Прикладна лінгвістика – основні підходи

Н. М. Філіппова

 

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
«ВСТУП ДО ПРИКЛАДНОЇ ЛІНГВІСТИКИ»

 

Рекомендовано Міністерством освіти і науки Украіни

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

 

Миколаїв à НУК à 2013

УДК 81’33(075.8)

ББК 81я73

Ф 53

 

Автор Н. М. Філіппова, канд. філол. наук, проф. НУК

Рецензенти

В. Б. Черницький, канд. філол. наук, проф. НУК
Т. С. Каірова, канд. філол. наук, доцент

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 1/11-7130 від 17.04.2013)

 

Філіппова Н. М.

Ф 53 Навчальний посібник «Вступ до прикладної лінгвістики» / Н. М. Філіппова. – Миколаїв: НУК, 2013. – 152 c.

 

Даний посібник представляє один з можливих підходів до навчання дисципліни «Вступ до прикладної лінгвістики». Посібник складається з 4-х розділів, які розкривають основні підходи до визначення прикладної лінгвістики, показують роль моделювання як інструменту прикладної лінгвістики, дають уявлення про методи лінгвістичного аналізу, які дозволяють моделювати мову, мовлення, картину світу, яка представлена в мові, а також демонструють основні напрями прикладної лінгвістики.

Призначений для студентів і молодих науковців, зацікавлених у знайомстві із спеціальністю «Прикладна лінгвістика».

 

© Філіппова Н.М. 2013
© Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова, 2013

Розділ 1

Прикладна лінгвістика – основні підходи

Усюди є сполуки елементів,

Та є вони й у пошуках людей:

Одним - сполуки чисел, сил, моментів,

А іншим - речень, образів, ідей...

Живе краса сполукою пропорцій –

Чи це мотив, чи витвір вмілих рук

І тішаться учені й піснетворці

Віднайденням гармонії сполук.

Природа тих сполук шукає вічно,

А люди - тільки протягом життя,

Та все ж змагатись з нею смертним звично,

І в цьому є найвищий сенс буття!

А.П. Непокупний

 

 

Теми для обговорення:

1. Розуміння поняття «прикладна лінгвістика».

2. Основні задачи прикладної лінгвістики.

3. Історія прикладних лінгвістичних досліджень.

4. Оптимізація функцій мови.

5. Специфіка використання мови для прикладних цілей.

 

Ключові слова: прикладна лінгвістика, моделювання, оптимізація функцій мови, комунікативна функція, епістимічна функція, когнітивна функція, штучний інтелект.

 

Людина користується мовою для отримання, обробки, фіксації, збереження, організації, накопичення, використання і збільшення інформації про світ. Людина обробляє всю отриману, оброблену, зафіксовану, збережену, організовану, накопичену інформацію на мові. Людина використовує мову у процесі своєї комунікативної діяльності, тобто двосторонньому інтерактивному процесі обміну і створенню значення. Людина використовує мову для того, щоб несвідомо або цілком свідомо впливати на інших людей.

Отже, вже сама роль мови у житті людини вказує на ті блоки знань, які концептуально повинні бути присутніми у навчальних планах даної спеціальності:

1) теорія інформації, математичне моделювання, семіотика, лінгвістика, корпусна лінгвістика;

2) психологія, моделювання штучного інтелекту, філософія, логіка, психолінгвістика;

3) комунікативна лінгвістика, міжкультурні комунікації, переклад;

4) комунікативні технології, психолінгвістична діагностика, прагматика.

Кількість та види лінгвістичних задач неможливо передбачити, тому що неможливо передбачити всі комунікативні ситуації типу «чоловік – чоловік», «чоловік - комп'ютер», та всіх міждисциплінарних контактів лінгвістики з іншими науками.

Взагалі сучасне розуміння значення мови для людини і людства полягає у тому, що мова - не просто інстинкт інтелекту, оскільки у ній (мові) закодоване все людське життя у всій його складності і розмаїтті його сприйняття. Зацікавленість у прикладній лінгвістиці, яка досить широко проявляється зараз, безсумнівно пов'язана з атмосферою розуміння цілісності природних і соціальних явищ, яка є базою для розвитку світової науки з 80-х років.

Сьогодні існує декілька визначень поняття «прикладна лінгвістика»

Прикладна лінгвістика - це сфера мовознавства, яка займається лінгвістичним конструюванням і вирішує конкретні завдання машинної обробки мови та її використання.

Прикладна лінгвістика -це методи вивчення мовного матеріалу, які показують важливі аспекти мови, її аналіз, синтез, побудову нового лінгвістичного об'єкту, модель породження мови, мовний вплив, глобальні зв'язки і взаємодії і мови з мисленням, тобто штучного інтелекту (languge data processing.)

Прикладна лінгвістика – це опис проблемної області для вирішення конкретної задачі.

Прикладна лінгвістика - це діяльність з використання наукових знань про устрій і функціонування мови у нелінгвістичних наукових дисциплінах і в різних сферах практичної діяльності людини, а також теоретичне осмислення такої діяльності. З функціональної точки зору прикладна лінгвістика - це наукова дисципліна, в якій вивчаються і розробляються засоби оптимізації функціонування мови.

Прикладна лінгвістика - це комплексна дисципліна, яка пов'язана з психологією, філософією, фізіологією, математикою, логікою, соціологією, інформатикою, програмуванням та ін.

Об’єкт вивчення мови у теоретичної лінгвістики – це мова як знакова комунікативна система. Об’єкт вивчення мови у прикладної лінгвістики – це способи практичного використання мови.

Мета вивчення мови у теоретичній лінгвістиці – це аналіз мови як складної знакової системи. Мета вивчення мови в прикладній лінгвістиці – це вирішення широкого кола практичних завдань на основі оптимізації комунікативної, епістимічної, когнітивної функцій мови (Баранов А. М).

Коло завдань прикладної лінгвістики представляє опис (модель) проблемної області для вирішення даної конкретної задачі, вивчення і розробка засобів оптимізації функцій мови; прикладний опис орієнтується на конкретні підмови, а не на всю мову у цілому: як правило, вони потребують формалізації.

Взагалі сучасна прикладна лінгвістика носить досить різнобарвний характер і пов’язана, напевно, з майже усіма галузями практичної діяльності людини. Інтернет, нове інформаційне середовище, яке поєднує такі концепти, як «комп’ютерні технології», «комунікація», «суспільство», гіпертекст (розробка оболонок, організація ергономічного інтерфейсу), комп’ютерний дизайн тексту, моніторинг різних дискурсів (політичних, рекламних, технічних) із залученням величезного текстового матеріалу – це технологічні реальності сьогодення, які нерозривно пов’язані з теоретичними проблемами лінгвістики тексту, дискурсу.

 

Завдання 1. Яке розуміння предмета та основних напрямів прикладної лінгвістики пропонують автори?

«Прикладные сферы языкознания издавна отличались широким разнообразием. Наиболее древние из них – письмо (графика), методика обучения родному и неродному языкам, лексикография. В дальнейшем появились перевод, дешифровка, орфография, транслитерация, разработка терминологии. Одно из традиционных направлений прикладной лингвистики – участие в языковой политике государства. Языковая политика включает в себя: 1) разработку алфавита, принципов орфографии, ликвидацию неграмотности; 2) выбор и установление государственного языка; 3) определение положения других языков по отношению к языку государственному; 4) разработку, унификацию и стандартизацию национальной терминологии; 5) вопросы именования и переименования (городов, улиц, площадей).

В целом прикладные аспекты лингвистического обеспечения разнообразных сфер человеческой деятельности сводятся прежде всего к одной общей проблеме – проблеме обработки информации, функционирующей в обществе. Это и текстовая информация в ее письменном виде, и устная речь как наиболее привычный способ коммуникации. Особая роль языкознания в решении практических проблем и потребностей общества определяется самой сущностью естественного человеческого языка, являющегося уникальным средством хранения и передачи информации.

В связи с разработкой лингвистического обеспечения информационных систем разных типов в последние годы особую актуальность приобрела проблема унификации и стандартизации терминологии. Это связано с резко возросшим количеством научных и технических терминов, обслуживающих различные сферы знания. Естественно, что при этом не остается в стороне и лексикография, для которой вопросы, связанные со стандартизацией терминологии, являются в высшей степени животрепещущими. Постепенно из традиционной лексикографии все определеннее выделяется специальная сфера лексикографической деятельности, связанная с широким применением ЭВМ, – автоматическая лексикография.

Решение каждой новой прикладной задачи не тривиально и не шаблонно. Число и виды прикладных лингвистических задач непредсказуемы, так как нельзя предвидеть всех коммуникативных ситуаций типа «человек — человек» и «человек — ЭВМ», в разрешении которых может понадобиться участие лингвистов; сами задачи меняются: одни уходят, приходят новые.

Основной корпус фундаментальных исследований, проводимых в недрах прикладной лингвистики, в конечном счете, составляют описание и моделирование фонетической, грамматической, семантической и статистической структуры научных, технических и организационно-распорядительных устно-речевых и письменных документов, создание словарей и семантических представлений.

В частности, построение формальных моделей текстовых данных является, по существу, уже пограничной областью, между собственно теоретической лингвистикой и прикладными исследованиями. Сам тип такой модели указывает обычно и пути ее алгоритмизации.

Прикладная лингвистика возникла в результате острой потребности знать, что такое язык в действии, в коммуникации, поскольку теоретическая лингвистика изучала преимущественно язык в его состоянии, в системе. При этом она долго чуждалась и сторонилась своего родства с научно-технической и деловой прозой. Не было описаний, моделей, ориентированных на собственно прикладные задачи. Наконец, в 70-х годах XX в. ученые пришли к выводу, что решение многих прикладных проблем не может быть чисто лингвистическим, а лежит на совсем иных путях, на путях моделирования поведения и мышления человека, семантики, синтеза формальных и семантических средств языка. Так появилась одна из важнейших межотраслевых фундаментальных проблем прикладной направленности – проблема моделирования знаний.

Моделирование знаний в последнее время оказалось сферой приложений самых разных наук: логики, лингвистики, математики, психологии, кибернетики. Причина такого всеобщего интереса к этой проблеме одна – создание автоматических систем искусственного интеллекта. В то же время знания нам даны в языке и через язык. Знания существуют как в текстах спонтанной речи (монолог, диалог, реплики в разных ситуациях), так и в письменных текстах (памятники древ- X ней письменности, художественная литература, научная и техническая литература). Через язык мы передаем свои знания от поколения к поколению. Язык, таким образом, выступает и как форма хранения знаний, и как средство и способ их передачи. В науке и технике, по-видимому, вообще нет знаний вне текстов, а моделирование семантики научно-технических текстов — это моделирование системы знаний этой отрасли. Так постепенно проблема моделирования знаний сомкнулась с проблемой моделирования смысла текста. И здесь центральным является вопрос о создании семантических представлений текста.

Многие теоретические понятия и методы исследования и анализа, появившиеся среди гуманитарных наук впервые в структурной, математической и прикладной лингвистике, сегодня все более активно проникают в литературоведение, библиотековедение, историю, этнографию, психологию, документоведение. В различных гуманитарных науках много общего и в направленности автоматизации исследований.

Автоматизация научных исследований в гуманитарных науках должна идти прежде всего по линии создания больших банков хранения документальных и фактографических данных. Такой тип автоматизации продиктован прежде всего характером основных информационных потребностей специалистов по гуманитарным наукам» [6, c. 5-9].

 

Завдання 2. Яка основна мета прикладної лінгвістики?

«Основна мета ПЛ — розробити різні технології для опрацювання мови в різних галузях суспільного життя. Серед таких галузей можна виокремити:

— освіту (методика навчання мов — лінгводидактика, укладання

— міжнародні стосунки (переклад текстів — усних і писемних);

— засоби масової інформації, видавничу справу (редагування);

— військову справу (криптографування, усномовне керування роботами, картографія);

— науку (аналітико-синтетичне опрацювання текстів: індексування, анотування, реферування, готування оглядів; термінографія, в тому числі створення номенклатур; пошук інформації);

— сферу послуг, промисловість (ведення діалогів — писемне й усне, реклама товарів і послуг);

— юриспруденцію (атрибуція текстів);

— державне будівництво (створення письма, орфографія, орфоепія, лексикографія, фонди мов);

— політику (політична реклама);

— інші менш важливі галузі.

З урахуванням викладеного, можемо уточнити визначення ПЛ. Прикладна лінгвістика — галузь мовознавства, в якій розробляють технології опрацювання мови (традиційні, тобто неавтоматизовані, й автоматизовані) для різних галузей суспільного життя.

Сферами використання цих технологій є:

— фіксація та збереження мовленнєвої інформації;

— передавання інформації;

— лінгвістичне опрацювання текстів;

— використання мови як засобу масової комунікації» [6, c. 28].

 

Завдання 3. «Мовознавство – це суспільна інформологічна наука, яка описує будову й закономірності функціонування та розвитку природної мови людини» (З. Партико). Як таблиця 1 пояснює зв'язок мовознавства з конкретними науками?

Таблиця 1

Зв'язок мовознавства з іншими науками

 

Загальні групи наук	Конкретна наука	Розділ конкретної науки, що перехрещується з мовознавством
Суспільні науки	Філософія	Філософія мови
	Соціологія	Соціолінгвістика (орфоепія, орфографія, мовна політика, лінгвістичне законодавство, мовна норма та відхилення від неї — діалекти й жаргони)
	Політологія	Прагматична (волюнтативна) лінгвістика (політична реклама)
	Юриспруденція	Криміналістична лінгвістика (в тому числі графометрія, атрибуція тексту)
Гуманітарні науки	Логіка	Логічний напрям у мовознавстві
	Психологія	Психолінгвістика, графологія
	Історія	Історія розвитку мов (діахронія), історія мовознавства, палеографія
Культурологічні науки	Рідна література	Стилістика, атрибуція тексту
	Інші літератури	Теорія перекладу
	Теорія комунікації (засоби масової інформації, видавнича справа)	Теорія редагування, ораторське мистецтво, культура мови, пропаганда й політична реклама
	Театрознавство	Сценічне (дикторське) мовлення
Природничі науки	Фізика (акустика)	Лінгвоакустика
	Біологія (фізіологія, анатомія)	Фізіологія мовлення
	Географія	Мовні ареали, діалектологія, наука про географічні назви
	Медицина (психіатрія, нейрологія)	Логопедія, нейролінгвістика
Математичні науки	Вища математика	Лінгвістичне моделювання, математична лінгвістика
	Дискретна математика	Лінгвістичне моделювання
	Статистика	Лінгвометрія (квантитативна лінгвістика)
Кібернетичні науки	Теорія систем	Мова як система
	Теорія інформації	Семіотика (семантика, синтактика, прагматика), когнітивна лінгвістика, герменевтика
Кібернетичні науки	Теорія розпізнавання образів	Комп'ютерна лінгвістика (системи розпізнавання й синтезування мовлення, інформаційно-пошукові системи)
Математичне моделювання	Лінгвістичне моделювання
Системи штучного інтелекту	Комп'ютерна лінгвістика
Теорії баз даних і баз знань	Комп'ютерні лінгвографія та лексикографія (лінгвістичні бази даних, корпусна лінгвістика, комп'ютерні фонди мов)
Інженерні науки	Електроніка, радіотехніка	Інженерна лінгвістика (пристрої мовлення)
Ринкознавчі (маркетингові) науки	Товарознавство	Промислова й соціальна реклама

[6, c. 26-27]

 

Завдання 4. Яким чином проявлявся прикладний характер опису мови як «знаряддя для досягнення конкретної мети» в історії мовознавства?

«Сьогодні іноді прикладну і комп'ютерну лінгвістику розглядають як поняття, що перетинаються, іноді як паралельні напрямки у мовознавстві, але питання і досі не є роз'ясненим. Найбільш прийнятною точкою зору вбачається позиція авторів електронної енциклопедії «Кругосвет», які розглядають комп'ютерну лінгвістику як напрямок прикладної, орієнтований на використання комп'ютерних програм і технологій організації і обробки даних для моделювання функціонування мови в певних умовах, проблемних сферах тощо, а також уся сфера використання комп'ютерних моделей мови в лінгвістиці і суміжних дисциплінах. Власне кажучи, тільки в останньому випадку йдеться про прикладну лінгвістику, тому що комп'ютерне моделювання мови можна розглядати і як прикладення інформатики та теорії програмування до розв'язання проблем мовознавства.

Треба підкреслити, що існування комп'ютерної лінгвістики як окремої, безумовно, прикладної дисципліни обумовлено, як і математичної лінгвістики, її інструментарієм, а прикладної лінгвістики, як вже було сказано раніше, — зовнішньою орієнтацією наукового дослідження, «відцентровістю» предмету.

Підсумком всього викладеного раніше стає твердження, що прикладна лінгвістика протиставлена класичній (чистій) лінгвістиці евристичними процедурними особливостями та — найголовніше — орієнтованістю на зміни матеріального світу, життя суспільства, втілення в життя ідей, планів, намірів. Вона знаходиться в різних епістемологічних площинах з математичною, структурною, комп'ютерною лінгвістиками.

Прикладну лінгвістику характеризує розв'язання певних конкретних завдань, з якими людина щоденно вимушено зіштовхується незалежно від свого відношення до мовознавства. Це означає, що будь-яка лінгвістична і нелінгвістична теорія, проблема іншої науки, окремої особистості, суспільства, котра вимагає застосування традиційних лінгвістичних знань, або моделювання мови у нетрадиційному аспекті, входить до кола інтересів прикладної лінгвістики.

Після усвідомлення цього ставиш собі питання: яким же чином досі існує плутанина в термінології, досі нема згоди відносно предмету, методів прикладної лінгвістики, її сприймають то занадто широко, то занадто вузько? Чому автори термінологічних довідників не звертають уваги на роботи науковців? Ще В. А. Звегінцев зауважував, що невірно обмежувати прикладну лінгвістику проблематикою автоматичної обробки мовної інформації. На функціональному тлумаченні прикладної лінгвістики наполягає О. Є. Кибрик. Але в енциклопедії «Українська мова», що вийшла у 2000 році, у статті, присвяченій прикладній лінгвістиці, наводиться література майже виключно з математичних, структурних методів у мовознавстві та комп'ютерних інформаційних технологій, перелічено лише ті наукові центри, де розробляють проблеми автоматичної обробки текстів. Чому досі існують такі комбіновані назви, як «структурна, прикладна і математична» або «структурна і прикладна», коли таке поєднання нагадує всім відому класифікацію слонів на білих, тих, що належать імператорові і намальованих пензликом на папері?

Методологам науки давно відомо: якщо наша думка десь зайшла до глухого кута, якщо в науковому середовищі шириться непорозуміння, це означає, що десь наукове мислення втратило історичну перспективу, зійшло з рівного шляху.

Тому обернемося назад, подивимося, які евристичні ниті прикладної лінгвістики протяглися крізь століття, а які ми майже не втратили. Це необхідно для побудови епістемології прикладної лінгвістики, вибору пріоритетної парадигми. Згадаймо, що первісно само слово «теорія» мало значення 'огляд визначних пам'яток', 'зосереджений, пристрасний, але безкорисливий огляд досягнень'. Отже, розробка раціональної складової знання вимагає аналізу традицій і новацій, які зможуть дати цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв'язки в тій царині науки, яка знаходиться в динаміці і ще остаточно не є сформованою.

Словосполучення «прикладна лінгвістика» ввійшло до наукового обігу лише у 20-х роках XX століття і термінологічно об'єднало різноманітні розробки для практичного використання теоретичних знань про мову: викладання рідної та іноземних мов, оволодіння навичками вживання мовних одиниць, побудови тексту, переклад. В деяких країнах, у зв'язку зі соціальними змінами, найголовнішою прикладною проблемою мовознавства стала проблема розробки алфавітів, складання словників різного типу. В СРСР, наприклад, у ці роки саме лексикографія стала провідним напрямком прикладного мовознавства. Тоді це перш за все було потрібно суспільству, щоб закріпити мовні норми безписемних народів.

Паралельно у світовій науці формувався інший напрямок, який пов'язали з прикладним, — математична лінгвістика. Спричинило її виникнення поширення в наукових парадигмах сцієнтизму — прагнення використовувати природознавчі методи в будь-якому дослідженні як найбільш «наукові». Джерелом цього прагнення була філософія позитивістів, котрі підкріплювали свої позиції фразою-афоризмом І. Канта, який стверджував, що в будь-якому окремому вченні про природу можна знайти стільки науки, скільки в ньому є математики. Таким чином, ступінь науковості дослідження почали визначати критерієм «математичності», під якою розуміли орієнтованість на кількісні відношення на шкоду відношенням якісним, встановлення структурних опозицій між елементами без урахування субстанціальних властивостей одиниць.

Саме на таких «бездуховних» підвалинах, без «пристрасного огляду досягнень» і сформувалось розуміння прикладного мовознавства в нашій країні.

Але ж усім відомо, що саме наукове знання про мову зародилося як орієнтоване «назовні», як вчення про силу, що може змінити життя.

Людина, яка завжди живе у світі мови, створена мовою, чия душа сформована мовою, вже тисячі років тому зрозуміла, що оптимізувати своє життя у будь-якій сфері, вплинути на навколишнє середовище, іншу людину, примусивши її або робити певні дії, або змінити свої переконання, думки тощо, навіть спілкуватися з Богом можливо, перш за все, за допомогою певним чином побудованих текстів, організації мовлення. На жаль, на довгі роки — під впливом поширеної думки про те, що наукове мовознавство з'явилося як порівняльно- історичне — ми забули про саме прикладний характер перших мовних описів і перших поглядів на мову саме як на знаряддя для досягнення конкретної мети. Забули про те, що в ті давні роки з'явилися парадигмальні ідеї, які не втрачали своєї сили протягом тисячоліть або відродилися тільки вже в наші часи.

Згадаймо, що в найдавніших державах, таких як Давній Єгипет, Вавілон, було створено графічні системи, дітей і дорослих вчили читати і писати, тобто використовували одну з найголовніших прикладних метафункцій мови (і до сьогодні проблеми графіки, орфографії, транскрипції і транслітерації, навчання мови — одні з центральних проблем прикладної лінгвістики, а на Заході, до речі, викладання рідної та іноземних мов нерідко вважають головним завданням цього розділу мовознавства взагалі).

Індійська традиція в багатьох аспектах була орієнтована на коментування, тлумачення сакральних пам'ятників, граматик, тобто безпосередньо передувала виникненню лінгвістичної герменевтики як науки про розуміння, котра, як пізніше й комп'ютерні підгалузі прикладної лінгвістики — автоматизоване реферування та анотування, редагування, інформаційний пошук тощо — розв'язувала конкретне прикладне завдання економії зусиль комунікантів. В Індії почали розробляти оптимальну звукову форму звертання до Бога, використовували фонетичні послідовності для активізації чакр. Сьогодні фоносемантика знайшла експериментальне підтвердження, ідея впливу звучання на підсвідомість людини втілена в декількох комп'ютерних програмах, знайшла реалізацію в технологіях усної реклами, політичних промов тощо.

В Давньому Китаї ще з середини V століття до н.е. з'явилися праці, пов'язані із тлумаченням слів, текстів, а пізніше саме в цій країні було створено перші словники ієрогліфів, омофонів, рим, часток та багато інших словників, що, безумовно, знайшло віддзеркалення у сучасній багатоаспектній лексикографії. «Виправлення імен» — пошуки адекватних назв для речей — було в Китаї співзвучним з античною ідеєю «правильності імен». Народжені незалежно одна від одної, вони в оновленій формі віддзеркалилися в сучасній ономастиці, створенні термінологічних систем — прикладних розробках, які є зараз одними з найактуальніших в Україні.

Але, на мою думку, найбільш вплинули на розвиток прикладних ідей у сучасній лінгвістиці погляди на мову у Давній Греції.

Найголовніше в них — послідовний гносеологічний антропоцентризм, створення цілісної системи світосприйняття, центром якої був Логос — всеохоплюючий концепт, який має зараз більш ніж 40 тлумачень в європейських мовах. Серед них — розум, порядок, рахунок, система, мовлення, формула, доведення, пояснення та ін. Таким чином, для давнього грека сутність людини визначала можливість розумно говорити, використовуючи СЛОВО як матрицю буття літ об'єктивації світового порядку, власної души і як силу, що керує суспільством, пізнанням, розумінням.

Не важко побачити, що в цій концепції втілено сучасне розуміння прикладної лінгвістики. І це не дивно: гуманітарне знання переживає зараз період неоантичності: відродження ідей антропоцентризму та синтетизму пізнання, звертання до мови як «оселі буття», «дому людського духу».

Але якщо це так, то дедуктивним шляхом можна передбачити, що й складові логоцентричної системи моделювання мови містять зародки вже існуючих та можливих у майбутньому напрямів прикладної лінгвістики.

Наведемо лише декілька паралелей між розділами античного знання та евристиками сучасного мовознавства.

Опис структури знака стоїками, на два тисячоліття випередивши виникнення сучасної семіотики, виявив актуальну єдність форми, представника класу предметів, значення та тим, що реально «схоплено» в мить говоріння. Ця ідея пронизує майже всі класичні та прикладні напрями мовознавства. Але з останніх прикладних досягнень необхідно відзначити розробку проведення комплексних семіотичних експертиз реклами с метою прогнозування їхнього впливу на споживача та виявлення порушень окремих положень Законів України

У діалозі «Кратил» Платон вперше запропонував погляд на слово як на знаряддя, що упорядковує нашу думку. І ця ідея дала можливість сучасній психолінгвістиці, методиці викладання іноземних мов розробити нові технології, підняти на вищий рівень майстерність перекладу.

Діалектика (майстерність вести бесіду) розвивала такі техніки комунікації, які б допомагали людині розібратися у власній душі, або виявляли приховані думки співрозмовника. Зараз ці техніки використовує і нейролінгвістичне програмування, і дискурсологія, і юридична лінгвістика. Ми зустрічаємо їх у політичних дискусіях, роботі когнітивістів, комп'ютерному моделюванні. Але можливість алгоритмів майєвтичних бесід Сократа далеко ще не використана.

Словесна гра софістів вперше продемонструвала можливість мовлення створювати віртуальну реальність, впливати на свідомість, трансформувати його відповідно певній меті. Багато з цих прийомів ми знаходимо в сугестивній, юридичній лінгвістиці, дискурсології тощо.

Майстерність риторики спиралася на стійкі уявлення людей про етичні та естетичні категорії і давало можливість «пакувати» дійсність до найприємніших та найзрозуміліших для адресанта словесних форм, переконувати слухача, кликати його за собою. Саме ці техніки використовує зараз Public Relation, куди залучено і технології, що розробляє прикладна лінгвістика.

Цей перелік можна продовжити, але для нашої статті важливіше підкреслити інше: саме там, де зароджувалась наша цивілізація, зародилася не тільки ідея прикладної лінгвістики як науки експансивного синтетичного типу, але й причина сьогоденного перетину-протистояння прикладної, математичної, структурної лінгвістик.

Як було сказано вище, слово Xoyoq мало значення, як 'мовлення' ('слово' у широкому смислі), так і 'число', 'формула', 'порядок'.

У свідомості, таким чином, за допомогою багатозначності слова органічно закріплювалася думка, що мовлення має бути пов'язаним з формулами і певним чином упорядкованим. Вважається, Піфагор першим доводив те, ще всі речі взагалі — лише числа. Речі, люди можуть змінюватися і ззовні, і внутрішньо, але вони залишаються тотожними самі собі, якщо зберігаються вірні пропорції.

При цьому очевидно, що пошуки числа в античності були методом виявлення гармонії Космоса та мікрокосма (= людини)» [2, c. 8-10].

 

Завдання 5. Як сьогодні розуміється термін «прикладна лінгвістика»?

а) «Значну частину лінгвістичних досліджень кінця другої половини 20 ст. початку 21 становлять прикладні мовознавчі студії, які ведуться в галузі комп'ютерних технологій, комунікації та суспільствознавства. Саме ці аспекти інформаційно-еволюційного життя суспільства викликають значний інтерес сучасної інтегрованої науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних та зарубіжних науковців, які активно працюють в площині прикладної лінгвістики варто назвати таких вчених, як А. Баранов, В. Звегінцев, Ю. Караулов, С. Карпіловська, В. Лейчик, Л. Леннгрен, В. Москович, 3. Партико, Дж. Платт, X. Платт, Дж. Річардз, У. Френсіс, Г. Уідоусан та ін. Актуальність дослідження. Складний спектр студій такого типу спричиняє не тільки різні підходи до завдань прикладного мовознавства як науки, але й значні відмінності у підготовці спеціалістів прикладної лінгвістики. Саме цими питаннями зумовлене написання даної розвідки і визначається її мета -визначення основних напрямків і пріоритетів у прикладних лінгвістичних дослідженнях та контенту підготовки фахівців з прикладної лінгвістики в Україні.

Сучасні інтеграційні процеси в науці й маргінальність наукових студій свідчать про взаємозалежність та взаємозумовленість досліджень, які проводяться у різних сферах функціонування та розвитку мови.

Значне місце у лінгвістичних розвідках займають емпіричні та прикладні підходи до вивчення мови, тому особливого значення набуває така галузь мовознавства як прикладне.

Визначення прикладної лінгвістики та окреслення її меж є важливим завданням сучасних прикладних лінгвістів, оскільки від цього залежить не тільки стан розвитку цієї науки, але й навчання спеціалістів-фахівців у галузі прикладної лінгвістики. Оскільки прикладні дослідження передбачають широке коло мовознавчих питань, тому досить важко встановити чіткі кордони практичних досліджень такого типу.

Існує декілька підходів та тлумачень прикладної лінгвістики як науки, її об'єкту та предмету, а також методів дослідження, якими вона послуговується.

На думку А.Баранова, прикладна лінгвістика - це діяльність, направлена на застосування наукових знань про будову та функціонування мови в нелінгвістичних наукових дисциплінах і в різноманітних сферах практичної діяльності людини, а також теоретичне осмислення такої діяльності. Серед ключових завдань прикладної лінгвістики вчений називає оптимізацію основних функцій мови: когнітивної, епістемічної, соціальної, волюнтативної, функції передачі інформації тощо. О.Селіванова визначає цю галузь лінгвістики як прикладні дослідження з фонетики, комп'ютерної лексикографії, комп'ютерної лінгвістики, термінознавства, корпусної лінгвістики, різних типів перекладу, патопсихолінгвістики, кримінальної лінгвістики та нейролінгвістичного програмування.

У зарубіжній лінгвістиці вважають, що прикладна лінгвістики включає в себе, по перше, викладання та навчання другій та іноземній мовам, а по друге, вивчення мови та лінгвістики у зв'язку із вирішенням таких практичних завдань, укладання різноманітних лексикографічних праць, здійснення усного та писемного перекладів, провадження різних практик з патології мовлення, залучення інформаційних теорій для машинного опрацювання лінгвістичного матеріалу тощо. Крім того, значна увага приділяється питанням корпусної, політичної, тендерної лінгвістик, соціолінгвістики, філософії прикладної лінгвістики, дискурсному аналізу, мовній політиці, освіті у білінгвальному середовищі, новим тенденціям у методиці викладання і підготовці вчителя, критеріям оцінюванням та особливостям організації та проведення тестувань.

За визначенням, яке подається у Міжнародній енциклопедії лінгвістики, прикладна лінгвістика це: "Технологія, яка робить абстрактні ідеї та результати наукових пошуків доступними та релевантними до реального світу; вона знаходиться посередині між теорією та практикою".

Огляд тематики та контенту досліджень представників оксфордської школи прикладної лінгвістики свідчить про те, що основні акценти робляться на методиці викладання іноземних мов, необхідності врахування культурного, етнічного та релігійного різноманіття під час визначення змісту навчання та підбору матеріалів, які підбираються для вивчення й аналізу. Значна увага приділяється і таким не дуже поширеним аспектам прикладних студій, як криміналістична стилістика, мовна педагогіка, засвоєння другої мови: ситуативний контекст, варіативність та теорія, транскультурна креативність у світовій англійській мові тощо.

При обгрунтуванні необхідності і важливості проведення прикладних досліджень, британський дослідник Г. Коок звертає увагу на те, що "раціональним зерном існування прикладної лінгвістики є переустановлення зв'язку між мовою та контекстами ситуацій, в яких вона виникає".

Сам термін прикладна лінгвістика передбачає встановлення та підтримання зв'язку між теорією мови та її практичним призначенням і застосуванням.

На думку Г. Уідоусана, саме у сфері викладання та навчання іноземної мови прикладна лінгвістика досягнула найбільших успіхів та результатів. Ось чому ця прикладна наука може ефективно ідентифікувати ті процедури та принципи, які є релевантними до формулювання педагогічних методів і прийомів та їхньої актуалізації на практиці.

З огляду на вище сказане та з урахуванням нахірацювань вітчизняних центрів прикладної лінгвістики, вважаємо за доцільне звернути увагу на те,що ключовими напрямками прикладних досліджень та підготовки спеціалістів у цій галузі повинні бути: методика викладання мови (рідної як іноземної, другої мови та іноземної мови), практичні жпекти усного, письмового та машинного перекладів, комп'ютерна обробка лінгвістичного матеріалу, створення електронних словників та корпусів, синтез мовлення тощо. Надзвичайно важливим і необхідним лишається професійне використання мови у нейролінгвістичному плануванні, політичному та соціальному контекстах, проведенні успішної мовної політики.

Висновок

Отже, специфіка прикладної лінгвістики як галузі мовознавства та як спеціальності, за якою ведеться шдготовка фахівців у провідних вишах України, шмагає від української наукової й освітньої сжіьноти обов'язкового врахування досвіду зарубіжних прикладних лінгвістів та вітчизняних традицій і напрацювань. Надзичайно важливим для української прикладної лінгвістики є окреслення її власного сектору досліджень та навчальних предметів, адже Болонська угода передбачає уніфіковане бачення та розуміння змісту навчальних дисциплін та наукових студій» [7].

б) «Прикладна лінгвістика - розділ мовознавства, спрямований на розв'язання практичних завдань різних галузей науки й техніки, повсякденного життя людини, суспільства на підставі теоретичного доробку досліджень мови й мовлення. Н. Бардіна підкреслює, що ПЛ протиставлена класичній (чистій) лінгвістиці евристичними процедурними особливостями й зовнішньою орієнтацією на зміни матеріального світу, буття соціуму, втілення в життя ідей, планів, намірів. Термін ПЛ з'явився наприкінці 20-х р. р. XX ст., а як самостійна лінгвістична дисципліна вона виокремилася у другій половині XX ст., хоч проблеми прикладного характеру (наприклад, створення алфавітів, систем письма, навчання іноземній мові, тлумачення й коментування текстів тощо) мовознавство розв'язувало ще з давніх-давен."Однак через майже одночасне виникнення прикладної й комп'ютерної лінгвістики та спрямування їх на прикладні задачі ці галузі спершу ототожнювалися. Становлення комп'ютерної лінгвістики відбувалося у 50-ті р. р. XX ст. на базі комп'ютерної науки (обґрунтування та створення перших кібернетичних систем Н. Вінером і Дж. фон Нейманом у 40-і р. р.), теорії інформації(К. Шеннон, В. Вівер) і структурно-математичноїлінгвістики. Проте, якзазначають дослідники, ПЛ перебуває з комп'ютерною лінгвістикою в різних епістемологічних площинах: комп'ютерна вказує на інструментарій досягнення наукового результату, а ПЛ орієнтована на результат. Комп'ютерна лінгвістика є настільки частиною ПЛ, наскільки вона може розв'язувати конкретні завдання повсякденного життя людини й суспільства. Сьогодні не підлягає сумніву той факт, що широкий спектр проблем ПЛ вирішується за допомогою ЕОМ. Однак, по-перше, існує чимало інших завдань прикладного характеру, які безпосередньо не застосовують комп'ютерних технологій, а, по-друге, комп'ютерна лінгвістика має власний об'єкт, мету й завдання й може постачати так само, як й інші мовознавчі дисципліни, свої технології й теоретичний доробок ПЛ як окремій галузі.

Комп'ютерна лінгвістика спрямована на розробку автоматизованих методів зберігання, обробки, переробки й використання лінгвістичних знань, а її метою є реконструкція знань про мову й у мові, які б забезпечували автоматизацію інтелектуальних функцій і когнітивної діяльності людини, автоматизоване породження мовлення та його комп'ютерну обробку й розпізнавання. У статті 1990 р. російський дослідник Ю. Городецький узагальнив три класи проблем комп'ютерного напряму ПЛ. Перший об'єднує фундаментальні проблеми, пов'язані із представленням і моделюванням мовної системи, тезаурусів знань; із комп'ютерною репрезентацією граматики й рольової структури висловлень в автоматичних системах; із взаємодією вербаліки й невербаліки, мовних і фонових знань у комунікації; із метафоричним моделюванням і процесами розпізнавання повідомлень тощо. Другий клас охоплює суто лінгвістичні проблеми штучного інтелекту: розпізнавання й синтез мовлення, тексту; розробка метамов і мов репрезентації знань, лінгвістичних процесорів, здатних опрацьовувати тексти у стандартний спосіб для будь-якої системи перетворення мовної інформації: інтелектуальних інтерфейсів, баз даних, моделювання діалогу тощо. До третього класу проблем Ю. Городецький відносить лінгвістичне забезпечення різних прикладних систем: оброблення письмового тексту, автоматичного анотування (упорядкування стислих відомостей про документ), індексування (перекладу на інформаційно-пошукову мову), редагування (виправлення помилок) й реферування (стислого викладу змісту документа), перекладу, аналізу запитів користувача природною мовою до інформаційної системи, інтелектуальних машинних словників, машинних фондів мовних одиниць, природно-мовного інтелектуального інтерфейсу, а також моделювання дослідницької лінгвістичної діяльності, автоматизованих робочих місць лінгвіста і т. ін.

За допомогою комп'ютерних технологій ПЛ вирішує проблеми, які мали багатовікову історію та спершу ґрунтувалися на механічних засобах. Це стосується, наприклад, синтезу звукового мовлення, ідея якого виникла ще у XVIII ст. і була втілена у перші механічні синтезатори мовлення (однією з перших машин, яка могла вимовляти п'ять голосних, був синтезатор створений співробітником Санкт-Петербурзького університету В. Кранценштейном наприкінці XVIII ст., приблизно в цей же час В. фон Кемпелен спроектував машину, яка відтворювала 20 мовоподібних звуків). У 1922 р. Стюарт опублікував результати розробки статичного електросинтезатора-форманта. Першим електричним синтезатором був вокодер американця X. Дадлі (20-30-ті р. р.), який спочатку здійснював спектральний аналіз мовленнєвого сигналу й виділяв його акустичні параметри, а потім синтезував вихідний сигнал на підставі цих параметрів. Вокодером керував оператор за допомогою клавіш, які пов'язувалися з 10 смуговими фільтрами, що охоплювали весь спектр звукових частот. За таким самим принципом будувався формантний синтезатор, який базувався на звукових формантах. Для зміни дзвінкого мовлення на глухе оператор користувався наручним браслетом, а висоту тону змінював за допомогою ніжної педалі. Сучасні синтезатори звукового мовлення мають автоматизовану основу є комерційними, застосовуються у навігації, військовій техніці, банківській справі, транспорті, зв'язку, діловодстві тощо. Вони необхідні людям, що погано бачать чи або втратили зір, для німих, для створення автовідповідачів, довідкових систем у місцях загального користування, управління складними об'єктами в аварійних ситуаціях, комп'ютерних ігор тощо. Синтез і розпізнавання звукового мовлення є проблемами прикладної фонетики.

Потужним напрямом ПЛ є машинний переклад, головними завданнями якого є 1) формування теоретичної й експериментально-статистичної бази перекладу, яка передбачає розробку синтаксичних, морфологічних, семантичних, словникових систем і їхніх аналізаторів, трансформаційних правил і їхніх обмежень, моделей трансферних мов-посередників, підходів до синтезу вихідного тексту або фрази; 2) створення практичних моделей бінарного перекладу, орієнтованих на дві мови, або інваріантних, які працюють незалежно від типу мов; 3) забезпечення релевантності вибору еквівалентів на базі багатоваріантних рішень і їхньої лексико-синтаксичної фільтрації (шляхом розробки моделей синтаксичного керування, зворотного зв'язку між смислом і текстом, багаторівневої організації мови); 4) розробка діючих автоматичних або автоматизованих систем машинного перекладу;

5) удосконалення діючих моделей за рахунок інтелектуалізації машинного перекладу на підставі введення когнітивних компонентів декларативних і процедурних знань (знань про світ, галузь науки або техніки, процедур інференції, прогнозування розвитку описуваних ситуацій з огляду на наявність структур інтерпретації ситуації і т. ін.).

Поряд із використанням автоматизованих систем, ПЛ має й інші вектори практичного застосування знань про мову й мовлення. По-перше, це патопсихолінгвістичний напрям, завданнями якого є розроблення методик діагностики й мовленнєвої симптоматики психічних захворювань із патологією мовлення. По-друге, це судова лінгвістика, орієнтована на розв'язання практичних завдань сфери судочинства й криміналістики, як-от: установлення авторства усного й письмового текстів, оцінка комунікативних намірів тексту, отримання інформації про адресанта тексту (його віковий, статевий, соціальний, національний статус, емоційно-психологічний стан), визначення способу створення тексту (запису під диктовку, наявності постредагування, навмисного викривлення письмового тексту і т. ін.), мовного забезпечення судової справи тощо. По-третє, це розробка і вдосконалення методик навчання рідній й іноземній мові, які потребують оптимізаціїз метою досягнення успішного ефективного результату. По-четверте, це лінгвістика комунікативного впливу, яка передбачає розробку методик і моделей нейролінгвістичного програмування, мовленнєвих технологій у сферах бізнесу, управління, ЗМІ, іміджмейкерства, рекламної справи, PR-технологій тощо. По-п'яте, це лінгвопроектування, спрямоване на створення штучних мов різного ґатунку (апріорних й апостеріорних, комп'ютерних). По-шосте, ПЛ має лексикографічне та прескриптивне спрямування (створення систем транскрипції та транслітерації, упорядкування термінології, формування машинних фондів мови, словників тощо)» [8, c. 494-496].

Завдання 6. Як академік Р. А. Будагов пояснював зв’язки між гуманітарними та природничими науками?

«Как и многие современные науки, языкознание переживает сейчас период быстрого роста. Возникают новые проблемы, намечается сотрудничество между представителями разных специальностей в решении таких важных и интересных вопросов, как, например, перевод с одного языка на другой при помощи особых счетных машин. Но вместе с тем известно, что языкознание является наукой общественной, тогда как математика — наукой естественной. Поэтому, разрабатывая те или иные проблемы, требующие совместного участия лингвистов и математиков, лингвисты не должны забывать специфику своей науки в такой же степени, в какой математики никогда не игнорируют особенностей своей области знания. Создание новых областей знания не может привести к уничтожению старых, если эти последние продолжают успешно развиваться и приносить большую пользу. Именно к таким наукам и относится "старое" языкознание, успешно изучающее не только конкретный материал почти 2500 языков земного пиара, но и общие проблемы теории и истории языка.

Что получится, если лингвистические понятия заменить определениями, "удобными" для переводящей машины? "Русское слово порося оказывается возвратным глаголом со значением существительного". Как бы ни анализировать русское слово порося, с лингвистической точки зрения оно абсолютно не сопоставимо с возвратными глаголами на -ся. Лингвистическая членимость слова и членимость слова, "удобная" для машины, могут не иметь между собой ничего общего. Значит ли это, что один из совершенно разных принципов членимости должен поглотить противоположный принцип? Ни в коем случае. Оба принципа должны сохраниться: один как принцип лингвистической членимости, другой как принцип, "удобный" для машины. Эти принципы гетерогенны, так как они обосновываются с позиций разных наук (языкознания и математики). Если не согласиться с такой постановкой вопроса, тогда существительное порося надо поставить в один ряд с возвратными глаголами типа мыться, причесываться, радоваться.

Сближение лингвистики и математики не должно осуществляться за счет ликвидации специфики лингвистики. Каждая наука располагает своими понятиями точности и неточности. Нельзя считать, что наука знает лишь понятие математической точности и что разнообразные отдельные дисциплины являются науками лишь в той мере, в какой им удается приблизиться к математической точности. Рассуждать так — значит не понимать специфики разных областей человеческого знания.

Приведем только один пример. С точки зрения чисто математической омонимы не могут существовать в языке. Одно и то же звучание должно соответствовать одному значению: одно звучание — одно значение, одно значение — одно звучание. Принцип математической однозначности исключает омонимию из языка. В действительности, однако, многочисленные и разнообразные омонимы бытуют в самых разных языках. Тот, кто говорит, например, по-русски, обычно не испытывает никакого неудобства от того, что местоимение мой фонетически совпадает с повелительной формой от глагола мыть — мой ("мой руки перед едой"). Эти грамматические омонимы сосуществуют в языке так же естественно, как и лексические омонимы типа ключ (от замка) и ключ (родник). Случаи, когда омонимы "мешают друг другу и сталкиваются между собой", сравнительно редки. Обычно же омонимы нисколько не мешают говорящим, так как вполне соответствуют природе языка: дифференцирующие тенденции языка могут проходить в пределах одного слова и между разными словами. Говорят о дифференциации разных значений в пределах одного слова (полисемия), поэтому вполне закономерна и дифференциация разных слов в пределах одного звучания (омонимия). Дифференциация не всегда затрагивает формы языка. Она может проходить и внутри самих форм, обусловливая полуфункциональность слов. Поэтому взгляд на омонимы как на "больные слова" языка является безусловно ошибкой.

Только с математической точки зрения омонимы могут показаться "больными словами", так как принцип омонимии противоречит математическому принципу: "одно звучание — одно значение, одно значение — одно звучание". Но здесь-то особенно ясно обнаруживается различие между общественной природой языка и сущностью математической абстракции. Мой(местоимение) и мой (форма глагола) математически "неестественно", а поэтому и неточно, но лингвистически вполне точно, поскольку соответствует природе языка, в котором слов бесконечно много, тогда как количество звуков сравнительно ограничено (отсюда неизбежность и естественность омонимии). Можно, конечно, применяя математический метод, объявить омонимы явлением неестественным ("больные слова"). Но такое утверждение вступит в резкое противоречие с фактами многих языков, в которых омонимы существуют в большом количестве и даже увеличиваются по мере развития самих языков…

Мне могут заметить, что я говорю лишь о том, что разделяет лингвистику и математику, хотя и признаю возможность их сотрудничества. В этом могут усмотреть противоречие. В действительности здесь нет никакого противоречия.

В тех случаях, когда для нужд математической лингвистики создаются те или иные понятия, основания которых несовместимы мы с основаниями, эти понятия должны сохранять свое значение лишь в области математической лингвистики и ни в коем случае не смешиваться с понятиями общелингвистическими. В других же случаях, когда математические понятия не противоречат науке о языке и природе самого языка, такие понятия могут применяться не только в сравнительно специальной сфере математической лингвистики, но и вязыкознании вообще.

Поясню сказанное примером. Проблема лингвистической вероятности может рассматриваться как одна из разновидностей математической вероятности. Применение и использование методов этой последней в области языка нисколько не противоречит природе самого языка как общественно-исторического явления. Вероятность следования за прилагательным красный существительного флаг в отдельном словосочетании красный флаг будет гораздо меньшая, чем вероятность следования этого же существительного флаг в словосочетании на балконе висел красный флаг. Это объясняется тем, что прилагательное красный может легко соединяться с самыми различными существительными (красный флаг, красный цвет, красный галстук, красный небосклон и пр.), тогда как все словосочетание на балконе висел красный... как бы подталкивает слово флаг войти в данное словосочетание (менее вероятно, чтобы на балконе висел красный галстук и здесь совсем невозможны красный небосклон или красный цвет). Следовательно, количество так называемой избыточной информации вэтих примерах различно. Этого количества гораздо больше в прилагательном красный, которое встречается в словосочетании типа на балконе висел красный флаг, чем в том же прилагательном красный, входящем в более простое словосочетание красный флаг.

Новые области знания — подчеркнем еще раз — должны развиваться не за счет поглощения старых областей знаний, имеющих огромное научное значение и еще не сказавших своего "последнего слова", а параллельно этим знаниям. Математическая лингвистика — это не механическое объединение лингвистики и математики, а особая область научных разысканий, в которой основные понятия лингвистики часто приобретают совсем не то значение, которое они имеют в науке о языке как науке общественной и исторической. Когда эти разные науки будут успешно развиваться параллельно, они смогут обогатить друг друга» [4, c. 49-57].

 

Завдання 7. Що «спровокувало» появу прикладної лінгвістики?

«Новые требования, предъявляемые к языкознанию, и соответственно новое понимание его задач привели к необычному с «традиционной точки зрения факту — лингвист уходит на производство, он там оказался нужным. И это не в переносном, а в самом буквальном смысле. Если, для примера, приглядеться к тому, по заданиям каких организаций работают американские лингвисты, то в числе их работодателей можно во многих случаях найти деловые компании, заводские исследовательские лаборатории, институты прикладного профиля и т. д. Весьма показателен тот факт, что на последнем лингвистическом конгрессе присутствовали представители следующих организаций: Международная корпорация по производству машин дня коммерческих расчетов (International Business Machines), Лаборатория Хаскикса (акустическая), Гарвардская медицинская школа и Массачусетский центр психиатрии. Институт по программированному обучению (Берлин), Центр по прикладной лингвистике, Массачусетский институт технологии, Американское метеоралогическое общество. Национальное бюро стандартов. Общество по техническому o6cлуживанию (Associated Technical Services), Центр по изучению познавательных способностей. Лаборатория «Белл телефон компакт, Международный исследовательский центр по коммерческим машинам. Корпорация по производству вычислительных машин. Бюро прикладных социальных исследований, а также представители военных учреждений.

Все это говорит о двух чрезвычайно важных обстоятельствах, характеризующих современное состояние науки о языке: возникновении обширной области прикладной лингвистики, которая осуществляет реализацию лингвистических знаний с целью решения всякого рода практических задач, и увеличении контактов лингвистики с самыми различными науками. К сожалению, эти обстоятельства не всегда правильно трактуются.

Начать с того, что прикладную лингвистику на первых порах отождествляли с довольно узкой по своим задачам проблемой машинного перевода письменных текстов с одного языка на другой. Затем ее стали путать с так называемой «математической лингвистикой». У последней первоначально были очень большие претензии — она имела в виду переформулирование всех основных лингвистических категорий и понятий в терминах различных математических моделей. При этом ставилась цель пересоздания всей теоретической базы лингвистики на новой, «объективной» основе. Такого рода задача, конечно, находится за пределами прикладной лингвистики. С точки зрения прикладной лингвистики математическое моделирование имеет смысл лишь как предварительный и сугубо операционалистический этап при решении отдельных практических задач. В этом аспекте математическую лингвистику следует трактовать лишь как совокупность вспомогательных математических методов, применяемых при решении таких практических задач.

Прикладная лингвистика представляет новый взгляд на задачи изучения языка. Исходя из этого нового взгляда, она производит оценку достигнутого в науке о языке, направляет по определенному руслу лингвистические исследования и, конечно, комплектует собственную тематику. Это может показаться преувеличением, но, например, теперь, когда нам более или менее ясны возможности дескриптивной лингвистики, мы можем утверждать, что она имеет право на существование постольку, поскольку существует прикладная лингвистика, использующая дескриптивный метод в своих целях. В конце концов прикладной лингвистикой была порождена и порождающая грамматика, вышедшая из недр дескриптивной лингвистики, но затем порвавшая с ней.

Как явствует из простого (далеко не полного) перечисления проблем прикладной лингвистики, приведенного выше, в этот круг входят н логика, и математика, и кибернетика, И электроника, и физика, и психология, н нейрохирургия, и бионика, и теория связи, и многое другое.

Такого рода широкие взаимоотношения весьма различных по своим целям и методам наук естественным следствием имеют взаимообогащение научными идеями. Приведем ряд примеров подобного заимствования научных идей лингвистикой, что в свою очередь, бесспорно, способствовало расширению ее проблематики и становлению нового взгляда на задачи науки о языке.

Самым наглядным образом эта черта современного языкознания проявляется в проникновении в лингвистику логико-математических методов. Они не только принесли новую проблематику, но и стали использоваться для решения традиционных проблем. В последнем случае речь идет, например, об определении родства языков на основе статистических расчетов или о математическом определении таких морфологических категорий, как падеж. Другое дело, что результаты при этом не всегда положительны» [5, c. 22-28].

 

Завдання 8. Як сьогодні розуміються задачи прикладної лінгвістики?

«Хотя возникновение прикладной лингвистики как автономной научной дисциплины относится к относительно недавнему прошлому (приблизительно к 20-м гг. XX в.), круг проблем, стоящий перед прикладной лингвистикой, нельзя считать совершенно новым для языкознания. Перед языкознанием практически с самого начала его существования встала задача оптимизации функций языка — будь то формирование и поддержание традиции чтения и понимания сакральных текстов (экзегетика и герменевтика) или обеспечение контактов между разными народами. В философии и лингвистической теории принято различать коммуникативную, эпистемическую и когнитивную функции языка, которые, конечно, далеко не однородны и, в свою очередь, разделяются на более мелкие функции. Так, коммуникативная функция включает в себя фатическую (контактоустанавливающую) и информационную (в узком смысле) функции, функцию воздействия, социальную функцию (проявляющуюся в языковой политике). С точки зрения эпистемической функции языковая система предстает как способ хранения и передачи знаний (хранение знаний) а также как отражение специфически национального взгляда на мир — отражение национального самосознания. Согласно В. А. Звегинцеву, в рассматриваемой функции язык служит для дискретизации знаний и их объективизации [Звегинцев 1996, с. 195 и далее]. Когнитивная функция относится к той области жизни языка, которая связана с мышлением человека и с познанием действительности. С помощью языка знания интерпретируются, что приводит к порождению новых знаний (ср. понятие интерпретации знаний в [Звегинцев 1996]).

С функциональной точки зрения прикладная лингвистика может быть определена как научная дисциплина, в которой изучаются и разрабатываются способы оптимизации функционирования языка. Функции языка задают точки отсчета для классификации огромной области приложения лингвистических знаний. Оптимизацией коммуникативной функции занимаются такие дисциплины, как теория перевода, машинный перевод, теория и практика преподавания родного и неродного языка, теория и практика информационно-поисковых систем, создание информационных и, шире, искусственных языков, теория кодирования. Социальная функция языка — как часть коммуникативной — находит отражение в социолингвистике, в языковом планировании и языковой политике, в орфографии и орфоэпии, в теории воздействия, в политической лингвистике. Эпистемическая функция так или иначе проявляется в лексикографии (в том числе компьютерной), в терминологии и терминографии, в корпусной и полевой лингвистике. Оптимизация когнитивной функции сосредоточена в компьютерной лингвистике, в «лингвистической криминологии», в психолингвистике и афазиологии, в квантитативной лингвистике» [1, c. 7-8].

 

Завдання 9. Як А. М. Баранов пояснює відмінності прикладних моделей від теоретичних?

«Прикладное описание будет выглядеть совершенно по-другому:

• составление технического задания (определяется заказчиком);

• анализ проблемной области (сколько типов временных отношений представлено в проблемной области и каковы формальные способы выражения темпоральных отношений в данном подъязыке);

• формирование метаязыка, способов описания проблемной области, совместимых с другими привлекаемыми метаязыками;

• применение метаязыка —> результирующее представление (модель) проблемной области;

• проверка результирующего представления (объяснительная и предсказывающая сила модели; компьютерная реализация или эксперимент).

Суммируя основные отличия прикладных моделей от теоретических и описательных, можно сказать, что прикладные модели в целом ориентированы на конкретные подъязыки, а не на весь язык в целом; как правило, они требуют большей степени формализации; прикладные модели используют знания о языке выборочно; прикладные модели не делают различий между собственно лингвистическими и экстралингвистическими аспектами семантики языковых выражений; прикладные модели в существенно большей степени огрубляют моделируемый объект, чем теоретические модели и, наконец, прикладные модели не налагают никаких сущностных ограничений на инструмент моделирования» [1, c. 11].

Література

1. Баранов, А. Н. Введение в прикладную лингвистику [Текст] / А. Н. Баранов. - М.: Эдиториал УРСС. – 2001. – 360 с.

2. Бардіна, Н. В. Сучасні проблеми прикладної лінгвістики [Текст] / Н. В. Бардіна // науково-теоретичний часопис з мовознавства. - Одесса: АстроПринт, - 2004. - № 9 - С. 5-15.

3. Бондарко, Л. В. Прикладное языкознание [Текст] / Л. В. Бондарко [и др.]; отв. ред. А. С. Герд; С.-Петерб. гос. ун-т. - СПб.: Изд-во СПбГУ, - 1996. - 528 с.

4. Будагов, Р. А. Гуманитарные и естественные науки. Их взаимосвязи, отторжения и параллелизм [Текст] / Р. А. Будагов // Вестник Московского университета. Сер.19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. - 2004. – № 4. - С. 49-57.

5. Звегинцев, В. А. Теоретическая и прикладная лингвистика [Текст] / В. А. Звегинцев. - М.: «Просвещение», - 1967. - 338 с.

6. Партико, З. В. Прикладна і комп’ютерна лінгвістика: Вступ до спеціальності [Текст] / З. В. Партико. – Львів: Афіша, 2008. – 224 с.

7. Рогач, O. Прикладна лінгвістика в Україні та за кордоном // Людина, комп’ютер, комунікація [Текст] / О. Рогач – Львів; Видавництво Національного університету «Львівська політехніка» - 2010. – 356 с.

8. Селіванова, О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія [Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава: Довкілля – К., 2006. – 716 с.

 

Розділ 2