Правління Івана IV Грозного

Пригадайте, що вам відомо про утворення Московської дер­жави?

У середині ХV ст. Московське князівство продовжувало збирати навколо себе руські землі. Великий московський князь Іван ІІІ (1462–1505) завершив об’єднання земель Північно-Східної Русі. У 1492 р. було приєднано Новгород; із 1485 р. тверичі визнали владу Івана ІІІ. Того ж року князь оголосив себе «государем усієї Русі», а в офіційних документах почала з’являтися назва «Росія». Після одруження Івана ІІІ з візантійською принцесою Москва стала претендувати на роль центру православ’я.

Іван ІІІ остаточно позбувся залежності від монголів. У 1476 р. він перестав сплачувати данину. 11 листопада 1480 р. татаро-монгольське військо підійшов до руських кордонів і зупинилося на березі річки Угра. Після тижневого протистояння ханське військо відступило. Цей день вважається датою падіння монгольського іга на руських землях.

 

Як розширила свої кордони Московська держава в XV ст.? Сха­рактеризуйте її державне управління?

 

У XVI в. тривав процес розширення території Московської держави. Після перемоги над Литвою 1503 р. до Москви відійшли землі за верхньою течією Оки, вздовж берегів рік Ясен, Сож і Дніпра. Усього до складу Московської держави увійшло 25 міст і 70 волостей. 1510 р. було ліквідовано самостійність Пскова, а 1514 р., після чергової війни з Литвою, до Москви відійшов Смоленськ. Нарешті, 1521 р. припинило своє існування Рязанське князівство.

Іван став фактичним творцем Московської держави. Саме він заклав основи російського самодержавства, не тільки значно розширивши терито­рію країни (до її складу увійшли землі марі, мордви, комі, карелів та ін.), а також укріпив її політичний устрій і державний апарат, значно зміцнив міжнародний престиж Москви.

 

Мікрофон

Феодал — власник земельного наділу, отриманого у вигляді пожалування за службу. Феодал збирав податки, мав право суду, міг ого­лошувати війну іншим феодалам.

Феодальні відносини — відносини, побудовані на феодальному землеволодінні, у ці відносини вступали сеньйор і васал, феодал і за­лежні селяни.

Вотчина — повна спадкова власність (землі, отримані у спа­док).

Маєток — землі, отримані палацовими і військовими слугами (дворяни — люди їхнього двору) за службу і на час служби.

Опричнина -система заходів (репресії, страти, конфіскація земель), що здійснювались у Московській державі в XVI столітті царем Іваном IV з метою зміцнення царської влади, для боротьби з опозицією, залишками удільного сепаратизму.

Лівонська війна - великий військовий конфлікт XVI століття, один із наймасштабніших конфліктів в історії Східної Європи. Велася Російським царством за території в Прибалтиці і вихід до Балтійського моря, щоб встановити безпосереднє сполучення з європейськими країнами, проти Лівонського ордену німецьких рицарів, а після його розпаду 1561 року з Королівством Польським та Великим князівством Литовським.

Бояри - Протягом 15-17 ст. - представники правлячої верхівки у Московській державі

Правління Івана IV Грозного

Трон свого батька, Василія III, Іван IV (1533-1584) успадкував трирічною дитиною. Через п'ять років хлопчик втратив матір - Олену Глинську, яка виконувала при малолітньому синові обов'язки регента. Юному государю довелося зростати в небезпечній атмосфері змов, заколотів та вбивств.

Відбувалися зміни в розвитку господарства. Почали використо­вуватися землі нових районів. Селяни розселялися на окраїнних територіях. Розвивалися ремесла, зростала торгівля, у тому числі з іноземними державами. На початку XVI ст. основною грошовою одиницею став рубль. Пізніше з’явилася копійка, на якій був зобра­жений вершник зі списом (до цього був вершник із шаблею).

У державі збільшувалися податки, більшість яких сплачували се­ляни. Землеволодіння було вотчинне, що передавалося до нащадків, і поміщицьке, яке дворяни отримували за службу московському госу­дарю. Влада государя посилилася. Багато питань він уже розв’язував самостійно, без Боярської думи, керуючись принципом «Воля госуда­ря є воля Божа». Усіх своїх підданих государ уважав рабами, яких за найменшу провину міг позбавити не тільки майна, але й життя

Реформи

Заснована Іваном IV «Вибрана рада» розгорнула діяльність із проведення реформ у Московському царстві.

У 1549 р. був скликаний перший Земський собор - станово-представницький орган на зразок західноєвропейських парламентів, але без участі посланців міст. Він носив дорадчий характер і, не обмежуючи влади царя, слугував надійною опорою його політики. За рішенням Собору 1550 р. побачив світ новий Судебник, який посилив централізацію державного управління. Він обмежував владу намісників, звільняв дворян від їхнього суду. Судебник підтвердив право переходу селян від одного до іншого володаря один раз на рік — в Юріїв день(26 листопада), але збільшив суму, яку селяни мали сплачувати попередньому власникові.

Виникли нові органи центральної державної влади — прикази, які централізували управління окремими галузями економіки і політики. Керівників приказів призначав цар.

У 1556 р. «Вибрана рада» у яку входиди товариші царя - Олек­сій Адашев, Андрій Курбський, священик Сільвестр і митрополит Макарій; ліквідувала систему боярських кормлінь на місцях і створила місцеве самоврядування з «виборних людей».

Було здійснено військову реформу. Створювалося стрілецьке військо (3 тис. піших і 1 тис. кінних стрільців). Воно стало особистою охороною царя. Відтоді цар не залежав від боярського ополчення. Стрілецькі загони поділялися на 6 полків по 500 вояків, озброєних пищалями та бердишами.

У 1556 р. було видано «Уложення про службу». Згідно з ним і для дворян-поміщиків, і для бояр-вотчинників запроваджувалась обов'язкова 15-річна військова служба. За її несення передбачалася платня.

 

Реформи 50-х pp. XVI ст. в цілому зміцнили владу царя, ослабили боярство й посилили роль дворянства у Московському царстві.