Вінницький державний педагогічний університет

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Інститут філології й журналістики

Кафедра журналістики

 

Курсова робота

Із журналістського фаху

 

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ

ІНФОРМАЦІЙНОГО РАДІОМОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

 

Студентки ІІ курсу, групи 2Ж,

напряму підготовки «Журналістика»

Іванової Олени Володимирівни

 

Керівник: кандидат наук із соціальних комунікацій,

доцент Гандзюк Віталій Олександрович

 

Національна шкала __________________________________

Кількість балів: ______________ Оцінка ECTS ___________

 

 

Члени комісії: доц. Гальчак С. Д.

доц. Гандзюк В. О.

доц. Каленич В. М.

 

 

м. Вінниця – 2013 рік

Додаток 2

ЗМІСТ

 

ВСТУП ………………………………………………………………………….………0

 

РОЗДІЛ І. Назва розділу ……………………………………………………………...0

1.1. Назва підрозділу………………………….………….……………..……………...0

1.2. Назва підрозділу ……………….....……………………………………….………0

 

РОЗДІЛ ІІ. Назва розділу ………………………………………………….………...0

2.1. Назва підрозділу …...…………………………………………………..….............0

2.2. Назва підрозділу ………………………………………………..……....…………0

2.3. Назва підрозділу ……...………………………………………..………………….0

 

РОЗДІЛ ІІІ. Назва розділу ……………………………………………………….......0

3.1. Назва підрозділу ……………………………………………………......................0

3.2. Назва підрозділу …………………………………………………..………………0

3.3. Назва підрозділу ………………………………………….……………………….0

 

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………………0

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………….………………………………..0

 

 

Додаток 3

(приклад оформлення назви розділу і підрозділу)

РОЗДІЛ І

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО РАДІОМОВЛЕННЯ

Розвиток інформаційного радіомовлення

Історію інформаційного радіомовлення неможливо осягнути …………………………………………………………………………………….

Додаток 4

Методи дослідження

Історичний метод передбачає вивчення розвитку об’єктів дослідження в хронологічній послідовності. Різновидом історичного методу є порівняльно-історичний метод, коли шляхом порівняння виявляють загальне й особливе в історичних явищах, а також причини цих подібностей і розходжень; виявляють і зіставляють рівні розвитку досліджуваного об’єкта; зміни, що відбулися; визначають тенденції розвитку.

Ще одним різновидом історичного методу є архівне дослідження – дослідження існуючих історичних свідчень і документів, створених чи збережених іншими особами чи організаціями.

Біографічний метод передбачає дослідження подій на основі свідчень очевидця (очевидців). Цей метод, крім журналістикознавства, використовується і в теорії літератури, етнографії, історії, соціології, психології.

Використання біографічного методу вимагає дотримання певних правил, щоб зібрана інформація була достатньою й панорамною: історію життя однієї людини потрібно співвідносити з часом і суспільством, в якому ця людина жила (живе); вивчаючи біографію конкретної особи, треба намагатися дослідити динаміку її суспільного й особистого життя; необхідно осмислити поведінку людини в тих чи інших ситуаціях, розкрити мотивацію цієї поведінки; проаналізувати світоглядні позиції індивіда.

Ставлення науковців до біографічного методу неоднозначне, адже дослідник змушений покладатися лише на суб’єктивну думку очевидця подій. У журналістикознавстві біографічний метод використовують для збирання свідчень, спостережень і спогадів очевидців історичних подій, сімейно-історичних документів (листів, щоденників, сімейних записів, фото тощо).

Класифікація потрібна, щоб з’ясувати зв’язки і закономірності розвитку досліджуваних об’єктів. Конкретною формою класифікації є групування. Поділ об’єктів чи даних на однорідні групи так, щоб розходження всередині групи були менші, ніж між групами. Проводячи групування, важливо забезпечити однорідність і порівнюваність ознак, за якими здійснюється розподіл.

Типологічний аналіз – це метод (а також результат) наукового пізнання, наукової систематизації, класифікації (зокрема газет, журналів, телерадіопрограм) на основі загальних для них ознак і властивостей.

Типологізація – виявлення подібності і розходження досліджуваних соціальних об’єктів чи явищ, пошук надійних способів їх ідентифікації, а також критеріїв групування в межах прийнятої дослідником моделі.

Типологізація періодичних видань, теле- і радіопрограм дає змогу прорахувати шляхи їх оптимального позиціонування. Щоб зробити ЗМІ ефективним, популярним і прибутковим, важливо правильно «вирахувати» його тип. Типологічний аналіз передбачає аналіз кожного видання на фоні вже існуючих, розгляд досліджуваного ЗМІ з погляду того, чи має видання свою нішу і наскільки точно в неї вписується, наскільки відповідає поточній масовоінформаційній ситуації.

Контент-аналіз – аналіз змісту писемних творів. Він передбачає пошук у тексті мовних індикаторів (одиниць аналізу) певних змістових понять (категорій аналізу), визначення частоти вживання індикаторів, оцінювання співвідношення з іншими одиницями і зі змістом усього твору.

Отже, контент-аналіз – це метод збирання кількісних даних про досліджуване явище чи процес, які містяться в документах. Тут під документом розуміється все написане чи вимовлене, все, що стало комунікацією. Контент-аналізові піддають книги, газетні чи журнальні статті, оголошення, телевізійні виступи, кіно- і відеозаписи, фотографії, гасла, етикетки, малюнки, інші твори мистецтва, а також, зрозуміло, й офіційні документи.

За допомогою контент-аналізу можна: проводити порівняльний аналіз, якщо розглядати тексти, створені різними джерелами; аналізувати динаміку певного явища, якщо розглядати упорядкований в часі набір текстів одного джерела.

Спостереження – це пряма реєстрація подій очевидцем. Спостерігач або самостійно спостерігає події, що відбуваються, або користується даними спостережень інших осіб (чи приладів).

Опитування

Класифікація опитувань. Є два великі класи опитувальних методів: інтерв’ю й анкетні опитування. Опитування може відбуватися в усній або в письмовій формі. Опитування розрізняють: за колом опитуваних (приватні особи, експерти, підприємці тощо); за кількістю одночасно опитуваних (одиничне чи групове опитування); за кількістю тем, що входять в опитування (одна тема чи більше); за рівнем стандартизації (довільна схема опитування, структуроване опитування, цілком стандартизоване опитування); за частотою опитування (одно- чи багаторазове опитування).

 

Додаток 5