Частки національних центральних банків у капіталі ЄЦБ

Національний банк Бельгії	2,8885%
Національний банк Данії	1,6573%
Німецький Бундесбанк	24,4096%
Банк Греції	2,0585%
Банк Іспанії	8,8300%
Банк Франції	16,8703%
Центральний банк Ірландії	0,8384%
Банк Італії	14,9616%
Центральний банк Люксембургу	0,1469%
Банк Нідерландів	4,2796%
Національний банк Австрії	2,3663%
Банк Португалії	1,9250%
Банк Фінляндії	1,3991%
Банк Швеції	2,6580%
Банк Англії	14,7109%

 

Чистий прибуток ЄЦБ за рішенням Ради керуючих частково (не більше 20%) спрямовується для формування резервного фонду, залишок прибутку розподіляється між національними цент­ральними банками (акціонерами ЄЦБ) пропорційно частці сплаченого ними капіталу.

Керівні органи ЄЦБ: Рада керуючих і Виконавче правління.

Рада керуючих складається з членів Виконавчого правління і голів національних центральних банків країн зони євро ЕВС. Рада визначає основні орієнтири монетарної політики й інструменти її реалізації. Рішення стосовно монетарної політики приймаються простою більшістю голосів членів Ради.

Для прий­няття рішень стосовно формування капіталу банку, офіційних золотовалютних резервів і деяких інших питань голоси голів національних центральних банків зважуються згідно з участю цих банків у формуванні статутного капіталу ЄЦБ.

Рада керуючих є підзвітною Європейському парламенту і Раді міністрів країн—членів ЄС.

Виконавче правління складається з президента банку, віце-президента і чотирьох інших членів, які обираються за загальною згодою урядів країн-членів на рівні глав держав або урядів. Термін повноваження членів Правління становить 8 років і не підлягає подовженню. Виконавче правління здійснює реалізацію монетарної політики відповідно до рішень, прийнятих Радою ке­руючих, і розробляє директиви для національних центральних банків згідно з покладеними на нього повноваженнями.

Для координації монетарної політики між країнами зони євро та іншими країнами ЄС (Велика Британія, Швеція, Данія) створена Загальна Рада. Вона складається з Президента ЄЦБ, віце-президента та голів національних центральних банків країн—учасниць ЄС.

Щорічно ЄЦБ направляє звіт про діяльність ЄСЦБ Європейському Парламенту, Комісії і Раді Міністрів.

 

15.4. Становлення центрального банку в Україні

 

Центральний банк України — Національний банк — було утворено у 1991 р. згідно з законом України «Про банки і банківську діяльність».

Законом було закладено основи класичної дворівневої банківської системи.

Основи правового статусу НБУ як центрального банку країни визначено Конституцією України. Згідно з Основним Законом держави Національному банку надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, що свідчить про його особливу роль у системі органів державного управління.

Згідно Закону «Про Національний банк України» Національний банк є особливим центральним органом державного управління, основним завданням (функцією) якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом державної власності та перебуває у його повному господарському віданні. Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення зобов’язань банку.

Згідно з чинним законодавством передбачена така система (структура) Національного банку:

- центральний апарат;

- територіальні управління в областях і Автономній Республіці Крим;

- розрахункові палати;

- Банкнотно-монетний двір;

- Фабрика банкнотного паперу;

- Державна скарбниця;

- Центральне сховище грошей;

- спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.

Закон передбачає дворівневу систему управління центральним банком — Рада НБУ і Правління НБУ, що загалом відповідає світовій банківській практиці.