Проблеми застосування аналогії у трудовому праві

 

Конструкції юридичних аналогій властиві правовідносинам різної галузевої належності. Водночас український законодавець диференційовано підходить до можливості застосування юридичних аналогій в різних галузях права.

В приватному праві застосування права за аналогією (як аналогія закону, так і аналогія права) допускається цивільним (ст. 8 ЦК України), сімейним (ст. 10 СК України) законодавством.

В публічному праві застосування аналогії закону не допускається. В зазначених випадках законодавець чітко висловлює позицію щодо припустимості застосування аналогії в праві. Однак відсутність в ряді кодексів прямої заборони чи дозволу на аналогії здатна ускладнити здійснення правосуддя. Така ситуація невизначеності щодо аналогії в праві стосується земельного, податкового, адміністративного, трудового законодавства, де про аналогію не згадується. У зв'язку з цим питання щодо припустимості застосування аналогії права та закону при вирішенні земельних, трудових, податкових, адміністративних спорів залишається без чіткої відповіді.

Актуальним в доктрині і правозастосовчій практиці є питання щодо припустимості застосування за аналогією закону однієї галузі права до правовідносин іншої галузевої належності.

Загальне правило передбачає неприпустимість застосування аналогії, якщо закон і конкретні правовідносини мають різну галузеву належність.

Водночас актуальним залишається питання щодо "різногалузевої" аналогії, що стосується закону і правовідносин однорідної галузевої належності, тобто відносяться до сфери приватного або публічного права.

У цьому контексті дискусійним залишається питання щодо припустимості застосування за аналогією норм трудового права до цивільних правовідносин, норм цивільного права до сімейних правовідносин. В Україні не сформована одноманітна судова практика щодо відносин, коли трудові договори підміняються цивільно-правовими, або використовується конструкція змішаного договору з елементами цивільного і трудового правочину.

В цьому випадку актуальними є питання щодо припустимості перекваліфікації судом в трудові договори відносин в ситуації, коли контрагенти добровільно обрали цивільно-правовий чи змішаний договір для оформлення своїх відносин. Навіть якщо фактичні обставини справи нетипові для трудових відносин, це не повинно призводити до того, що всупереч домовленості сторін цивільно-правовий чи змішаний договір буде кваліфікуватися судом як цивільно-правовий договір. У цьому зв'язку виникає проблема припустимості застосування за аналогією норм трудового права до цивільних правовідносин. В цій ситуації фактично йдеться про застосування правила щодо застосування трудового законодавства до цивільно-правового договору, який фактично регулює трудові відносини.

Слід зазначити, що аналогічне правило нормативно закріплене в трудовому законодавстві Росії. Норма ч. 4 ст. 11 Трудового кодексу РФ встановлює правило про застосування трудового законодавства до цивільно-правового договору, який фактично регулює трудові відносини. Ця норма покликана не допустити ущемлення прав працівника і виникнення несприятливих наслідків для роботодавця в разі, коли сторони укладають цивільно-правовий договір для регулювання відносин найму праці, які в дійсності за своєю правовою сутністю є трудо-правовими.

З огляду на перспективу прийняття Трудового кодексу України, який передбачає часткове розширення сфери дії трудового законодавства за рахунок цивільного законодавства, виникає потреба в закріпленні аналогічної трудо-правової норми щодо застосування аналогії трудового законодавства до цивільно-правового договору.

Наведене надає додаткової актуальності питанням щодо можливості застосування положень ЦК про недійсність правочинів до трудових відносин, якщо такі відносини протягом певного періоду часу регулювалися цивільно-правовим договором".

З цього приводу в літературі небезпідставно пропонується застосовувати це правило в сукупності з нормою ЦК про фіктивні (рос. притворные) правочини (ч. 2 ст. 234 ЦК України). Згідно з таким підходом працівник може звернутися до суду з вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину та укладення трудового договору (Н. Свиридова, А. Гончаров).

Застосування права і закону за аналогією в згаданих випадках "різногалузевої" (але однорідної, приватно - чи публічно-правової) належності видається виправданим і правомірним за умови, якщо це (тобто завдяки застосуванню такої аналогії) виключить прийняття завідомо несправедливого рішення суду з причин неврегульованості правовідносин і викликаною цим відсутністю адекватних способів здійснення і захисту прав та обов'язків учасників відносин, до яких за аналогією застосовується закон (право) іншої галузевої належності.

При реалізації норм права, коли відсутня конкретна правова норма, принципи трудового права набувають особливого значення, виникає потреба застосувати аналогію закону чи аналогію права.

 

Пилип Пилипенко

Однією із норм, що завершують Главу 2 проекту ТКУ є стаття, що нею визначається застосування аналогії для регулювання трудових відносин. Безперечно, що наявність подібної норми у ТКУ є важливим кроком для забезпечення максимальної ефективності правового забезпечення. Ось тільки редакція статті про аналогію не витримує жодної критики.

Сміємо запевнити, що вже після першого курсу навчання студент - юрист може відрізнити аналогію права від аналогії закону. У тому ж варіанті як це визначено у проекті ТКУ зробити розмежування не так просто. Спробуйте, переконатись. Отже текст ст.17.

1. Якщо трудові відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами трудового законодавства, колективними угодами або договором чи трудовим договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів трудового законодавства, що регулюють подібні за змістом трудові відносини (аналогія закону).

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання трудових відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад трудового законодавства (аналогія права).

Якщо законодавець залишить цю норму у такій редакції нам з вами довго доведеться шукати аналогію права серед загальних засад трудового законодавства.

ПРОЕКТ ТКУ 2013 Стаття 17. Аналогія

1. Якщо трудові відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами трудового законодавства, колективними угодами, колективним та трудовим договорами, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів трудового законодавства, що регулюють подібні за змістом трудові відносини (аналогія закону).

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання трудових відносин вони регулюються відповідно до загальних засад законодавства (аналогія права).

ПРОБЛЕМИ:

відсутність норм про аналогію в КЗпП

невдале формулювання норми про аналогію в обох проектах ТК

ключове значення принципів при застосуванні аналогії

дифузія цивільного і трудового права внасідок аналогії.

 

Стаття черноус (перші дві сторінки статті- приложение№ 5)

У підрозділі 1.1. “Загальна характеристика понятійного апарату трудового права України” проведено загальне дослідження понятійного апарату трудового права України, аналізуються поняття “категоріальний апарат”, “понятійний апарат”, “термінологічний апарат” та термінологічні словосполучення, що утворені шляхом їх поєднання. Дисертантом проаналізовано доктринальні підходи до розкриття змісту таких категорій, як “поняття”, “категорія”, “термін”, та проведено семантичний аналіз слова “апарат”.

Зроблено висновки, що найбільш широкою категорією з тих, що використовуються в науковій літературі, є “понятійний апарат”, оскільки його основу складають поняття та категорії як їх різновид, які існують у формі слів або словосполучень, частину яких становлять терміни і розкриваються за допомогою визначень, а іноді й самих термінів. Поняття “категоріальний апарат” є вужчим, ніж “понятійний апарат,” і його елементами є тільки категорії, слова і словосполучення (частину з яких становлять терміни), що їх називають, а також їх визначення. Категорія “термінологічний апарат” відбиває саме форму існування окремих понять і категорій – терміни, але не охоплює інші поняття та категорії, які існують у формі слів, що не мають ознак останнього. Названі аргументи стосуються і терміна “понятійно-термінологічний апарат”.

Запропоновано визначення понятійного апарату як сукупності засобів, які відображають предмети і явища правової дійсності, а саме: понять і категорій як їх різновидів, що існують у формі слів або словосполучень (частину з яких складають терміни або термінологічні словосполучення), а також способів передачі інформації – визначень та термінів або термінологічних словосполучень, цільовим призначенням яких є доведення інформації до користувача.

Дисертантом досліджено співвідношення категорій “понятійний апарат трудового права України як галузі права”, “понятійний апарат трудового права України як науки” і “понятійний апарат трудового права України як навчальної дисципліни”. Категорії “понятійний апарат трудового права як галузі” і “понятійний апарат науки трудового права” не збігаються. Складовими понятійного апарату і галузі права й науки трудового права є поняття, категорії, терміни та визначення. Різниця між ними полягає у властивостях цих складових, цілях і функціях, які вони виконують у науці, у правових нормах та формах їх об’єктивації. Розмежування зазначених понять здійснено шляхом розмежування категорій “поняття права” та “поняття науки права”. Оскільки предметом вивчення трудового права як навчальної дисципліни є галузь трудового права (у тому числі законодавство), а також наука трудового права, зроблено висновок про те, що трудове право як навчальна дисципліна оперує понятійним апаратом і трудового права як галузі, і трудового права як науки.

Здійснено загальну характеристику структурних елементів понятійного апарату трудового права України як галузі права, проаналізовано різні види понять, що в ньому використовується (зокрема, абсолютно визначені, відносно визначені та оціночні поняття), форми їх об’єктивації, дефініції.

Розглянуто визначені у науковій літературі такі властивості понятійного апарату, як системність, структурність, цілісність, відносна самостійність та ієрархічність.