Тема: УРАЖЕННЯ ШКІРИ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ
Актуальність проблеми. Відомо, що при багатьох захворюваннях шлунково-кишкового тракту в патологічний процес захоплюється шкіра та її придатки (волосся, нігті), оскільки ембріологічно передня кишка, з якої розвивається епітелій ротової порожнини, шкіра, і задня кишка, з якої розвивається слизова оболонка задньопрохідного отвору, складають один ектодермальний компонент в перші неділі розвитку плоду. Ось чому шкіра є дзеркалом патології шлунково-кишкового тракту, як скритої, так и явної.
Учбові цілі:
Навчити студентів
А) патологічним змінам шкіри при панкреатиті;
Б) патологічним змінам шкіри при целіакії;
В) патологічним змінам шкіри при неспецифічному виразковому коліті та хворобі Крона;
Г) патологічним змінам шкіри при поліпозі кишківника;
Д) патологічним змінам шкіри при хронічному гастриті, холецеститі
Е) патологічним змінам шкіри при пухлинах кишківника.
Що студент повинен знати
· Захворювання шлунково-кишкового тракту, при яких можливі ураження шкіри;
· Можливі механізми розвитку уражень шкіри при захворюваннях шлунково-кишкового тракту;
· Характеристику уражень шкіри при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
Зміст теми
Патологічні зміни шкіри при хронічному панкреатиті
Хронічний панкреатит – прогресуючий запально-дегенеративно-склеротичний процес з фіброзно-кістозною перебудовою екзо- і ендокринного апарату підшлункової залози, кінцевим етапом якого є атрофія тканини залози і острівців, що супроводжується розвитком зовнішньо- та внутрішньосекреторної недостатності органа.
Набутий іхтіоз - рідкісне захворювання, що розвивається після 20 років і є як паранеопластичним захворюванням, так і результатом порушення функції травного тракту, застосування холестерин знижувальних препаратів, саркоїдозу, лепри, гіпотиреозу, пелагри, СНІДу, системного червоного вовчака, гіповітамінозів.
Клінічна картина набутого іхтіозу характеризується дифузним, різного ступеня вираженості ураження шкіри тулуба і кінцівок у вигляді нашарувань лусочок різних розмірів і кольору (від білястих до сіро-чорних), в результаті чого шкіра стає сухою, шорсткою на дотик. Найбільш сильно ураження виражено на розгинальних поверхнях кінцівок, особливо ліктів і колін, в той час як шия і згинальні поверхні ліктьових і колінних суглобів і пахвові ямки не уражені. Шкіра обличчя лущиться в області чола і щік, на долонях і підошвах. Виражений сітьовидний шкірний малюнок зі зміною дерматогліфіки і невеликим муковідним лущенням.
Симптом «червоних крапельок». При хронічному запалені підшлункової залози інколи спостерігаються запалення, які отримали назву симптома Тужиліна. На шкірі спини, живота, грудей з’являються висипання у вигляді круглих п’ятен правильної форми червоного кольору. Висипання являють собою судинні аневризми, які не зникають при натисканні.
Экхімози (др.-греч. ἐκχύμωσις — «вилив» от ἐκ- «из-» и χέω — «лью») — крововилив в шкіру або слизову оболонку, діаметр якого звично перевищує 3 мм. В побуті екхімози называють синяками. Спочатку мають пурпурне чи блакитно-чорне забарвлення, потім колір змінюється до коричневого, жовто-коричневого, межі ушкодження як правило розмиті.
При хронічному запальному процесі підшлункової залози активність ферментів, які поступають в просвіт кишки знижується, зменшуються бактерицидні властивості кишкової флори, яка транспортується з товстого кишківника в тонкий. На цьому тлі часто розвивається підвищений ріст бактерій, що приводить до високої проникності бар’єра кишківника, миттєво збільшується ризик розвитку як мікробної, так і харчової алергії у вигляді атопічного дерматиту або екземи.
Атопічний дерматит – це хронічне алергічне захворювання шкіри, яке виникає в осіб із генетичною схильністю до атопії, має рецидивуючий перебіг та вікові особливості клінічних проявів. Термін “атопічний дерматит” походить від англійського слова “аtору” (атопія, дивна, незвичайна хвороба), який вперше запропонував Кока в 1930 році для позначення різновиду успадкованої алергії, яка виникає без попередньої сенсибілізації пацієнта. На тлі ксеродермії з’являються пласкі полігональні ліхеноїдні фолікулярні папули, колір яких варіює від кольору нормальної шкіри до рожево-сірого, що локалізуються на згинальних поверхнях кінцівок. У частини хворих вогнища ураження набувають поширеного чи навіть генералізованого характеру з формуванням дифузного атопічного дерматиту (дифузного нейродерміту) із залученням шкіри обличчя, промежини, геніталій, міжсідничної.
Екзе́ма (грец. έκζεμα — висип на шкірі, від έκζεο — закипаю) — гостре чи хронічне неінфекційне запальне захворювання шкіри, що має нервово-алергічну природу та характеризується різноманітними висипами, почуттям печіння, свербінням і схильністю до рецидивів.
Різноманітна локалізація процесу, у тому числі ураження нігтів, симетричність осередків запалення, що не мають чітких меж, набряклість та почервоніння шкіри в області ураження, поява дрібних пухирців, які згодом частково перетворюються на гнійнички чи мокріючі ділянки (звідси застаріла назва екземи — мокріючий лишай) з наступним утворенням лусочок та шкоринок.
Механічна жовтяниця. Одна з причин - збільшення голівки підшлункової желези більше 3,2 см в діаметрі, що приводить до здавлення прилеглого відділу холедоха, причому ступінь вираженості гіпербілірубінемії залежить від ступеня збільшення голівки підшлункової залози.
