Технологічні можливості суспільства

Економічними ресурсами називають природні, людські та створені людиною ресурси, що використовуються для виробництва матеріальних і нематеріальних благ. Частина економічних ресурсів, задіяна у виробництві, називається чинниками виробництва. Останні можна поділити на матеріальні ресурси, або речові фактори виробництва, до яких належать земля і капітал, а також людський ресурс, або особистий чинник виробництва — це праця і підприємницька діяльність. Остання є необхідним чинником ринкової економіки.

Найхарактернішою рисою економічних ресурсів є їхня обмеженість або рідкість. У природі є певна кількість ресурсів, які можна використати у господарській діяльності. У кожний даний момент у будь-якому суспільстві є певна кількість земель, що можуть бути використані для сільськогосподарського виробництва. Це стосується корисних копалин і засобів праці. Звідси випливає, що у кожний певний період обмеженим є і обсяг виробництва благ, якого можна досягти за допомогою наявних економічних ресурсів. Якщо у виробництві задіяні усі наявні у суспільстві ресурси, то таку ситуацію називають повною зайнятістю. При цьому важливу роль відіграють правові норми та звичаї, бо саме ними визначаються критерії придатності ресурсів для застосування. Так, наприклад, при використанні такого ресурсу, як людська праця, законодавчо встановлюються вікові межі, що визначають можливість використання даного ресурсу.

Безмежність потреб суспільства зумовлює необхідність при виробництві благ обирати, яким потребам віддати перевагу, тобто які блага виробляти, а від яких відмовитись, бо усі потреби при обмеженості ресурсів задовольнити неможливо. Єдине, що залишається, це досягти найбільш можливого задоволення даних потреб суспільства.

Ефективність, або ефект, економічної діяльності – це результат, який тією чи іншою мірою відповідає меті, поставленій у суспільному виробництві.

Найхарактерніша ознака ефективності — економія витрат речових та особистих чинників на виробництво одиниці продукції. Зростання ефективності виробництва виявляється у скороченні витрат на одиницю продукту або у збільшенні кількості продукту на незмінну величину витрат ресурсів. Тобто динаміка ефективності виробництва характеризує проблему «затрати — випуск», яка розкриває зв'язок між ресурсами, що використовуються у виробництві, та виробленими благами. Підвищення ефективності виробництва з точки зору розподілу "Обмежених ресурсів означає таку комбінацію їх використання, яка дозволяє одержати максимальний обсяг продукції. Тобто це означає досягнення оптимального обсягу виробництва. Такий варіант досягається суспільством тоді, коли будь-яке збільшення виробництва одного продукту можливе лише при скороченні виробництва іншого продукту. В такому випадку суспільство буде перебувати на межі виробничих можливостей. Розглянемо це на такому умовному прикладі. Припустимо, що у суспільстві виробляються два види благ — зерно та верстати. У такій ситуації зерно уособлює споживчі блага, що використовуються для задоволення особистих потреб людей, а верстати — це блага виробничого призначення. Для виготовлення цих видів благ використовуються усі наявні ресурси суспільства. При цьому на кожну одиницю створюваних благ використовується мінімальна кількість ресурсів, тобто виробництво функціонує ефективно. Технологічний базис виробництва залишається незмінним, підвищити ефективність виробництва неможливо.

При таких припущеннях виявляється, що суспільство повинно зробити вибір, яку комбінацію створюваних благ застосовувати. Оскільки всі ресурси повністю задіяні у виробництві, то збільшити виробництво зерна можна лише за умови зменшення виготовлення верстатів і навпаки. Комбінації виробництва зерна та верстатів можуть бути різними. Вони розмішуються між двома крайніми варіантами. Якщо усі ресурси використовувати для виробництва зерна, то верстатів виробляти не можна, і навпаки, при використанні усіх ресурсів для виготовлення верстатів виробництво зерна буде дорівнювати О. Альтернативні варіанти виробництва зерна та верстатів можна показати на прикладі наведеної нижче таблиці.

Таблиця 1 Альтернативні можливості виробництва

Дані цієї таблиці можна показати і на графіку.

Зерно (млн.т)

Рис. 1. Крива виробничих можливостей

Кожна точка цієї кривої показує максимально можливе виробництво зерна та верстатів за даної кількості ресурсів та рівня технологічного розвитку. Ця крива називається межею виробничих можливостей. Вона дозволяє дати строге визначення обмеженості ресурсів. Будь-яка точка, що лежить справа від кривої виробничих потужностей, означає недосяжну комбінацію виробництва хліба і верстатів. Такою, наприклад, є точка Е, бо при виробництві 4 тис. верстатів не можна одночасно виробити 17 млн. т зерна. У той самий час будь-яка точка ліворуч кривої виробничих можливостей означає досяжну комбінацію виробництва зерна і верстатів, але за такої ситуації не всі ресурси будуть використані, і виробництво, з точки зору їх використання, буде неефективним.

Межа виробничих можливостей означає той фундаментальний економічний факт, що за наявних технологічного рівня та обсягу економічних ресурсів економіка може виробити лише певні максимальні кількості кожного продукту. Вона ілюструє той загальний факт, що люди завжди обирають між обмеженими можливостями.

Чи може суспільство змінювати свої виробничі можливості? Відповідь на це запитання буде позитивною за двох умов. По-перше, розширення виробничих можливостей суспільства можна досягти, залучаючи у виробництво нові економічні ресурси. Якщо, наприклад, будуть освоєні нові поклади корисних копалин, це дозволить за їх рахунок збільшувати виробництво нових продуктів, а отже й обсяги виробленої продукції. Такий шлях нарощування обсягу виробництва називається екстенсивним і носить обмежений характер, бо можливості залучення нових ресурсів у виробництво; як правило, небезмежні.

По-друге, збільшувати обсяги виробництва можна іншим шляхом, а саме — раціональніше, ефективніше використовуючи наявні ресурси. Це означає отримання кращої віддачі з кожної одиниці використовуваних ресурсів. Але необхідною умовою при цьому є науково-технічний прогрес, що дозволяє створювати продуктивніші засоби виробництва, досконаліші технологічні схеми, раціональнішу організацію виробництва. Такий шлях розширення виробничих можливостей суспільства називається інтенсивним. Саме таким шляхом люди певною мірою долають обмеженість ресурсів і збільшують обсяги виробництва продукції. Але це не означає, що обмеженість ресурсів долається остаточно. У кожний даний момент будь-яке суспільство знаходиться у світі обмежених ресурсів і постійно має здійснювати вибір між різними варіантами їх використання для задоволення своїх потреб.