Суб’єкти господарського права

 

Відповідно ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самовря­дування, наділені господарською компетенцією, а також громадя­ни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Звідси витікає, що поняття «учасники відносин у сфері господарювання» ширше за поняття «суб’єкти господарювання (підприємництва)» і співвідносяться між собою як ціле та його частина.

Визначення суб’єкту господарювання наведено в ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу. Згідно цій статті, суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, що здійснюють господарську діяльність шляхом реалізації своєї господарської компетенції, мають відособлене майно та несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, окрім випадків, передбачених законодавством.

Цим суб’єктам у сфері господарювання притаманна сукупність необхідних ознак, що характеризують їх як підприємців, а саме:

- вони здійснюють безпосередню господарську діяльність – виробниц­тво продукції, виконання робіт та надання послуг, – що є предметом діяльності індивідуальних підприємців, підприємств різних органі­заційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших госпо­дарських організацій основної ланки економіки, або керівництво господарською діяльністю;

- створення суб’єкту господарської діяльності, тобто набуття статусу суб’єкта господарювання, здійснюється у встановленому законом порядку;

- суб’єкт господарювання повинен мати наявність виокремленого майна, необхідного для здійснення обраної цим суб’єктом або покладеної на нього господарської діяльності чи керівництва такою діяльністю;

- суб’єкт господарювання здійснює господарську діяльність шляхом реалізації своєї господарської компетенції – певного кола прав та обов’язків, тобто такий суб’єкт наділений господарською правосуб’єктністю, яка характеризується трьома елементами: а) господарською правоздатністю суб’єкта, тобто здатність певним суб’єктом набувати господарські права та обов’язки; б) господарською дієздатністю – своїми діями реалізовувати свої господарські права та обов’язки; в) господарська деліктоздатність, яка полягає у можливості певного суб’єкта захищати свої законні права на всіх рівнях управління, а також виступати в суді з цією ж метою у якості позивача чи відповідача. Обсяг господарської правосуб’єктності кожного з видів суб’єктів господарювання визначається чинним законодавством та їх установчими документами.

Таким чином, суб’єкти підприємництва – це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють гос­подарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення та­кої діяльності майно і володіють господарською правосуб’єктністю.

Підприємництво в Україні здійснюється на власний вибір підприємця і в будь-яких організаційних формах, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 55 ГК, суб’єктами господарювання є:

1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського Кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

Суб’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Суб’єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб’єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Створення суб’єктів господарювання здійснюється у будь-який спосіб та з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства, але, згідно чинного законодавства, статус суб’єкта господарювання вони набувають лише за певних правових умов.

Правовою передумовою здійснення підприємницької діяльності фізичними та юридичними особами є їх державна реєстрація. Відповідно до ст. 58 Господарського кодексу України державна реєстрація, що є формою легалізації підприємницької діяльності, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта підприємництва.

Відповідно до Закону України від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який вступив в дію з 1 липня 2004 р., державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру[3].

Отже, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців полягаєу внесенні запису до Держав­ного реєстру суб’єктів господарської діяльності про реєстрацію юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, про їх перереєстрацію, про реєстрацію змін до реєстраційної картки, про реєстрацію змін, доповнень до установчих документів юридичної особи, про реєстрацію зміни місцезнаходження – для юридичної особи, – або місця проживання – для фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, про взяття на облік (зняття з обліку) філії, представництва юридичної особи, про реєстрацію припинення юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору нарочним або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

- копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбаче­них законом;

- два примірники установчих документів;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. Сума оплати реєстраційного збору для реєстрації юридичної складає 170 грн.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Сума оплати збору за реєстрацію складає два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто 34 грн.

Перелік вище вказаних документів є вичерпним і вимагати подання будь-яких інших документів заборонено законом.

Строк державної реєстрації фізичної особи-підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.