Словники як джерело збагачення мовлення

Словник — це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому, тематичному тощо). У Ньому з'ясовується або значення мовних одиниць, або наво-

Див.: Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. — К., 1984. — С. 63.

диться певна інформація про поняття, які позначаються певни­ми словами, або подається переклад слів на ту чи іншу мову.

Словники відіграють надзвичайно важливу роль у нашому житті. Вони є показником культури народу, бо фіксують знан­ня, якими володіє суспільство у дану епоху. Словники викону­ють дві важливі функції: інформативну (прилучають до знань) та нормативну (допомагають оволодіти мовними нормами).

Види словників

Залежно від призначення, лексичного матеріалу і способів його опрацювання розрізняють словники енциклопедичні та філологічні, або загальномовні.

Предметом опису енциклопедичних словників є поняття, філологічних — слово. Енциклопедичні словники — це слов­ники, в яких описують предмети, явища, події, розповідають про визначних діячів науки, техніки, мистецтва, культури. Енциклопедичні словники поділяються на загальні та спе­ціальні (тематичні). До загальних енциклопедичних словників належать Український Радянський енциклопедичний словник (Т. 1-3, 1986-1987), Енциклопедія українознавства (Т. 1-10, 1991 —...). До спеціальних належать Енциклопедія кібер­нетики (1976), Шевченківський словник (Т. 1-2, 1983-1985) та інші.

Оскільки слово може характеризуватися з різних позицій, то філологічні словники поділяються на тлумачні, перекладні, історичні, етимологічні, орфографічні, словники наголосів, ін­шомовних слів, синонімічні, діалектологічні, інверсійні тощо.

Тлумачний словник розкриває значення слова, характери­зує його граматичні і стилістичні властивості, подає типові сло­восполучення та фразеологічні звороти з цим словом. Прикла­дом такого словника є Словник української мови в 11-ти томах (1970-1980), який містить 135 тис. слів. Проте на сьогодні він потребує доопрацювання, бо укладений в іншу епоху і налічує чимало слів, які зникли з сучасної мови, адже поняття, що вони позначали, втратили свій сенс. У 2001 р. вийшов Великий тлу­мачний словник сучасної української мови (автор, керівник проекту В.Т.Бусел). Цей словник містить 170 000 слів і є най­більшим та найповнішим.

Словник іншомовних слів за своєю суттю є різновидом тлу­мачного словника. Він розкриває значення іншомовного слова, подає етимологічну довідку. Зразком такого словника є Слов­ник іншомовних слів за ред. акад. О.С.Мельничука (1985).

Орфографічний словник подає перелік слів, а також слово-орм у нормативному написанні. Відомі такі орфографічні слов- ики: Навчальний правописний словник української мови за ід, акад. Д.Баранника та Д.Руденка (1997), Орфографічний мішиик за ред. проф. А.Свашенко (1997), Словник з правопи-у та слововживання С.І.Головащука (1989), Орфографічний іовник української мови (уклад. С.І.Головащук, М.М.Пещак а ні., 1999).

Словники слововживання містять стислі поради щодо того,!КІ саме слова чи словосполучення найдоцільніше вжити для Н'редачі потрібного змісту, у ньому зроблено певні застережен­ні про неправильне або небажане, невдале використання тих ш інших слів у певних значеннях, у тому чи іншому контексті. Прикладом таких словників можуть бути: С.Головашук. Укра­їнське літературне слововживання: словник-довідник (1995); Д.Гринчишин, О.Сербенська, З.Терлак. Словник з культури моші (1997).

Орфоепічний словник служить довідником правильної літе­ратурної вимови. У словниках такого типу слова або їх части­ни, вимова яких не збігається з написанням, подаються в Гранскрипції. Прикладом є Орфоепічний словник М.Погрібного (1989).

Акцентологічні словники — це словники, в яких подане нормативне наголошування слів, напр.: С.Головащук. Складні Випадки наголошення: словник-довідник (1995).

Звичайно, в одному параграфі немає змоги охарактеризува-іи усі словники, якими можна послуговуватися для оволодіння Мовними нормами. їх перелік поданий у бібліотеках, бібліогра­фічних покажчиках тощо.

Термінологічні словники містять сукупність термінів певної галузі науки, техніки, мистецтва. Вони є загальні та вузькоспе­ціальні, крім того, можуть бути перекладними і тлумачними, комбінованого типу. Зразком загального перекладного тер­мінологічного словника є вищеназвані правничі словники: Юри­дичний словник за ред. Б.Бабія (1980), у 90-ті — Російсько-український словник юридичних термінів В.Драюка та (Журавльової, Словник юридичних термінів (російсько-укра­їнський) Ф.Андерша та В.Винника, словником комбінованого типу є Російсько-українсько-англійський словник правничої те­рмінології С.Воробйової, Ю.Зайцева, Н.Соломашенко (1994)

НІЩО.

Зупинимося на юридичних словниках детальніше.

 

64

65

8. З ІСТОРІЇ ЮРИДИЧНОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ

/м* езі агз Ьопі еі аециі — право є мистецтво добра і справедливості

У проміжку між XVII і XIX ст. у зв'язку з політичними умовами українська мова була заблокована у своєму розвитку. І лише XIX ст. у Галичині ознаменувало новий етап розвитку юридичної термінології. Я.Головацький, Ю.Вислободський та М.Шашкевич видали лексикографічну працю під назвою "Юри­дично-політична термінологія для східних слов'ян Австрії" — ^тигіс1і8сЬ-роІШ5сЬе Тегшіпі1о§іе гйг сііе 8Іа\УІ5СПеп Зргаспеп ОзіеггеісМз: Веиізсп Ьо§етізсЬе 5ерагаіаиз£аЬе. — ^іеп, 1850.

Позитивну роль у розвитку правничої мови відіграли словники, що з'явилися у Санкт-Петербурзі: "Ручной словарь или краткое содержаніе польских и литовских законов, служащих руководст-вом в судебних тяжбах всякаго рода, собранньїх для употребле-ния в прьісутственньїх местах и для пользн частньїх обьшателей коронних и литовских провинций" (1810) та "Юридический сло­варь практического гражданского права" А.Н.Демиса (1859).

Продовжили цю роботу київські учені, зокрема М.Л.Нова-ковський у працях "Алфавит законам гражданским и судо-производству", укладений за Зведеннями 1857 р., а виданий 1859 р., та "Словарь древнего актового язьїка Северо-Западно-го края и царства Польского" (К., 1874).

1893 р. К.Левицький публікує "Німецько-руський словарь: правничий і адміністративний".

1918 р. виходять "Короткий московсько-український слов­ник для юристів" Ф. Левицького та "Короткий українсько-поль­ський правничий словник для юристів з судочинства і діловод­ства". Цього ж року Є.Ванько видав "Кишеньковий російсько-український правничий словник. Для адвокатів, суддів, нота-рів та урядовців", а в інших містах України виходять: "Корот­кий російсько-український правничий словник" (Кременчук); "Словник московсько-український (короткий) судівництва та ді­ловодства" (Полтава), "Українська мова: Російсько-український словник та зразки паперів українською мовою" (Чернігів) тощо.

1926 р. з'явилися "Російсько-український словник правни­чої мови" А.Кримського і "Практичний правничий словник ро­сійсько-український" С.Веретки та М.Матвієвського, 1933 — "Словник правничої мови" І.Огієнка.

Юридична лексикографія

Сучасні загальноюридичні словники. Ці видання розрахо­вані на широке коло користувачів-мовників. Довідники пода­ють коротку словникову інформацію про значення слова та його ■Кивання.

Цікавими і потрібними для юристів-практиків будуть Юри-пі'іііий словник-довідник, упорядники — академіки Б.М.Бабій ні В.М.Корецький (1974); Юридичний словник-довідник за ред. N > (.Шемчушенка (1996). Ще одне видання сучасного зразка — і іпініик-довідник "Українське державотворення: невитребува-ииіі потенціал" за ред. О.М.Мироненка (К., 1997). У цьому ж році з'являється Короткий словник-юридичних термінів, дода­нні) до підручника О.Р.Михайленка "Основи правознавства" (І!)!)7). Значно розширює пізнавальний інтерес до галузі права К)|)іідична енциклопедія (1998, 1999...), вихід якої триває.

Серед вузькогалузевих словників привертає увагу Словник Гсрмінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових іктах України (1999). Це перша лексикографічна спроба систе­матизувати терміни та поняття, які є у чинному законодавстві України. Словник містить 4351 термін та поняття з 29 000 нор-м.шінних актів, що значно спрощує використання їх на практи­ці, бо вони відповідають чинним правовим актам. Фактично це Видання є універсальною довідковою базою з усіх галузей права.

І [а жаль, галузевих словників є поки що небагато: Фінансово-Ііраиовий словник, уклад. В.Безугла, О.Василик, Л.Воронова і,і иі. (1993); В.Молдован, В.Мелащенко "Конституційне право: опорні конспекти: словник-довідник" (1996); Стислий тлумачний І чинник судово-медичних та судово-психіатричних термінів,

ід. А.Лісовий, К.Лісовий, Ю.Томіна, К.Чопівська (1994).

Серед перекладних дво- і багатомовних юридичних словни-і ці на увагу заслуговують: Русско-украинский словарь юриди-чсікой терминологии за заг_. ред. Б.М.Бабія (1985); Н. І".Гончаренко, В.Ю.Залевська, І.Д.Кучеренко та ін. Російсько­му; іїнсько-англійсько-німецький юридичний словник (1995), а також названі вище.

Серед комбінованих {перекладних і тлумачних) юридич­них словників варто вказати сучасне авторитетне видання Но­ни іі російсько-український словник-довідник юридичної, бан­ківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери (1998), \і. вдачі якого відомі вчені-мовознавці С.Єрмоленко, В.Єрмоленко, К Ленець, Л.Пустовіт. Цей словник містить близько 85 тисяч і 11 її, які перекладені і пояснені. Дуже цінними тут є додатки, що містять зразки оформлення ділових документів, правописні

 

66

67

рекомендації, зокрема написання великої і малої літер у влас­них і загальних назвах. Наведена таблиця назв держав, їх сто­лиць, а також валют, міжнародні штрихові коди.

Вправа 10. З якого типу словника наведено зразки статей?

Доглядати, -аю, -аєш (кого, що, рідко за ким, чим). Пильну­вати, стежити за кимсь, чимсь для забезпечення нормального стану, порядку і т. ін.; піклуватись про когось, щось: догляда­ти дітей, доглядати хворого, доглядати худобу, доглядати зем­лю, доглядати хату.

Наглядати (за ким, чим). Основне значення — стежити час від часу за кимсь, чимсь для контролю, забезпечення порядку, з метою нагляду тощо. Вж. із сл.: за господарством, за квар тирою, за ліфтом, за роботою, за чистотою.

Інспектор (від лат. іпзресіог — наглядач) — службова осо­ба в державних установах, яка здійснює нагляд і контроль за правильністю дій, виконанням законів, постанов, інструкцій.

Відповідь, -і, ор. -ддю, р. мн. -дей.

Вправа 11. Проаналізуйте словникові статті, наведені нижче. Вкажіть особливості їх побудови.

Марнослів'я — невміння формулювати свої думки логічно, без зайвих слів, непотрібних застережень та відступів від пред­мета розмови. Марнослів'я знижує інформативність та дієвість висловлювання.

(Л.Струганець. Культура мови: Словник термінів. — Тернопіль, 2000, с. 35).

Неплатеж - неплатіж (РУСЮТ-85, СЮТ-94, Кр., РУС-2-68), несплата (РУСЮТ-85, СЮТ-94), несплата, невиплата (Кр.)*

Хоча неплатіж і несплата є синоніми, але перевагу слід надати терміну неплатіж, оскільки основа платіж є складовою частиною багатьох термінологічних словосполучень, напр.: пла­тіжна вимога, платіжне доручення та ін. Пор. ще неплато-

* РУСЮТ-85 — Русско-украинский словарь юридической терминологии / Под общ. ред. Б.М.Бабия. — К., 1985; СЮТ-94 — Андерш Ф., Винник В.О. та ін. Словник юридичних термінів (російсько-український). — К., 1994; Кр. — Російсько-український словник правничої мови / Гол. ред. А.Ю.Кримський. — Нью-Йорк, 1984; РУС-2-68 — Російсько-український словник: В 3 т. — К., 1968.

п/юможний, неплатоспроможність, неплатіжність. Зафіксо- ііііі у Кримського А. неплата, невиплата відповідають російсь-им: неуплата, невиплата. неплатіж — попраутепі.

(С.Воробйова, Ю.Зайцев, Н.Соломашенко.

Російсько-українсько-англійський словник правничої

термінології: Труднощі терміновживання. — К., 1994).

Інтернування (франц. іпіегпег — оселяти, з лат. іпіегпиз — ІИутрішній) — 1) Затримання й роззброєння нейтральною дер­жаною військ воюючих держав, що вступили на її територію.

') Затримання воюючою державою громадян ворожої держави, то проживають на її території, до кінця війни.

І) І:юляція, тимчасовий арешт.

(Словник іншомовних слів. — К., 2000. — С. 234.).