1. Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, котра впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі (ч. 2 ст. 228 КПК).
2. Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються (ч. 2 ст. 228 КПК).
3. З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, упізнання може проводитися поза її візуальним та аудіоспостереженням (ч. 4 ст. 228 КПК).
4. Пред’явлення особи для впізнання може здійснюватися за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред’явлені для впізнання (ч. 9 ст. 228 КПК).
5. За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису (ч. 6 ст. 228 КПК). Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, котра впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню (ч. 7 ст. 228 КПК). Матеріали відеозапису із зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб (абз. 2 ч. 7 ст. 228 КПК). Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред’явленні особи для впізнання (ч. 6 ст. 228 КПК).
6. Кримінально-процесуальний закон, у випадках передбачених ч. 1 ст. 232 КПК[1], дозволяє, під час досудового розслідування проводити впізнання особи в режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (так зване дистанційне досудове розслідування). Цей вид упізнання здійснюється за загальними правилами, передбаченими ст. 228 (ч. 4 ст. 232 КПК). У разі, якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення впізнання у режимі відеоконференції, слідчий (прокурор) може прийняти рішення про його здійснення лише вмотивованою постановою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Рішення про проведення вказаної слідчої (розшукової) дії, у якій дистанційно перебуватиме підозрюваний, не може бути прийняте, якщо він проти цього заперечує (ч. 2 ст. 232 КПК).
Фіксація пред’явлення особи для впізнання під час досудового розслідування оформлюється протоколом із дотриманням вимог ст. 104 та ст. 231 КПК.
Протокол пред’явлення особи для впізнання складається виключно тією посадовою особою, яка проводить зазначену слідчу (розшукову) дію (ч. 1 ст. 106 КПК).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 104 КПК, протокол пред’явлення особи для впізнання складається з трьох частин: вступної, описової та заключної.
1. Вступна частина повинна містити такі відомості:
- назва процесуальної дії (протокол пред’явлення особи для впізнання), місце та час проведення;
- посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка проводить слідчу дію;
- анкетні дані особи, яка впізнає (прізвище, ім’я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання, місце роботи або навчання, відомості про наявність судимості)[2];
- анкетні дані всіх інших осіб, які присутні під час проведення конкретної процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);
- інформацію про те, що особи, котрі беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;
- прізвища, імена, по батькові осіб, які представлені для впізнання.
- відомості про роз’яснення учасникам впізнання їх процесуальних прав та обов’язків.
2. Описова частина повинна містити такі відомості:
- показання особи, яка впізнає, або відповіді її на поставлені запитання, аргументування нею, за якими ознаками або сукупністю ознак вона впізнала особу (ч. 1 ст. 231 КПК), під яким номером перебуває особа, яку впізнали;
- додаткові питання (якщо вони задавалися) до особи, яка впізнає, із зазначенням процесуального статусу особи (крім слідчого), котра задала питання та змісту заданого питання;
- відповіді особи, яка впізнає, на додаткові питання.
3. Заключна частина повинна містити відомості про:
- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу (протокол може бути прочитаний кожним учасником особисто, або слідчим вголос, або один учасник буде читати іншому зміст протоколу вголос);
- зауваження та доповнення до протоколу з боку учасників процесуальної дії (якщо зауваження або доповнення висловлене, його зміст повинен бути зазначений у протоколі, якщо ані зауважень, ані доповнень не надійшло, це також потрібно чітко зазначити);
- підписи осіб, які брали участь у впізнанні, а також підпис слідчого.
При пред’явленні особи для впізнання особі, щодо якої застосовано заходи безпеки, відомості про таку особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо (ч. 5 ст. 228 КПК).
Відповідно до ст. 104 КПК України, перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися з текстом протоколу. Зауваження й доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється в присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.
Інші особливості пред’явлення особи для впізнання. Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незацікавлених осіб (понятих) для пред’явлення особи для впізнання.
Частина 7 ст. 223 КПК України вказує на те, що як виняток дозволяється не залучати понятих для проведення впізнання у випадку застосування безперервного відеозапису ходу проведення даної слідчої (розшукової) дії.
Понятими не можуть бути родичі підозрюваного і потерпілого, працівники правоохоронних органів, сам потерпілий, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження (абз. 3 ч. 7 ст. 223 КПК).
Поняті можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки з приводу тих обставин, що стали їм відомі під час проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії (абз. 4 сч. 7 ст. 223 КПК).
Особі, яка пред’являлася для впізнання, повідомляється про результати проведеної слідчої (розшукової) дії (ч. 4 ст. 228 КПК).
У разі проведення впізнання згідно з правилами, передбаченими ч. 5 і ч. 6 ст. 228 КПК, у протоколі, крім відомостей, передбачених ст. 231 КПК, обов’язково зазначається, що впізнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред’явлена для впізнання, не бачила й не чула особи, яка впізнає, а також вказуються всі обставини та умови проведення такого впізнання. У цьому випадку анкетні дані особи, котра впізнає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів досудового розслідування.
Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред'являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі, якщо впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред'явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.
[1] Такими випадками є: неможливість безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин; необхідність забезпечення безпеки осіб; проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; необхідність ужиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування; наявність інших підстав, визначених слідчим (прокурором або слідчим суддею) достатніми.
[2] КПК не містить вичерпного переліку відомостей про особу, яка впізнає, котрі потрібно зазначати у протоколі. Тому наведений перелік є орієнтовним та може змінюватися залежно від обставин кримінального провадження.
