Процедура та критерії оцінки захисту курсової роботи.

8.1. Захист курсової роботи здійснюється комісією у складі наукового керівника (викладача) і іншого викладача кафедри.

8.2. Процедура захисту курсової роботи полягає у наступному: попередньо ознайомившись з рецензією на роботу, автор дає усні пояснення по суті критичних зауважень рецензента по роботі, відповідає на запитання наукового керівника (викладача) та інших членів комісії, обґрунтовує свої висновки додатковими аргументами.

8.3. Під час оцінювання курсової роботи враховується як її зміст, так і результати захисту. Комісія визначає оцінку роботи та її захисту за п’ятибальною шкалою.

8.4. Захищені курсові роботи не повертаються, а здаються до архіву.

 

 

9. До захисту не допускаються, а повертаються для повторного виконання курсової роботи в наступних випадках:

9.1. Теоретична частина виконана на підставі застарілого (відміненого, зміненого) кримінального законодавства;

9.2. При виконанні теоретичної частини використовується лише науково-практичний коментар до КК України або один навчальний посібник, або підручник;

9.3. Відсутня практична частина (аналіз слідчої або судової практики);

9.4. Робота є несамостійною, або не відповідає вищезазначеним вимогам;

9.5. Курсова робота виконана за неналежним варіантом.

 

Заключні положення.

10.1. Курсанти, студенти які не здали курсові роботи, чи не з’явились на їх захист в призначений термін без поважних причин, або отримали під час захисту незадовільну оцінку, вважаються такими, що не виконали навчального Плану.

10.2. Консультації з усіх інших питань, пов’язаних з виконанням курсової роботи, студенти можуть отримати безпосередньо у наукового керівника (викладача) або в навчально методичному кабінеті кафедри кримінального права та кримінології чи у чергового викладача кафедри кримінального права та кримінології.

 

 

 

ВАРІАНТ 1

Тема: Умисне вбивство: двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України); вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України); вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України)

 

План

1. Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства.
2. Загальна характеристика та види вбивств за чинним КК України.
3. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України).
4. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства вчиненого з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України).
5. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України).

 

Література

1. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.
2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
5. Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1966.
6. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М., 1977.
7. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
8. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
9. Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 407-416.
10. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
11. Євдокимов В.О. Питання кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах // Адвокат. – 1996. - № 3. – С. 19-24.
12. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.
13. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
14. Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.
15. Кобзаренко П.В., Володарський В.Л. Логічні аспекти кваліфікації умисних вбивств за обтяжуючих обставин // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. – 1995. Вип. 33/34. – С. 123-134.
16. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком, 1996.
17. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
18. Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.
19. Короленко М.П. Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2000. - № 5. – С. 115-122.
20. Короленко М.П. Повторність в умисних вбивствах за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2001. – Вип. 14. – С. 323-327.
21. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
22. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
23. Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. - № 3. – С. 71-73.
24. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
25. Пилипчик П.П. Питання кваліфікації умисного вбивства за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2002. – Вип. 15. – С. 372-380.
26. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж, 1965.
27. Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2 (17). – С. 54-58.
28. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
29. Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
30. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
31. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
32. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
33. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
34. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
35. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
36. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

1. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

 

 

ВАРІАНТ 2

Тема: Умисне вбивство: з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України); з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України); з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України)

План

1. Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства.
2. Загальна характеристика та види вбивств за чинним КК України.
3. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України).
4. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України).
5. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України).

 

Література

1. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.
2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
5. Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1966.
6. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М., 1977.
7. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
8. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
9. Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 407-416.
10. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
11. Євдокимов В.О. Питання кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах // Адвокат. – 1996. - № 3. – С. 19-24.
12. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.
13. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
14. Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.
15. Кобзаренко П.В., Володарський В.Л. Логічні аспекти кваліфікації умисних вбивств за обтяжуючих обставин // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. – 1995. Вип. 33/34. – С. 123-134.
16. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
17. Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.
18. Короленко М.П. Повторність в умисних вбивствах за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2001. – Вип. 14. – С. 323-327.
19. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
20. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
21. Лихолоб О.В. Мотивація при вчинені вбивства з користі // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 3. – С. 50-55.
22. Лихолоб О.В. Об’єкт посягання за вбивство з корисливих мотивів // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2. – С. 197-207.
23. Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. - № 3. – С. 71-73.
24. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
25. Пилипчик П.П. Питання кваліфікації умисного вбивства за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2002. – Вип. 15. – С. 372-380.
26. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж, 1965.
27. Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2 (17). – С. 54-58.
28. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
29. Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
30. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
31. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
32. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
33. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
34. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
35. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
36. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

 

Нормативний матеріал

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

 

 

ВАРІАНТ 3

Тема: Умисне вбивство: малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України); поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України); на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України)

План

1. Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства.
2. Загальна характеристика та види вбивств за чинним КК України.
3. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України).
4. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства поєднаного із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України).
5. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України).

 

Література

1. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.
2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
5. Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1966.
6. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М., 1977.
7. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
8. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
9. Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 407-416.
10. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
11. Євдокимов В.О. Питання кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах // Адвокат. – 1996. - № 3. – С. 19-24.
12. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.
13. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
14. Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.
15. Кобзаренко П.В., Володарський В.Л. Логічні аспекти кваліфікації умисних вбивств за обтяжуючих обставин // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. – 1995. Вип. 33/34. – С. 123-134.
16. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атака, 2002.
17. Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.
18. Короленко М.П. Повторність в умисних вбивствах за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2001. – Вип. 14. – С. 323-327.
19. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
20. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
21. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
22. Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. - № 3. – С. 71-73.
23. Мельник М., Хавронюк М. Вбивство на замовлення: деякі аспекти кримінологічної характеристики та проблеми кваліфікації // Право України. – 1997. - № 7. – С. 45.
24. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
25. Пилипчик П.П. Питання кваліфікації умисного вбивства за обтяжуючих обставин // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2002. – Вип. 15. – С. 372-380.
26. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж, 1965.
27. Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2 (17). – С. 54-58.
28. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
29. Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
30. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
31. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
32. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
33. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
34. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
35. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
36. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.
37. Шульга А. Щодо визначення поняття вбивства на замовлення // Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – К.: Юридична книга. – 2000. – Вип. 5. – С. 332-337.

Нормативний матеріал

1. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

 

 

ВАРІАНТ 4

Тема: Умисне вбивство при пом’якшуючих обставинах (ст.ст. 116-118 КК України)

План

1. Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства.
2. Загальна характеристика та види вбивств за чинним КК України.
3. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України).
4. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України).
5. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства при перевищені меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК України).

 

Література

1. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.
2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
5. Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1966.
6. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М., 1977.
7. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
8. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
9. Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 407-416.
10. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
11. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.
12. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
13. Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.
14. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
15. Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.
16. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
17. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
18. Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999. - № 3. – С. 71-73.
19. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
20. Остапенко Л.А. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2002. – Вип. 46. – С. 149-153.
21. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. – Воронеж, 1965.
22. Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов’язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 2 (17). – С. 54-58.
23. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
24. Сидоров Б.В. Аффект, его уголовно-правовое и криминологическое значение. – Казань, 1978.
25. Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
26. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
27. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
28. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
29. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
30. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
31. Шавгулидзе Г.Г. Аффект и уголовная ответственность. Тбилиси, 1973.
32. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
33. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

 

Нормативний матеріал

1. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

 

 

ВАРІАНТ 5

Тема: Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України)

План

1. Поняття та ознаки тяжкого тілесного ушкодження.
2. Об’єкт умисного тяжкого тілесного ушкодження.
3. Об’єктивна сторона умисного тяжкого тілесного ушкодження.
4. Суб’єкт умисного тяжкого тілесного ушкодження.
5. Суб’єктивна сторона умисного тяжкого тілесного ушкодження.
6. Відмежування тяжкого тілесного ушкодження від суміжних злочинів.
7. Проблеми кваліфікації тяжкого тілесного ушкодження.

 

Література

1. Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.
2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
5. Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.
6. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
7. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
8. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
9. Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. М.., 1964.
10. Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.
11. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.
12. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
13. Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умышленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 165-168.
14. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком, 1996.
15. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
16. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
17. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
18. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
19. Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
20. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
21. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
22. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
23. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
24. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
25. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

1. Закон України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р.
2. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16.07.1999 р.
3. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.
4. Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

 

 

ВАРІАНТ 6

Тема: Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України)

План

1. Поняття та ознаки середньої тяжкості тілесного ушкодження.
2. Об’єкт умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
3. Об’єктивна сторона умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
4. Суб’єкт умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
5. Суб’єктивна сторона умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
6. Відмежування середньої тяжкості тілесного ушкодження від суміжних злочинів.
7. Проблеми кваліфікації середньої тяжкості тілесного ушкодження.

 

Література

1. Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.
2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
5. Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.
6. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Наук. думка, 1987.
7. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
8. Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. М.., 1964.
9. Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.
10. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.
11. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
12. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком, 1996.
13. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
14. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
15. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
16. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
17. Смирнов Е. А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). – К., 1974.
18. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
19. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
20. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
21. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
22. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
23. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
24. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

1. Закон України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р.
2. Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

 

 

ВАРІАНТ 7

Тема: Умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК України)

План

1. Поняття, ознаки та види легкого тілесного ушкодження.
2. Об’єкт умисного легкого тілесного ушкодження.
3. Об’єктивна сторона умисного легкого тілесного ушкодження.
4. Суб’єкт умисного легкого тілесного ушкодження.
5. Суб’єктивна сторона умисного легкого тілесного ушкодження.
6. Відмежування умисного легкого тілесного ушкодження від суміжних злочинів.
7. Проблеми кваліфікації умисного легкого тілесного ушкодження.

 

Література

1. Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.
2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
3. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
4. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
5. Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.
6. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Наук. думка, 1987.
7. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
8. Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. М.., 1964.
9. Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.
10. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.
11. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
12. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
13. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
14. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
15. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
16. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
17. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
18. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
19. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
20. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
21. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

1. Закон України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р.
2. Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

 

 

ВАРІАНТ 8

Тема: Залишення в небезпеці (ст. 135 КК України)

План

1. Поняття та ознаки залишення в небезпеці.
2. Об’єкт залишення в небезпеці.
3. Об’єктивна сторона залишення в небезпеці.
4. Суб’єкт залишення в небезпеці.
5. Суб’єктивна сторона залишення в небезпеці.
6. Відмежування залишення в небезпеці від суміжних злочинів.
7. Проблеми кваліфікації залишення в небезпеці.

 

Література

1. Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – К., 1977.
2. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. – М., 1964.
3. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
4. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук україни. – 1997. – Вип. 2. – С. 185.
5. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: НПКФ «Консум», 1995.
6. Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоровья. – Минск, 1973.
7. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 3 (4). – С. 78-84.
8. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. – 2001. - № 3. – С. 76-80.
9. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – 2002. – Вип. 1 (16). – С. 77-89.
10. Дудченко В.В. Деякі кримінально-правові проблеми охорони здоров'я особи // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 151-154.
11. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М., 1961.
12. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. – М., 1969.
13. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. – М.,1962.
14. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
15. Короленко М.П. Об’єкт злочинів проти життя людини //Економіка. Фінанси. Право. – 2001. - № 4. – С. 29-31.
16. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
17. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
18. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
19. Орлов П.И. Уголовная ответственность за оставление в опасности потерпевшего при автопроисшествии. – Х., 1982.
20. Сарыев Б. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад, 1973.
21. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996.
22. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. – Х., 1992.
23. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х., 1981.
24. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
25. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. – М.., 1977.
26. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. М., 1948.
27. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. Л., 1953.

Нормативний матеріал

1. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р.
2. Правила судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень: Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

 

 

ВАРІАНТ 9

Тема: Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК України)

План

1. Поняття та ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.
2. Об’єкт торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.
3. Об’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.
4. Суб’єкт торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.
5. Суб’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.
6. Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини від суміжних злочинів.
7. Проблеми кваліфікації торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.

 

Література

1. Акімов М. Відмежування захоплення заручників від незаконного позбавлення волі та викрадення людини // Вісник прокуратури. – 2002. - № 2. – С. 33-37.
2. Аніщук Н. До проблеми работоргівлі жінками // Право України. – 2002. - № 3. – С. 150-155.
3. Батиргареєва В.С., Борисов В.І., Голіна В.В. Злочини проти особистої волі людини та їх попередження (наук.-практ. посібник). – Х.: Інститут вивчення проблем злочинності АПН України. – 2002.
4. Возна Т.І. Правові основи боротьби з торгівлею людьми в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. - Вип. 16. – С. 92-98.
5. Горбунова О.Г. Законодавчі механізми вирішення проблеми торгівлі людьми в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. - Вип. 14. – С. 58-62.
6. Денисов С.Т., Сердюк П.Ф. Торгівля людьми: проблема правового визначення поняття // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – Дніпропетровськ. – 2000. – Вип. 2 (2). – С. 126-134.
7. Денисов С.Т., Сердюк П.Ф. Соціальна зумовленість кримінально-правової заборони торгівлі людьми // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип. 3. – С. 191-203.
8. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: проблема об’єкту злочину // Проблеми законності. – 2002. – Вип. 52. – С. 193-198.
9. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
10. Левченко К.Б. «Торгівля людьми» та «торгівля жінками»: проблеми формування термінології сучасних документів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. - Вип. 11. – С. 24-30.
11. Лизогуб Я.Г. Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини від суміжних злочинів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип. 2. – С. 112-122.
12. Лизогуб Я.Г. Про врахування обману як способу вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК України // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип. 1. – С. 127-133.
13. Лизогуб Я.Г. Норма про відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: можливий спосіб її удосконалення // Український часопис міжнародного права. – 2002. - № 1. – С. 66-68.
14. Лизогуб Я.Г. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: Монографія. – Луганськ, РВВ ЛАВС, 2003.
15. Наден О.В. Торгівля жінками як кримінально-правова та соціальна проблема сучасності: Монографія. – К.: Атака, 2004.
16. Протидія організованої злочинності у сфері торгівлі людьми / За заг. ред. акад. АПН України, д.ю.н., проф. Борисова В.І. та д.ю.н., проф. Гуторової Н.О. – Х.: Одіссей, 2005.
17. Стрекалов Є.Ф. Проблемні питання кваліфікації злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2001. - Вип. 14. – С. 48-54.

1. Торговля людьми. Социокриминологический анализ / Под общ. ред. Е.В. Тюрюкановой и Л.Д. Ерохиной. – М., 2002.
2. Хавронюк М. Кожна особа має право на свободу та особисту недоторканість // Юридичний вісник України. – 1998. - № 27. – С. 28-31.

 

 

ВАРІАНТ 10

Тема: Зґвалтування (ст. 152 КК України)

План

1. Поняття та ознаки зґвалтування.
2. Об’єкт зґвалтування.
3. Об’єктивна сторона зґвалтування.
4. Суб’єкт зґвалтування.
5. Суб’єктивна сторона зґвалтування.
6. Відмежування зґвалтування від суміжних злочинів.
7. Проблеми кваліфікації зґвалтування.

 

Література

1. Александров Ю. Злочини проти статевої свободи // Юридичний вісник України. – 2002. - № 14 (354) 6-12 квітня – С. 9.
2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
3. Біль Р.С., Денисов С.Ф. Відповідальність за статеві злочини: порівняльний аспект // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 4 (9). – С. 165-173.
4. Гальперин И. Ответственность за изнасилование // Соц. законность. 1980, №5.
5. Жижиленко Л.А., Оршанский Л.Г. Половые преступления. – М., 1927.
6. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. М.,1962.
7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
8. Корчів М.М. Фізичне насильство при зґвалтуваннях: кримінально-правовий та кримінологічний аспекти // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 4. – С. 103-109.
9. Корчів М.М. Кримінально-правове та кримінологічне поняття зґвалтування // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – Вип. 1. – С. 71-78.
10. Корчів М.М. Погроза як спосіб застосування психологічного насильства при зґвалтуванні // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 4. – С. 46-52.
11. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
12. Люблинский П.И. Преступления в области половых отношений. – Л., 1925.
13. Мачужак Я.В. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх та неповнолітніх // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 3. – С. 52-60.
14. Панєвін О. Усунути помилки в справах про статеві злочини // Право України. – 1992. - № 10. – С. 28-31.
15. Савченко А.В. Кримінально-правова та кримінологічна сутність статевих збочень (парафілій) // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 5. – С. 110-117.
16. Свиридов Б. Кримінальна відповідальність за злочини проти статевої недоторканості особи // Право України. – 1999. - № 5. – С. 74.
17. Синєокий О. Нетипові статеві злочини: сучасний криміналістичний погляд // Вісник прокуратури. – 2001. - № 6. – С. 61-66.
18. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь, 1997.
19. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
20. Цвіліховський Л. Деякі питання застосування законодавства про відповідальність за вчинення статевих злочинів: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюл. Законодавства і юридичної практики України. – 1996. - № 6. – С. 47-52.
21. Яковлев Я.М. Половые преступления. – Душанбе, 1969.

 

Нормативний матеріал

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27.03.1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини».

 

ВАРІАНТ 11

Тема: Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України)

План

1. Поняття та ознаки розбещення неповнолітніх.

1. Об’єкт розбещення неповнолітніх.
2. Об’єктивна сторона розбещення неповнолітніх.
3. Суб’єкт розбещення неповнолітніх.
4. Суб’єктивна сторона розбещення неповнолітніх.
5. Відмежування розбещення неповнолітніх від суміжних злочинів.
6. Проблеми кваліфікації розбещення неповнолітніх.

 

Література

1. Александров Ю. Злочини проти статевої свободи // Юридичний вісник України. – 2002. - № 14 (354) 6-12 квітня – С. 9.
2. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. – К., 1977.
3. Біль Р.С., Денисов С.Ф. Відповідальність за статеві злочини: порівняльний аспект // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 4 (9). – С. 165-173.
4. Гальперин И. Ответственность за изнасилование // Соц. законность. 1980, №5.
5. Жижиленко Л.А., Оршанский Л.Г. Половые преступления. – М., 1927.
6. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. М.,1962.
7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.
8. Корчів М.М. Фізичне насильство при зґвалтуваннях: кримінально-правовий та кримінологічний аспекти // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 4. – С. 103-109.
9. Корчів М.М. Кримінально-правове та кримінологічне поняття зґвалтування // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – Вип. 1. – С. 71-78.
10. Корчів М.М. Погроза як спосіб застосування психологічного насильства при зґвалтуванні // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 4. – С. 46-52.
11. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – М., 1977.
12. Люблинский П.И. Преступления в области половых отношений. – Л., 1925.
13. Мачужак Я.В. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх та неповнолітніх // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 3. – С. 52-60.
14. Панєвін О. Усунути помилки в справах про статеві злочини // Право України. – 1992. - № 10. – С. 28-31.
15. Савченко А.В. Кримінально-правова та кримінологічна сутність статевих збочень (парафілій) // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 5. – С. 110-117.
16. Свиридов Б. Кримінальна відповідальність за злочини проти статевої недоторканості особи // Право України. – 1999. - № 5. – С. 74.
17. Синєокий О. Нетипові статеві злочини: сучасний криміналістичний погляд // Вісник прокуратури. – 2001. - № 6. – С. 61-66.
18. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. – Симферополь, 1997.
19. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Х., 1978.
20. Цвіліховський Л. Деякі питання застосування законодавства про відповідальність за вчинення статевих злочинів: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюл. Законодавства і юридичної практики України. – 1996. - № 6. – С. 47-52.
21. Яковлев Я.М. Половые преступления. – Душанбе, 1969.

 

Нормативний матеріал