ВСТУП
За Конституцією України земля — основне національне багатство, яке перебуває під особливою охороною держави. Кошти від плати за землю повинні спрямовуватися насамперед на фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель у комплексі з іншими природоохоронними заходами, підвищення родючості грунтів, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, створення земельного інноваційного фонду, відшкодування витрат власників землі i землекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, економічного стимулювання власників землі i землекористувачів та поліпшення якості земель i продуктивності земель лісового фонду, надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок i компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини, проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації i розвитку інфраструктури населених пунктів тощо.
На жаль, дію положень щодо обов’язковості спрямування коштів зі сплати за землю на зазначені цілі призупинено, проте це не применшує актуальності вирішення проблем справляння плати за землю за умов становлення ринкової економіки. Питання справляння цієї плати тісно пов’язане з обліком земельних ділянок, повнота та правильність ведення якого залежить від органів місцевого самоврядування, виконавчої влади та землевпорядних органів.
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ В СИСТЕМІ РЕСУРСНИХ ПЛАТЕЖІВ В УКРАЇНІ
Плата за землю є одним із видів доходів місцевих бюджетів, що зараховується на рахунки відповідних рад (сільської, селищної, міської), на території яких розташовані земельні ділянки. Її розмір становить близько 12 відсотків від загальної суми надходжень коштів до місцевих бюджетів.
При справлянні плати за землю, здавалось би, не повинно існувати можливостей ухилення від оподаткування, оскільки земельну ділянку не можна сховати, i як об’єкт оподаткування вона порівняно легко піддається прозорому i чіткому обліку.
Однак стан обліку землі, який існує на сьогодні в державі, ведення земельно-кадастрової документації, дані якої є підставою для нарахування земельного податку, незавершення інвентаризації земель, відсутність документів на право власності чи користування землею, неповне проведення грошової оцінки земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення, несвоєчасне оформлення документів на землю при укладанні договорів купівлі-продажу будівель, споруд (їх частин), неправильне укладання договорів на оренду землі (без зазначення реквізитів, передбачених чинним законодавством) суттєво ускладнюють порядок обчислення i сплати плати за землю, призводять до ухилення платників від сплати податку за землю, а також до втрат місцевих бюджетів.
Тому завдання органів державної податкової служби полягає в тому, щоб вся земля, яка використовується, оподатковувалась, i оподатковувалась правильно, що забезпечить повне i своєчасне надходження плати за землю до бюджету.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України i Автономної Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.
Завдання земельного законодавства — регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю i господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ i організацій на землю.
Гірничі, лісові та водні відносини щодо використання й охорони рослинного i тваринного світу, атмосферного повітря регулюються спеціальним законодавством України i Автономної Республіки Крим.
Оскільки земля є об’єктом власності українського народу, від імені якого ради народних депутатів наділені повноваженнями розпоряджатися нею, то для поліпшення справляння плати за землю повинні бути вироблені принципово нові підходи, i в першу чергу — більш дієва координація роботи органів місцевого самоврядування та земельних ресурсів на місцях з податковими органами. Сприяння рад народних депутатів роботі податкових органів по надходженню плати за землю дасть змогу створити умови для збільшення надходжень до місцевих бюджетів та фінансування соціальних програм.
Ради народних депутатів у межах своєї компетенції можуть передавати землі у власність або надавати у користування та вилучати їх. Свої повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
