Для дітей старшого дошкільного віку

(6 – й рік життя)

 

Мета: познайомити дітей з народним символом – калиною, пригадати загадки та легенди про неї. Дати знання про те, що калина – лікарська рослина. Поповнити словник дітей словами – порівняннями з народного фольклору. Розвивати правильне українське мовлення. Виховувати інтерес та повагу до українських національних традицій, почуття любові до рідного народу, почуття патріотизму.

Словник: намисто, пава, врода, кетяги, рясна.

Матеріал: інтер’єр українського подвір’я, хати, фольклорні твори, кетяги калини.

Хід заняття

Діти заходять у кімнату, стилізовану під українське подвір’я. Назустріч їм виходить дівчинка.

Вихователь. Хто ти, дівчинко маленька?

Дівчинка, Українка молоденька.

Усі діти. А як тебе звати?

Дівчинка. Щоб дізнатись, як мене звати, треба загадку вам відгадати.

За хатою у садочку, у зеленому віночку

Та в червоних намистах стала пава молода.

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик, та й укине на язик.

(Калина)

Дівчинка. Відгадали. Мене звати Калина. А ви загадки про калину знаєте?

Діти загадують загадки:

1. У вінку зеленолистім, 2. Стоїть дід над водою

У червоному намисті З червоною бородою.

Видивляється у воду Хто не йде – не мине,

На свою хорошу вроду. За борідку ущипне.

3. І не дівчина, а червоні стрічки має.

4. У лісі на горісі червоні хустки висять.

5. Навесні білим цвітом,

а восени – червоним плодом.

Дівчинка. Бачу, багато ви про мене загадок знаєте. Тож запрошую вас у свою світлицю.

Діти заходять до світлиці, розглядають інтер’єр.

Вихователь. Діти, зараз я розповім вам легенду про нашу калину. Легенда – це казка, яка прийшла до нас дуже з давніх часів. Отже, слухайте.

Легенда про калину

То давним-давно було. В одному селі жила привітна й чарівна дівчина. Звали її Калиною. Люди любили її за добре й щире серце. Навесні Калина, як завжди, пішла в ліс. Довгий, курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калина аж від своєї хати носила воду з криниці та поливала. І почав розростатися великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився та й сів під кущем перепочити...Усміхнувся: спасибі тим роботящим рукам, що кущ посадили!

Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк – і враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться подорожній: що ж воно далі буде? І дивно – в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце.

Прийшла Калина до свого улюбленця і задивувалася зернятками, а кущ нахилився до неї і шепоче: “Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім’я, Калинко...”

(після розповіді вихователь запитує дітей за змістом легенди).

Вихователь бере в руки калинову гілку: “Давайте помилуємося цією гілочкою і позмагаємося, хто краще про калину скаже (діти називають епітети: гарна, корисна, чарівна, замріяна...).

Вихователь. А які порівняння, пов’язані з калиною, ви знаєте?

1. Молода дівчина така гарна, як калина.

2. Стоїть на дворі дівонька, як над ставом калинонька.

3. Щічки червоні, як кетяги калинові.

4. Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема у світі ріднішого, як мати дитині.

5. Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

Калина. Бачу, ви знаєте про мене багато віршів, гарно їх розповідаєте. А тепер ставайте в хоровод та про калину гарно заспіваємо.

(Хоровод “Ой є в лісі калина”)

Вихователь. А тепер, діти, я запрошую вас до столу. Давайте спробуємо на смак, яка ж вона, калина.

(на тарілочках у дітей лежать ягоди калини, у стаканчиках – узвар із калини. Діти куштують.)

Вихователь. Діти, яка калина на смак? (кисла, кисло-гіркувата, смачна, гірка). А який узвар? (солодкий, гіркий, кислий, смачний).

Вихователь. Діти, калина дуже корисна. Це лікарська рослина. Вона лікує багато хвороб: кашель, ангіну, артеріальний тиск. З давніх-давен наші предки використовували її, щоб лікуватися від застуди. А ще, достиглою калиною прикрашали хату, взимку ставили між подвійними вікнами, щоб червоні кетяги нагадували щедре літо. Недаремно в народі кажуть: без калини нема України.

Калина. Дякую вам, діти, за те, що прийшли до мене в гості. Хочу вам побажати, щоб ви завжди любили рідний край, його природу, народні звичаї, українську мову калинову. До побачення.

Діти прощаються та виходять із кімнати [8].

 

Конспект заняття “Український ярмарок”