Республіка Білорусь у 90-х роках ХХ ст.

План.

1. Політична криза в СРСР, особливості її прояву у Білоруській РСР.

2. Становлення політичної системи Республіки Білорусь у 1990-х роках.

3. Білоруська модель соціально-економічного розвитку.

4. Зовнішня політика Республіки Білорусь.

 

Література:

Новик Е. К. История Беларуси. С древнейших времен до 2010 г.: учебное пособие / Е. К. Новик, Л. И. Качалов, Н. Е. Новик; под ред. Е. К. Новика. – Минск: Выш. шк., 2011. – 526 с.

Ковкель И. И., Ярмусик Э. С. История Беларуси: С древнейших времён до нашего времени. – 2-е изд., доп. – Минск: Аверсэв, 2005. – 608 с.

История Беларуси (XX – начало XXI вв.): Учебное пособие / Под ред. П.И. Зелинского, В.Н. Пинчука. – Минск.: Изд-во МИТСО, 2004. – 65 с.

Орлова Т.В. Історія нових незалежних держав: Postsovietiсum: навч. посіб. / Т.В. Орлова. – К.: Знання, 2010. – 487 с.

Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки: 1945 – 2002. – К., 2004.

Астахова С. Белоруссия: нестабильное и неравномерное развитие // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – № 9. – С. 132 – 136.

Афанасьев М. Экономика Белоруссии: состояние и перспективы // Вопросы экономики. – 1996. – № 5. – С. 78 – 88.

Біляцький С. Білоруський шлях входження в ринкове господарство // Політика і час. – 1994. – № 5. – С. 39 – 42.

Денисюк В. Складові та особливості білоруської постсоціалістичної економічної трансформації // Економіст. – 2003. – № 1. – С. 40 – 45.

Лыч Г. Проблемы социально-экономического обновления республики Белорусь // Вопросы экономики. – 1993. – № 1. – С. 109 – 113.

Экономическое развитие Беларуси на рубеже веков: проблемы, итоги, перспективы. – Мн.: БГЭУ, 2003.

Карбалевич В. Президентські вибори в Білорусії: тенденції і особливості // Політична думка. – 2002. – № 1. – С. 53 – 68.

Лукашенко Олександр // Режим доступу: http: // uk.wikipedia.org/wiki/.

Вдовенко С. М., Максак Г. А. Состояние и перспективы развития двусторонних украинско-белорусских отношений. Ч. І–ІІ // Режим доступу: http: // eperts.in.ua/basa/analitic/index.php.

 

Творчі завдання:

1. Як можна охарактеризувати стан білоруського суспільства напередодні одержання незалежності?

2. Чому позиції О. Лукашенка на президентських виборах виявилися найпривабливішими для електорату?

3. Охарактеризуйте стан білоруської опозиції. Які акції вона здійснила останнім часом?

 

Основні поняття: Білорусь;соціально-економічні реформи; політичні реформи; промисловість; сільське господарство; торгівля; життєвий рівень населення; політичні партії; геополітичне становище країни; внутрішня і зовнішня політика; економічне, політичне, культурне співробітництво.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи з теми:

У першому питанні зазначимо, що від початку горбачовської перебудови Білорусія показала себе суспільством більш консервативним, ніж інші республіки, таким, що накопичило значно менший антирадянський потенціал. Слід сказати, що у політичному житті Білорусії зовсім не брали участь дисиденти — їх майже не було. На зламі 1980–90-х рр. виникли політичні рухи та партії: Білоруський Народний Фронт (БНФ), Рух за демократію, соціальний прогрес і справедливість, Демократична Білорусь, Об'єднана демократична партія Білорусі та ін. Білоруська партійна верхівка зустріла БНФ вкрай агресивно. На основі програми «500 днів» урядом республіки у листопаді 1990 р. було розроблено «Основні положення програми переходу Білоруської РСР до ринкової економіки», яку реалізувати не вдалося. Не було підтримано ідею опозиції про створення Балто–Чорноморского союзу (республіки Прибалтики, Білорусія, Україна, Молдавія), з орієнтацією його на інтеграцію із країнами Заходу та США.

Білоруське керівництво та громадяни не підтримали спробу ДКНС у Москві 19–21 серпня 1991 р. повернутися до старої системи державного управління. БНФ одразу категорично засудив заколот ДКНС у Москві і 20 серпня організував мітинг протесту на площі Леніна. Після поразки путчу під тиском Фронту повністю розгублений парламент обрав своїм головою академіка С. Шушкевича. Верховна Рада "призупинила" діяльність компартії, а також надала Декларації про державний суверенітет статус конституційного закону. 19 вересня під тиском БНФ позачергова сесія Верховної Ради БРСР прийняла рішення змінити назву республіки й іменуватися "Республіка Білорусь". 8 грудня цього ж року вищі керівники Білорусії, Росії й України С.Шушкевич, Б. Єльцин та Л. Кравчук у Біловезькій пущі підписали Угоду про утворення Співдружності Незалежних держав (СНД).

У другому питанні важливо підкреслити, що у Білорусі партійно-державна номенклатура залишилася при владі і на початку 1990-х рр. Керуючись інстинктом самозбереження, вона відмовилася від комуністичних догм і підтримала ідеї політичної демократії та ринку. Необхідно проаналізувати хід перших президентських виборів 1994 р.; перемогу здобув у другому турі депутат парламенту Олександр Лукашенко. Далі відбувалися такі заходи і події: при­значення глав регіонів президентом країни; скорочення кількості рад; підпорядкування президентом парламенту, судів та органів МВС і КДБ; обмеження свободи слова; запро­вадження політичної цензури державних і приватних ЗМІ; нова редакція конституції (президент мав право самостійно проводити референдуми, призначати чергові та позачергові вибори до парламенту тощо); розгін Верховної Ради і формування нижньої пала­ти Національних зборів; економічний та політичний союз Росії й Білорусі (1997).

Аналізуючи у третьому питанні модель соціально-економічного розвитку Білорусі періоду 1990-х років, необхідно зазначити, що господарство Білорусі було на початку 1990-х років складовою частиною єдиного народногосподарського комплексу СРСР; особливо залежним від економіки Росії. Промисловість була розвинута краще за сільське господарство (переважно – тваринництво); орієнтувалася на імпортну сировину. Експорт товарів Білорусі в країни колишнього СРСР: вантажні автомобілі, трактори, комбайни, верстати, мінеральні добрива, шерстяні тканини, трикотаж; м'ясо, молочні продукти тощо. Зовнішньоекономічна діяльність: сполучення країн СНД із центрально- та західно­європейськими державами.

Соціально-економічні проблеми були такими ж, як і в Росії (падіння виробництва, збільшення цін, зниження обсягу ВВП, життєвого рівня населення, соціальне розшарування, безробіття тощо). Приватизація держмайна (закон 1993 р.): практично не здійснювалася, існувала система державних замовлень та розподілу продукції.

Насамперед президент переконаний у вирішальній ролі держави в економічному і політичному житті людей. На чолі держави має стояти "суворий, але справедливий керівник", який ділитиме все суспільне багатство, жорстко контролюватиме соціальні процеси. Парламенту було запропоновано антикризову програму, що передбачала: 1) здійснення жорсткої фінансово-кредитної політики; 2) посилення державного регулювання в проведенні економічних і соціальних реформ. Було встановлено державний контроль над зовнішньоекономічною діяльністю; відбулася націоналізація Мінської міжбанківської валютної біржі (1996); ринок жорстко регулювався державою. Білорусь мала тісні зв’язки із російською економікою. Досягнення рівня показників 1990 року з виробництва промислової продукції, грошових доходів населення відбулося на кінець 1990-х років. В Білорусі вдалося зберегти практично весь промисловий потенціал, зокрема військово-промисловий комплекс, провідні заводи і фабрики.

Висвітлюючи четверте питання, важливо відмітити, що у зовнішній політиці Республіки Білорусь в 1990-х рр. перше місце посідала Росія. Союзницькі відносини з нею зумовлені насамперед економічно. 21 лютого 1995 р. Білорусь і Росія підписали Договір про дружбу, добросусідські відносини і співробітництво. 23 травня 1997 р. Б. Єльцин і О. Лукашенко підписали Договір про Союз Білорусі та Росії, який підтримала на референдумі більшість населення. Наприкінці 1999 р. були зняті митні кордони. 8 грудня 1999 р. у Москві президенти уклали Договір про створення Союзної держави (набрав чинності 26 січня 2000 р.). Він передбачав формування на основі всенародного голосування спільного парламенту і створення відповідної законодавчої бази. Проте обидві сторони зберегли різні думки з окремих проблем подальшої розбудови Союзної держави.

У білорусько-українських двосторонніх стосунках переважав у 1990-і роки конструктивний підхід, спрямований на розвиток доб­росусідських, взаємовигідних відносин, торгово-економічного співробітництва. Дипломатичні відносини між Україною та Республікою Білорусь було встановлено 27 грудня 1991 року. 17–18 липня 1995 року відбувся офіційний візит Президента України Л. Д. Кучми до Білорусі (м. Мінськ), в ході якого підписано базовий Договір про дружбу, добросусідство та співробітництво (набув чинності 6 серпня 1997 року). 12–13 травня 1997 року відбувся офіційний візит Президента Республіки Білорусь О. Г. Лукашенка в Україну (м. Київ). Підписано Договір про державний кордон між Україною та Республікою Білорусь. У 1998 р. підписано Договір про довгострокове економічне співробітництво між Україною і Республікою Білорусь на 1999–2008 рр.

Семінарське заняття № 10