Загальні засади регулювання трудових правовідношень в Україні
1. Поняття, предмет та метод.
2. Функції та системи.
3. Учасники труд. правовідн.
4. Принципи трудового права
1.
Трудове право – це самостійна галузь права, яка являє собою сукупну норму права, що регулюють трудові та пов’язані з ними правовідносини.
Основним нормативно правовим актом який регулює суспільні відносини в сфері праці є Кодекс законів «Про працю України» від 10 грудня 1971р. з наступними змінами та доповненнями.
Предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору і відносини, що тісно пов’язані з трудовими: працевлаштування, навчання та підвищення кваліфікації, перекваліфікації працівників, а також відносини щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, вирішення трудових спорів та відносини соціального партнерства.
Основними трудовими правами працівників є:
- Право громадян на працю.
- Право на вільний вибір професії, роду занять і роботи.
- Право на відпочинок.
- Право на здорові на безпечні умови праці.
- Право на об’єднання в проф. спілки
- Право на вирішення колективних трудових спорів
- Право на участь в управлінні підприємством, установою, організацією.
- Право на матеріальне забезпечення в порядку соц. страхування.
- Право на матеріальну допомогу у разі безробіття.
- Право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Регулювання трудових відносин громадян України, які працюють за межами території України, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на території України, регулюються відповідно до закону України «Про міжнародне приватне право».
Законодавство забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від раси, походження, релігії і т.д.
Метод трудового права – це система прийомів та способів, що базуються переважно на договірних засадах, виникнення, зміни та припинення правовідносин, поєднання центрального та локального правового регулювання, застосування спеціальних правових санкцій для забезпечення належного здійснення учасниками цих правовідносин своїх прав та обов’язків.
2.
Функції трудового права – це основні напрямки впливу права на людину і суспільство.
1. Регулятивна - в законодавчих на підзаконних актах, шляхом встановлення прав та обов’язків закладається поведінка особи в тій чи інший ситуації.
2. Охоронна - шляхом застосування засобів державного примусу держава стимулює людину дотримуватися того правила поведінки, яке передбачено законодавством.
Шляхом застосування наступних способів правового регулювання:
- припис – це обов’язок вчинити дію, я прописані в законі;
- заборона - обов’язок утриматися від дій які передбачені законом;
- дозвіл.
Традиційно у системі трудового права виділяють загальну та особливу частину.
Особлива частина трудового права (див. зміст кодексу законів України), наприклад: інститут робочого часу, відпочинку тощо.
3.
ДЗ: Скачать «закон украины про проф спилки их права и гарантии деятельности» 1999г.
15.02.12
Загальні засади здійснення трудового регулювання діяльності щодо укладання колективних договорів, угод
Діяльність щодо укладення колективних договорів регулюється законом «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1992 року, а також главою другою кодексу законів про працю України. Колективний договір укладається на всіх підприємствах, установах, організаціях уповноваженими сторонами з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. А також з метою узгодження інтересів працівників з інтересами власника або уповноваженого ним органу.
Сторони колективного договору:
- Власник, або уповноважений ним орган
- Профспілка, або уповноважений на представництво трудовим колективом орган, представники працюючих, які обрані та уповноважені трудовим колективом.
Право на ведення переговорів і укладання колективних договорів визначається законодавством та попереднім колективним договором.
Зміст колективного договору визначається самостійно сторонами. Положення колективного договору ні в якому разі не можуть погіршувати становище працівника, ніж це передбачено зводом законів про працю України. Але закон не забороняє передбачати в колективному договорі додаткові гарантії та соціально-побутові пільги.
Самостійно – зміст колективного договору.
Положення трудового договору поширюються на всіх працівників, незалежно від того, чи входять вони до профспілки, і є обов’язковими як для власника, так і для працівників.
Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін, або з дня, який зазначено у колективному договорі.
Після закінчення строку дії колективного договору його положення продовжують діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий колективний договір, або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено в колективному договорі.
На новоствореному підприємстві, сторони повинні укласти колективний договір у тримісячний термін з моменту реєстрації.
Усі працівники повинні бути ознайомлені з положеннями колективного договору. Сторони, що уклали договір можуть також інформувати про положення колективного договору шляхом публікації.
Будь-яка із сторін колективного договору не раніше як за 3 місяці до закінчення строку дії колективного договору, або строку, який зазначено в колективному договорі, письмово повідомляє іншу сторону про початок переговорів. Інша сторона протягом 7 днів повинна розпочати переговори. Порядок ведення переговорів щодо укладення чи внесення змін до колективного договору визначається сторонами самостійно і оформлюється протоколом. Для ведення переговорів створюється спеціальна робоча комісія з представників сторін. Сторони можуть переривати переговори для консультацій, експертиз, отримання необхідних документів з метою вироблення рішень і пошуку компромісів. Робоча комісія готує проект колективного договору з урахуванням всіх пропозицій, які надійшли як з боку власника, так і з боку представників трудящих. Потім проект колективного договору виноситься на розгляд представників сторін, де можуть бути виявлені відповідні недоліки. В цьому разі складається протокол розбіжностей, до якого вноситься пропозиції сторін про заходи, які необхідно здійснити для усунення розбіжностей, а також встановлюються строки відновлення переговорів. Для розгляду розбіжностей формується спеціальна примирна комісія, рішення якої носять не імперативний, а рекомендаційний характер. У випадку недосягнення згоди між сторонами щодо розбіжностей допускається організація і проведення страйку у порядку, передбаченому законодавством. Для підтримки своєї позиції сторони можуть проводити збори, мітинги, пікетування, демонстрації.
Учасників переговорів на період їх проведення звільняють від виконання основної трудової функції зі збереження робочого місця за ними та заробітної платні. Також, їм може бути надана компенсація щодо витрат, які били пов’язані з веденням переговорів.
Проект колективного договору розглядається в трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів трудового колективу.
Зміни і доповнення до колективного договору можуть вноситися лише за взаємною згодою обох сторін.
Контроль за виконанням умов колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами. Кожний рік сторони, що підписали колективний договір, звітують про його виконання на загальних зборах трудового колективу.
Законодавством передбачається відповідальність сторін, а саме:
- якщо сторони ухиляються від участі у переговорах
- якщо сторона у 7миденний термін з моменту отримання повідомлення про початок переговорів не розпочала їх
- якщо будь-яка із сторін не надає необхідну інформацію для ведення переговорів.
На таких осіб може бути накладено штраф до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, може бути застосовано дисциплінарне стягнення аж до звільнення з посади. На осіб, з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, накладається до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано дисциплінарне стягнення аж до звільнення з посади. Порядок накладення штрафів регулюється Кодексом України «Про адміністративні правопорушення». Справи з вищезазначених питань розглядаються у судовому порядку за поданням однієї із сторін, відповідних комісій чи з ініціативи прокурора.
Трудовий договір
Трудовий договір – угода між власником (уповноваженим ним органом) чи фізичною особою з одного боку та працівником з іншої сторони, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник (уповноважений ним орган, фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату, забезпечувати умови праці, які є необхідними для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін.
Людина може реалізувати своє право на працю на одному або декількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору (в тому числі, достроково) можуть встановлюватися угодою сторін.
