Поняття про скелет людини (визначення). Відділи та функції скелета

Предмет та задачі анатомії

Анатомія – це наука про форму і будову організму людини і його складових органів та систем, а також про їх розвиток і функції. Ця наука належить до біологічних наук, об’єднаних загальним терміном “морфологія” (від грецького morpho – форма, logos – вчення).

Завдання анатомії як науки полягає у системному підході до опису форми, будови і положення (топографії) частин та органів тіла в єдності з виконуваними функціями з урахуванням вікових, статевих та індивідуальних особливостей людини. У зв’язку із зазначеним, анатомію поділяють на:

- описову анатомію (опис органів, які вивчали під час розтину трупів);

- системну анатомію (вивчення організму за системами – кістковою, м’язовою, внутрішніми органами тощо);

- топографічну анатомію (вивчає взаємне розміщення органів, судин і нервів у різних ділянках тіла, що має значення для хірургії);

- пластичну анатомію (досліджує статику і динаміку зовнішніх форм тіла, а внутрішню будову розглядає переважно для того, щоб зрозуміти виразність зовнішніх форм тіла людини, тобто вивчає пропорції тіла і його форми; її викладають переважно у художніх навчальних закладах при підготовці скульпторів та художників). Пластичну анатомію ще називають прикладної анатомією.

- функціональну анатомію (вивчає окремі органи і системи органів у зв’язку з їх функцією);

- динамічну анатомію (вивчає не лише будову опорно–рухового апарату, але й динаміку рухів, і має значення для правильного розуміння фізичного розвитку людини);

- вікову анатомію (вивчає вікові зміни органів і тканин в індивідуальному розвитку людини – онтогенез, а похилого віку – геронтологія). Розвиток людини до народження, зокрема, у зародковому періоді, розглядає ембріологія;

- порівняльну анатомію (вивчає подібності та відмінності будови органів тварин та людини, досліджує особливості будови тіла тварин на різних етапах еволюції, що допомагає з’ясувати історичний розвиток організму людини філогенез).

Анатомію людини розглядають як складову частину антропології (від грецьк. anthropos – людина) – науки про походження та розвиток людини, утворення людських рас та про варіанти будови людини.

Сучасна анатомія людини, як наука ХХІ століття, синтезує дані суміжних і споріднених до анатомії дисциплін – гістології, цитології, ембріології, порівняльної анатомії, фізіології і взагалі – біології, антропології та екології. Нині анатомія розглядає форму і будову органів, систем і організму людини в цілому як продукт спадковості, що змінюється залежно від певних умов біологічного і соціального середовища, та виконуваної організмом роботи в часі (філо- та онтогенез) та просторі (в різних регіонах земної кулі).

Основним методом дослідження в нормальній анатомії є препарування і розтин (від чого походить її назва від грец. аnatomne – розріз, розтин, розчленування).

У сучасній анатомії застосовують багато інших методів дослідження з використанням сучасної техніки і технології: оптики, рентгенівських променів, пластичних матеріалів, досягнень хімії і фізики, комп’ютерних систем аналізу і моделювання.

Завданнями анатомії є:

- вивчення будови тіла людини із допомогою описового методу за системами (системний підхід);

- вивчення форми із врахуванням функції органа (функціональний підхід).

-При цьому враховуються ознаки, які характерні для кожної конкретної людини – індивідуума (індивідуальний підхід).

Одночасно анатомія прагне пояснити причини і наслідки процесів, що відбуваються в людському організмі, які обумовлені його будовою залежності від факторів внутрішнього і зовнішнього середовища (причинний – каузальний [causalis] підхід).

 

Поняття про скелет людини (визначення). Відділи та функції скелета.

В організмі людини визначається 206-210 кісток

Сукупність кісток, які утворюють твердий остов тіла, має назву – скелет

У живої людини скелет складає 1/5-1/7 загальної маси тіла

В скелеті виділяють частини:

· Осьовий скелет, до якого відносяться:

- кістки черепа (29 кісток)

- кістки тулуба (32-34 хребця, 12 пар ребер, груднина)

· Додатковий скелет, до якого відносяться:

- кістки верхніх кінцівок (64 кістки)

- кістки нижніх кінцівок (62 кістки)

Скелет виконує такі функції:

· локомоторна – утворює пасивну частину опорно-рухового апарату

· опорна – до кісток скелету прикріплюються сухожилки скелетних м’язів, зв‘язки, деякі органи

· формоутворююча – кістки скелету обмежують порожнини, в яких розташовані внутрішні органи

· захисна – в порожнинах, обмежених кістками скелета, розташовані внутрішні органи

· кровотворна та імунна – кістковий мозок є органом кровотворення і центральним органом імунної системи

· обмінна функція - приймає участь в обміні речовин, переважно мінеральних речовин, і є депо солей кальцію і фосфору

3. Кістка як орган. Класифікація кісток

Остеологія – це наука про кістки. В організмів людини визначається 206-210 кісток.Кожна кістка – os- являє собою окремий, самостійний орган.

До кістки, як органу входять такі компоненти: кісткова тканина, суглобовий хрящ, кістковий мозок,

судини, нерви, кісткова тканина. Основу кістки утворює кісткова тканина.

Хімічний склад кісткової тканини:

• органічні речовини (28%)
• неорганічні речовини (22%)
• вода (50%)

Органічні речовини забезпечують еластичність та гнучкість кісток

Неорганічні речовини забезпечують міцність кісток

Хімічний склад кісткової тканини не стабільний і залежить:

• від віку людини
• стану здоров’я
• стану навколишнього середовища
• спортивної та професіональної діяльності

КЛАСИФІКАЦІЯ КІСТКОВИХ ТКАНИН

Кісткові тканини поділяються на два види:

• грубоволокниста кісткова тканина
• пластинчаста кісткова тканина

• Грубоволокниста кісткова тканина визначається до народження у плодів
• Грубоволокниста кісткова у дорослих людей визначається в:

- ділянках прикріплення сухожилок до кісток

- ділянках загоєння переломів кісток

Пластинчаста кісткова тканина утворює кістки у дорослої людини

• Пластинчаста кісткова тканина побудована кістковими пластинками

Класифікація

пластинчастої кісткової тканини:

В залежності від просторової організації кісткових пластинок виділяють дві групи пластинчастої кісткової тканин:

• компактна (щільна) пластинчаста кісткова тканина
• губчаста пластинчаста кісткова тканина
• В компактній пластинчастій кістковій тканині кісткові пластинки розташовані компактно
• Структурною одиницею компактної пластинчастої кісткової тканини є остеон
• Остеон являє собою систему концентрично розташованих кісткових пластинок, які в центрі обмежують центральний канал
• Губчаста пластинчаста кісткова тканина утворена кістковими пластинками, які формують кісткові трабекули (перекладини), що переплітаються між собою

Кістка ззовні, крім суглобових поверхонь, вкрита окістям

• Поверхні кісток, що приймають участь в утворенні суглоба, вкриті гіаліновим хрящем
• В кістках розташований кістковий мозк – це кровотворний орган і центральний орган імунної системи
• Кровоносні судини, що кровопостачають кістку, проходять із окістя в глибину кістки через живільний отвір
• Кісткова тканина не має лімфатичних судин
• Кісткова тканина – не має чутливої іннервації

Класифікація кісток заснована на формі, розмірах і розвитку кісток.

Класифікація кісток:

• Трубчасті кістки:

- довгі трубчасті кістки, наприклад, плечова кістка, стегнова кістка

- короткі трубчасті кістки, наприклад, п’ясткові кістки

• Губчасті кістки:

- довгі губчасті кістки, наприклад, ребра, груднина

- короткі губчасті кістки, наприклад, кістки зап’ястка, кістки заплесна, хребці

- сессамоподібні кістки, наприклад, наколінок

• Плоскі кістки:

- кістки поясів кінцівок, наприклад, лопатка

- кістки склепіння черепу, наприклад, тім’яна кістка

• Повітроносні кістки, наприклад, верхня щелепа, решітчаста кістка
• Змішані або атипові кістки, наприклад,

кістки основи черепа, ключиця