Лекція 32. СИСТЕМА КОНТРОЛЮ І ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ УЧНІВ З ІСТОРІЇ
План:
1. Завдання та функції перевірки результатів навчання історії.
2. Види і форми перевірки знань учнів.
3. Методика оцінювання рівня навчальних досягнень школярів з історії.
Рекомендована література:
Акопова Л. И., Ястребова С. А. Внутришкольный контроль по истории // Преподавание истории в школе. – 1998. – № 3. – С. 10-18.
Андриевская Н.В. Очерки методики истории. – Л., 1958. – С. 240.
Афанасьєв М.М Запитання як засіб розвитку пізнавально-навчальної активності учнів на уроках історії // Розвиток історичного мислення як засіб формування особистості, ї інтелекту та творчих здібностей. – Одеса, 1999. – С. 100-111.
Баханов К. Облік індивідуальних досягнень учнів у навчанні історії // Історія в школах України. – 1999. – № 2. – С. 25-28.
Баханов К. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів. Історія України. 7 клас: Посібник для вчителів та учнів // Історія України. – 2003. – №25–28. – С. 51–93.
Вагин А.А. Методика обучения истории в школе. – М., 1972. – С. 153.
Клименко М. Методи перевірки знань учнів на уроках історії // Історія України. – 1999. – № 12.
Кузьмина 3. М., Набатова О. В. Из опыта тестовой проверки знаний// Преподавание истории в школе. – 1998. – № 5. – С. 34-36.
Методика обучения истории в средней школе / Отв. ред. Ф.П. Коровкин. – М., 1978. – 4.1. – С. 184.
Власов В. Уроки тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів з історії: що і як оцінювати // Історія в школах України.–2003.– № 2. – С.11–15.
Методика навчання історії в середній школі / Отв. ред. Ф.П. Коровкин. – М., 1978. – Ч. 1. – С. 18–189;191
Карцов В.Г. Очерки методики обучения истории СССР в –VШ–Х классах. – М., 1955. – С. 171.
Островський В. Оцінювання навчальних досягнень учнів з історії: теорія і практика (на прикладі теми,,Україна під час Другої світової війни”) // Історія в школах України. – 2004. – № 9-10. – С. 13–21.
Пастушенко Н.М., Пастушенко Р.Я. Діагностування навченості. Гуманітарні дисципліни. – Львів: ВНТЛ, 2000; Пастушенко Р. Теорія рівнів навченості як основа оцінювання навчальних досягнень учнів з історії // Історія України. – 2003. – № 5. – С. 6–11.
Пастушенко Р. Тематичний облік знань учнів з історії // Історія України. – 2000. – № 5.
Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок та інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2004. – С. 117–137.
Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії. – К
Основні поняття теми: перевірка, оцінка, контроль, результати навчання, типи, види, функції контролю, критерії і показники оцінювання, технологія оцінювання.
Завдання та функції перевірки результатів навчання історії
Проблема перевірки та оцінювання результатів навчання є однією з центральних у методиці. Слід зазначити, що функції перевірки ніколи не зводилися тільки до контролю. Перевірка та оцінювання результатів навчання є важливим стимулом самостійної роботи школярів, ефективним способом виховання відповідальності, працьовитості, сумлінності учнів. Систематична перевірка має забезпечувати поповнення, поглиблення, уточнення і систематизацію знань, закріплення і розвиток умінь застосовувати їх на практиці. Вчені вважають також, що в ході перевірки результатів навчання можливий розвиток мови і мислення учнів. Крім того, дані опитування дозволяють учителю перевірити результати не тільки самостійної роботи учнів, але й своєї власної діяльності, отже, дають можливість, усуваючи помилки і недоробки, підвищувати науковий рівень викладання і методичну майстерність. Аналіз і узагальнення результатів навчання в різних школах визначають критерії для перевірки й удосконалювання програм, навчальних посібників, методичних рекомендацій. Таким чином, перевірка оцінюється вченими як важливий з погляду на завдання освіти, виховання і розвитку учнів етап процесу навчання історії, що разом з іншими сприяє досягненню загальних цілей шкільної історичної освіти.
Методисти визначають наступні функції перевірки та оцінювання (контролю) результатів навчання історії: діагностичну, прогностичну, коригуючу, навчальну, розвивальну, виховну, стимулююче-мотиваційну.
Діагностична функція перевірки та оцінювання результатів навчання історії пов'язана із визначенням видів знань і вмінь, їх якісних характеристик, властивостей та рівнів оволодіння ними відповідно до поставлених цілей. Це дає змогу вчителеві виявити прогалини і помилки в знаннях і вміннях, з'ясувати причини їх виникнення і відповідно коригувати навчально-пізнавальну діяльність школярів та способи управління нею. Отримані результати перевірки та оцінювання результатів навчання історії використовуються з метою прогнозування шляхів удосконалення методики навчання предмета в цілому, передбачення рівня її результативності у варіативних умовах, тобто забезпечують можливість корекції навчальних впливів учителя.
Навчальна функція перевірки та оцінювання результатів навчання історії полягає насамперед у поліпшенні якостей знань та вмінь школярів. Так, організація перевірки в логічній послідовності, з одного боку, та вимога повноти й обґрунтованості відповідей – з іншого – забезпечують систематизацію й узагальнення учнями засвоєного змісту. Спонукання учнів до використання результатів спостережень, прикладів з власного життя поглиблює і розширює їхні знання та вміння. Усне або письмове виконання завдань на перевірку зумовлює осмислення, усвідомлення та закріплення матеріалу, практичне і теоретичне застосування знань за зразком у подібних та нових ситуаціях.
Перевірка та оцінювання результатів навчання сприяє розвитку волі, уваги, мислення, пам'яті, мовлення учнів, їх пізнавальної активності і самостійності, тобто має розвивальну функцію. У процесі перевірки та оцінювання результатів навчання історії можна цілеспрямовано формувати вміння взаємо- і самоконтролю (взаємо- і самоперевірки, взаємо- і самооцінювання), взаємо- і самокоригування, а також розвивати розумову рефлексію, тобто вміння обмірковувати свої дії, критично оцінювати їх і свідомо ставитися до учіння.
Виховна функція перевірки та оцінювання результатів навчання історії, яка реалізується через правильну організацію цього процесу, розвиває пізнавальний інтерес і стимулює учнів до систематичної наполегливої праці, зумовлює формування важливих якостей особистості: відповідальності, здатності до подолання труднощів, самостійності. Адже результати індивідуальних зусиль під час перевірки стають предметом суспільного обговорення й оцінювання.
Оцінка у процесі навчання школярів є й одним із важливих засобів мотивації і стимулювання їх навчально-пізнавальної діяльності. Цю функцію у поєднанні з іншими мотивами учіння вона виконує, якщо розкриває перед школярами перспективи успіху, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки.
Здійснення контролю (перевірки й оцінювання) на уроках історії в основній школі визначається відповідними принципами. Найважливішими серед них є такі:
а) систематичність. Вона зумовлена, по-перше, дидактичною доцільністю здійснення перевірки й оцінювання на всіх етапах процесу навчання; по-друге, необхідністю перевірки й оцінювання кожного учня на кожному уроці у зв'язку з психологічними особливостями розвитку пізнавальних процесів у школярів і оволодіння ними учінням як провідним видом діяльності;
б) всебічність, яка передбачає визначення рівня оволодіння учнями знаннями, вміннями і навичками за їхніми основними параметрами відповідно до цілей, поставлених у процесі навчання;
в) індивідуалізація, зумовлена різним рівнем розвитку дітей та особливостями контролю (перевірки й оцінювання).
Психологами доведено, що сам факт контролю як особливого виду діяльності, яка вимагає самостійності та оцінювання, порушує психологічну рівновагу учнів, збуджуючи або пригнічуючи їх. За таких обставин виявити справжній рівень навчальних досягнень досить важко. Тільки індивідуальний підхід дає змогу зняти у дітей психологічне напруження, створити в процесі перевірки умови для повної реалізації їх суб'єктивних можливостей і об'єктивного оцінювання вчителем. Важливо, щоб індивідуалізація ґрунтувалася на єдності загальних вимог до всіх учнів із урахуванням індивідуальних особливостей кожного.
Найважливішими умовами перевірки знань учнів є такі:
– систематичність перевірки знань учнів;
– охоплення перевіркою всіх найважливіших елементів змісту історичної освіти;
– використання як поточної перевірки знань, так і підсумкової (тематичної, семестрової, річної, екзаменаційної);
– використання різних форм, методів та засобів перевірки знань учнів;
– аргументованість оцінок.
В методиці навчання історії існують досить чіткі вимоги до знань та умінь школярів.
В основі перевірки знань учнів повинні бути ті знання, уміння та навички, які передбачені навчальною програмою та закладені в підручники.
Перевіряти треба такі якості знань учнів, як усвідомленість, глибина, оперативність та міцність.
Перевіряючи знання учнів, вчитель історії повинен знати, що існують два види формалізму в знаннях:
– учні знають певну суму фактів, але не можуть зробити належні узагальнення та висновки;
– учні знають загальні положення на рівні гасел, але не можуть довести їх відповідними фактами.
Таким чином, в обох випадках відсутня така якість знань, як усвідомленість. Вона означає, зокрема, що школярі повинні вміти виділяти у навчальному матеріалі головне, встановлювати зв'язки нового матеріалу з раніше вивченим. Чим вище ступінь систематизації навчального матеріалу, тим більше глибина та міцність знань школярів. При цьому треба мати на увазі, що існують досить суворі зв'язки між формами та видами перевірки знань учнів та якістю знань, а також особливостями того навчального матеріалу, який перевіряється, та видами пам'яті учнів. Відомо, що користуватися учні можуть міцно засвоєними знаннями. На міцність знань школярів суттєво впливають їх осмисленість та глибина. Відомо, що в основі навчання історії лежить вивчення фактичного матеріалу. Саме факти є первинними в системі історичних знань учнів. На основі фактів формуються історичні поняття. Але всі факти у навчанні історії поділяються на основні та другорядні. Перевіряються лише основні факти. Другорядні факти не перевіряються, оскільки вони мають ілюстративний характер. Психологічною наукою встановлено, що навчальний матеріал швидко забувається учнями. Саме тому існують різні види перевірки знань школярів. Методичною наукою встановлено, що відразу ж після завершення уроку в пам'яті учнів зберігається лише 50% навчального матеріалу. Чим більше проміжок часу між опануванням навчального матеріалу та його поточною перевіркою, тим більша частка навчального матеріалу забувається учнями. Тому міцність історичних знань учнів перевіряється методом відстроченої перевірки.
