Тема 8: витрати виробництва

 

ПЛАН

 

Структура витрат фірми.

Граничні витрати фірми.

Структура витрат фірми.

Явні й альтернативні витрати. Розглянемо витрати фірми в процесі виробництва і збуту товарів і послуг. Насамперед звернемо увагу на явні витрати й альтернативні витрати, тому що і ті й інші враховуються фірмою в її діяльності. До явного відносяться усі витрати фірми на оплату використовуваних факторів виробництва. Класичними факторами виробництва є праця, земля (природні ресурси) і капітал. Сучасні економісти схильні виділяти в особливий фактор підприємницькі здібності. Так чи інакше, усі явні витрати фірми в кінцевому рахунку зводяться до відшкодування використаних факторів виробництва. Сюди входить оплата праці у виді заробітної плати, у виді оренди, капіталу — у виді витрат на основні й оборотні фонди, а також оплат а підприємницьких здібностей організаторів виробництва і збуту. Сума всіх явних витрат виступає як собівартість продукції, а різниця між ринковою ціною і собівартістю — як прибуток..

Однак сума виробничих витрат, якщо в них включати тільки явні витрати, може бути заниженою, і прибуток, відповідно, буде завищеним. Для більш точної картини, для того щоб прийняття фірмою рішення про початок розвитку виробництва було обґрунтованим, у витрати варто включати не тільки явні, але і неявні (альтернативні) витрати.

Альтернативними називаються витрати (альтернативна вартість) використання ресурсів, що є власністю фірми. Ці витрати не входять у платежі фірми іншим організаціям. Наприклад, власник землі не платить ренту, однак, обробляючи землю самостійно, відмовляється тим самим від здачі її в оренду і від додаткового доходу, що виникає в зв'язку з цим. Працівник, що займається індивідуальною діяльністю, не наймається на фабрику і не одержує там заробітну плату. Нарешті, підприємець, що уклав свої гроші у виробництво, не може покласти їх у банк і одержувати позичковий (банківський) відсоток. Облік не тільки явних, але й альтернативних витрат дозволить більш точно оцінити прибуток фірми. Чистий економічний прибуток визначається як різниця між прибутком від реалізації продукції й усіма (явними й альтернативними) витратами.

Приклад 1.1. Ви вирішили самостійно відремонтувати свою квартиру. Вашими витратами буде вартість шпалери, фарби, клея і т.п. Однак, ремонтуючи квартиру кілька днів, Ви відмовляєтеся від іншої роботи, де могли б одержати заробітну плату (наприклад, узяли на роботі відпустку за свій рахунок). Структура Ваших витрат буде виглядати в такий спосіб, грн.:

Явні витрати:

Шпалера 40000

Фарба 20000

Клей 5000

Разом 65000;

Альтернативні витрати:

заробітна плата на підприємстві 30000

Разом 95000

Очевидно, що якщо ремонтна контора за ту ж роботу (без вартості матеріалів) зажадає менш 30000 грн., те Ви зволієте звернутися туди, а якщо більш 30000 грн.— Ви будете ремонтувати квартиру самі.

Провівши розходження між явними й альтернативними витратами, можна визначити, що розуміється під прибутком в економічній науці.

Бухгалтерський прибуток (фінансовий прибуток) являє собою різницю між валовим прибутком (виторгом) фірми і її явних витрат. На практиці, як правило, керівник зіштовхується саме з цим видом прибутку.

Економічний прибуток є різницею між валовим доходом (виторгом) і усіма (як явними, так і альтернативними) витратами фірми.

Нормальний прибуток — це прибуток, рівний альтернативним витратам, вкладеним у справу власником фірми. Наприклад, вклавши в справу 1 млн. грн., вона дістане прибуток 7%. Якщо в цей час процентна ставка складає також 7%, то отриманий прибуток буде нормальним, відбиваючи альтернативні витрати, зв'язані з можливістю вкладення 1 млн. грн. у банк.

Мобільність факторів виробництва.

Фактори виробництва мають визначені властивості і підкоряються визначеним законам. Фактори можуть заміняти один одного до визначеної межі. Так, машини заміняють живу працю і навпаки. Переміщення фактора в просторі, а також зміна його функції називається мобільністю фактора. Чим більш мобільний фактор, тим він вигідніше для фірми.

Однак є фактори абсолютно мобільні, а є слабко мобільні, функції яких не можна, чи важко, чи вкрай невигідно змінювати. Про такі фактори говорять, що вони містять монопольний елемент і відповідно вимагають монопольної плати за їхнє використання, називаною монопольною рентою. Рідкий талант чи фахівець рідкої професії, унікальні ділянки землі (наприклад, землі, придатні для вирощування унікальних сортів чая, землі в центрі міста, території з багатими родовищами і т.п.) коштують дорого саме тому, що крім звичайних витрат (заробітної плати, орендної плати) их відшкодування повинне включати і монопольну ренту.

Постійні, перемінні і валові витрати фірми.

Деякі фактори виробництва використовуються фірмою постійно, незалежно від обсягів виробництва і навіть від його тимчасового припинення. Прикладом може служити оренда приміщення, оскільки орендну плату треба платити в будь-якому випадку, скільки б продукції ні робили. Те ж можна сказати і про відшкодування банківського кредиту, сплаті страхових внесків, комунальних послуг, про амортизаційні відрахування і т.п. Витрати фірми, зв'язані з відшкодуванням виробничих факторів, розміри яких не залежать від обсягу виробленої продукції, називаються постійними (FC, англ., fixed costs).

До перемінних витрат фірми VC (англ., variable costs) відносять відшкодування витрат на виплату заробітної плати персоналу, що нараховується в залежності від вироблення, платежі за використовувану сировину і матеріали, паливо, електроенергію і т.д. Якщо виробництво припиниться, тоді перемінні витрати скоротяться майже до нуля, у той час як постійні витрати залишаться на тім же рівні. З розширенням виробництва перемінні витрати будуть зростати, фірмі буде потрібно більше сировини, матеріалів, працівників і т.п.

У сумі постійні і перемінні витрати складають загальні, чи валові, витрати виробництва ТС (англ, total costs): TC=FC+VC.(табл. 1.1)

Якщо постійні витрати незмінні, а перемінні зростають у міру збільшення обсягів виробництва, то, мабуть, валові витрати також будуть зростати(табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Динамика постійних, перемінних і валових витрат фірми А

Випуск продукції, шт.	Витрати, млн.грн.
постійні	Перемінні	Валові

Основу постійних витрат складають витрати, зв'язані з використанням основних фондів (основного капіталу), а перемінних — витрати, зв'язані з використанням оборотних фондів (оборотного капіталу).

Розподіл витрат на постійні і перемінні має важливе значення для аналізу діяльності підприємства, зокрема ухвалення рішення про закриття чи про оголошення банкрутства у випадку збиткової діяльності підприємства.

Саме собою зрозуміло, що жоден підприємець, коли організувує справу, не планує збитки, а має намір діставати прибуток. Одержання максимально можливого прибутку є природною метою підприємництва, тобто комерційної діяльності. Однак у процесі цієї діяльності збитки зустрічаються, на жаль, нерідко. Статистика США говорить, що з п'яти нових підприємств у перший рік діяльності розоряються три. Отже, підприємець повинний бути готов до збиткової діяльності, у випадку якої його ціль максимізації прибутку заміняється на мінімізацію збитків, що, по суті своєї, одне і теж.

Підприємство, що приносить прибуток, може благополучно продовжувати свою діяльність..

Підприємство, що терпить збитки (хоча вони можуть бути і тимчасовими), повинне вирішити, продовжувати свою виробничу діяльність чи закритися і вийти зі справи. Однак не всяке підприємство і не завжди може вийти зі справи в будь-який момент...Це залежить від того, у якому періоді воно знаходиться — у короткостроковому чи довгостроковому..

Короткостроковий і довгостроковий періоди діяльності фірми

Діяльність фірми може бути короткостроковою чи довгостроковою, у залежності від співвідношення постійних і перемінних факторів, постійних і перемінних витрат. Якщо в підприємстві залишилося неоплаченим хоч одне зобов'язання з ряду постійних, то підприємство знаходиться в короткостроковому періоді і не може вийти зі справи, тобто припинити діяльність; по існуючим у світі законодавствам воно може тільки оголосити себе банкрутом.

Банкрутство спричиняє опис майна, його продаж, оплату боргу з виручених сум і т.п. Це суворий і неприємний кінець справи, його прагнуть по можливості уникати, і, перш ніж виходити з нього, підприємець намагається оплатити всі борги по постійних витратах. Коли погашене останнє зобов'язання по самому тривалому виду постійних витрат, короткостроковий період діяльності фірми перетворюється в довгостроковий і підприємець вільний вирішувати, чи укладатися йому нові довгострокові зобов'язання, тобто продовжувати справу чи припинити ії.

Будь який з факторів виробництва може виступати в ролі постійного чи перемінного, у залежності від обставин. Наприклад, рента найчастіше відноситься до постійних витрат, однак можливий такий договір між орендарем і власником нерухомості, відповідно до якого орендар платить за орендовану нерухомість тільки в тому випадку, якщо виробляється продукція. У цих випадках рента відноситься до категорії перемінних витрат. Припиняти справу чи залишатися в справі?

Повернемося до міркувань про фірму, що терпить збитки. Якщо ця фірма виплатила всі довгострокові зобов'язання, вона вільна вирішувати питання про продовження чи припинення комерційної діяльності, як вона того побажає. Природно, що фірма, що дістає прибуток, чи як мінімум зводить баланс із нулем, залишається в справі, а фірма, що терпить збитки, виходить з нього. Розглянемо це положення на прикладах.

Приклад 1.2. I. Постійні витрати фірми А складають 6 млн. грн., перемінні 8 млн., а передбачуваний доход 12 млн. грн. У довгостроковому періоді фірма повинна вийти зі справи. Якщо вона продовжить виробництво продукції, то втратить 2 млн. грн., якщо припинить — тоді 6 млн. грн. (її постійні витрати). У будь-якому випадку вона зазнає збитків і повинна закритися.

II.Постійні витрати фірми В складають 6 млн. грн., перемінні 7 млн., передбачуваний доход 15 млн. грн. Ця фірма дістає прибуток 2 млн. грн. і повинна залишитися в справі.

Загальні правила поведінки фірми (підприємства) у довгостроковому періоді: фірма залишається в справі, якщо передбачуваний доход від реалізації її продукції більше, ніж валові витрати фірми.

У короткостроковому періоді, коли ще залишилися непогашені зобов'язання, фірма, що терпить збитки, може припинити комерційну діяльність, оголосивши себе банкрутом, або продовжити її. У цьому випадку вона робить продукцію, що, будучи реалізована, принесе прибуток і дозволить фірмі звести збитки до мінімуму.

Якщо ж фірма припиняє діяльність (повідомляє себе банкрутом), то вона не робить ніякої продукції і не одержує доходу. Однак її валові витрати рівні не нулю, а постійним витратам, що фірма повинна виплатити по зобов'язаннях. Це можна здійснити або за рахунок доходів від зробленої продукції, або за рахунок надходжень від продажу майна фірми, що оголосила себе банкрутом. Розпродається все її майно, включаючи устаткування, сировину, готову продукцію і напівфабрикати. Цей процес вимагає часу і може зайняти від декількох днів до декількох років.

Для фірми важливо, який з цих двох способів ефективніше забезпечить основну мету фірми — мінімізацію збитків.

Якщо підприємство продовжує діяльність, воно несе додаткові витрати, але одержує прибуток, якщо ж припиняє діяльність — то позбавляється прибутку, а його валові витрати дорівнюють постійним витратам.

Приклад 1.3. I. Припустимо, що постійні витрати фірми А складають 8 млн. грн., перемінні 10 млн., а очікуваний доход 14 млн. грн. У будь-якому випадку підприємство буде зазнавати збитків. Але у випадку, якщо воно продовжить діяльність, утрати складуть 4 млн. грн. (18 млн. —14 млн.), а у випадку її припинення 8 млн. (постійні витрати). Оскільки задачею фірми- є мінімізація втрат, вона повинна вибрати продовження діяльності.

II. Постійні витрати фірми В складають 7 млн. грн., перемінні 10 млн., очікуваний доход 9 млн. грн. При продовженні діяльності фірма втрачає 8 млн. грн. (17 млн. — 9 млн.), а у випадку банкрутства — тільки 7 млн. карбованців. Фірмі має сенс оголосити себе банкрутом, тоді вона понесе менші збитки.

Звідси загальне правило оголошення банкрутства: фірма повідомляє себе банкрутом, якщо передбачуваний прибуток від реалізації продукції буде менше перемінних витрат фірми, і продовжує діяльність, якщо цей прибуток перевищує перемінні витрати.

Середні витрати.

Середніми називаються витрати, що приходяться на одиницю виробленої продукції. Порівнюючи середні витрати з ціною продукції, можна одержати представлення про прибутковість роботи фірми. Середні витрати АС (англ.average costs) розраховуються шляхом розподілу витрат на обсяг зробленої продукції Q (англ.quantity).У такий спосіб можна розрахувати середні постійні AFC (англ.average fixed costs), середні перемінні AVC (англ.average variable costs) і середні валові ATC(англ. Average total соsts) витрати (табл.6.2.).

Розрахуємо середні на базі даних табл.1.1.

Таблиця 1.2. Динаміка середніх витрат фірми А.

Выпуск продукции, шт	Средние издержки
Постоянные	Переменные	валовые
	-	-	-
	66,67	166,66	233,33

 

Середні валові витрати можна розрахувати двома способами: по-перше, шляхом розподілу валових витрат на обсяг виробництва і, по-друге, підсумовуючи середні постійні і середні перемінні витрати.

 

Граничні витрати фірми

Закон убутної віддачі

Фактори виробництва повинні використовуватися фірмою з дотриманням визначеної пропорційності між постійними і перемінними факторами. Не можна довільно збільшувати кількість перемінних факторів на одиницю постійного фактора, оскільки в цьому випадку вступає в дію закон убутної віддачі (зростаючих витрат).

Відповідно до цього закону безупинне збільшення використання одного перемінного ресурсу в сполученні з незмінною кількістю інших ресурсів на визначеному етапі приведе до припинення росту віддачі від нього, а потім і до її скорочення. Часто чинність закону припускає незмінність технологічного рівня виробництва, і тому перехід до більш прогресивної технології може підвищити віддачу незалежно від співвідношення постійних і перемінних факторів.

Закон убутної віддачі застосуємо до усіх видів перемінних факторів у всіх галузях. При поступовому введенні у виробництво додаткових одиниць перемінного ресурсу за умови, що всі інші ресурси постійні, віддача від цього ресурсу спочатку швидко росте, а потім її приріст починає знижуватися.

Розглянемо докладніше, як змінюється віддача від перемінного фактора (ресурсу) на короткостроковому тимчасовому інтервалі, коли частина ресурсів чи факторів виробництва залишається постійною. Адже протягом короткого періоду фірма не може змінювати масштаби виробництва, будувати нові цехи, закуповувати нове обладнання і т.д.

Допустимо, що фірма у своїй діяльності використовує тільки один перемінний ресурс — праця, віддачею якого є продуктивність. Як будуть змінюватися витрати фірми при поступовому збільшенні числа найманих робітників? Розглянемо спочатку, як буде змінюватися випуск продукції при збільшенні чисельності робітників. В міру завантаження устаткування випуск продукції швидко наростає, потім приріст поступово сповільнюється доти, поки робітників стане досить для повного завантаження устаткування. Якщо далі продовжувати наймати робітників, вони уже нічого не зможуть додати до обсягу виробленої продукції. Зрештою робітників стане так багато, что вони будуть заважати один одному, і випуск скоротиться.

Рис.2.1. Закон убутної віддачі.

Динамика випуску продукції зі збільшенням чисельності рабочих (а) і динамика граничного продукту (б).Q – обсяг випуску, L – чисельність рабочих, MP_L- граничний продукт праці.

Граничний продукт.

Приріст продукції за рахунок збільшення на одиницю кількості перемінного фактора називається граничним продуктом праці MP_L (англ.marginal product) буде приріст обсягу виробництва за рахунок залучення одного додаткового робітника.На малюнку 1.1. показані зміни обсягу випуску продукції з ростом чисельності робітників L (англ.labour). Як видно з графіків, приріст виробництва спочатку швидкий, потім поступово сповільнюється, зупиняється і нарешті стає негативним. Однак фірма у своїй діяльності зіштовхується, у першу чергу, не з кількістю використовуваних ресурсів, а з їхньою грошовою оцінкою: ії цікавить не кількість найнятих робітників, а витрати на заробітну плату. Як змінюються витрати фірми(у даному випадку на оплату праці) на кожну додаткову одиницю продукції, що випускається?

Граничні витрати.

Приріст витрат, зв'язаних з випуском додаткової одиниці продукції, тобто відношення приросту перемінних витрат до викликаному ними приросту продукції, називається граничними витратами фірми МС(англ.marginal costs);, де VC -приріст перемінних витрат,

Q – викликаний ними приріст обсягу виробництва.

Припустимо, що наймання кожного робітника обходиться фірмі в 1 млн.грн. У нашому прикладі один робітник узагалі не в змозі зробити продукцію, двоє робітників можуть зробити 5 од., троє робітників 15 од. і т.д.(Табл.1.3.)

Табл.1.3. Витрати і випуск при одному виді перемінних ресурсів.

 

Чисельність роб.-ів	Випуск продукції, од.	Витрати, млн.грн.
На виплату зар. Плати	Граничні
			-
			0,400
			0,100
			0,050
			0,0667
			0,100
			0,200
			-
			-

Фірма не буде наймати восьмого і дев'ятого робітників, тому що восьмий не зможе забезпечити приросту виробництва, а дев'ятий буде заважати, і виробництво скоротиться. Тому фірма або прийме рішення про розширення виробничих площ, що дозволять ефективно використовувати додаткових робітників, або обмежиться найманням двох – семи робітників при уже існуючих потужностях. Однак відповісти на запитання, скільки конкретно робітників буде найнято, не можна, тому що немає інформації про попит на продукцію і доходах фірми від її реалізації. Ми припустили, що перемінним є тільки один вид ресурсів – робоча сила. Однак на практиці фірма зіштовхується з декількома перемінними ресурсами. Для розширення виробництва їй необхідно більше сировини, матеріалів, енергії і т.п. Частина ж її витрат залишиться постійної: орендна плата, страхові внески, вартість використовуваного устаткування. У короткостроковому періоді, коли можна розділити витрати на постійний і перемінні, закон убутної віддачі буде діяти.

У табл. 1.4 приведені дані про витрати фірми: постійних, перемінних, граничних і середніх.

 

 

Таблиця 1.4. Динаміка витрат фірми А в короткостроковому періоді

Випуск продук­ції, тис. од.	Витрати	Середні витратити
Постоянные, млн руб.	переменные, млн руб.	Вало-вые, млн. Руб.(гр2+гр3)	Предель-ные, Тыс.руб	постоянные, тыс. руб (гр.2:гр. 1)	переменные, тыс. руб (гр.Зггр. 1)	Валовые, тыс. руб (гр.4/гр. 1)
			1890 -
					333,3	421,7
					166,7	371,7	538,4
					142,9	362,1
						356,3	481,3
					111,1	353,3	464,4
						353,5	453,5
					90,9	354,5	445,4
					83,3	356,6	439,9
					76,9		436,9
					71,4	364,6
					66,7	370,1	436,8
					62,5	377,5
					58,8	385,3	444,1
					55,6	393,9	449,5
					52,6	403,4
						413,8	463,8

 

На основі розрахунків, показаних у табл.1.4., можна побудувати графік зміни середніх (постійних, перемінних і валових) витрат фірми, а також граничних витрат у залежності від зміни обсягу продукції, що випускається, (мал.1.2.) взаємне розташування кривих на графіку завжди підлегло визначеним закономірностям. Коли крива граничних витрат проходить нижче кривої середніх перемінних витрат, остання завжди має характер кривої, що знижується, тому що ці витрати скорочуються.

Рис.1.2.Сімейство кривих витрат фірми в короткостроковому періоді.

С – витрати, Q – обсяг випуску, AFC – середні постійні витрати, AVC – середні перемінні витрати, АТС – середні валові витрати, МС – граничні витрати.

З моменту перетинання кривої граничних витрат і кривої середніх перемінних витрат (точка А) середні перемінні витрати починають зростати. Такая ж закономірність існує для кривих граничних і середніх валових витрат: кривая граничних витрат перетинає кривую середніх валових витрат у точці з їх мінімальним значенням (точка Б).Середні перемінні витрати будуть мінімальними в точці А при виробництві 9 одиниць продукції (у табл.1.4. мінімальні середні перемінні витрати складають 353,3 тис. грн.). Мінімальні середні валові витрати складають 436 тис. грн. при виробництві 14 од. продукції (точка Б на графіку).

Побудову графіка при аналізі витрат завжди варто починати з креслення кривої граничних витрат. Потім варто переконатися, що вона перетинає криві середніх перемінних і валових витрат у точках їхнього мінімуму. Ці точки можуть не збігатися в точності з даними, що приводяться в таблиці, тому що таблиця дає зведення лише для цілих одиниць продукції, а криві витрат можуть відбивати виробництво продукції в частках одиниці.

Аналіз витрат виробництва позначається на виборі фірмою обсягу випуску в короткостроковому тимчасовому інтервалі, коли частина витрат постійна. Наприклад, скільки батонів хліба зможе випікати фабрика при існуючих виробничих потужностях і наявному устаткуванні? Скільки зерна може бути вирощене на фіксованих посівних площах при наявній кількості сільськогосподарської техніки?