ТЕМА 2. Структура та механізм функціонування галузевої економіки

КОНСПЕКТ УРОКУ

ПРЕДМЕТ: «ОСНОВИ ГАЛУЗЕВОЇ ЕКОНОМІКИ, ЕКОЛОГІЇ І ПРАВА В СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ»

ГРУПА 19,29

КІЛ-ТЬ ГОДИН: 70

ТЕМА 1. Предмет, метод та завдання дисципліни

Урок №1. Предмет економічної, екологічної та правової науки.

Слова «екологія» і «економіка» сьогодні можна почути завжди, коли йдеться про добробут і безпеку нашого життя. І це не випадковість. Зверніть увагу на морфологію цих слів. Знаменно, що слова економіка і екологія складаються з двох частин, причому одна з них є спільною: еко від гр. oicos — дім, оселя. У слові «екологія» перша частина може бути також ширшим поняттям — «середовище» і в такому розумінні означати науку про зв’язок організмів зі своїм середовищем. У сучасному контексті слово «екологія» найчастіше означає глобальну проблему життєдіяльності людства.

Слово «економіка» походить від грецького «oicos» - дім, домашнє господарство і «nomos» - закон. У сучасній науці й виробництві зміст поняття «економіка» залежно від контексту формулюється як:

— народне господарство країни, окремого регіону чи галузі;

— наука, що вивчає суспільні виробничі відносини;

— сукупність відносин виробництва і розподілу споживних вартостей;

— характеристика структури та матеріально-фінансового стану суспільства в цілому чи окремих галузей виробництва — «економічний лад суспільства», «економіка виробничих процесів», «економічна ефективність впровадження нової технології», «економіка техніко-екологічних заходів» тощо;

— економічна діяльність — як процес поєднання дій і ресурсів для отримання споживної вартості.

Науково-технічний прогрес (НТП) — явище взаємозумовленого синергетичного самовпорядкованого поступу науки і техніки. У такому «тандемі» чи «симбіозі» наукові відкриття й винаходи стимулюють розвиток техніки, що, у свою чергу, удосконалює науково-дослідну базу теоретичної та прикладної науки.

 

Урок №2. Роль та місце економіки, екології та права в суспільстві.

Система управління якістю навколишнього середовища повинна мати надійний правовий механізм, який би забезпечував реалізацію науково-обґрунтованих принципів раціонального природокористування. Розробка такого механізму належить до компетенції юридичної науки, вірніше тієї її частини, яка займається питаннями правового регулювання суспільних відносин у сфері природокористування та охорони природи. Роль права у регулюванні взаємодії суспільства і природи полягає у встановлені науково-обґрунтованих правил поведінки людини в стосунках з природою.

Найбільш важливі суттєві правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов'язковими для виконання і дотримання нормами права. Виконання норм права забезпечується державою. У нормах права, що регулюють суспільні відносини в галузі взаємодії суспільства та природи, визначаються природні об'єкти, що підлягають охороні з боку держави, закріплюються права й обов'язки всіх природокористувачів щодо використання та охорони природного середовища, вказуються попереджувальні, заборонні, компенсаційні, каральні та заохочувальні заходи, пов'язані з виконанням природоохоронного законодавства; визначаються засоби контролю і права органів контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, передбачаються ступені відповідальності за порушення природоохоронних вимог та порядок відшкодування нанесеної природі шкоди. Норми права в галузі природокористування й охорони природи можуть мати локальне або регіональне і міжнародне значення.

 

 

ТЕМА 2. Структура та механізм функціонування галузевої економіки.

Урок №3. Ринок, як форма існування товарного господарювання.

Поняття «ринок» є дуже багатогранним і його сутність змінювалась із розвитком суспільного виробництва.

На споживчому ринкові продаються і купуються мільйони різних товарів – від будинків, автомобілів, літаків до найдрібніших побутових речей і продуктів харчування.

Власниками товарів та послуг є організації бізнесу чи окремі громадяни – продавці, а покупці володіють певною сумою грошей для купівлі товарів.

Ринки виникли ще в період розпаду первіснообщинного ладу, коли між общинами і племенами почався регулярний обмін, який здійснювався у певному місці й у певний час.

Ринок — сукупність продавців і покупців, які вступають між собою в економічні відносини з приводу купівлі-продажу товарів і послуг за допомогою механізму узгодження цін на основі попиту і пропозиції.

Попит на певний товар чи послугу відображає реакцію споживача на потребу в конкретному виді товару та ціну цього товару.

Попит виражає залежність між кількістю товару, яку споживач хоче придбати протягом певного періоду, і ціною на цей товар.

Економісти розрізняють попит, як забезпечене грошима бажання купити певну кількість конкретного товару за даними цінами, і обсяг попиту, який означає конкретну кількість товару, що її споживач хотів би купити протягом певного періоду за конкретну ціну.

Закон попиту означає: чим вища ціна товару, тим менший обсяг попиту на нього, при зниженні ціни обсяг попиту збільшується.

Попит залежить не тільки від цінових факторів. Існують так звані нецінові умови, які істотно впливають на бажання споживачів купити товар.

Пропозиція – це вся маса товарів, що є на ринку чи може бути доставлена на нього, яку передбачається продати за певною ціною у визначений проміжок часу.

Закон пропозиції означає, що із збільшенням ціни обсяг продукції зростає, а зі зниженням – падає. Тобто величина пропозиції на ринку перебуває у прямій залежності від цін на товари та послуги.

Величина пропозиції – це конкретна кількість товару, яка пропонується за кожну конкретну ціну.

 

 

Урок №4. Суть ринку і його основні види.

Ринкова система являє собою механізм, що виконує одночасно дві корисні функції: 1) сповіщає споживачів, виробників і постачальників ресурсів про рішення, які кожен з них прийняв; 2) синхронізує ці рішення, що забезпечує узгодження виробничих цілей.

Суспільною формою ринкової системи є ринкові відносини — зв'язки і відносини, які складаються між продавцями і покупцями та їх посередниками в процесі купівлі-продажу товарів.

Суб'єктами ринкових відносин є споживачі як покупці, виробники товарів і постачальники ресурсів. Крім того, при аналізі ринкових відносин прийнято також вирізняти два таких основних суб'єкти: домогосподарства і підприємства.

Суб'єкти ринкових економічних відносин - ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує:

• практично кожна фізична особа, яка не обмежена законом у правоздатності та дієздатності;
• групи громадян;
• трудові колективи;
• юридичні особи всіх форм власності,
• держава.

Об'єктами ринкових відносин є те, для чого вони існують: насамперед, це:

• товари та послуги (предмети споживання та засоби виробництва),
• капітал,
• праця,
• земля та інша нерухомість,
• цінні папери,
• інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (у тому числі реклама).