Характеристика ринкового попиту. Закон попиту

Другий закон Госсена.

Відношення MUx/Px показує приріст загальної корисності в гаті збільшення витрат на товар X на 1 грн. Кожне відношення із рівності MUx/Px=MUy/Py=MUz/Pz=A1 (2.3.)можна вважати граничною корисністю грошей ііше, 1 гривні). Величина А. показує, на скільки ютилівшується загальна корисність при збільшенні доходу споживача НІ 1 грн.

Нерівності MUм/ Pм<A1, MUN/ PN< A1….показують, що, якщо вже перша гривня, вит­рачена на придбання товару 2, приносить споживачу недостатньо ви соку корисність, то він взагалі відмовляється від споживання цього товару.

Рівність (2.3) показує, що у стані рівноваги (максимум корис­ності при заданих смаках споживача, цінах та доходах) корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на придбання будь-якого товару, однакова незалежно від того, на який товар вона витрачена. Це положення отримало назву другого закону Госсена. З формули (2.3) також випливає, що ціна обернено про­порційно впливає на обсяг попиту на певний товар. Дійсно, із збільшенням ціни на товар А зменшується перше відношення рівності (2.3), щоб встановити втрачену рівність та максимізувати за­гальну корисність, споживачеві необхідно зменшувати споживання товару А. Отже, із збільшенням ціни на певний товар зменшується „попит на нього. Рівність MUx/Px= MUy/Py=MUz/Pz. можна трансформувати в MUx/MUy=Px/Py. Цю рівність називають рівнянням рівноваги з карди­нал істських позицій.

16.Споживацький вибір та фактори, що на нього впливають.

Теорія споживацького вибору заснована на припущенні, що споживач поводиться раціонально, намагаючись максимізувати за­доволення своїх потреб у процесі купівлі та споживання товарів і послуг у певному їх сполученні.Купуючи що-небудь у магазині чи на ринку, ми, перш за все, вибираємо те, що задовольняє наші потреби. Але одні і ті ж потреби можуть задовольняти різні блага, тому потрібно розглянути поняття "уподобання споживача". Уподобання споживача — це система цінностей людини щодо благ, це ранги, які споживач встановлює для альтернативних варіантів задоволення своїх потреб.Крім уподобань, на споживацький вибір впливають ціни благ та доходи споживача (див. рис. 3.1).

 

Отже, споживацький вибір — це прийняття та реалізація рішень на підставі уподобань, ціни благ та доходів споживача з метою максимізації задоволення його потреб.

Споживацький вибір — поняття суто індивідуальне, але є загальні, типові для більшості людей закономірності, що дозволя­йсь з високою мірою вірогідності прогнозувати поведінку спожи­вачів.

17.Умови, за яких споживач надає перевагу певним товарам так послугам.

1. Здібність до ранжування альтернатив: а) це здібність людей ранжувати альтернативні комбінації
та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень від їх споживання;б) якщо є дві альтернативи, споживач може або віддавати
перевагу одній з них, або вважати їх рівноцінними.

2. Транзитивність потреб споживача:

a)послідовність задоволення потреб, певний логічний між різними ступенями задоволення потреб; б)якщо споживач віддає перевагу набору А перед набором В, а набору В перед набором С, то це означає, що набір А має перевагу перед набором С; в) транзитивність означає узгодженість у віддані переваги.

3. Більша кількість товару має перевагу над меншою: а)передбачається, що споживач завжди захоче отримати
більшу кількість товару, а не меншу, якщо товари якісні;б)йдеться про те, що потреби в товарах та послугах не можуть бути цілком насиченими.

Для повнішого розуміння наведених вище умов споживаць­кого вибору і застереження від можливих помилок уточнимо і де­талізуємо деякі їх особливості:

1. Порівняння різних альтернативних благ здійснюється без будь-якого спеціального критерію: достатньо індивідуальних уподо­бань споживача.

2. Система уподобань у кожного споживача своя, тому не­обхідно аналізувати споживацький вибір конкретної особи.

3. Споживацький вибір стосується певного моменту часу, то­му що з часом можливі зміни уподобань індивіда.

4. Уподобання споживача та його реальний вибір — речі до­сить віддалені між собою, так як "бажати" і "могти" — не одне і теж. Для більшості "Мерседес" привабливіший, ніж "Таврія", але дозво­лити його собі можуть лише одиниці.

5. Смаки та уподобання споживача є суб'єктивними, але це ні в якому разі не применшує важливість їх вивчення. Адже вони впливають практично на всі галузі людської діяльності: на деякі без­посередньо — виробництво одягу, парфум, а на інші — більш завуа­льовано.

6. Збільшення кількості блага (з додатною корисністю) в на­борі завжди робить даний набір привабливішим навіть тоді, коли лю­дина сама не може спожити одночасно такої кількості блага (передо­зування перетворює благо на антиблаго. Це пояснюється тим, що завжди можна відкласти частину блага на майбутнє споживання або обміняти його на інше благо.

7. Потрібно враховувати принцип "за інших однакових умов", адже важко порівнювати, наприклад, квартири в різних містах або площі землі без врахування їх рельєфу, розміщення та родючості.

18.Криві байдужості, їх основні характеристики.

Крива байдужості — це крива, кожна точка якої характери - є споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (пилковий або кошик споживача) (рис. 3.2).

 

X, V — обсяги споживання відповідних товарів;

Ринковий кошик (споживчий кошик) — це комбінація то-18 X і У для споживання їх протягом певного часу. Споживач не розрізняє набори товарів X і У, які розташовані байдужості U. Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності.

Карта кривих байдужості – це засіб відображення переваг споживача, що відповідають різному рівню задоволення його потреб. (3.3). Вона складається з безлічі ліній, що не перетинаються.

19.Властивості кривих байдужості.

1. Криві байдужості є монотонно спадними функціями (при збільшенні кількості певного блага значення функції спадає). Зафіксуємо деякий набір (X, У) пари благ 1 та 2 і розглянемо частинах площини можуть перебувати еквівалентні набори. Іншими словами, нас цікавлять набори, які перебувають на тій самій поверхні байдужості, що і (X, У) (рис. 3.4, а).

Рис. 3.4. Властивості кривих байдужості: а) криві байдужості є монотонно спадними функціями; б) криві байдужості не перетинаються

Очевидно, що поверхня байдужості, яка містить набір (X, У), не буде проходити в областях А та С, оскільки ці області містять відповідно заздалегідь кращі та гірші набори благ 1 та 2.

Методом вилучення ми дійшли висновку, що можливими об­ластями, через які проходитиме поверхня байдужості, яка містить набір (X, У), можуть бути лише області В та В, тобто вона є монотон­но спадною функцією.

2.Поверхні байдужості не перетинаються. Припустимо протилежне: нехай поверхні байдужості перетинаються і мають спільну точку А (рис. 3.4, б). Отже, вони відображають дві множини наборів благ, еквівалентних з погляду споживача, тобто UA=UB, UA=UC. У той же час точка С менш приваблива порівняно з точкою В, оскільки набір В містить більше і блага 1, і блага 2.Помічена суперечність дає підставу для твердження про неприпус­тимість перетину поверхонь байдужості.

 

3.При збільшенні споживання певного блага зменшуєть­ся величина іншого, яку людина жертвує заради отримання до­даткової одиниці першого блага (прояв закону спадної граничної корисності). Якщо у людини, наприклад, багато одягу, але мало їжі, то заради додаткової одиниці їжі вона схильна пожертвувати значною часткою одягу. Якщо ж людина має багато їжі, то заради додаткової одиниці їжі вона буде схильна жертвувати вже меншою часткою гардеробу. Мовою графіки та математики це означає, що кут нахилу по­верхні байдужості до горизонталь­ні осі зменшується при збіль­шенні споживання блага, величина дікуо відображається на цій осі. Іншими словами, поверхні байду­жості є опуклими функціями (рис. 3.5)

 

 

4. Чим більше крива дужості віддалена від початку координат, тим привабливішими для людини є набори благ, розташовані на цій кривій. Ця властивість навіть не потребує доведення: вона випливає з самих умов надання переваг. Чим більше в наборі благ, тим він корисніший.

20.Криві байдужості особливого типу.

Існують групи товарів і послуг, що мають криві байдужості особливого типу.

Повні субститути (замінники) — товари, які повністю ірр,, можуть бути замінені один одним з постійним коефіцієнтом заміни.

 

Карти кривих байдужості для повних субститутів склада­ються із серій паралельних прямих, оскільки МRSух постійна по мірі пересування вздовж кривої байдужості. Повні субститути, для яких МRSух = 1, одержали назву гомогенів.

Наприклад, якщо покупець вважає, що пляшка кефіру, куп­лена в будь-якому магазині міста, ідентична, то це гомогенний то­вар. Якщо два літри молока, купленого в магазині, за своїми якостями рівноцінні літру молока, купленого на базарі, то маємо повний субститут з МК.8 = 2.

2. Повні доповнення — товари, які можуть споживатися в фіксованій пропорції.

Карти кривих байдужості для повних доповнень (рис. 3.7) показують, що для споживання товару X у певній кількості пот­рібна певна кількість товару У. їх співвідношення визначене точка­ми, розташованими на прямій, яка виходить із початку координат під кутом, визначеним мінімальним необхідним співвідношенням: для набору а це (х0, у0); для набору Ь — (х„ у,), хоч будь-який із товарів можна придбати додатково у будь-якій кількості.

Шкідливі товари — це та група товарів, споживання яких шкідливе для споживача. Прикладом є інтенсивність функціону­вання підприємств і забруднення навколишнього середовища. Криві байдужості для таких товарів (рис. 3.8, а) показують, що з інтенсифікацією виробництва зростає забруднення навколишнього середовища.

 

 

Тепер побудуємо криву байдужості, яка відображає взаємозв’язок між забрудненням навколишнього середовища і компенсацією цієї обставини у вигляді збільшення кількості робочих місць. Тут спостерігається парадоксальне явище: людина звикає до шкідливих впливів, вимагаючи все менше компенсації, тобто крива байдужості є опуклою до гори функцією.

21.Гранична норма заміщення благ.

Аналізуючи криві бай­дужості, необхідно звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Якщо для спрощення ситуації розглянути набір спо­живача, що складається лише з двох благ, наприклад, молока і хліба, то зменшення споживання молока на певну кількість може бути компенсоване збільшенням споживання хліба і навпаки. При цьому споживач буде на одній і тій самій кривій байдужості, тобто отримуватиме однакове задоволення.

Гранична норма заміщення (субституції) — це кількість товару Y від якої споживач відмовився б, щоб отримати ще одну оди­ницю товару X, залишаючись на цій же кривій байдужості. Як бачимо на рис. 39, зменшення обсягу споживання товару X на ДХ (X2- X1) компенсується збільшенням споживання товару Y на DY(Y2-Y1). Тому граничну норму заміщення (МRS_ХУ) можна розрахувати так: MRSxy=(DY/DX). Гранична норма заміщення виражається від'ємним числом (МRS_ХУ < 0), адже ДХ < 0 оскільки Х2< X1. На це потрібно особливу увагу, тому що деякі автори, щоб показати, що МRS_ХУ < 0, помилково ставлять перед дробом знак "-". Насправді "мінус" не потрібний, оскільки він "захований" у самому DX.

22.Поняття бюджету та бюджетних обмежень. Лінія бюджетних обмежень.

Вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету.

Бюджет — це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження спожи­вача.

Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача введемо деякі обмеження:

1. Весь дохід споживач витрачає тільки на придбання товарів X та У (наприклад, котлети та пиріжки).

2. Споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження.

3. Споживач не дає та не бере кредити.

У цьому випадку дохід споживача (І) дорівнюватиме всім йо­го витратам:

І = РxХ + РyУ, (3.2)

де Рх і Ру — ціни відповідних благ, наприклад, булочки і молока.

За рівнянням (3.2) можна визначити набори товарів X та У, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. За умови, що І = 20 грн., Рх= 1 грн., а Ру=2 грн., варіанти можливих наборів наведено в табл. 3.1

 

 

Лінія бюджетних обмежень — це всі тінабори товарів X і Y, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Якщоспоживач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки №7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є.
Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну нормузаміщення:МRS=∆Y/∆Х–Рх/Рy. Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару У треба пожертвувати для отримання додаткової одиниці товаруX.

23.Вплив змін доходу та цін на положення лінії бюджетних обмежень.

Лінія бюджетних обмежень — це всі тінабори товарів X і Y, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Якщоспоживач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки №7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є. Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення: МRS = ∆Y/∆Х – Рх / Рy. Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару У треба пожертвувати для отримання додаткової одиниці товару X.
Вплив змін доходу та цін на положення лінії бюджетних обмежень. Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщозбільшується дохід, то крива пересувається вправо, а якщо дохід зменшується — то вліво. При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним. Навпаки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується при зростанні цін на товар % та зниженні цін на товар У і зменшується, якщо на ринку складається
протилежна ситуація (рис. 3).
Зміна доходу

24.Кутова і внутрішня рівновага споживача.

Споживач максимізує корисність при наявності певних бюд­жетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є по­яснення того, як на його вибір впливають уподобання, дохід і ціни на товари. Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на одно­му графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень якогось споживача (рис. 3.12).

Максимальна корисність, яка доступна при заданому бюджеті, досягається тоді, коли споживається комбінація товарів, відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості. Рівновага споживача відповідає комбінації товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетно­му обмеженні.

Як тільки споживач отри­мує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший. Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення. Як­що рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень І до кривої байдужості Ц,, то це означає, що у точці А3 нахил цих двох ліній збігається.

Кутова і внутрішня рівновага. Рівновага споживача, при придбає обидва товари, називається внутрішньою. Однак що споживач буде максимізувати свою корисність, на придбанні лише одного товару. Така рівновага називається -«кутовою. Наприклад, студент, що споживав молоко і булочки,

обмежити споживання молока, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень;е бути дотичною до такої кривої байдужості. Рівновага буде в точці, яка відповідає максимально можливій кількості їх, що може придбати студент залежно від його бюджету. У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися, коли ціни значно знизяться на молоко чи значно зростали. Якщо споживач взагалі не захоче відмовлятися від заради молока, то крива байдужості матиме вигляд вертикалі і прямої, і перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде неможливий. Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли і товарів є антиблагом, тобто таким, що має від'ємне значення для споживача. У цьому разі зміниться сам характер замість спадної вона стане зростаючою.

Адже споживач ніколи добровільно не придбає антиблаго. За­уважимо, що практично кожен товар може перетворитися на анти­благо, коли він доступний у такій кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій споживач перестає розглядати до­даткове споживання як таке, що приносить користь, називається точ­кою насичення.

25.Рівняння рівноваги споживача з ординалістських позицій.

Розглянемо пару абсолютно необхідних благ за співвідно­шенням між параметрами кривих байдужості та бюджетною лінією у стані рівноваги.

Абсолютно необхідними є блага, відсутність яких не компен­сується ніякою кількістю інших благ, тобто в наборі споживача є хоч невелика кількість кожного з цих благ.

Геометрично, мовою поверхонь байдужості, це означає, що поверхня байдужості не торкається осі, на якій відкладається кількість абсолютно необхідного блага (рис. 3.2). З абсолютної необхідності благ випливає, що у стані рівнова­ги (А*, В*):

А*>0,В*>0,РлА* + РвВ* = І.Іншими словами, кожне благо наявне у меню, а бюджет вико­ристовується повністю.

Нехай для повного набору благ, для якого виконується (3.3), має місце: МК8АВ< —РА/РВ. За означенням граничної норми заміни МК8АВ = АВ / АА, де АА, АВ — обсяги зміни споживання благ, зауважимо, що величини АА та АВ завжди матимуть різні знаки (одна з величин буде від'ємною, друга —г додатною). Звідси: АВ = МКЗАВАА. Змінимо наше "меню" на величини АА та АВ, при цьому ви­ходячи з означення граничної норми заміни привабливість нового на­бору благ не зміниться. Чи зміниться сума коштів, потрібна для за­безпечення нового набору благ? Початковий набір позначимо через (А, В). Зміни формують "меню": (А + АА, В + АВ), яке коштує: 7 +ДІ = Р<(А + АА) + рв(В + АВ) = РА + РВВ + Р.М + РВЛВ. Перші два доданки правої частини рівняння збігаються з І. /-удоЄ бюджет внаслідок змін у споживанні благ змінився на величи­ну:О1'ЛІ = РлАА + РвАВ.Замінимо у останньому виразі величину зміни споживання бдаві АВ через величину зміни споживання АА, використовуючи (Ікаємо: Щ'М = Р4АА + РВАВ = РААА + РВМК5АВАА = (РА + РВМК8АВ)АА >' V Враховуючи припущення (3.4), можна дати таку оцінку:ШіР* + РВШ$АВ <Ра~РВ (РА/Рв) = 0.Тоді: ЛІ/ АА = РА + РВМК5АВ < 0.

Якщо вважати АА > 0, то за припущення (3.4) АІ < 0. А це оз-4Д0 збільшення споживання блага А спричиняє економію споживача. Але, враховуючи означення граничної норми -можна сказати, що при цьому нове "меню" з погляду споживача не гірше за попереднє.

Вже, припущення (3.4) про те, що гранична норма заміни за іою величиною перевищує відносну ціну першого блага, до логічного висновку: з погляду уподобань споживача за ІВ існує не гірше "меню" і до того ж дешевше (див. рис. 3.15) є більш "дешевою" порівняно з точкою К). Можна також перейти з дешевшого меню до дорожчого і "смачнішого" (точка М). Отже, якщо гранична норма заміни першого блага другим за величиною перевищує відносну ціну першого, то існує інший набір цих благ. Тому при наявності умови (3.4) рівноваги спостерігатиметься.

Цілком аналогічна ситуація спостерігатиметься приМК5АВ>-РА/РВ.

У цьому випадку можна досягти економії бюджету за того корисності, зменшуючи споживання блага А і відповідно збільшуючи споживання блага В.

 

 

Поліпшити кондиції набору благ неможливо лише за умови МК8АВ = -РА/РВ.

Тобто, коли гранична норма заміни першого блага другим збігається з відносною ціною першого блага. У цьому випадку нахил кривих байдужості (точніше, тангенс кута нахилу дотичної до кривої у даній точці) та бюджетної лінії збігаються. Крива байдужості, на якій перебуває точка, не може "увірватись" до області можливого, бо має з нею лише одну спільну точку —вона лише дотикається до бю­джетної лінії.

Можна зробити висновок:

У стані рівноваги гранична норма заміни першого блага дру­гим збігається з відносною ціною першого блага.Тобто у стані рівноваги 'МК5АВ=-РА/РВ.Останнє рівняння є рівнянням рівноваги з ординалістських позицій.У попередній темі ми довели рівність (2.5): МІІА / РА = МІЛЗ / РВ, переписавши її у формі:

МІ]А/М\]В = РА/РВ = -МК5АВ,впевнюємося в еквівалентності рівнянь рівноваги, отрима­них з кардиналістських та ординалістських позицій.

26.Реакція споживача на зміну його доходу.

Якщо вважати, що товар X вибирається з цілої множини інших товарів, то в цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме такий вигляд:

I=PxX+EPy1Y1 (4.1)

За цих умов дещо інакшим буде зміст лінії бюджетних обме­жень. Адже на графіку, з одного боку, буде кількість товар X, яку може придбати споживач, виходячи з його доходу, а з іншого — витрати в грошовій формі на придбання всіх інших товарів (рис. 4.1).

Бюджетна лінія перетинає вісь У у точці, що відповідатиме загальному рівню доходу споживача І, адже витрати на товар X

 

Нахил цієї лінії буде постійним і дорівнюватиме тангенсу кута а: tg a = 1/X=Px

Побудуємо криву байдужості з урахуванням нових припущень (рис 4.2). У цьому випадку цінність усіх інших товарів (відобажених на осі У) для споживача набуває грошового виразу.

У попередній темі було доведено, що МRSxy = -МUx/МUy. Якщо припустити, що гранична корисність грошей (ЗУШУ) для спожи­вача залишається незмінною, то гранична норма заміщення у кожній точці кривої байдужості буде дорівнювати граничній корисності то­вару X, вираженій у грошовій нормі (МК8ХРУУ = -МІІХ). Тому нахил кривої байдужості (гранична норма заміщення МRSx руу =MUx) збігатиметься з нахилом лінії бюджетного обмеження (Рх) у тій точці, де гранична корисність товару Т, виражена в грошах, збігатиметься з ціною товару X. Тобто рівновага споживача досягатиметься за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання:МUx = Рx. (4.3)

Оптимальна кількість блага, яку хоче придбати споживач, характеризується тим, що гранична корисність для цієї кількості збігається з ціною блага. При менших обсягах закупок товару його гранична корисність буде більша, ніж ціна, що спонукає до збільшення кількості товару Х. Якщо закупки будуть більшими, ніж рівноважний обсяг, то ціна товару перевищить його ко­рисність, що підштовхуватиме споживача до зменшення закупок. Рівновага буде досягатися тоді, коли гранична корисність товару, виражена в грошах (максимальна сума грошей, від якої споживач хотів би відмовитися задля отримання додаткової одиниці товару), зрівняється з його ціною.

Вибір споживача залежить не тільки від його уподобань та переваг, але й від рівня доходу. Відомо, що збільшення доходу при­зводить до переміщення бюджетних ліній праворуч і вверх. Відпо­відно точки рівноваги будуть знаходитись далі від початку коорди­нат, що забезпечуватиме більшу корисність вибраного набору благ.

Якщо зобразити на рисунку відповідний графік, де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, та про­вести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо криву Дохід - споживання" (рис. 4.3). Ця крива дає інформацію про залежність обсягу споживання блага від рівня доходу (і лише доходу) споживача.

Характер кривої "дохід ^ споживання" буде залежати від оцінки товару споживачем.

Нормальні товари — це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід.

Неякісні товари (товари из низької споживчої цінності) — це, такі товари, споживання яких змен­шується за умови зростання доходу споживача.

 

Рис. 4.3. Крива Належність товару до тієї чи іншої групи залежить не стільки від

"дохід - споживання" його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме як не­якісний.

Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів спо­живача. Так, при певному рівні доходу користування міським транс­портом буде сприйматися як нормальний товар. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач віддаватиме перевагу таксі або власному автомобілю, а тому поїздка на автобусі чи трамваї перетво­риться у неякісний товар.

Тому для нормальних товарів крива "дохід - споживання" ма­тиме зростаючий характер, а для неякісних — спадний.

Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормаль­них, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня до­ходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефектив­них субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збільшить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива "дохід - споживання " для цієї групи товарів матиме вигляд верти­кальної прямої лінії (рис. 4.4).

Від кривої "дохід - споживання" легко перейти до, так званих, кривих Енгеля. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факто­рів, що впливають на попит (рис. 4.5).

 

 

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу

спричиняє мен­ший приріст споживання товару X. Це по­яснюється дією закону спадної граничної корисності.

Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискорен­ням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких зростає швид­ше, ніж зростає дохід споживача. Ці за­лежності ввійшли в мікроекономіку як закон Енгеля:

1.При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюдже­ту, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до змен­шення за умови зростання доходів сім'ї.

2.Споживання освітніх, медичних, юридичних послуг і по­слуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

27.Реакція споживача на зміну цін товарів.

При дослідженні кривих "дохід - споживання" та кривих Енгеля ми вважали змінним лише дохід, а інші фактори попиту — 1°стіиними. Але якщо вважати дохід постійним, а ціни змінними, то побудувати криву "ціна - споживання".Рис. 4.4. Криві "дохід - споживання" для різних категорій товарів: а — нормальний; б — неякісний; в — нейтральний

 

Якщо дохід і ціни на інші товари залишаються незмшнимц то точка перетину лінії бюджетних обмежень з віссю V залишить^ попередньою. Зниження цін на товар X призведене до повороту ліні', бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю X, більші віддаленої від початку координат. І, навпаки, підвищення цін на то, вар X повертає цю лінію в точку, що лежить ближче до початку коор. динат.

Крива "ціна - споживання " показує, як змінюється обсяг закупок товару X (точки X,, Х2, Х3 на рис. 4.6) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.

Від кривої "ціна - споживання" можна перейти до кривої індивідуального попиту. Для цього потрібно лише замінити на осі ор­динат позначення: замість витрат на всі інші товари (РУУ) відобрази­ти на ній ціну Рх. Тангенс кута нахилу ліній бюджетних обмежень відповідає ціні товару X.

Легко помітити, що зменшення кута нахилу (зниження цін на товар X) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (Рх) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива попиту (рис. 4.7).

Попит — це та кількість продукту, яку споживач го­товий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива "ціна - споживання" — це два різні спо­соби описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

 

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту: із зростанням цін на товар розмір попиту на нього зменшується і навпаки, зниження цін сприяє збільшенню кількості товару придбати споживач.

28.Ефект заміщення та ефект доходу.

Якщо ціна товару X змінюється, то можливості споживача придбати різні набори товарів теж змінюються. З одного боку, зни­ження цін на товар X робить його привабливішим для споживача, оскільки він стає дешевшим щодо товарів-субститутів. З іншого бо­ку вивільнення коштів від здешевлення покупки товару X дає змогу людині збільшити споживання інших товарів. Таким чином, зростає реальний дохід споживача, хоча його номінальний дохід залишається попереднім.

Реакція споживача на таке зростання реального доходу знач­ною мірою буде залежати від його ставлення до споживчих якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача, необхідно розмежо­вувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів (рис. 4.8).

 

 

Ефект заміщення — це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став де­шевше, інші більш дорогі то­вари. Ця заміна ілюструється рухом вздовж кривої байду­жості її, (переміщення з точ­ки А у точку B).

Ефект доходу – це ефект, який виникає внаслі­док впливу на попит спо­живача зміни обсягу його Реального доходу. Зміна ос­таннього викликана зміною тни товару X без врахування ефекту заміщення.

Ефект доходу показує механізм переміщення від однієї кривої байдужості (U1,) до іншої U2 (A y B).

Зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, т0 споживання неякісних — зменшується. Ефект заміщення спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних товарів. В узагальненому вигляді дія ефектів доходу та заміщення наведена в табл. 4.1.

 

 

Ці два ефекти діють одночасно. Тому реальна спрямованість змін споживання буде рівнодіючою ефектів доходу та заміщення. Згідно з даними табл. 4.1 щодо нормальних товарів обидва ефекти діють в одному напрямі. У цьому випадку прогнозувати зміни спожи­вання залежно від змін ціни на товар дещо простіше. Що ж до впли­ву зміни ціни на споживання неякісних товарів, то спрямованість впливу ефектів доходу та заміщення протилежна. Залежно від того, який ефект спрацьовує сильніше, динаміка ціни та динаміка спожи­вання матимуть однакову або протилежну спрямованість.

29.Парадокс Гіффена.

Якщо ефект заміщення має більший вплив, то зі зростанням ціни споживання товару X зменшується, а при її знижені — збільшується. Однак може виникнути ситуація, коли переважає ефект доходу, тоді при зростанні ціни зростає і споживання, а при її зменшенні споживання також зменшується. Така ситуація трап­ляється досить рідко.

Неякісний товар, для якого ефект доходу переважає над ефек­том заміщення, називається Гіффеновим товаром, а зростання споживання цього товару із підвищенням ціни на нього — парадоксом.

Таку ситуацію можна спостерігати при аналізі структури спо­ювання малозабезпечених верств населення України під час еко­номічної кризи 90-х років.Товар Гіффена повинен одночасно відповідати таким вимо­гам: - бути неякісним в уявленні споживача; - бути значною часткою його витрат. Парадокс Гіффена, на перший погляд, здається винятком із закону попиту. Проте детальніше дослідження доводить, що саме взаємодія ефектів заміщення та доходу спричиняє такий розвиток подій.

Існує ще кілька прикладів винятків із закону попиту, коли із підвищенням цін спостерігається збільшення якості продукції і збільшується його закупка. В умовах нестабільності економічної си­туації зростання цін може сприйматися і як передвісник інфляційно­го стрибка. Для отримання виграшу споживачі намагатимуться прид­бати більше продукту за сьогоднішніми цінами, поки вони ще не так зросли. Однак усі ці дії споживача можна легко пояснити, виходячи з теорії поведінки споживача.

Характеристика ринкового попиту. Закон попиту.

Ринковий попит — це сума індивідуальних попитів при пев­ному рівні цін. Бажання різних споживачів придбати товар при одна­кових цінах будуть відрізнятися, тому що в них різні уподобання і до­ходи. Іншими словами, ринковий попит — це кількість товару, яку всі споживачі готові придбати за тими чи іншими цінами.

Крива ринкового попиту показує загальний обсяг попиту споживачів при будь-якій ціні. Вона будується як сума кривих індивідуальних попитів (рис. 5.1).Рис. 5.1. Ринковий попит X Ринковий попит залежить від тих же факторів, що й індивіду­альний, крім того, він залежить від кількості носіїв індивідуального попиту, тобто від кількості споживачів (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Фактори ринкового попиту

Функція попиту — це залежність між величиною попиту та акторами, що на нього впливають. Найбільше впливає на попит а товару Функція попиту може бути задана рівнянням:Хо = Г(Р), (5.1) де Х0 — обсяг попиту, одиниць товару; Р — ціна товару.

Досить стійка залежність між попитом на товар та його ціна* ми дає змогу сформулювати закон попиту, який стверджує, щ0 підвищення цін на певний товар призводить до зменшення обсягів попиту на нього і, навпаки, зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.

На величину попиту, тобто на пересування точки по незмінній кривій попиту, впливає виключно ціна товару. Всі інші фактори, що впливають на попит, належать до нецінових. їхня дія призводить до пересування самої кривої попиту на графіку вправо (збільшення попиту) чи вліво (зменшення попиту).

До нецінових факторів ринкового попиту належать: зміна споживацьких переваг під впливом зміни потреб спо­живача, моди чи реклами;зміна цін на інші товари, зокрема товари-субститути чи то-вари-комплементи;кількість споживачів, які виходять на ринок цього товару;цінові очікування покупців;доходи споживачів.

У реальному житті жоден з перелічених факторів не діє відокремлено, у чистому вигляді. Вони переплітаються, утворюючи складну та суперечливу систему.

31. Цінові та нецінові фактори впливу на ринковий попит.

Досить стійка залежність між попитом на товар та його цінами дає змогу сформулювати закон попиту, який стверджує, що підвищення цін на певний товар призводить до зменшення обсягів попиту на нього і, навпаки, зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.

На величину попиту, тобто на пересування точки по незмінній кривій попиту, впливає виключно ціна товару. Всі інші фактори, що впливають на попит, належать до нецінових. їхня дія призводить до пересування самої кривої попиту на графіку вправо (збільшення попиту) чи вліво (зменшення попиту).

До нецінових факторів ринкового попиту належать:зміна споживацьких переваг під впливом зміни потреб спо­живача, моди чи реклами;зміна цін на інші товари, зокрема товари-субститути чи то-вари-комплементи;кількість споживачів, які виходять на ринок цього товару;цінові очікування покупців;доходи споживачів.

У реальному житті жоден з перелічених факторів не діє відокремлено, у чистому вигляді. Вони переплітаються, утворюючи складну та суперечливу систему.

32. Характеристика ринкової пропозиції попиту. Закон пропозиції.

Пропозиція (S)— це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов. Індивідуальна S — кількість товару, що може запропонувати окрема фірма. Ринкова S — всі виробники товару на ринку. Обсяг пропозиції — це кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов. На S впливають цінові та нецінові фактори — ціна товару, ціна альтернативних товарів, ціни на ресурси, технологія виробництва, податки і дотації, інші. Закон пропозиції стверджує, що чим вища ціна товару, за інших однакових умов, тим більше стимулюється виробництво і продаж саме цього товару. Ціна для виробників є не витратами (як для покупців), а доходом. Тому продавець намагається виробляти товари з більш високою ціною. Залежність між високими цінами та збільшенням пропозиції є такою: за високих цін на продаж пропонується більша кількість даного товару, ніж за низьких цін. Крива пропозиції - це графічна залежність обсягу пропозиції від ціни. На відміну від кривої попиту, ця крива при зростанні ціни товару має не від¢ємну, а позитивну залежність між ціною та кількістю товару, що пропонується.

33. Фактори впливу на ринкову пропозицію.

До основних факторів зміни пропозиції належать:1

Ціни на ресурси. Зниження цін на ресурси для виробництва певного товару дає змогу виробляти більше його за тієї самої ціни. От­же, крива пропозиції зміщується праворуч. Збільшення цін на ресурси призводить до зміщення кривої пропозиції ліворуч.Технології виробництва. Якщо технологія вдоскона­люється, то за тієї самої ціни фірма (сукупність фірм) здатна вироб­ляти більше. Отже, крива пропозиції зміщується праворуч.Кількість продавців на ринку. Збільшення продавців на ринку за інших однакових умов призводить до збільшення пропо­зиції.Податки та дотації. Збільшення податків призводить до підвищення собівартості, відповідно відбувається зменшення пропо­зиції товару за тієї ж ціни. І, навпаки, зменшення податків, які надан­ня державою дотацій виробникам, веде до зменшення собівартості і підвищення пропозиції.Очікувані зміни цін. Якщо виробник очікує підвищення рин-пін на його товар, то він зменшуватиме пропозицію цього притримати його до нових, вищих цін. І, навпаки, очікуване цін призводить до підвищення пропозиції.

34. Взаємодія попиту і пропозиції.

Наміри споживачів і виробників товару з приводу його кількості за кожним варіантом цін можуть не збігатися. Якщо ж наміри збігаються, то ринкові суб’єкти не зацікавлені змінювати їх. Ринкова рівновага — це ситуація, коли наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються, так, що при певній ціні товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Ринкова рівновага - встановлення на ринку в результаті взаємодії виробників та споживачів таких цін на товари та послуги, що не залишають залишку у продавців та не створюють нестачу у покупців. В основі ринкової рівноваги лежить рівноважна ціна, при якій кількість товару, запропонованого на ринку, дорівнює кількості товару, на який існує попит. Ціна Ц р є рівноважною ціною. Кількість товару К р, що реалізується на ринку за рівноважною ціною, називається рівноважною кількістю товару. Як бачимо з графіка встановлення ціни, що перевищує рівноважну (Ц1>Ц р) призводить до появи надлишку товару, а ціни, яка нижча за рівноважну (Ц2<Ц р) — до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить в дію ринковий механізм, який повертає ринок у рівноважний стан.

35. Характеристика та математичне вираження еластичності попиту за ціною.

Еластичність попиту за ціною — це показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1 % ціни на товар уздовж даної кри­вої попиту на нього. Вона показує чутливість обсягу (величини) по­питу до змін ціни товару за умови, що всі інші фактори, які вплива­ють на попит, залишаються незмінними:Ел = (ЛХ/Х): (ЛР/Р), (5.2)де АХ і АР -— це приріст (зміни), відповідно, попиту і ціни (вони завжди з різним знаком). Еластичність попиту — завжди від'ємна величина, тому що крива попиту має від'ємний нахил. Але для практичного застосуван­ня часто беруть еластичність модуля: Еа. Якщо: 0 < |Еа|< 1 — попит нееластичний; |Еа|= 1 — попит з одиничною еластичністю; 1< |Е,,| < оо —- попит еластичний.Еластичність попиту за ціною залежить від цілого ряду фак­торів, зокрема:

- наявності товарів-субститутів. Чим більше існує товарів, здатних досить ефективно замінити один одного, тим активніше реа­гує попит на зміну цін на них (наприклад, автомобілі одного класу, різні види прохолодних напоїв);

- часу пристосування до зміни цін. У короткотерміновому періоді попит менш еластичний, ніж у довготерміновому, адже для пошуку товарів-субститутів та зміни структури споживання потрібен час;

- частки споживацького бюджету, що витрачається на про­дукт. Тут залежність зворотна: чим більша частка, тим менша елас­тичність і навпаки.

36. Вплив еластичності попиту за ціною на загальний дохід споживача.

Відповідно до закону попиту, у відповідь на зниження ціни споживачі стануть купувати більше продукту. Проте ступінь сприйнятливості споживачів до зміни цін буває дуже різна, в залежності від продукту, а також в залежності від діапазону зміни ціни на той самий продукт. Рівень чутливості зміни попиту від зміни ціни вимірює показник еластичності. Еластичність попиту за ціною - відношення відсоткової величини попиту на товар до даної процентної зміни його ціни. Рівень цінової еластичності вимірюється за допомогою коефіцієнта Е_d, який показує, на скільки відсотків зміниться попит при зміні ціни на 1% і розраховується за формулою:

Для виміру сприйнятливості споживачів до зміни цін застосовуються відсоткові, а не абсолютні величини. Від'ємна крива попиту демонструє зворотну залежність, існуючу між ціною і величиною попиту. Це означає, що ціновий коефіцієнт еластичності попиту буде завжди мати негативне значення. Проте в економічних розрахунках використовується абсолютна величина коефіцієнта еластичності. Ціновий коефіцієнт еластичності пропозиції позитивний, оскільки ціна продукту величина його пропозиції пов'язані між собою прямо пропорційною залежністю. Еластичний попит. Попит на товар вважається еластичним, якщо дана відсоткова зміна ціни призволить до відносно більшої відсоткової зміни величини попиту. У цьому разі Е_d буде більше одиниці. Е_d > 1.

37. Характеристика та математичне вираження еластичності попиту за доходом.

Коефіцієнт еластичноcті попиту за доходом E_I характеризує міру реакції обсягу попиту на товар за зміни величини доходу споживача. E_I показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар за зміни доходу споживача на 1%. Коефіцієнт еластичноcті попиту за доходом E_I обчислюється за формулою: E_I=(DQ*I)/(DI*Q). Якщо E_I>0, товар вважається “неповноцінним”. Серед повноцінних товарів виділяють товари першої необхідності (0<E_I<1) та предмети розкоші (E_I>1).

38. Характеристика та математичне вираження перехресної еластичності попиту.

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) характеризує міру реакції обсягу попиту на один товар (X) на зміну ціни іншого товару (Y). E_XY показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар X за зміни ціни товару Y на 1%. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) обчислюється за формулою: E_XY=(DQ_Y*P_Y)/(DP_X*Q_X). Для незалежних товарів E_XY=0, для замінників, E_XY>0, для взаємодоповнюючих товарів E_XY<0.

39. Характеристика та математичне вираження еластичності пропозиції за ціною.

Еластичність пропозиції за ціною — це співвідношення відносною зміною пропозиції та відносною зміною ціни:Щ И (А8/8): (АР/Р).

Із визначення закону пропозиції (зростання пропозиції при • вишенні ціни) випливає, що значення коефіцієнта еластичності "оопозиції за ціною завжди буде додатним.Аналогічно до обчислення коефіцієнта еластичності пропозиції за ціною можна розрахувати низку інших показників, що показують еластичність пропозиції за деякими іншими факторами, що впливають на неї.