Вертеп постав, без сумніву, з комбінації релігійної різдвяної драми, витісненої з церковної огорожі на міську площу, і зовсім світської лялькової гри

І.Франко

 

Вистави будувалися за принципом огляду, шляхом нанизування сцен. Завдяки цьому деякі сцени, номери переставлялися, опускалися, з’являлися нові /.../ це характеризує мобільність, динамічність, «відкритість» згаданого принципу, відкриває можливості для імпровізації і варіативності.

Й.Федас

 

 

Тема 17: Розвиток української драматургії

ХVІІІ ст.

 

План:

1. Розвиток теорії драми у ХVІІІ ст. Поетики Феофана Прокоповича (1705), Митрофана Довгалевського (1736-1737), Георгія Кониського (1746).

2. Перша українська історична драма «Милість Божія» (1728).

3. Драми Митрофана Довгалевського (рр. нар. і см. — невід.) "Комічне дійство..." (1736) та "Властотворний Образ…" (1737) та. Залежність творів від засад поетики «Сад поетичний» (1736-1737).

4. Драма-мораліте Георгія Кониського (1717-1795) «Воскресіння мертвих» (1746-1747).

5. Діалог Семена Дівовича (рр. нар. і см. — невід.) «Розмова Великоросії з Малоросією» (1762). Особливості відтворення історії України. Образи Б.Хмельницького і С.Палія.

6. Розвиток жанру інтермедії у творчості М.Довгалевського та Г.Кониського.

 

Тексти:

Ø Дівович С. Розмова Великоросії з Малоросією // Слово многоцінне… — Кн. 4. — С.596-635.

Ø Довгалевський М. Комічне дійство // Українська література ХVІІІ ст. — К., 1983. – С.325-336.

Ø Інтермедії до драм М.Довгалевського та Г.Кониського // Там само. – С.357-378.

Ø Кониський Г. Воскресіння мертвих // Там само. – С.337-356

Ø Милість Божія //Слово многоцінне… — Кн. 4. — С.573-596.

 

Література:

1. Андрущенко М. Київська шкільна драматургія // Андрущенко М. Парнас Віршотворний… – С.76-100.

2. Возняк М. Історія... – Кн. 2. – С.216-222, 230-241.

3. Грицай М. Українська драматургія... – С.31-40, 63-70, 76-93, 120-156.

4. Грицай М. Українська література ХVІ-ХVІІІ ст. і фольклор. – К., 1969. – С.60-62.

5. Гудзій М. Українські інтермедії ХVІІ-ХVІІІ ст. // Українські інтермедії ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1960. – С.18-30.

6. Давній український гумор і сатира. — К., 1959. — С.71-80, 101-118.

7. Довгалевський М. Поетика. Сад поетичний. – К., 1973.

44. Житецький П. «Енеїда» І.Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст. // Житецький П. Вибрані праці. – К., 1987. – С.148-159.

8. Єфремов С. Історія... – С.176-184.

9. Лужницький Г. Театр козацького бароко // Лужницький Г. Український театр: Наук. пр., статті, рецензії: Зб. праць. — Т.І. — Львів, 2004. — С.166-170.

10. Махновець Л. Гумор і сатира наших предків // Давній український гумор і сатира. – К., 1959. – С.8-16.

11. Миленька Г. Український шкільний театр ХVІІ-ХVІІІ ст. // Дивослово. — 1994. — №12. — С.50-51.

12. Мишанич О. Українська література ХVІІІ ст. // Українська література ХVІІІ ст. – К., 1983. – С.16-21.

13. Софронова Л. Київський шкільний театр і проблеми українського бароко // Українське літературне бароко. – К., 1987. – С.109-181.

14. Софронова Л. Славянский театр на пути от барокко к классицизму. (Польша, Украина, Белоруссия, Россия) // Развитие барокко и зарождение классицизма в России: ХVІІ – начало ХVІІІ ст. – М., 1989. – С.59-60.

15. Сулима М. Українська барокова драма // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.480-484.

16. Сулима М. Українська драматургія ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 2005.

17. Українські інтермедії ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1960. – С. 99-142, 164-187.

18. Франко І. Історія української літератури. – Ч.1... // Франко І. Зібрання творів.... – Т.40. – С.335-347.

19. Шевчук В. Георгій Кониський // Дивослово. — 1997. — №10. — С.8-13.

20. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005. – С.319-330, 483-488, 492-503, 525-538, 545-555.

 

Поміркуйте над висловлюваннями:

Якщо і немає в них (драмах ХVІІІ ст. – І.С.) живого струменя поетичної творчості, то є, принаймні, громадська думка, висловлена із щирим переконанням і літературним хистом.

П.Житецький

…їх (драми ХVІІІ ст. – І.С.) написали особи духовні, для яких релігійні мотиви життя зберігають всю свою обов’язкову силу. В цьому відношенні вони нагадують старовинні драми середньовічного типу. Відрізняються ж вони від цих останніх своєю будовою, на якій відбився вплив гуманізму і пізніших псевдокласичних понять про драму.

П.Житецький

Основою української вистави ХVІІ-ХVІІІ ст. було слово, а не дія, діалоги та репліки, а не акторська гра. Виконавці виходили на сцену швидше «для розсужденія», а не для гри. І все ж поступово в шкільній виставі перемагає саме театральне видовище в теперішньому розумінні цього слова. Із залу поступово зникають «слышатели» і він наповнюється «зрителями», на сцену виходять не «отрочища», а «актори». В одній із інтермедій Митрофана Довгалевського згадується гримування, у Георгія Кониського – притвор (церковне значення – притворить себя, притвориться ). Усе це формувало театр. Важливу роль у цьому складному процесі відігравав шкільний театр, театр своєрідний, театр складний, театр навчальний, на якому вчилися всі – драматурги, виконавці й глядачі.

М.Сулима