдум в Україні: проблеми теорії і практики. Збірник. - К., 2001.

2. Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя // Право України. - 2001. - №11.

3. Кравченко Л. Конституційні основи референдуму. Проблеми демократизації// Віче. – 2001. - №2.

4. Кравченко С. Поняття, ознаки та види джерел референдарного права України // Економіка, фінанси, право. – 2002. - № 3.

5. Круп чан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України //Право України. – 2003. - №8.

6. Оніщук М.В. Поняття та типології референдарної демократії: конституційно-правові аспекти // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №2.

7. Паламарчук М. Всеукраїнський референдум у політичній системі України // Право України. – 2005. - №5.

8. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні. Історія та сучасність. - К., 2000.

9. Рішення КСУ від 27. 03. 2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою).

10. Руденко В. Н. «Народное вето» как институт непосредственной демократии // Государство и право. – 2004. - №3.

11. Фомкіна К. Реалізація народного волевиявлення, вираженого в рішеннях всеукраїнських референдумів: окремі проблеми // Право України. – 2003. - №8.

12. Чистоколяний Я.В. Поняття і принципи форм безпосередньої демократії в Україні // Держава і право. – 2007. – Вип.. 35.

Тема №15

Законодавчий процес

Орієнтовний план роботи Вступ

1.Значення законотворчої діяльності для формування національної правової системи

2. Поняття законодавчого процесу та його основні стадії

2.1. Законодавча ініціатива

2.2.Розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради

2.3.Розгляд законопроекту Верховною Радою України та прийняття закону

2.4.Промульгація закону

3. Особливості прийняття законів шляхом референдуму

4. Проблеми вдосконалення законодавчого процесу в Україні

Висновок

 

 

Література:

1. Бойко Ю. Законотворчість: поняття та структура // Право України. – 2002. - №5.

2. Бурдоль Є., Романюк О. Проблемні питання законодавчого процесу в Україні // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №12.

3. Дейко Ж. Закономірності становлення законодавчої техніки в Україні: теоретичні аспекти // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №8.

4. Дейко Ж. Правила і засоби внесення змін до законів // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №12.

5. Законотворення - основна функція парламенту: Посібник.- К., 1997.

6. Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні // Право України. – 2004. - №3.

7. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи // Право України.- 1999. - № 6.

8. Кривенко Л.Т. Верховна Рада України. - К., 1997.

9. Манжул К.В. Роль комітетів ВРУ у законодавчій процедурі // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2004. - №10.

10. Манжул К.В. Законодавча ініціатива як стадія законодавчого процесу // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2005. - №1 (39).

11. Манжул К.В. Місце і значення депутатських фракцій у законодавчому процесі // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2004. - №11.

12. Олійник А. Законотворчий процес – його основні риси і особливості // Право України. – 1998. - №4.

13. Перерва Ю. До питання про удосконалення методології законодавчого процесу // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №11.

14. Селиванов А. Проблемні аспекти законотворчого процесу та їх відображення в рішеннях Конституційного суду України // Право України. – 2004. - №9.

15. Тацій В. Шлях “спроб та помилок” надто дорого обходиться суспільству: Наукове забезпечення законотворчості в умовах формування національної правової системи // Віче. – 2005. - №9.

1. Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі // Віче. – 1995. - № 7.

17.Шаповал В.М., Борденюк В.І., Журавльова Г.С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. – К., 2000.

18. Ющик О. Сутність законодавчого процесу: до методології визначення // Право України. – 2005. - №5

 

Тема № 16

Правова природа недоторканності вищих посадових осіб в Україні

Орієнтовний план роботи

Вступ

1. Загальна характеристика недоторканності як інституту конституційного права

1.1. Поняття та значення недоторканності вищих посадових осіб

1.2. Імунітет та індемнітет як складові недоторканності

2. Депутатська недоторканність

3. Недоторканність Президента України

4. Суддівська недоторканність

Висновок

Література:

 

1. Бабій І. Інститут депутатської недоторканності і кримінальна відповідальність // Право України. – 2006. №12.

2. Бондарчук О.В. Поняття інституту недоторканності депутата та його ознаки // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.

3. Бондарчук О.В. Особливості конституційно-правового закріплення інституту недоторканності депутата в зарубіжних країнах // Держава і право. – 2007. – Вип.. 37.

4. Борденюк В. Депутатська недоторканність у конституційно-правовому вимірі // Віче. – 2007. - №15.

5. Гутник В. Деякі пропозиції щодо вдосконалення імунітету Президента України // Юридичний журнал. – 2007. - №3.

6. Дерев’янко Б. Питання депутатської недоторканності // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №11.

 

Тема № 17

Виборча система за законодавством України

 

Орієнтовний план роботи

Вступ

 

1. Поняття та загальна характеристика виборчих систем

1.1. Мажоритарна виборча система та її різновиди

1.2. Пропорційна виборча система та її різновиди

1.3. Змішана виборча система

2. Особливості виборчої системи України

2.1. Система виборів при обранні Президента України

2.2. Виборчі системи для формування ВРУ, органів місцевого самоврядування

 

Висновок

 

Література:

1. Дешко Т. Пропорційна виборча система в Україні: передумови запровадження та основні характеристики // Віче. – 2005. - № 7-8.

2. Зеленько Г. Прогностичний ефект нового виборчого законодавства // Віче. – 2005. - №11.

3. Кафарський В.І. Система виборів в Україні: пошук оптимального варіанта // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - № 9.

4. Кіс Т. Виборчі системи та їх політичні наслідки // Нова політика. – 1996. - №2.

5. Ковальчук О. Питання обрання виборчої системи в Україні // Вісник прокуратури. – 2002. - №1.

6. Любченко П. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи при формуванні місцевих рад // Право України. – 2005. - №8.

7. Пономарьова Г. Зміна виборчої системи України в контексті інтеграції до Європейського Союзу // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - №1.

8. Сушкова Х.В. Конституційно-правові аспекти якісного складу Верховної Ради України в умовах реформування виборчої системи // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - № 7.

9. Фрицький Ю. Пропорційна система виборів до Верховної Ради України – оціночний аспект // Право України. – 2006. - №4.

10. Шведа Ю. Політичні наслідки виборчих систем // Віче. – 2007. - №12.

11. Шведа Ю. Політичні наслідки виборчих систем: теорія і зарубіжна практика // Віче. – 2007. - №15.

 

Тема №18

Конституційний процес

 

Література:

 

Нонко О. Конституційний процес в Україні та вплив на нього Ради Європи // Право України. – 2006. - №9.
Тема №19

Український парламентаризм

Орієнтовний план роботи Вступ

1. Генезис парламентаризму в Україні та світі

2. Поняття та роль парламентаризму для становлення конституційної моделі сучасної держави

3. Характеристика Верховної Ради – парламенту України

4. Проблеми розвитку парламентаризму в Україні

Висновок

Література:

1. Бабенко К. Конституційні підвалини генезису парламентаризму в Україні в контексті запровадження політичної реформи // Юридична Україна. – 2007. - №4.

2. Голышев В. Становление и проблемы развития парламентаризма в Украине // Персонал. – 2003. - №4-5.

3. Кислий П., Вайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні: На тлі світового досвіду. – К., 2000.

4. Коновалов Д. Парламентаризм: демократія чи диктатура // Юридичний журнал. – 2005. - №9.

5. Кривенко Л.Т. Верховна Рада України. - К., 1997.

6. Мартинюк Р.С. Перспективи утвердження режиму парламентаризму в сучасній Україні // Держава і право. – 2007. – Вип.. 35.

7. Олуйко В.М. Парламентське право України. Проблеми теорії і практики: Монографія. – К., 2004.

8. Рудик П.А. Аналіз змін у статусі парламенту в контексті нової редакції Конституції України // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.

9. Шаповал В.М., Борденюк В.І., Журавльова Г.С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. – К., 2000.

Тема №20

Правовий статус народного депутата

Орієнтовний план роботи

Вступ

1. Народний депутат України - повноважний представник народу України

1.1. Законодавство України про статус народного депутата

1.2. Депутатський мандат

 

2. Функції та повноваження народного депутата України

3. Гарантії депутатської діяльності

4. Підстави припинення повноважень народного депутата України
Висновок

Література:

 

1. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17.11.92 //
ВВР України. – 1993. - №3 в редакції Закону України від 22.03.2001 (ВВР. –2001. - №42).

2. Александров О.А. Конституційна відповідальність парламентарія // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №2.

3. Бабій І. Інститут депутатської недоторканності і кримінальна відповідальність // Право України. – 2006. - №12.

4. Бондарчук О.В. Поняття інституту недоторканності депутата та його ознаки // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.

5. Борденюк В. Депутатська недоторканність у конституційно-правовому вимірі // Віче. – 2007. - №15.

6. Булаков О.Н. Парламентское право: Учебное пособие. - М., 2002.

7. Грушинська Н. Поняття та сутність інституту депутатської етики //
Право України. – 1999. - №5.

8. Дерев’янко Б.Питання депутатської недоторканності // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №11.

9. Журавський В. Що принесе украънськый демократыъ імперативний мандат // Право Украъни. – 2007. - №3.

10. Кислий П.С., Рахімкулов Є.Р. Народний депутат України: представник влади народу. - К., 2002.

11. Майданник О. Повноваження та форми діяльності народного депутата України у сфері парламентського контролю (теоретичний аспект) // Право України. – 2007. - №8.

12. Михайлова. Імунітет та ідемнітет депутатів // Закон і бізнес. - 1999. - 27 лют.

13. Радченко О. Структура правового становища (статусу) парламентарія як посадової особи // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №8.

 

Тема № 21

Місце Президента України в системі органів державної влади

Орієнтовний план роботи

Вступ

1. Президент України – глава Української держави

2. Порядок обрання та припинення повноважень Президента України

3. Компетенція Президента України

4. Взаємовідносини Президента України з іншими органами державної влади

4.1. Президент та Верховна Рада України

4.2. Взаємовідносини Президента України з органами виконавчої влади

4.3. Президент і судова гілка влади

Висновок

Література:

1. Агафонов С. Правовий статус Президента України // Право України. – 2000. - №9.

2. Берназюк Я.О. Проблеми становлення інституту президентства в Україні та зарубіжних країнах // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №6.

3. Бєлов Д. Роль глави держави в механізмі здійснення державної влади // Юридична Україна. – 2005. - №5.

4. Бойко О. Юридична природа інституту президентства // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №1.

5. Гутник В. Деякі пропозиції щодо вдосконалення імунітету Президента України // Юридичний журнал. – 2007. - №3.

6. Крищенко Л. Конституційна відповідальність глави держави // Віче. – 2001. - №10.

7. Макаренко О.Г. Роль та місце Президента України у здійсненні зовнішньої політики // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №6.

8. Олеськів І. Становлення в Україні інституту президентства // Юридична Україна. – 2006. - №3.

9. Сухонос В. Конституційно-правові та історичні аспекти припинення повноважень глави держави: теоретико-методологічний аналіз // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №6.

10. Фрицький Ю. Особливості статусу та функцій Президента України // Юридична Україна. – 2006. - №10.

11. Фрицький Ю. Передумови визначення статусу Президента України в період 1991 – 2007 рр. // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №7.

 

Тема №22

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні

Орієнтовний план роботи Вступ

1. Місце КСУ в системі органів державної влади

1.1.Взаємодія Конституційного Суду України та вищих органів державної влади України

1.2.Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції

2. Порядок формування та діяльності Конституційного Суду України

3. Повноваження Конституційного Суду України

4. Правова природа рішень Конституційного Суду України

 

Висновок

Література:

 

1. Вознюк В.Д. Конституційне правосуддя в Україні: уроки, проблеми, перспективи // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - №8.

2. Кордун О. Повноваження спеціалізованих органів конституційного
контролю: світовий досвід і Україна // Людина і політика. – 2001. - №2.

3. Кукурудз Р. Межі обов’язковості актів Конституційного суду України за колом осіб, у часі та просторі // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №4.

4. Мартинюк Р.С. Нормативне визначення суб’єктів звернення до Конституційного Суду України та механізму формування складу суду як гарантії забезпечення його поза політичного статусу і компетентності // Держава і право. – 2007. – Вип.. 37.

5. Міхеєва Т.П. Становлення і розвиток децентралізованої моделі судового конституційного контролю: правові доктрини // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.

6. Насадюк А. Конституционная эволюция: История развития конституционного контроля на территории Украины // Юридическая практика. – 2007.- 13 марта.

7. Пелих Н. Конституційний суд – гарант конституційного ладу в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №3.

8. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине: Монография. - К., 2001.

9. Тихий В. Основні повноваження Конституційного Суду України // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №11.

10. Тихий В. Повноваження Конституційного Суду України та правова природа його рішень // Вісник Академії правових наук України. – 2006. - №4.

11. Шаповал В. Сучасні характеристики конституційного контролю // Право України. – 2005. - №3.

Тема №23

Судова влада в контексті проведення судово-правової реформи

Орієнтовний план роботи Вступ

1. Судова гілка влади в системі органів державної влади

2. Основи здійснення правосуддя в Україні

2.1. Правосуддя, його ознаки та засади здійснення

2.2. Судова система України

3. Основні напрями судово-правової реформи в Україні

4. Проблеми становлення суду присяжних в Україні

Висновок

Література:

1. Гогусь О.В. Система стримувань і противаг судової гілки влади // Адвокат. – 2007. - №7.

2. Денищук Ж. Судова влада: її місце і роль у суспільстві // Право України. – 2006. - №8.

3. Долежан В. Удосконалення Конституції України як передумова судової реформи // Право України. – 2007. - №11.

4. Костенко О. Актуальні проблеми реформування судової системи в Україні // Юридичний журнал. – 2007. - №6.

5. Куликов О. На шляхах удосконалення українського судочинства: погляд в минуле і сьогодення // Юридичний журнал. – 2007. - №9.

6. Любовнікова Т.Б. Реформування судової влади в контексті забезпечення конституційно-правових принципів її організації та діяльності // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - №12.

7. Назаров І.В. Система органів судової влади України // Держава і право. – 2007. – Вип.. 37.

8. Осетинський А. Утвердження авторитету суду у контексті судової реформи // Право України. – 2006. - №4.

9. Русанова І. Проблеми становлення суду присяжних в Україні // Право України. – 2007. - №9.

10. Сердюк В.В. Окремі питання реформування судової влади // Адвокат. – 2007. - №2.

11. Сушко Л.М. Місце судового контролю в правовій державі // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №6.

12. Тертишник В.М. Гострі кути судово-правової реформи // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - №1.

13. Штогун С. Концепція удосконалення судоустрою чи продовження судової реформи? // Право України. – 2006. - №7.

 

Тема №24

Реформа адміністративно-територіального устрою України

Орієнтовний план роботи Вступ

 

1. Питання державного устрою та території в конституційному праві України

2. Адміністративно-територіальний устрій та його конституційні засади

3. Автономна Республіка Крим – невід’ємна частина України

4. Проблеми і перспективи реформування адміністративно - територіального устрою України

 

Висновок

Література:

1. Бесчастний В. Суперечності адміністративно-територіальної реформи //Віче. – 2007. - №15.

2. Біба О. Проблеми і перспективи реформування адміністративно-територіального устрою України в контексті євроінтеграції // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №10.

3. Долішній М. Деякі підходи до розв’язання проблем удосконалення адміністративно-територіального устрою України // Економіка України. – 2006. - №11.

4. Журавський В. Щодо реформи адміністративно-територіального устрою України // Право України. – 2005. - №8.

5. Матіос А. Державне управління в умовах адміністративно-правової реформи // Юридична Україна. – 2006. - №2.

6. Орзіх М. Інноваційна реконструкція адміністративно-територіального устрою України // Право України. – 2005. - №7.

7. Пирожков С. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: актуальні питання методології та практики // Економіка України. – 2005. - №7.

 

Тема №25

Місцеве самоврядування в Україні: перспективи розвитку

Орієнтовний план роботи Вступ

1. Місцеве самоврядування – основа функціонування демократичної та правової держави

1.1. Сутність та основні системи місцевого самоврядування

1.2. Принципи організації місцевого самоврядування

2. Система органів місцевого самоврядування та порядок їх формування за чинним законодавством України

3. Реформування місцевого самоврядування: проблеми та перспективи

Висновок

Література:

1. Борденюк В. Децентралізація державної влади і місцеве самоврядування: поняття, суть та форми (види) // Право України. – 2005. - №1.

2. Журавель Я. Класифікація органів місцевого самоврядування // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №4.

3. Журавський В. Питання реформування місцевого самоврядування в Україні // Право України. – 2005. - №11.

4. Задорожня Г.В. Функції органів місцевого самоврядування: загальнотеоретичний аспект // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - №8.

5. Калиновський Б. Державні гарантії здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування в Україні // Право України. – 2005. - №9.

6. Калиновський Б.М. Місцеве самоврядування в Україні: інноваційні підходи до розв’язання проблем у законодавстві // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №8.

7. Кусок Я.М. Місцеве самоврядування у філософському та історичному аспектах // Київська старовина. – 2005. - №6.

8. Любченко П. Реформа територіального устрою як чинник розвитку місцевого самоврядування в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - №4 (43).

9. Могильончик І. Реформування системи місцевого самоврядування – другий етап конституційної реформи // Віче. – 2007. - №21-22.

10. Обрусна С.Ю. Про розуміння та принципи організації місцевого самоврядування // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.

11. Прієшкіна О. Децентралізація державної влади та розширення прав місцевого самоврядування: проблеми та перспективи // Право України. – 2006. - №11.

12. Чапала Г. Місцеве самоврядування і громадянське суспільство: проблема співвідношення // Право України. – 2004. - №2.

13. Чапала Г. Природа місцевого самоврядування як концептуальна основа форм його реалізації // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №1.

14. Чернега Р. Проблема участі громадян у місцевому самоврядуванні в класичних та сучасних наукових дослідженнях // Юридична Україна. – 2005. №1.

15. Шахматова Т. Питання реформування місцевих органів влади // Право України. – 2007. - №4.

Тема №26

Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади

Орієнтовний план роботи. Вступ

 

1. Загальна характеристика виконавчої гілки влади в Україні

2. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України

2.1. Місце Кабінету Міністрів в системі органів виконавчої влади

2.2. Порядок формування та припинення повноважень уряду

2.3. Повноваження Кабінету Міністрів України

3. Взаємодія КМУ з Президентом та Верховною Радою України

 

Висновок

Література:

1. Авер’янов В. Конституційно-правовий статус українського уряду: проблеми реалізації // юридичний журнал. – 2005. - №4.

2. Авер’янов В. Уряд у механізмі поділу влади: недосконалість вітчизняної конституційної моделі // Право України. – 2005. - №4.

3. Берназюк Я.О. Конституційно-правовий статус Прем’єр-міністра України: проблеми теорії і практики // Держава і право. – 2007. – Вип.. 36.

4. Кафарський В. Правові засади функціонування Кабінету Міністрів України // Право України. – 2006. - №6.

5. Кафарський В. Політичні партії і уряд: проблеми правової регламентації в умовах політичної реформи // Право України. – 2006. - №4.

6. Кафарський В. Кабінет Міністрів України: проблеми формування в нових політико-правових умовах // Право України. – 2006. - №8.

7. Константий О. Правова регламентація статусу та діяльності Кабінету Міністрів України на етапі проведення конституційної реформи в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №6.

8. Мельниченко В. Статус уряду в контексті конституційної реформи: можливість зробити перший крок до самостійності? // Віче. – 2006. – № 1-2.

9. Томкіна О. Нормотворча та правозастосовча діяльність Кабінету Міністрів України в структурі адміністративного процесу // Юридична Україна. – 2005. - №3.

 

 

Тема № 27

Конституційна реформа в Україні

Орієнтовний план роботи. Вступ

1. Основні етапи конституційної реформи в Україні

2. Від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки: точка відліку та політичні наслідки

3. Реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування: питання сьогодення

Висновок

Література:

 

1. Бабенко К. Політична реформа в контексті демократизації системи державної влади: конституційні аспекти // Юридична Україна. – 2007. - №3.

2. Каплан Ю. Політичний процес в Україні: особливості переходу до парламентської республіки // Віче. – 2005. - №4.

3. Колісник В. Конституційна реформа в контексті посилення політичної відповідальності // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - №1.

4. Кресіна І. Політична реформа в Україні: здобутки і недоліки // Право України. – 2007. - №4.

5. Любченко П. Реформа територіального устрою як чинник розвитку місцевого самоврядування в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - №4 (43).

6. Медвідь Ф. Правова система України: питання реформування // Юридичний вісник України. - 2006. – 24-30 черв. (№25).

7. Мельниченко В. Статус уряду в контексті конституційної реформи: можливість зробити перший крок до самостійності? // Віче. – 206. - №1-2.

8. Могильончик І. Реформування системи місцевого самоврядування – другий етап конституційної реформи // Віче. – 2007. - №21-22.

9. Олеськів І. Про сутність політичної реформи в Україні // Юридична Україна. – 2005. - №10.

10. Орзих М. Ф. Конституционная реформа в Украине. Учеб. пособие. – Одесса, 2003.

11. Прієшкіна О. Децентралізація державної влади та розширення прав місцевого самоврядування: проблеми та перспективи // Право України. – 2006. - №11.

12. Томенко М. Уроки новітнього конституційного процесу в Україні // Віче. – 2007. - №13.

13. Шахматова Т. Питання реформування місцевих органів влади // Право України. – 2007. - №4.

14. Ющик О. Питання державотворення: чи відбудеться в Україні правова реформа // Віче. – 2007. - № 9-10.

 

 

Тема № 28

Правовий статус національних меншин в України

Орієнтовний план роботи. Вступ

 

1. Загальна характеристика законодавства України щодо національних меншин та відповідні міжнародно-правові стандарти

2. Формування державної етнонаціональної політики України

3. Права національних меншин за законодавством України

4. Міжнародно-правовий захист національних меншин

Висновок

Література:

1. Антонович М. Права національних меншин в Україні: національне законодавство та міжнародно-правові стандарти // Право України. – 2004. - №6.

2. Биков О. М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні. – К., 2001.

3. Вітман К.М. Етнонаціональна політика в Україні і Російській Федерації: порівняльний аналіз законодавчої бази // Держава і право. – 2005. – Вип.. 29.

4. Кондик П. Правові аспекти формування державної етнонаціональної політики України у світлі європейської інтеграції України // Юридичний журнал. – 2005. - №2.

5. Пелих Н. Правовий статус національних меншин в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №4.

6. Пиляев И. Общеевропейские инструменты защиты национальных меньшинств // Персонал. – 2001. - №10.

7. Пліско В. Щодо правової визначеності поняття „національна меншина” // Право України. – 2005. - №7.

8. Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин в Україні та система контролю Ради Європи // Право України. – 2001. - №7.

Тема №29

Конституційна законність у правовій державі

Лагода О. Законність як правовий орієнтир системи управлінської діяльності // Право України. – 2005. - №10.
Тема №30

Конституційне законодавство України про правовий стан особи

Орієнтовний план роботи. Вступ

1. Правове становище, правовий статус особи: визначення основних понять

2. Види та структура правового статусу особи

2.1. Принципи правового статусу особи

2.2. Конституційні права і свободи як ядро конституційного статусу людини і громадянина

2.3. Конституційні обов’язки

2.4. Гарантії реалізації прав і свобод особи

3. конституційне законодавство України та міжнародно-правові стандарти щодо правового статусу особи

Висновок

Література:

1. Білоскурська О. Щодо поняття конституційних обов’язків // Право України. – 2004. - №10.

2. Заворотченко Т. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2002. - №5.

3. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини в Україні: Навч. посіб. – К., 2003.

4. Кузьменко П. Класифікація конституційних прав і свобод людини та громадянина за Конституцією України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №3.

5. Пащенко О. Європейські стандарти у галузі прав людини: реалії та перспективи українського законодавства // Право України. – 2006. - №4.

6. Словська І. Механізм захисту прав людини – основоположний принцип сучасного українського конституціоналізму // Право України. – 2001. - №9.

7. Стародуб О. Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні // Право України. – 2007. - №4.

8. Француз, Яковець Т.А. Гарантії забезпечення конституційно-правового статусу особи: Україна на шляху реалізації ідеалу правової, демократичної держави // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2004. - №4.

9. Шкуратенко О. Участь України в ООН по законодавчому визначенню міжнародних стандартів прав і свобод людини // Право України. – 2002. - №3.

10. Шукліна Н.Г. Права людини і громадянина як інститут конституційного права //Бюлетень міністерства юстиції України. – 2004. - №12.