| Стан | Права, привілеї та обов’язки |
| Магнати | Володіли широкими правами та привілеями: економічними (величезні підвладні території та значні резерви робочої сили), політичними (можливість обіймати найвищі державні посади – канцлер, гетьман, підскарбій та ін.) та юридичними (підлягали суду безпосередньо великого князя, а не місцевої адміністрації). Належали члени великокнязівської ради та найзаможніші феодали, які виступали у похід під власними загонами і під власними корогвами. Були основою для формування верхівки державного апарату і підлягали суду Великого князя. |
| Шляхта: | Отримали статус за військову службу. Володіли вотчинами, мали права приватної власності на землю; деякі володіли удільними землями (за виконану військову службу). Остаточно шляхта оформилась в окремий стан після прийняття "Устава на волоки" (1557р.). Мала юридично оформлені права, привілеї та обов’язки – Литовський статут 1566 р.: 1. Скасовувались всі обмеження шляхетської земельної власності; 2. мали власні сейми; 3. приймали участь у загальнодержавних сеймах. |
| Духовество | Не підлягало світському суду (судив суд єпископа). Духовні посади передавались у спадок. Духовенство вимагало у своїх парафіян різні "треби": десятина, скіпщина, данина натурою. Деякі церкви та монастирі володіли значними земельними угіддями, селами та містами. У др.пол. XVІ століття православна церква занепадає. |
| Міщани + - | Міське населення складалося з патриціату (заможні купці та промисловці), бюргерства (цехові майстри та середні торговці), поспольство (плебс, дрібні ремісники та торговці). Поширюється Магдебурзьке право – його сутність полягала у звільненнні міста від управління і суду державних урядовців і феодалів та дарування права на самоврядування. Мп. сприяло формуванню в Україні засад громадянського суспільства. - Іноземна колонізація та обмеження прав місцевого населення. - Релігійні обмеження. - Загострення в економічній сфері (конкуренція з євреями та вірменами). - Витіснення місцевих жителів з органів міського самоврядування. - Гальмувало і блокувало розвиток місцевих норм і традицій самоуправління. |
| Селянство | Чиншові селяни (данники) – сплачували феодалу наруральну й грошову (чинш) ренту. Особисто вільні та економічно незалежні селяни – общинники. Тяглі селяни – вели господарство на землях феодала. Відробіткова рента (панщина), державні податки (серебщина), державні повинності (будування мостів, доріг тощо). Службові селяни – ремісники, рибалки, конюхи та інші. Обслуговували двір феодала та відбували панщину, сплачували данину. З часом феод. залежність переросла в кріпосну. Суть кріпацтва – прикріплення селян до землі, запровадження обов’язкових селянських робіт на пана, остаточне обмеження громадянських прав і свобод селянства. Остаточно кріпосне право оформилось артикулами польського короля Генріха Валуа (1573 рік) та Третім Литовським статутом 1588 року: 1. Тривалість панщини визначалась волею пана; 2. селяни позбавлялися права розпоряджатися своїм майном; 3. пан отримував право карати кріпака смертю; 4. утікачів розшукували 20 років [Див. Додаток 3]. |
| Козацтво | Реєстрові козаки одержали додаткові привілеї: звільнення від податків, право землеволодіння, самоуправління з назначеною старшиною; вони мали свій прапор, литаври й інші інсигнії. Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу на Наддніпрянщині й посилати за наказом польського уряду загони на Дніпрові пороги. Намагання короля Стефана Баторія і його наступників контролювати через реєстр зростання українського козацтва виявилися марними.Ці козаки несли службу на найнебезпечнішому кордоні, через який татари нападали на українські землі. |
Економіка
Господарство:
Наприкінці XIV – в першій полвині XVІ століття змінюється економічна ситуація в Європі:
1) Кардинальна змінюється торговельна кон’юктура (у 1453 році занепадає головний постачальник зерна в Європу – Константинополь, - і центр експорту переміщується до Гданська);
2) занепало сільське господарство житниці Європи – Іспанії;
3) із відкриттям Америки та Індії небувало зростає попит на сільськогосподарську та промислову продукцію;
4) зростання попиту на продукти скотарства (воли почали певною мірою заміняти гроші) й землеробства.
Дана економічна ситуація призвела до:
1. Якісні зміни в техниці та технології господарювання (розширення асортименту сільськогосподарських культур – квасоля, петрушка, пастернак, селера, салат; поява водяних та вітряних млинів).
2. Зростаючи масштаби експорту гостро поставили питання про земельну власність, робочі руки та форми організації праці.
Внаслідок цього, зростає велике феодальне землеволодіння [Див Додаток 1]. В п.п. XVІ крупними землевласниками були понад 100 магнатських родин, а також тисячі шляхтичів.
Основні джерела зростання великих феодальних землеволодінь:
1) Великокнязівські дарування.
2) Захоплення феодалами общинних земель.
3) Купівля маєтків у інших власників.
4) Освоєння нових земель.
Реагуючи на потреби внутрішнього і зовнішнього ринку, феодали перетворили свої земельні володіння на фільварки – багатогалузеві господарчі комплекси, що базувалися на постійній щотижневій панщині залежних селян, були орієнтовані на товарно – грошові відносини, хоча і зберігали риси натурального господарства [Див. Додаток 2].
Відбуваються зміни і у містах:
1) Поглиблюється спеціалізація ремісництва.
2) Набули поширення ярмарки (Львів, Києв, Галич).
3) Виникли фахові ремісничі об’єднання – цехи.
4) Запроваджується Магдебурзьке право.
Отже, починаючи з XV століття на українському грунті дедалі більше приживаються елементи нової торговельної культури:
а) Продаж товарів у кредит, під заставу;
б) укладання торговельних контрактів;
в) з’являються векселі;
г) зароджується іпотечна система (зеилі здавались під заставу).
V міні – модуль
Берестейська церковна унія (Церковний собор у м. Бресті 1596 р.):
