Бузок угорський — Syringa Josikaea

Пояснювальна записка

До дипломного проекту

5.130406 ДП 41 ПЗ

«»

Керівник проекту:

Шаталюк В.А._________

 

Консультанти:

По технологічному розділу

Островська В.А. _________

По економічному розділу

Мосійчук А.Я.___________

Розроблено студентом

Пілат Р.О._________

Березне 2011

Зміст

Реферат…………………………………………………………………………….

Вступ……………………………………………………………………………….

Розділ І. Природно-кліматичні умови ……………………………………….

1.1. Клімат……………………………………………………………………...

1.2. Рельєф…………………………………………………………………….

1.3. Гідрологічно-грунтові умови…………………………………………...

Розділ ІІ. Характеристика об’єкту …………………………………………...

2.1. Місцерозташування і функціональне призначення об’єкту в системі

озеленення населеного пункту…………………………………………..

2.2. Характеристика забудови та елементів благоустрою………………....

2.3. Інвентаризація та аналіз існуючих насаджень………………………….

Розділ ІІІ. Проектні пропозиції, щодо технології і організації робіт ….....

3.1. Ландшафтна організація території об’єкту……………………………..

3.2. Формування насаджень та характеристика запроектованих дерев і кущів…………………………………………………………………………....

3.3. Характеристика асортименту декоративно-листяних і квіткових рослин………………………………………………………………..

3.4. Створення квітників……………………………………………………...

3.5. Влаштування газону……………………………………………………...

3.6. Благоустрій території ……………………………………………………

3.7. Агротехнічні заходи по догляду за насадженнями…………………….

Розділ. ІV. Механізація робіт ………………………………………………….

Розділ V. Охорона праці та техніка безпеки при проведенні запланованих робіт... ……………………………………………………………………………

Розділ VІ. Технологічна частина ……………………………………………..

Розділ VІІ. Економічне обґрунтування проектних рішень ……………….

Розділ VІІІ. Охорона природи ……………………………………………….

Висновок ………………………………………………………………………..

Список використаних літературних джерел ………………………………

Додатки ……………………………………………………………………….

Реферат

Дипломний проект складається з пояснювальної записки ____ сторінок та п’яти графічних креслень.

Опорний план виконаний в масштабі 1:200, показує дійсний стан території парку культури й відпочинку.

Генеральний план накреслений в масштабі 1:200, розроблений на основі опорного плану. На кресленні показані зелені насадження, квітники всі запроектовані малі архітектурні форми, доріжки, майданчики.

Розбивочне креслення виконане в масштабі 1:200 з метою точного перенесення запроектованих елементів об’єкту – доріжок, площадок, квітників.

На посадковому кресленні зображені прив’язки посадкових місць дерев та чагарників до базисних ліній, або до існуючих чи запроектованих доріжок, площадок, будівель, огорож, а також вказані відстані в метрах між посадковими місцями. Виконане в масштабі 1:200.

Дана дипломна робота складається з двох частин: графічного матеріалу і пояснювальної записки. Графічні матеріали складаються з опорного плану, генерального плану, розбивочного креслення, посадкового креслення та фрагментів.

Пояснювальна записка складається з наступних розділів:

Розділ I. Природно кліматичні умови. В даному розділі описуються температурні показники даної території включаючи середньорічну температуру, рельєф території, гідрологічні умови тощо.

Розділ II. Характеристика об’єкту. Місце розташування і функціональне призначення об’єкту в системі озеленення населеного пункту, характеризує забудови і елементи благоустрою. Проводимо інвентаризацію та аналіз існуючих на саджень.

Розділ III. Проектні пропозиції, щодо технології і організації робіт. А саме місце розташування і функціональне призначення в системі озеленення населеного пункту даного об’єкту. Формуємо насадження та характеризуємо запроектовані дерева, кущі, асортимент декоративно-листяних і квіткових рослин, записуємо загальні відомості про водойму, способи покращення благоустрою території, влаштування газону. Підбираємо агротехнічні заходи по догляду за насадженнями, машини для проведення механізації робіт.

Розділ V. Охорона праці та техніка безпеки при проведенні запланованих робіт. Тут записуємо правила по охороні праці та інше.

Розділ VI. Технологічна частина. Включає в себе технологію роботи на даній території.

Розділ VII. Економічне обґрунтування проектних рішень. Обґрунтовуємо економічні затрати на облаштування даної території.

Розділ VIII. Охорона природи. Проводимо роботи так, щоб не зашкодити навколишньому середовищу.

По закінченю записуємо висновок і список використаних літературних джерел, які ми використали при роботі. Додаємо додатки.

Вступ

Комплекс «Дозвілля» та відпочинку в с. Балашівка відноситься до об’єктів загального користування. Його територія входить в планувальну структуру села, отже має важливе значення для місцевих жителів та архітектурно-планувального вирішення даної території.

Даний об’єкт зданий в експлуатацію нещодавно, тому потрібно запроектувати зелені насаджень, забезпечити благоустрій території.

Проектування об’єктів зеленого будівництва передбачає три етапи: безпосереднє проектування, формування об’єкту та догляд за ним. Цим етапам передує детальний збір інформації та обстеження території на предмет функціональності, естетичності, природоохоронності та технологічності.

Дипломний проект спрямований на виконання таких заходів:

1. Забезпечення комфортного відпочинку для учнів.

2. Забезпечення естетичності території.

Для виконання цих цілей проектуємо наступні заходи:

1) Запроектувати зелені насадження у вхідній зоні, квітникові композиції.

2) Розрахувати витрати на створення зелених насаджень.

Даний комплекс заходів допоможе забезпечити вирішення проблем, крім цього відповідно цим ми підвищуємо естетичний вигляд території.

Розділ I Природно-кліматичні умови

1.1.Клімат

Клімат Березнівщини помірно - континентальний. Порівняно вологий і теплий. Зима - м’яка, з частими відлигами, літо - тепле, з достатньою кількістю вологи. Клімат району формується під впливом ряду факторів. один з головних – географічна широта. 51 паралель ділить район майже на дві рівні частини. Від цього залежить кількість сонячного тепла і світла, що потрапляє на земну поверхню. Сумарна радіація на рік становить 97,2ккал/см².

Більшу частину радіації земна поверхня дістає протягом теплого періоду, особливо з травня по вересень. Більшу частину земна поверхня отримує навесні і влітку (близько 80-90%). Взимку відношення відбитої радіації до сумарної сягає 70-75% і майже однакове по всій території. Влітку це відношення неоднакове в різних місцях: в лісах – 10-19%, на полях – 20-25%, на воді – 9-10%.

Другий важливий фактор – атмосферна циркуляція, тобто переміщення повітряних мас. На території Березнівщини переважають західні вітри, що прямують із Атлантики, рідше сюди проникають вітри з півночі, сходу і південного сходу – це континентальні вітри, що приносять взимку прохолодну суху погоду, а влітку жарку суху погоду, і ще рідше проникають повітряні маси із Середземномор'я, що приносять потепління і вологу взимку та опади влітку. Атмосферна циркуляція пов’язана з переміщенням над територією району циклонів і антициклонів.

Третім з найважливіших кліматоутворюючим фактором є характер підстилаючої поверхні. Роль її на території району загалом незначна, якщо враховувати її незначні розміри, протяжність, характер поверхні. Однак численні масив боліт на півночі і на північному сході району, значні масиви лісів на північному сході і півдні. Водні простори, підвищення на сході і півдні Березнівщини, осушені і заболочені землі – створюють передумови для утворення місцевих особливостей клімату окремих ділянок.

Багаторічна середньорічна температура в районі змінюється мало і становить (6,6-6,8 ⁰С). Проте в різні роки вона буває різною: так середньорічна температура в 1997 р. становила +8,3⁰С, а в 1998 р. +8,1⁰С. Середньомісячна температура в січні 1997 р. становила -5,1⁰C? 1998 р. -0.5⁰C, 1999 р. -1,5⁰С. Із зимових місяців найхолодніший місяцем року є грудень. Кількість днів із морозами, нижчими -5⁰С 25-30 днів, від -5 до 0⁰С 15-24 днів, із плюсовою температурою 30-40 днів. Протягом 10-20 днів взимку в основному переважає хмарна погода 45-50 днів, і лише 10-15 днів з ясним небом, і 15-25 днів буває похмуро.

Приблизно протягом 15 днів опади у вигляді снігу та 12 днів у вигляді дощу. Під час похолодання все навкруги покриває пухкий іній, а у відлигу на землю падає густий туман.

Іноді взимку бувають хурделиці, але їх кількість протягом 3 місяців не перевищує 7-8 днів. Часто на Березнівщиною взимку поширюється область високого тиску, тоді встановлюється малохмарна, морозна без опадів погода. Циклони, які приходять узимку з Атлантики і Середземномор'я приносять хмарність, снігопади, посилення вітру. В січні, лютому переважають західні, північно-західні, та південно-західні вітри, що приносять різкі пониження температури, що іноді досягає до -30⁰С. Мінімальна температура зафіксована Сарненською метеостанцією -35⁰С.

З температурним режимом тісно пов’язані строки і тривалість промерзання ґрунту. Стійке промерзання ґрунту 50-80 днів, глибина його в середньому досягає близько 60 см, найбільше 100-110 см. Болота. Які живляться підземними водами, промерзають неглибоко, а в мякі зими зовсім не замерзають.

Найбільший сніговий покрив припадає на лютий. Середня з найбільш декадних висот снігового покриву становить 20 см, максимальна ж може досягати 60-80 см. Найсухіший місяць січень, на нього припадає мінімум опадів, що становить 40-50 мм. Плюсова температура наступає вже починаючи із середини лютого, хоча вона переривається ще днями із морозами, снігопадами. Чим холодніший березень, тим тепліший квітень, теплий березень, прохолодний квітень, теплий травень. Заморозки на ґрунті іноді бувають ще на початку травня.

Стан неба на весні – це похмура та ясна погода. В березні опади бувають ще 3-7 днів у вигляді снігу, іноді сніг пролітає у квітні. Кількість днів з опадами збільшується від 10 – в березні, до 15 – в травні. Перші грози проходять в основному в травні.

На території району весною панують в основному західні вітри, хоча і бувають наступи холодного арктичного повітря. З настанням літа середньомісячні температури зростають, в червні - +19,6 ⁰С, в липні +22⁰С, в серпні +19,5⁰С. І якщо температура червня і серпня фактично рівні, а липень – максимум температур, то кількість ясних днів різко зменшується від 10 – в червні до 4 - в серпні. Переважає похмурна погода. Кількість днів з перемінною погодою становить в червні від 15 до 28 в серпні. Найбільш вологий місяць - липень, кількість днів з опадами становить від 14 до 19, коли в червні, серпні не перевищує 15. На липень припадає найбільше гроз і становлять в окремі роки до 10 грозових днів. Серпень славиться найбільшими ранковими туманами.

Влітку над територією району панує Атлантичне повітря, це і пояснює часті опади, їх максимум становить 80-95 мм в липні, найчастіше вони бувають у вигляді злив, дощів, туманів.

Осінь наступає поступово, починаючи з вересня місяця пожовтіння листя і першими заморозками та снігопадами, які здебільшого починаються із середини жовтня. Стабільні морози починаються іноді вже з 10 листопада, а в затяжну осінь з 20 листопада.

Кількість з опадами збільшується від 12 у вересні до 16 у листопаді.

Коли у вересні переважають західні повітряні маси, то в жовтні та листопаді відчувається більший вплив східних повітряних мас, що приносять зниження температур.

У жовтні, а особливо в листопаді, різко збільшується кількість похмурих днів і на кінець листопада становить 17-18 днів. Часто випадають тумани.

1.2 Рельєф

Рельєф району рівнинний, його територія займає південну частину Поліської низовини. Середня висота поверхні 130-180 м. Найнища точка в межах району знаходиться в заплаві р. Случ с. Князівка. Найвища ― біля с. Губків (Соколині гори).

Нижча – північніша частина району, вища – південна та східна, де частково на територію Березнівщини відходять відроги Гощанського, Корецького плато на півдні, на схід - Житомирського плато.

В межах кристалічного щита, на кристалічній основі, яка місцями виходить на поверхню, простягається значно заболочена Клесівська низовина із скелястими горбами, гранітними полями поблизу Маренина в межах якої трапляються яружно – болотні форми рельєфу.

Західну частину рельєфу займає Костопільська низовина.

Четвертинні відклади представлені в межах Українського кристалічного щита та Костопільської низовини – водольодовиковими відкладами, що складаються з піску, гравію і гальки.

Права і ліва тераса р. Случ та прилеглої до них території в основному складені алювіальними відкладами надзаплавних терас, здебільш поширені піски із супісками, рідко підмішані суглинки і окремими острівцями торфу.

Заплава річки Случ та її приток складені з алювіальних відкладів заплав, склад яких – пісок, супіски, суглинки, торф.

1.3.Гідрологічно-грунтові умови

Гідрологічні умови. Березнівщина багата на поверхневі води і річки, озера, водосховища та ставки. Густота річкової сітки 0,3 км на км² території.

Найбільша річка Случ. Вона бере початок за межами району і несе свої води з південного сходу на північ через територію всього району. У неї багато приток:

Праві: Комарня, Бобер, Видринка, Вілля;

Ліві: Стави, Сергівка, Бомбилівка.

Вона є притокою Горині, що впадає в Прип’ять, і належить до басейну Дніпра.

Русло річки в межах району не однакове. На півдні річкова долина вузька і становить від 100 до 300 м. Береги обривисті, круті, порівняно неширокі і мають малорозвинуті вузькі заплави, обмежовані високими крутими берегами. Минувши смт. Соснове, заплава річки різко змінюється. Швидкість течії зменшується, корінні береги стають пологими, окремі схили зливаються із заплавою. Заплава розширюється в обидві сторони і становить від 2 до 4 км. Русло петляє в межах заплави, підходячи то до правої, то до лівої тераси. В долині річки безліч малих і великих озер, озерцеставків. Одні з найбільших – Бабене (поблизу с.Вітковичі), Тоня (с. Бистричі), Батовшине (с. Городище), Князь озеро (с. Князівка).

Середня ширина русла від 80 до 150 м. глибина 1,5 – 2 м. Зустрічаються ями до 5 – 8м., а в окремих місцях є броди.

Водоносність і рівень води в річці протягом року змінюється. Найбільша водоносність і найвищі рівні припадають на весну. Під час повеней вода затоплює майже всю долину річки. В режимі річок існує літній межень. У цей період рівень води у р. Случ найнижчий. Але він нерідко, частіше всього 1 раз на 4 роки, переривається літнім паводком, який найчастіше спостерігається в кінці червня, на початку липня, внаслідок літніх злив.

Період межені триває до середини, кінця вересня, а в жовтні рівень води у річці поступово піднімається. Льодостав починається в залежності від року, в основному з кінця листопада до початку березня і триває 80-90 днів.

Зимою водний режим Случа і його приток мало змінюється. Весняна повінь наступає через 8-12 днів після скресу. Живлення річки – змішане. Основне джерело його живлення – талі снігові води, атмосферні опади, грунтові води.

На території району існує багато ставків. Найбільші з них поблизу сіл Поляни, Балашівка, Яцковичі, Друхове.

Загальна їх площа 5,77 км². На річці Бобер неподалік села Князівка на штучному водосховищі створено риборозплідне господарство.

Модуль середньорічного водозбору поверхневого стоку а районі становить - 3,5л/сек. з1кв.км.

Підземні води найбільш поширені у флювіогляціальних і давнє алювіальних відкладах у пісках із прошарками суглинків і глин. На правій і лівій терасах р. Случ – в давньоалювіальних відкладах у суглинках, супісках і пісках.

Поблизу м. Березне відкрито джерело мінеральних вод, на основі якого випускають місцеву мінеральну воду «Надслучанська». Є родонові джерела поблизу с. Більчаки.

Грунтові умови. В основному ґрунтовий покрив району, як і усієї Поліської низовини, куди відноситься Березнівський район, представлений такими генетичними типами: дерново-приховано-підзолисті піщані; дерново-підзолисті піщані й глинисто-піщані та глинисто-піщані глейові; дерновооглеєні; лучні й лучно-чорноземні; торфово-болотні ґрунти.

Територія району знаходиться в межах трьох ґрунтових районів Сарненського, Рокитнівського та Костопільського районі.

Сарненський ґрунтовий район займає північно-західну частину Березнівщини і тут переважають дерново-підзолисті (на підвищених ділянках) дерново-карбонатні ґрунти (в низинах), в заплаві р. Случ – лучні і лучно-чорноземні.

Всю правобережну частину р. Случ, північно-східну частину району займає Рокитнівський ґрунтовий район, де найбільш поширені дерево-підзолисті оглеєні ґрунти, дерново-приховано-підзолисті піщані, глинисто-піщані глейові. У районі с. Сівки зустрічаються торфово-болотні грунти, в заплаві р. Случ лучні і лучно-чорноземні.

Південну і західну частину району займає Костопільський ґрунтовий район. Основу ґрунтового покриття складають дерново-слабопідзолисті карбонатні й лучно-болотні ґрунти з окремими острівцями низинними торфовищами, а також дерново-підзолисті піщані та глинисто-піщані глейові, що займають терасу р. Случ від м. Березне майже до смт. Соснового

Розділ II. Характеристика об’єкту

2.1. Місце розташування і функціональне призначення об’єкту в системі озеленення населеного пункту

Комплекс «Дозвілля» розташований біля школи в с. Балашівка Березнівського району. Цей об’єкт відноситься до групи загального користування.

2.2. Характеристика забудови та елементів благоустрою

На території об’єкту розташована головна будівля, в якій містяться басейн і селищна рада.

Елементів благоустрою на території комплексу об’єкту не має.

2.3. Інвентаризація та аналіз існуючих насаджень

На даній території не має рослин. Газоне покриття також відсутнє.

Розділ ІІІ. Проектні пропозиції, щодо технології і організації робіт

3.1. Ландшафтна організація території об’єкту

Зелені насадження на території комплексу будуть відіграють дуже важливу роль. Вони покращують мікроклімат, захищають від вітру спеки, збільшують відносну вологість повітря, поглинають шум і пил, сприяють формуванню функціонального, екологічного і естетичного вигляду території.

При озеленені території комплексу для досягнення комфорту по її використанню мешканцями дотримувалася правил функціонального зонування даної території. Біля доріжок запроектували деревні посадки, було використано поєднання регулярного і пейзажного стилів: прямолінійність доріжкової сітки, виконані у регулярному стилі, а сформовані біогрупи, солітери та квіткове оформлення – у пейзажному.

Квітково-чагарникові композиції із жасмину вінцевого, гортензії деревовидної, папоротника, конвалії, примули, незабудки, півонії, чорнобривців, крокусів та флоксів. Із східної сторони біля будинку розміщені декоративні грядки з лікарських і пряних рослин: меліси, валеріани, петрушки кучерявої, капусти декоративної, спаржі, укропу та інших.

Також тут знаходиться теплиця для вирощування розсади квіткових рослин та овочевих культур для власного використання. Сама теплиця відокремлена від зони індивідуального відпочинку рядовою посадкою із жасмину вінцевого, який своїм цвітінням надає декоративного ефекту та зачаровує мешканців надзвичайним запахом.

В зимовий період, декоративності даній ділянці надають ялина колюча (ф.голуба), ялівець горизонтальний, туя західна (ф.куляста), які розміщені у рокарії на передньому плані біля входу до будинку.

Насолодитися прохолодою, гарно відпочити і зібратися з думками, можна посидівши на лавці-гойдалці, яка знаходиться у зоні індивідуального відпочинку, біля біогрупи із горобини звичайної, спіреї японської та гарноквітучих декоративних рослин таких як петунія садова (різних кольорів). В осінньо-зимовий період, особливої декоративності цій групі надає архітектоніка крони та забарвлення листя і плодів горобини звичайної та спіреї японської.

Зв’язуючим елементом між будинком та дитячою площадкою є пергола, обвита виткими трояндами, що не втрачають своєї декоративності і в осінній період, вкриваючись яскравими оригінальними плодами, які можна використати для виготовлення вітамінного чаю.

Дитяча площадка, по периметру захищена із східної сторони рядовою посадкою із вишні звичайної та смородини чорної, а із західної сторони – живоплотом - із самшиту вічнозеленого. На даній площадці знаходяться необхідні для відпочинку дітей гойдалки, пісочниця, ігровий замок, дерев’яні грибочки, гірка. Сховатися від сонця, а також послухати цікаву казку, можна під густою кроною кленів гостролистих, які зачаровують весною жовто-зеленим цвітінням, а осінню радують дітей плодами-вертольотиками та багряним листям.

У північно-західній частині дитячої площадки створений куточок для активного відпочинку дітей та занять спортом старших мешканців будинку, де розміщені різні спортивні елементи (стіл для тенісу, спортивний лабіринт…).

З метою розвитку пізнавальних та естетичних здібностей дітей у двох частинах ділянки створені біогрупи з калини звичайної, ялини колючої (ф.голуба) та верби білої, яка є домінантою композиції і забезпечує декоративний ефект групі формою крони, довгими звисаючими гілками і красивим жовтувато-зеленим забарвленням кори.

Вся територія дитячої площадки і спортивного куточка покрита зеленим газоном спортивного типу, який виконує одночасно естетичну і захисну функції.

Зона відпочинку для всієї сім’ї, розміщена у північно-східній частині ділянки. Основними елементами зони є відкрита тераса для чаювання, альтанка, плавальний басейн, оздоблений декоративним мостиком та квітковими вазами де ростуть такі декоративно-листяні та квітучі рослини: ірис сибірський, незабудка болотна, астильба, хоста. Також у цій зоні знаходиться дворовий камін, біля якого особливо приємно посидіти ввечері або в прохолодну погоду зігрітися, відчути особливу атмосферу затишку і спокою, що випромінює його полум’я.

Створити гарний настрій мешканцям присадибної ділянки протягом усього року допоможуть біогрупи із ялини колючої (ф.голуба), клена гіналла, ялівця звичайного, та горизонтального, горобини звичайної, туї західної (ф.кулевидна), бузку угорського, вейгели квітучої, тополі білої та спіреї середньої, які розміщені в зоні відпочинку і надають декоративного ефекту цій частині ділянки.

Особлива увага акцентувалась мною при створенні плодово-ягідного саду та городу, так як вони відіграють важливу роль у забезпеченні мешканців свіжими фруктами і овочами. Тут ростуть слива американська, розлога (алича), вишня і яблуня звичайна, абрикос звичайний, груша звичайна, смородина чорна, які чарують усіх весною своїм цвітінням, а влітку і осінню плодами. По периметру сад обсаджений рядовою посадкою із вишні та абрикоса звичайного.

Господарська зона в яку входять літня кухня, господарські будівлі, дровітня, в основному розміщена із західної частини території ділянки і задекорована рядовою посадкою із плетких троянд, які ефектно виглядають на фоні хвойно-листяної композиції, де ялівець звичайний не тільки відтіняє дерева, але й служить плавним переходом до доріжки із декоративно-плиткового покриття, яка веде до всіх інших зон. Колористичності композиції надають пухироплідник калинолистий, ялівець китайський та туя західна (ф.колоновидна).

Окрасою і гордістю господарів є альпінарій створений в південно-західній частині ділянки, який виконує не тільки естетичну а й фітодизайнерську функцію, так як поряд із чагарниково-декоративними рослинами такими як ялівець горизонтальний, вейгела квітуча, спірея середня висаджені декоративно-квітучі рослини, а саме крокуси весняні, флокс літній (друмонді), лаванда вузьколиста, незабудка альпійська, які своїм весняно-літнім цвітінням піднімають настрій не тільки мешканця, а й гостям будинку. Спірея середня, вейгела квітуча та смородина чорна доповнюють своїм цвітінням у весняний період і плодами та забарвленням листя в літньо-осінній період усю привабливість альпійської гірки.

Зв’язуючим елементом між рослинами в альпінарії є каміння різних розмірів (базальт), яке підкреслює усю красу і велич даного гірського ландшафту, а перехідним елементом від даної композиції догороду і плодового саду є рядова посадка із папоротника, зелені вайї якого додають декоративного ефекту усій ділянці протягом року.

У вечірній та нічний час підсилюють і збагачують декоративність усіх композицій - світильники, які розміщені по всій території садиби, а також доповненням є квіткові вази, альтанка, пергола та лави.

 

3.2. Формування насаджень та характеристика запроектованих дерев і чагарників

На території об’єкту для створення зелених масивів, біогруп, алей, рядових посадок, солітерів пропонується використати нижче описані види дерев та чагарників.

Бузок угорський — Syringa Josikaea

Кущ заввишки до 5 (9) м, іноді деревце. Кора стовбура темно-сіра, відстає пластинками. Пагони жовтувато-сірі, буро-сірі. Листки яйцеподібні, до 10 см завдовжки і до 6 см завширшки, основа серцеподібна, верхівка загострена. Квітки довготрубчасті, лілові, зі слабким запахом, зібрані у вузькі, пухкі волоті, з'являються в червні на 10—15 діб пізніше, ніж у інших видів. Плід — коробочка, завдовжки до 1,5 см, трохи сплюснута, загострена.

Природно поширений па Балканах, трапляється па Закарпатті та в Карпатах. До родючості ґрунту не вибагливий. Росте найчастіше на гірських схилах, серед скал, на узліссях, іноді у широколистяних лісах.

Швидкорослий, посухо- та досить зимостійкий, витримує міські умови та забруднення повітря газами, декоративні форми: за забарвленням квіток блідо- та червоно-фіолетова.

Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, узлісь, формованих і пеформованих огорож у всіх дендродекоративних районах країни.

Горобина звичайна – Sorbus aucuparia L. Дерево заввишки до 15 (20) м або високий кущ з розлогою, рідкою кроною. Листки непарно перисті, до 25 см завдовжки, мають 9-15 (17) листочків. Квіти до 1 см в діаметрі, зібрані в щитки діаметром 10-15 см, зі своєрідним запахом. З’являються в травні-червні. Плоди кулясті, червоні, 1,5 см в діаметрі, починають достигати в липні, на рослині дуже декоративні.

Зимостійка, але не витримує сухості повітря та грунту. Краще плодоносить на відкритих місцях. До родючості грунтів не дуже вибаглива. Чутлива до забруднення повітря димом і газами.

Жасмин вінцевий-Jasminum fruticans

Напіввічнозелений ча­гарник до 2-3 м висотою. Крона овальна. Кора сіро-зелена. Пагони дугоподібні, голі, зелені. Листки трійчасті, листочки голі, світло-зелені, оберненояйцепо-дібні, до 2 см завдовжки. Квітки двостатеві, яскраво-жовті, правильні, трубчасті, діаметром до 2 см, зібрані у зонтиках на кінцях бокових пагонів. Плоди - ягоди, кулясті, діаметром до 8 мм, блискучі. Насінини -зеленуваті, кулясті, завдовжки до 5-6 мм, гладкі, тверді.

Природно росте в Середній і Південній Європі, зокрема, Криму, на Кавказі та в Малій Азії. Теплолюбна, світлолюбна, вибаглива до родючості грунту, посухостійка рослина. Використовують вид в озелененні для створення поодиноких та групових посадок.

Калина звичайна «Roseum» - Viburnum opulus «Roseum». Найвідомішим садовим культиватором звичайної калини є Roseum. Головною його особливістю є великі, до 10 см у діаметрі, кулясті суцвіття сніжно-білого кольору, що складаються тільки із стерильних квіток. Плодів такі кущі не дають, але достаток «сніжників», розвішаних по всьому кущі наприкінці травня, завжди дивує. Листки лопатеві, що складаються з 3 або 5 часток (за формою вони чимось нагадують листки клена гостролистого). Літнє забарвлення – від ясно-зеленого до насиченого темно-зеленого кольору, але восени всі калини розквітають в яскраві тони теплої частини спектра – від жовтого до карміново-червоного. Більшість видів калини непогано ростуть і плодоносять в умовах напівтіні. Завдяки густій кореневій системі вони добре зміцнюють грунт на схилах і відкосах. Садові форми калин варто висаджувати на самих освітлених, сонячних місцях дачної ділянки. Тільки в цих умовах вони повністю виявлять свій декоративний потенціал. Для калини потрібно місце з надлишковим зволоженням і оптимальною кислотністю ґрунту рівної 5,5-6,5. якщо в саду є водойма, то кращого місця для калини не знайти. Використана в групових посадках.

Клен гостролистий —Acer рlatanoides. Дерево зав­вишки до 30м, зі струнким стовбу­ром, густою широкоокруглою кро­ною. Молоді пагони червонувато-сірі, кора дорослих деревах бу­ро-сіра з неглибокими поздовжнімитріщинами. Листки великі, 5 — 7-лопатеві, завдовжки до 18см, лопаті гостролистийзагострені, зверху темно-зелені, зни­зу світліші. Квітки зеленувато-жовті, зібрані в щитки, з'яв­ляються в квітні — травні. Плоди — зеленуваті, двокрилатки, 3,5 — 5см завдовжки, достигають у вересні — жовтнi.

Природно поширений майже по всій Європі, однак у півдеи-но-східній частині України та в Криму в дикорослому стані немає. Вибагливий до родючості, вологості та засолення грунту, росте швидко, тіньовитривалий, холодо- та жаростійкий, витри­мує морози до мінус 40°С, пізніми весняними приморозками не пошкоджується, стійкий у вуличних насадженнях, задимле­ність повітря витримує погано, стійкий проти вітрів, добре витримує пересаджування до 10—15 років. Доживає до 300 років.

Декоративні форми:за будовою крони — куляста, колоно­подібна; за формою листя — розсічена, долонерозрізана, з глибокорозсіченими листками (Лорберга), клубочкоподібна (листки світло-зелені, коротколопатеві, гофровані); за забарв­ленням листя — біло-пістрява, золотистооблямована, червона (Рейтенбаха), криваво-червона (Шведлера), пурпурова трило­патева (Столля), білооблямована з червоними листками після розпускання (Дчуммонда).

Рекомендується для створення поодиноких, групових, алей­них, вуличних посадок та масивів у лісопарках у І, II, НІ, IV районах.

Клен Гіннала – Acer ginnala

Чагарник або невелике дерево (2-7 м). Листки овально-придовгуваті, гострокінцеві, трьохлопатеві. При розпусканні листки рожево-червоні, пізніше темно-зелені. Осінню набувають яскраво-червоного забарвлення. Квіти жовтуваті, в овальних, довгочерешчатих китицях, пахучі. Плід – крилатка.

Цвіте в травні, після розпускання листків, плоди достигають у вересні. В молодому віці росте скоро, світлолюби вий, до грунту мало вимогливий, але більш вимогливий до вологи. не переносить засолених грунтів. добре переносить міські умови

Спірея Вангутта – Spiraea vangutii. Чагарник висотою до 2-3 см, з округлою щільною кроною. Листки довжиною 3,5-5 см, овальні до придовговатих, на вершині загострені, на основі клиновидні, у верхній частині з 2-4 великими зубчиками. Листки опушені або майже гладкі. Квіти білі, зібрані в багатоквіткові, зонтикоподібні грона. Цвіте в травні-червні по всій довжині гілок. Морозостійка, посухостійка, переносить невелике затінення, газостійка. Добре переносить літні пересадки (з грудкою).

Туя західна, форма колоновидна — Тhuja occidentalis. Дерево заввиш­ки до 30м з короткими гілками та пірамідальною кроною. Кора стовбура червонувата або сіро-коричнева, відокремлюєть­ся поздовжніми смужками, пагони сплющені, горизонтально розміщені, хвоя лускоподібна, оберненояйцеподібна, близько 4мм завдовжки і 2мм завширшки, на деревах зберігається 2 — 4 роки. Шишки видовжені, завдовжки 10—12мм, на ко­ротких черешках.

Широко культивується в Україні, росте повільно, досить морозо-, посухостійка, до родючості ґрунту не вибагли­ва, витримує надмірне зволоження ґрунту, але краще розви­вається на свіжих суглинкових, супіщаних і вологих піща­них ґрунтах. Досить стійка проти шкідливих атмосферних викидів — кіптяви, диму, газів. Виділяє фітонциди. Живе 100 років і більше.

Декоративні форми: юнацькі форми з м'якою хвоєю — вересо- або кущоподібна (Ельвапгера), золотисто-жовта (Ель-вангера золотиста); форми дорослих рослин з лускатою хвоєю; форми з колоноподібною, повислою кроною; форми за харак­тером гілкування — складчаста, скручена, папоротеподібна; форми з сріблястою, сріблясто-пістрявою, жовтою, жовто-піст­рявою, золотистою, золотисто-пістрявою та іншою хвоєю. Туя західна і її форми — дуже цінний матеріал для садово-пар­кового будівництва.

Рекомендується використовувати велику різноманітність форм туї західної у різних районах країни для створення багатих ландшафтних композицій, регулярних посадок, вічно­зелених живих огорож, бордюрів, узлісь, як солітерів, елемен­тів партерів і квітників, улаштування підліска в лісопарках. Низькорослі форми можна використовувати для внутрішнього озеленення приміщень різного призначення.

Форзиція проміжна- Forsythya intermedia. Чагарник до 2 м заввишки з прямостоячими зеленими голими пагонами гілками. Листки еліптичні чи широколанцетні, розміром 5-8x2-3 см, цілокраї. Квітки двостатеві, з короткими пелюстками, золотисто-жовті, до 2 см завдовжки. Розпускаються до появи листків. Походить з Південно-Східної Європи. Теплолюбна, деко­ративна рослина. Використовують її для озеленення парків та скверів.

Яблуня звичайна — Malus silvestris. Дерево заввишки 10—15м із широкою, розлогою, шатроподібною кроною. Листки до 10см завдовжки, темно-зелені. Квітки до 4см у діаметрі, білі, рожеві, зібрані по 5 —б шт. в зонтико­подібні китиці, пахучі. Плоди 2 —3см в діаметрі, зеленувато-жовті, кислі.

Природно поширена в середній і південній частинах Євро­пи. Росте відносно швидко, досить світлолюбна, достатньо зимостійка, до родючості ґрунтів не вибаглива, але краще росте на ґрунтах, удобрених перегноєм, та на добре дренованих, свіжих суглинкових і родючих супіщаних ґрунтах. Посухо-, димо- і газостійка, добре витримує обрізування.

Декоративні форми:за будовою крони — повисла; за за­барвленням листя — золотиста; за будовою квітки — махрова; за розмірами — карликова; за забарвленням плодів — червоно-плідна.

Рекомендується для створення по­одиноких посадок, груп, узлісь, ма­сивів, формованих живих огорож у всіх районах країни.

Ялина колюча ф. голуба— Picea pungens. Дерево до ЗО м заввишки і до 1,2 м в діаметрі. Кора стовбура сірувата. Крона конусоподібна з правильним ярусно-кільчастим гілку­ванням. Гілки розташовані горизонтально. Хвоя жорстка, гострокінцева з сивуватим восковим нальотом, завдовжки 2 — З см. Насінні лусочки тонкі, м'які, видовжено-ромбічні, на верхівці зубчасті Природно росте в лісовому поясі Скалистих гір у Північній Америці. Доживає до 400 — 600 років. До клімату та ґрунтових умов не вибаглива, морозо- і вітростійка, не сніговальна, вит­римує сухість повітря та дію високих температур, міські умо­ви, пересаджування та обрізування, стійка проти забруднен­ня повітря димом і газами. Один із найдекоративніших видів ялини.

Декоративні форми: за будовою крони — колоноподібна, компактна, карликова пірамідальна, з повислими гілками; за забарвленням хвої — зелена, голуба, світло-синя, срібляста, золотиста, жовтувата, світло-жовта.

Рекомендується для створення поодиноких, групових по­садок,алей, живих огорож у Іа, Ів, И, III, IV, Уа, Ув районах.

Таблиця цвітіння чагарників

№ з/п	Назва	IV	V	VI	VII	VIII
	Жасмин вінцевий			+
	Дерен білий		+
	Калина звичайна		+	+
	Горобина звичайна			+
	Бузок угорський		+
	Спірея вангута		+

3.3. Характеристика асортименту декоративно-листяних і квіткових рослин

Петунія садова - Petunia Juss. Родина пасльонових. Відомо майже 25 видів, що дико ростуть у Південній Америці.

Петунія гібридна — багаторічна росли­на, культивується як однорічна. Стебло в основному сланке, густо-облистнене, з великою кількістю квіток. Відзначається рясним та довгим квітуванням. Періоди цві­тіння можна регулювати строками висіву насіння у грунт або парники та часом живцювання маточних рослин. Квітки прості або махрові, діаметром до 10 см, лійкоподібні з широко відкритим п'ятилопатевим відгином віночка; забарвлення від білого до темно-пурпурово-червоного, темно-фіолетового різних відтінків, іноді вони пістряві, аро­матні. Насіння дуже дрібне.Існує кілька форм петунії гіб­ридної та понад 600 сортів.

Сальвія блискуча (Salvia splendens). Багатолітня рослина, але культивується як однолітник. Батьківщина – Бразилія. Найчастіше вирощують сорти, що мають червоне забарвлення віночка квітки. Кущ у сальвії має висоту 20-60 см. Найбільшою популярністю користуються сорти з невисокими кущами. Квітки в сальвії зібрані в суцвіття-китицю. Цвітіння продовжується досить довго – починаючи з червня-липня й до самих заморозків. Квітки в сальвії розпускаються не всі одразу, а поступово, тому суцвіття в цілому довго не втрачає декоративності. Суцвіття, що вже перецвіли, слід видаляти. Розмножують сальвію розсадою, яку висаджують у балконні ящики в травні.

Чорнобривці прямостоячі – Tagetes L. Oдна з найбільш невибагливих швидкорослих однорічних квіткових культур. Небагато які однорічники відрізняються такою невибагливістю до грунту та вологи і такою стійкістю проти спеки та посухи. Світлолюбна та теплолюбна рослина. Найкраще цвіте на відкритих сонячних місцях, але добре розвивається і в напівтіні. Заморозки чорнобривці не витримують. Насіння чорнобривців висівають у квітні у холодні парники. Добре розмножується самосівом. На Україні застосовують ґрунтовий посів у другій половині квітня. Цвітіння починає в червні – серпні і триває до осінніх заморозків. Догляд за рослинами звичайний.

Насіння достигає через 20-35 днів після цвітіння. Збирають його вміру достигання. Плід – сім’янка чорна або чорно-коричнева. В одному грамі міститься насінин прямостоячих 300, розлогих 400 та 800-1000 чорнобривців тонколистих. Схожість насіння зберігає 3-4 роки.

Бегонія вічно квітуча. Бегонія – одна із найпопулярніших літніх рослин. Вона чудово почуває себе навіть у затінку, зберігаючи яскравість забарвлення. Взагалі це дуже невибаглива рослина з довгим періодом цвітіння. Бегонія утворює компактний кущ висотою 15-25см.

Суцвіття залежно від сорту може бути різного кольору – рожеве, біле, червоне, пурпурове, оранжеве. Цвітез червня по жовтень. Листя широкоовальне м’ясисте, по краю злегка розрізане. Залежно від сорту листя може бути зеленим, коричнево-зеленим або пурпурно-коричневим.

Біологічні особливості: надає перевагу сонячним місцям, але добре переносить напівтінь. Грунт свіжий, рихлий, удобрений. Не переносить сирих і холодних місць.Рослини можнависаджувати зимою в кімнаті, а в травні пересадити у відкритий грунт.

Розмноження: посівом насіння зимою. Насіння дуже ніжне і присипати його субстратом не потрібно. Посудину накрити склом. Коли з’являться сходи, поміщають в тінь і поступово привчають до світла.

Застосування: у вигляді вільних груп на передньому плані клумб, у балконних ящиках, вазах.

Хоста – Hosta Tratt. Pаніше функія. Родина лілійні. Батьківщина – Японія, Китай.

Декоративно-листяний багаторічник з вкороченим кореневищем і розетковими (прикореневими) листками на черешках. Квіти трубчасті, в рихлих суцвіттях на кінцях безлисткових квітконосів, білуваті, бузкові. Цвіте у другій половині літа. Непримхлива до умов вирощування, надає перевагу багатому перегноєм, зволоженому ґрунту. Зимостійка, тіневитривала. Розмножується поділом куща. Використовується для посадки в бордюрах, вздовж доріжок, групами або по-одиночно на газоні, в міксбортерах, на каменистих ділянках, біля водойм.

Примула - Primula. Висотою:10-20см. Цвіте: березень-травень. Подушковидний багаторічний кущ;листки овальні,зморшкуваті;суцвіття великі,зонтикоподібні на коротких стеблах,практично всією гамою кольорів,двухколірні.

Сонцелюбна,ті невитривала,середньо вибаглива до вологи,не потребує особливого догляду.

Алісіум – Alyssum L.

Багаторічні рослини родини хрестоцвітих. Використовуються як однорічники. Рослина утворює компактний, або розкидистий, кулевидний чи сланкий кущ висотою 10-35см. Коренева сис тема мочкувата. Листки дрібні, вузько ланцетні. Квіти дрібні, білі або світло-фіолетові, з медовим запахом, зібрані в невеликі суцвіття – грона. Зацвітає через 30-40 днів після висівання і цвіте до заморозків. Запилення перехресне.Плід овальний стручок із загостреною верхівкою. Насіння овальне, жовте або оранжево-коричневе, зберігає схожість 3-4 роки. Із 1г насіння отримують 2 тис. рослин.До ґрунту алісіум невимогливий, але краще росте на легких, багатих поживними речовинами ґрунтах, які мають невелику кількість вапнякових речовин та помірно зволожені. Стійкий до засухи і заморозків, світлолюбивий.Розмножується алісум висіванням насіння у відкритий грунт. Догляд за рослинами складається із проріджування рослин, прополювання бур’янів, рихлення ґрунту та поливання. Рослина легко переносить пересадку в будь-якому віці. Для зберігання чистосортності насіння, окремі сорти рекомендують вирощувати з просторовою ізоляцією не менше 200м. Використовується алісум для рабаток, бордюрів, клумб і кам’янистих гірок.

Лобелія – Lobelia L. Родина дзвоників – за біологічними особливостями багаторічна рослина. Стебло пряме з тонкими буйно гілчастими пагонами з великою кількістю листя. Кущ кулястий, компактний або сланкий, заввишки 10-25 см. Коренева система мучкувата. Листки дрібні, ланцетні, суцільні, уздовж краю дрібно пильчасті, гострі. Квіти дрібні, неправильні, двогубі, світло-або темно-сині, одиночні, на коротких тонких квітконіжках. Плід - багатонасінна коробочка. Насіння дуже дрібне, еліптичне, коричневе, блискуче, зберігає схожість до трьох років. Цвіте з червня до жовтня. Найкраще росте лобелія на відкритих сонячних місцях із поживними суглинками або супіщаним ґрунтом рівномірного зволоження. Бажано уникати внесення свіжого гною. Рослини добре переносять стриження, після чого швидко вкриваються квітками.

Таблиця цвітіння квітів

№	Назва	ІV	V	VI	VII	VIIІ	ІХ	Х
	Алісіум – Alyssum L.				*	*	*
	Лобелія – Lobelia L.			*
	Сальвія блискуча (Salvia splendens).			*	*	*	*
	Петунія садова - Petunia Juss.			*	*	*
	Чорнобривці пряморослі – Tagetes			*	*	*	*
	Бегонія вічно квітуча			*	*	*	*
	Хоста – Hosta Tratt.				*
	Примула - Primula.	*	*

3.4. Створення квітників

Створення квітників передбачає кілька етапів: обстеження ділянки та складання схем і проектів, підготовка ділянки, її розбивка, висаджування рослин та догляд за ними. Насамперед розробляємо ескізний проект. Для цього робимо геодезичний план ділянки і викреслюємо його на папері. у масштабі 1:100.

Перед початком проектування квітника ділянку обстежуємо: визначаю межі, наношу підземні комунікації (електролінії і телефонні кабелі, водопровід, опалення тощо), дороги та зелені насадження. Визначившись з функціональними призначеннями квітника чи квітникової композиції, починаємо проектування. Для цього проект ділять під квітники у певному масштабі наносимо на папір, розробляємо малюнок і добираємо асортимент квітниково-декоративних рослин. В експлікації з назвами рослин, сортів, яку додаємо до проекту, зазначаємо кількість рослин та відстань між ними при садінні.

Проектуючи квітники, дотримуємося правильного співвідношення площ (квітникових насаджень, доріжок, газонів, тощо). Щоб усі частини гармонійно поєднувалися, потрібно застосовувати правило «золотої пропорції», коли сума двох перших чисел дає третє і обов’язково перше число має бути більшим за половину другого, тобто 3:5:8 (3+5=8) або 5:8:13 (3+5=13) і т.д.

Для правильного добору рослин треба не лише добре знати біологію та агротехніку вирощування, а й суворо дотримуватися правил поєднання контрастів і добору кольорів.

Малюнок квітника і побудову різних геометричних фігур при перенесенні проекту на ділянку здійснюємо за допомогою рулетки, мірної лінійки, косинця, шнура і розбивочних кілочків. Складні орна метри переносять з проекту в натуру за допомогою квадратної сітки: на малюнок, зафіксований на папері, наносять квадратну сітку, яку потім викреслюють на землі у прийнятому масштабі, натягують шнури й закріплюють їх кілочками на місці майбутнього малюнка. Після цього, згідно з планом, на сітці розміщують окремі частини малюнка і висаджують потрібні квіткові рослини. Щоб намічені лінії було краще видно на грунті, їх посипають піском, крейдою або вапном. Для полегшення роботи на візерунки чи фігури, які повторюються часто у квітниках, виготовляють шаблони з картону, фанери або дроту. При плануванні шаблони кладуть на землю й обводять кілочками.

Важливе значення при створенні квітників має підготовка грунту: його змінюють або перекопують та розпушують верхній шар, а також вносять поживні добавки і добрива. квітниковим рослинам потрібен добре оброблений і удобрений грунт. Товщина родючого шару має становити для однорічників 20-25 см, багаторічників – 30-60 см, килимових рослин – 15-20 см. Ділянки для насадження квітникових рослин готуємо з осені, грунт перекопуємо на глибину 25 см з одночасним внесенням перегною (5-7 кг/м²) і так лишаємо на зиму. Навесні, після повного відтавання, грунт штикують лопатами і ретельно розрівнюють граблями. Вносимо добрива: по 5-8 кг/м² суміші мінеральних добрив. вносимо у вологу землю (після дощу чи рясного поливання).

Вимоги різних рослин до грунту неоднакові, і це враховуємо при створенні квітників. Так, для килимових квітників земля може бути менш родючою, ніж для квітників з одно- і багаторічників. Перенасичення грунту добривами сприяє швидкому розвитку регенеративних органів у килимових рослин, проте шкодить їхньому цвітінню.

На підготовлені для квітників (клумб, рабаток, бордюрів, тощо) площі землі переносимо малюнок і починаємо висаджувати квіткові рослини відповідно до проекту.

Висаджування рослин

При створенні квітників квітниково-декоративні рослини висаджують розсадою або рослинами, які вже розквітли. Використовують розсаду з добре розвиненою кореневою системою, не витягнуту і не переплетену між собою. За 3-5 год. до викопування її добре поливають, щоб грунт не відпадав від корінців. Рослини висаджують разом із грунтом у добре зволожену землю вранці або ввечері, а при значних обсягах роботи – і протягом дня. Починаємо від середини квітника – до країв, найчастіше рядами в шаховому порядку. Розкладаємо на квітнику певну кількість розсади, розташовуючи вищі і добре розвинені рослини в центрі квітника. Лівою рукою беремо рослину, а правою совком або кілочком робимо у грунті заглиблення, в яке й висаджуємо її, добре розправляючи коріння.

Слід запобігати стиснення і заламування корінців під час садіння. Грунт навколо рослини протискаємо пальцями, ущільнюючи його біля стебла. Посаджені рослини поливаємо розсіяним струменем води. Далі квітники регулярно поливають (краще щодня або через день). Через два-три дні грунт бажано вкрити просіяним торф’яним дрібняком або перегноєм шаром 1,5-2,5 см. Якщо грунт не мульчуємо то розпушуємо і прополюємо насадження раз або двічі на тиждень протягом місяця.

Рослини з однорічним циклом розвитку висаджуємо лише тоді коли мине загроза заморозків, тобто наприкінці травня – на початку червня. Багаторічники висаджуємо навесні або наприкінці літа. Квіти, що цвітуть навесні, висаджуємо восени, а ті, що розцвітають наприкінці літа і восени – навесні.

Влаштування газону

На даній території проектується створити газон спортивного типу так як він найкраще підходить для присадибної ділянки, де розміщені господарські будівлі і живуть мешканці різних вікових груп.

Поверхня ділянки відведена під газон повинна бути рівною. Для цього проводять вертикальне планування території і очищають її від сміття.

Звертають увагу на водний режим території і при необхідності закладають дренажну систему: канавки засипають щебенем, або прокладають дренажні труби, тоді засипають пісок і родючу землю.

Готують основу під газон: при необхідності завозять на ділянку родючий шар грунту який розсипають рівним шаром по існуючому рельєфу і прикотковують. На підготовленій ділянці рівним шаром товщиною не менше 15 см розсипають грунт з органічними і мінеральними добривами або торфом чи мулом. На глинистих грунтах додають пісок. В середньому на 1 га вносять до 100 т компостної дернової землі або торфу. Одночасно вносять фосфорні (не менше 60 кг) і калійні (30-40 кг діючої речовини на 1 га), органічні добрива можна замінити на сидерати, вирощуючи їх протягом одного сезону з послідуючим приорюванням на глибину 35-40 см, дискуванням ділянки і посівом газонних трав. Якщо грунт кислий, його вапнують.

Дальше вирівнюють поверхню, а через 1-1,5 місяця прикочують верхній шар грунту катками (200-300 кг), що сприяє рівномірним сходам та інтенсивному кущенню рослин. Коткування проводять тільки в суху погоду. Завершивши підготовку верхнього шару грунту і визначивши вид газонних трав, приступають до посіву.

Перед висіванням газонних трав очищають ще раз ділянку від сміття, програблюють і прокатковують катками вагою 75-100 кг з ребристою або зубчастою поверхнею.

При необхідності, ділянку за допомогою шнура ділять на смуги шириною 175-185 см для почергового засівання трав’яною сумішшю. Використовують суміш трав (3-5 видів) які стійкі проти механічних пошкоджень, витоптування, посухостійкі, морозостійкі, мають тонке стебло, не вимокають і надають поверхні однорідного декоративного вигляду. В нашому випадку використовувалося насіння таких трав’янистих рослин: тонконога лісового – Poa silvestris - 40%, костриці овечої – Festuca ovina – 40%, пожитниця пасовищного – Holium perenne– 15%. Насіння висівають в ручну, а на великих ділянках механізовано і загортають його граблями на глибину - 0,5-1 см насіння дрібних розмірів, а більших розмірів – на глибину - 2-3 см (вівсянка, райграс) програблюючи поверхню, а тоді зворотною стороною грабель або легким катком ущільнюють її, тоді поверхню при необхідності мульчують торфом.

Для захисту від птахів насіння попередньо зміщують з карболоновим порошком (17 г на 1 кг насіння) або обробляють слабким розчином карболонової кислоти. Наступним етапом буде проведення оглядових робіт за новоствореним газонним покриттям. Сюди відносяться: поливання (10-12 л/1 м² ділянки), прополювання бур’янів, перше скошування коли h трави = 10-15см, згрібання скошеної трави, підсів насіння при випаданні частини газону.

3.6. Благоустрій території.

Благоустрій території, визначає функціональне призначення самої території і залежить від її типу, структури та належності до відповідної категорії в залежності від зонування і функціонального призначення. Один із важливих елементів в проектуванні присадибної ділянки є фактура поверхні. Поєднання гладенького декоративно-плиткового покриття, природного каменю, рівної поверхні газону, та інших матеріалів може створити незвичайне різноманіття і збагатити ділянку.

Поєднання плит, прямокутних, круглих і неправильної форми, великих і дрібних, темних і світлих, дають величезну кількість комбінацій, а газон і земля створюють різноманіття кольорової гами.

Для невеликих доріжок доцільно використовувати плити неправильної форми, укладені на піщану подушку. Широкі шви заповнюються землею і засіваються газоном, що надає інтимний і живописний характер місцям для тихого відпочинку. На даній території присутні два види покриття: декоративно-плиткове та із натурального каменю, яким покриті доріжки та площадка для відпочинку.

Доріжкова мережа прокладена таким чином, щоб з’єднувати між собою функціональні частини території. Найбільш використовувані доріжки викладені плиткою. При влаштуванні плиткового покриття необхідно провести такі види робіт:

1. Викопують котлован (для площадки) та траншею (для доріжки) глибиною 45 см.

2. На дно засипають знизу щебінь – 15 см, потім пісок – 10 см, а між ними звичайно прокладають геотекстиль. Вся товщина шару становить 20 см.

3. Засипають шар гравію товщиною 5 см. Усе поливають водою.

4. Змішують пісок та цемент в пропорції 80%: 20%. Засипають цю суміш товщиною 5 см.

5. Після цього викладають декоративну плитку.

МАФ вважають одним з головних елементів проектування. Вони доповнюють пейзаж та певний стиль, який був запланований дизайнером.

На території ділянки розміщена пергола, квіткові вази, світильники-ліхтарі, декоративний місток, мангал. Пергола – це опора у вигляді легкого напіварочного навісного перекриття округлої форми і обвита виткими декоративними рослинами – трояндами.

Декоративні квіткові вази та мостик розташовані в районі плавального басейну.

Світильники – ліхтарі розміщені по всій території у необхідних для кращого освітлення місцях.

 

3.7. Агротехніка догляду за зеленими насадженнями

До основних робіт по догляду за рослинами в перший період після посадки відносяться: рихлення і притінення лунки з метою запобігання пересихання коріння; кваліфікована обрізка дерев з метою формування крони, усунення пошкоджених частин рослин, підв’язка дерев, удобрення, систематичне обкопування дерев і чагарників.

Інтенсивність догляду за рослинами є різною і залежить передусім від типу об’єкта, росту і видового складу дерев, чагарників.

В рік посадки, молодим деревам необхідне підливання, тому їх поливають 2-3 рази в тиждень, з розрахунком 2-3 відра під дерево. Не рекомендується лити воду на кореневу шийку дерева чи допускати, щоб вона знаходилася у воді. Способи поливу можуть бути різними: дощування через розпилювачі води в ямки чи кільцеві ямки, влаштувані на відстані 1м від саджанців по всій площадці пристовбурного кругу, підземний полив, краплинне зрошування.

Агротехнічні заходи по догляду за надземною частиною рослин включають в себе: боротьба зі шкідниками і хворобами, усунення сухих гілок і пагонів, формувальне обрізування, обробка механічних пошкоджень, морозобоїн і дупел, а також зняття пилу із листя та хвої рослин. Це досягається регулярним дощуванням крон дерев за допомогою шланга, або поливальних машин.

Поверхня грунту в пристовбурній частині повинна бути постійно рихла, не можна допускати навіть тимчасового ущільнення або заростання її бур’янами. При зростанні дерев на газонах необхідно врахувати додаткову кількість води і елементів мінерального живлення.

У зимовий період для усунення пошкоджень кореневих систем від низьких температур не можна допускати повного видалення снігу з пристовбурних площадок біля дерев.

Дотримання агротехніки догляду за зеленими насадженнями з урахуванням специфіки умов їх зростання є необхідною умовою для створення стійких, довговічних, високодекоративних рослин.

Догляд за грунтом полягає передусім у підтриманні оптимальної морфологічної структури шляхом його спушування в пристовбурних ділянках.

Для того, щоб рослини прийнялися і добре розвивалися, слід забезпечити кваліфікований догляд за ними хоча б протягом трьох років.

У попередні роки під час проведення реконструкції існуючих насаджень були проведені такі типи обрізки дерев та чагарників.

Омолоджуюча обрізка. Цей вид обрізки призначений для підтримки життєдіяльності старих ослаблених дерев, які втрачають декоративні якості, а листя їх стає дрібніше і блідіше, приріст зменшується. На кінцях пагонів таких рослин з'являються так звані «дзиґи», а вершини всихають. Пагони і галузь рослин обрізають до зони появи молодих гілок на 1/3 - 1/2 довжини. На гілці, що обрізується, залишають одну-дві гілки другого порядку. Окремі гілки видаляють цілком.

Омолоджуючу обрізку проводять поступово, протягом двох-трьох років, починаючи з вершини і великих скелетних гілок. Обрізання проводять на початку вегетації.

Разом з омолоджуючою обрізкою надземної частини проводять поступове випилювання частини коріння, підрізаючи щорічно 1/3 - 1/2 частина кореневої системи. Щоб видалити коріння, навколо рослини прокопують траншею шириною 30—40 см і завглибшки 40—60 см на відстані, рівному десяти діаметрам стовбура дерева. Коріння обрізають, захищають, а в траншею засипають рихлу родючу землю.

Кущі, що не було видалено, потребують омолоджуючої обрізки.

Обрізання кущів. Це — один з основних заходів щодо догляду за надземною частиною рослин, який слід проводити в строгій відповідності з біологічними особливостями зростання і розвитку рослин і їх органів. В результаті обрізання змінюється співвідношення: «крона — коріння», відбувається відносне збільшення кількості всмоктуючого коріння, підвищується інтенсивність притоку живильних речовин в надземну частину рослин, поліпшується вуглеводний і азотний обмін, а також водний режим організму.

Санітарна обрізка. Цей вид обрізки призначений для збільшення світло- та повітропроникності крони, видалення хворих, всихаючих і надломлених гілок, гілок, що ростуть в середину крони і зближуються та труться один об одного, що відходять від стовбура під гострим кутом і що ростуть вертикально вгору.

Санітарне обрізання проводиться протягом всього періоду вегетації, видаляючи при цьому гілки біля самої основи, пагони видаляють над брунькою, ретельно оберігаючи її.

Великі гілки та пагони необхідно відпилювати в декілька прийомів. Перший надріз роблять на деякій відстані від стовбура і на глибину декількох сантиметрів. Другий - на 2-5 см вище першого, пеньок, що залишився, випилюють в рівень із стовбуром. Така послідовність проведення операцій по обрізуванню запобігає пошкодженню кори і розщеплюванню деревини. Місце зрізу ретельно зачищають і покривають масляною фарбою на натуральній оліфі. Замість фарби можна використовувати садову мастику або вар. Така обробка забезпечує, захист зрізу і запобігає проникненню грибкових захворювань. Ретельно оброблені зрізи швидко заростають. Ні в якому випадку не можна залишати пеньки, оскільки їхнє загнивання приводить до утворення дупел.

На даній території вище згадані заходи будуть проводитися по мірі необхідності після посадки декоративно-листяних рослин.

Розділ ІV. Механізація робіт

З метою проведення робіт по створенню і збереженню насаджень на території даного об’єкта застосовується малогабаритна техніка. Відповідна ділянка біля будинку займає невелику територію, тому тут доцільно застосувати мотоблоки, мотозасоби (мотокультиватори, мотофрези, моторихлителі).

Мотоблок МТЗ-05 – призначений для роботи з технологічними машинами виконуючи операції по підготовці грунту. Мотоблок застосовується в агрегаті з технологічними машинами і знаряддями. Виконують такі операції, як боронування, культивацію, фрезування грунту, скошування газону. З причепом використовується для перевезення вантажу, вивозці сміття з території саду.

Машини для очистки території

Очистку території проводять одним із наступних способів: збір сучків у вали, видалення наземної частини в рослинності, фрезування рослинності, при якому наземна і коренева частина кореневої маси, подрібнюється і перемішується з грунтом, корчування пнів, вирубка кущів. Як правило, очистка площі ведеться за допомогою моторизованих інструментів, до яких входять мото- і електропили, обрізчики сучків, мотобілки.

Бензопила МП-5 "Урал-2 Електрон" призначена для валки дерев, обрізки товстих сучків в міському господарстві. Для більш ефективного використання на рубках догляду в молодняках на пильній шині монтують знімальний ланцюг у вигляді гребінки з трьома опорами або спеціального упора.

Додаткова обробка грунту

Задачі додаткової обробки грунту – це передпосівна і передпосадкова обробка грунту, знищення задерніння, догляд за насадженнями на об’єкті, газонами та підживлення рослин мінеральними добривами. Вона включає очищення території від бур’янів шляхом їх надрізання, виривання або вичісування, рихлення грунту, перемішування верхніх шарів грунту для насіння, ущільнення грунту для кріплення сходів і підвищення вологи з нижніх шарів горизонту. Для виконання таких робіт по додатковій обробці грунту, використовую борону БН-90, яка служить для поверхневого рихлення грунту. Ширина захвату борони 0.14 – 1.01м. глибина обробки грунту до 0.15см. маса 12кг. Агрегатує з мотоблоком МТЗ-0.5;

Установки для поливу насаджень на об’єктах озеленення

По характеру подачі води до рослини на територію розрізняють два способи поливу: поверхневий і внутрішньо ґрунтовий. Поверхневий поділяється на: само тічни