У психології ухвалення рішення розглядається як вольовий акт формування дії, спрямованої на досягнення мети. Процес ухвалення рішень заснований на переконаності діяти відповідним чином. Складність ухвалення рішень може бути пов'язана зі ступенем невизначеності ситуації, що припускає настання неоднозначних наслідків — позитивних чи негативних2.
Ухвалення рішень судом має ґрунтуватися на внутрішньому переконанні. Зокрема, у кримінально-процесуальному законодавстві встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обста-
1 Владимиров Л. Е. Advocatus miles (Пособие для уголовной защиты) (Извлечение) // Судебное красноречие русских юристов прошлого. — М.: МГП «Фемида», 1992. — С. 81-82.
2 У цьому разі йдеться про наявність ризику при прийнятті рішення. Терміну «ризик» в психології відповідає три основних взаємопов'язаних значення: 1) ризик як міра очікуваного неблаго-получчя при неуспіху діяльності, яке визначається сполученням неуспіху і ступеня несприятливих наслідків в певному випадку;
Розділ п'ятий. ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Глава 1. Психологічні основи судової діяльності
вин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 323 КПК України). Таке переконання становить собою усвідомлену потребу особи, використання нею власних думок, поглядів і знань. При ухваленні рішень на основі внутрішнього переконання не допускається ніяких сумнівів. Є правило, що сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого (підсудного).
Внутрішнє переконання пов'язане з правосвідомістю судді. Правосвідомість розглядається як форма суспільної свідомості, що поєднує систему поглядів, ідей, уявлень, теорій, а також почуттів, емоцій і переживань, які характеризують ставлення людей і соціальних груп (у тому числі і через фактичну поведінку) до діючої і бажаної правової системи. У структурі правосвідомості виділяються сторони: світоглядна або інтелектуальна (погляди, ідеї, теорії); психологічна (почуття, емоції, переживання); поведінкова (правомірна поведінка, правова активність, правопорушення тощо, які характеризують фактичну реакцію людини на функціонування елементів правової системи)1. Суддя є представником конкретного суспільства на певному етапі його розвитку. Правосвідомість судді багато у чому визначається устоями самого суспільства, умовами життя людей, традиціями. Саме з цим пов'язана заборона щодо можливої належності суддів до політичних партій і профспілок. Специфіка
2) ризик як дія, яка в тому або іншому значенні загрожує суб'єкту втратою (програшем, травмою, збитком); 3) ризик як ситуація вибору між двома можливими варіантами дії: менш привабливим, проте більш надійним, і більш привабливим, однак менш надійним (результат якого є проблематичним і пов'язаний з можливими несприятливими наслідками) (більш детально див.: Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Политиздат, 1990. — С. 344-345). 1 Більш детально див.: Словарь терминов по теории государства и права: Учеб. пособие / Под общ. ред. Н. И. Панова. — X., 1997. — С.119-120.
правосвідомості суддів полягає в такому: 1) правосвідомість суддів відрізняється цілеспрямованістю, прагненням установити об'єктивну істину; 2) пов'язана з усвідомленням права й обов'язку ухвалювати й обґрунтовувати рішення у справі; 3) ґрунтується на впевненості у своїй незалежності і самостійності; 4) виходить з необхідності брати на себе всю повноту відповідальності за законність, обґрунтованість і справедливість кожного з рішень вироку і усього вироку в цілому1.
При ухваленні рішення суддею повинні бути виключені сторонні, сугестивні впливи. Тому суддям законодавчо забороняється вступати в будь-які стосунки на цій стадії. Так, вирок постановляється в окремому приміщенні — нарадчій кімнаті. Існує таємниця наради суддів. Під час наради і постановления вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в певній справі. Присутність у нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря судового засідання та інших осіб не допускається (ст. 322 КПК України).
Існують певні психологічні особливості при ухваленні рішень складом суду під час колегіального обговорення. Тут необхідно пам'ятати про такі психологічні явища, як конформізм і сугестія. У будь-якому випадку судді піддаються груповій поведінці, впливу лідера. Тому необхідні процесуальні гарантії при ухваленні рішень. Кримінально-процесуальний закон містить перелік питань, що вирішуються судом при постановленні вироку (ст. 324 КПК України). При цьому головуючий повинен ставити кожне питання в такій формі, щоб на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь. При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не має права утримуватися від голосуван-
1 Надь Л. Приговор в уголовном процессе / Под ред. В. М. Савицкого. — М.: Юрид. лит., 1982. — С. 9.
21 4-460
Розділ п'ятий. ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ня. Головуючий голосує останнім. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів (ст. 325 КПК України). Йдеться про формування власної думки суддів й усунення будь-яких сторонніх впливів.
Кожен член суддівської колегії може мати свою позицію, висловити особливу думку. Так, суддя, який залишився в меншості, має право викласти свою особливу думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає (ст. 339 КПК України). Особлива думка — це позиція судді або народного засідателя (викладена письмово), не згодного з рішенням чи вироком суду. Така думка може бути зі справи в цілому чи з окремих питань, що вирішуються судом при винесенні рішення, вироку, ухвали.
§ 4. Психологія особи підсудного v
Підсудний — важливий учасник судового розгляду; особа, яку судять. Вчинення підсудним злочину — це версія обвинувачення. Тут доцільно нагадати про презумпцію невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України). Під час судового розгляду не можна ставити знак рівності між підсудним і злочинцем. У суді може і повинна перевірятися версія невинуватості підсудного.
Поведінка підсудного у суді обумовлена його індивідуально-психологічними особливостями, ставленням до пред'явленого обвинувачення, оцінкою власних дій (протиправних, аморальних, правомірних). Важливе значення у плані поведінки має минулий соціальний досвід, перебування у слідчому ізоляторі, наявність судимостей тощо. Поведінка підсудного на суді пов'язана з позицією, що обирається ним. Обрання позиції обумовлене безліччю чинників, серед яких важливе значення мають: 1) пра-
Глава 1. Психологічні основи судової діяльності
восвідомість підсудного; 2) вплив умов життя і виховання; 3) ступінь доведеності вини;4) реальність покарання за вчинене діяння. Психічна діяльність підсудного перебуває в залежності від його процесуальної ролі у суді, заінтересованості у результатах справи. Тому поведінка підсудного й обрання ним відповідних позицій обумовлені пануванням оборонної (захисної) домінанти (осередок збудження, що надає поведінці тієї чи іншої спрямованості). Поведінка підсудного у суді є мінливою. З боку підсудного може виявлятися як активність, так і пасивність. У процесі судового слідства типовими позиціями підсудного є:
1) відмова від спілкувань (відмова від давання показань);
2) зміна позиції, яку підсудний мав раніше на досудо-вому слідстві (заяви про те, що до нього застосовувалися методи недозволеного впливу, показання отримані під примусом);
3) стабільне заперечення вини;
Приклад:
Цікавий випадок описаний у статті «Убив дружину двічі і вийшов на волю»: «У застійні часи на околиці одного далекосхідного міста жили чоловік і жінка. Нічим особливим вони від своїх сусідів не відрізнялися, за винятком одного: дружина мала звичку зраджувати, за що чоловік регулярно її бив. Сусіди спокійно вичікували, чим це все закінчиться. І ось одного дня пролунав дзвінок у міліції. Сусід «солодкої парочки» переляканим голосом повідомив, що, здається, чоловік таки «замочив» свою дружину, щось давно її не видно. Сам же хазяїн копався сьогодні на городі, хоча надворі вже сніг. Міліція діяла швидко. Група оперативників негайно виїхала на місце і «перекопала» город, де були знайдені закривавлений ніж і закривавлена жіноча комбінація. Чоловіка забрали у відділок і почали допит:
21*4-460
Глава 1. Психологічні основи судової діяльності
І
— Ніж твій? ' •»' «f
------- МІЙ. ■ • •!. < " ■ -'. ' •
— Комбінація дружини? • • ■• ■ ■■
— Так.
— А кров?
— Не знаю, я тут ні при чому.
Опери швидко, за медичною карткою зниклої, звірили групу крові —■ вона! За чоловіка взялися серйозно, а він на одне і те ж запитання:
— Мужик, куди труп подів?
— Не знаю, я не вбивав.
Обурені настійною «несознанкою» при таких доказах оперативники довго намагалися переконати підозрюваного і домогтися від нього показань. Але той повністю замкнувся у собі і на всіх допитах мовчав як партизан. Тоді вирішили будувати обвинувачення на показаннях сусідів. Ті підтвердили, що були лайки і погрози вбивства... Зрештою нещасний чоловік одержав 7 років суворого режиму, які добросовісно відбував від дзвінка до дзвінка.
Повернувшись після ув'язнення, колишній зек продає будинок і виїздить до сусіднього міста, де знаходить житло, роботу, жінку і намагається почати нове життя. Але одного разу, проходячи повз місцеву ресторацію, він бачить, як виходить звідти парочка напідпитку — його колишня дружина і колишній сусід. Як з'ясувалося пізніше, саме цей сусід і придумав комбінацію з комбінацією, він же дав і «потрібні» показання. Помилилися коханці лише в одному: вони за волею випадку приїхали в те саме місто, куди переїхав і колишній чоловік. Відчуття людини, яка побачила живою ту жінку, за вбивство якої він відсидів 7 років, зрозуміти можна. З криком: «Раз я вже своє отримав, так отримуй і ти!» — чоловік схопив водопровідну трубу, що валялася поруч, і двома ударами по голові убив екс-дружину вже насправді. '' Далекосхідна Феміда обвинувачує його вже у другому вбивстві і виносить вирок — вища міра! Проте щось у цій 324
справі адвокату здалося підозрілим. Він не полінувався з'їздити на місце першого вбивства, після чого написав до Верховного Суду СРСР проникливого листа. Суть його зводилася до такого: громадяни судді, якщо ми вже розстрілюємо людину за друге вбивство однієї і тієї ж дружини, то давайте заради справедливості реабілітуємо хоча б за перше. І колегія Верховного Суду винесла рішення: підсудному зарахували 7 років за перше вбивство у рахунок другого і розпорядилися звільнити його з-під варти» (Сеславинский И. Убил жену дважды и вышел на свободу // Аргументы и факты. — 1998. — М 48).
4) визнання вини і каяття у вчиненому злочині (визнання вини може характеризуватися і самообмовою з різних мотивів).
Інтереси підсудного диктують необхідність активно здійснювати своє право на захист. У випадку відмови підсудного від спілкування (повідомлення будь-якої інформації) суду необхідно з'ясувати причину такої відмови (психологічний стан особи, змова зі співучасниками, усвідомлення доведеності вини).
Суду необхідно враховувати те, що підсудний перебуває у певному психічному стані. Найчастіше йдеться про такі стани:
1) фрустрація, коли підсудний не бачить виходу із ситуації, що склалася, у нього наявні труднощі, перешкоди, що виникли на шляху до досягнення мети (об'єктивні чи такі, що сприймаються суб'єктивно). У психології розрізняють: фрустратор-причину, яка викликає такий стан; фрустраційну ситуацію, фрустраційну реакцію. Стан фрустрації може зовнішньо проявлятися у відмові від спілкування, розпачі, демонстрації безвихідності. Невід'ємне право підсудного — останнє слово. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним ча-
Розділ п'ятий. ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
І
сом (ст. 319 КПК України). Водночас у ряді випадків підсудний не може вимовити своєї промови. Це пов'язано з його психічним станом;
2) страх як емоція, що виникає у підсудного при загрозі його існуванню, зміні життєдіяльності, покаранню (джерело небезпеки може бути дійсним чи уявним). У підсудного можуть виявлятися різні види страху (тривога, страх, переляк, фобії, жах тощо);
3) стрес у підсудного виникає у відповідь на різні екстремальні впливи. Стрес охоплює широке коло психологічних станів людини. У психології розрізняють фізіологічний та психологічний (останній поділяється на інформаційний і емоційний) стрес. Виникненню стану стресу у підсудного можуть сприяти різні причини: повідомлення нової інформації на судовому засіданні тими або іншими учасниками; неадекватна поведінка інших учасників, реакція присутніх у залі, звертання до підсудного й ін.1
Виникнення у підсудного психологічних станів пов'язане зі ступенем впливу на нього у суді, з рівнем його толерантності (стійкістю до реагування на який-небудь несприятливий чинник). Психологічний вплив на підсудного справляє сама процедура судового засідання, реагування присутніх на його слова, відповіді, дії, поведінку. Видатний юрист А. Ф. Коні писав, що підсудний майже ніколи не перебуває у спокійному стані. Природне хвилювання після довгих, важких тижнів і місяців чекання... Страх перед вироком, сором за себе і близьких і дратівливе почуття виставлення «напоказ» перед холодно-цікавими поглядами публіки — все це діє гнітючим чи болісно збуджуючим чином на того, хто сидить на лаві підсудних2.
