Область інформаційних технологій (ІТ) характеризується швидкими темпами розвитку. Важливу роль у формуванні стратегічних орієнтирів процесу розвитку області інформаційних технологій відіграють глобальні концепції, до найважливіших з яких відносяться концепція відкритих систем і концепція Глобальної інформаційної інфраструктури (Global Information Infrastructure – GII).
Під відкритими системами ІТ розуміють системи, які задовольняють властивостям відкритості, основними з яких є:
· мобільність – властивість системи, яка характеризує легкість переносу прикладного програмного забезпечення та даних (а також користувачів) з однієї системи ІТ на іншу;
· інтероперабельність – здатність систем обмінюватись інформацією одна з одною та сумісно використовувати інформацію, якою вони обмінюються;
· розширюваність (здатність до масштабування) – властивість системи, яка дозволяє їй працювати у широкому діапазоні параметрів, що визначають технічні та ресурсні характеристики системи і/або підтримуючого середовища (прикладами таких характеристик можуть бути: число процесорів, число вузлів мережі, максимальне число користувачів, які обслуговуються тощо);
· дружність до користувача – зручність взаємодії користувача з системою, у тому числі легкість управління.
Завдяки цим властивостям мінімізуються витрати на досягнення наступництва і повторного використання накопиченого програмно-інформаційного продукту при переході на більш досконалі комп’ютерні платформи та інтеграцію систем і ресурсів у розподілені системи.
Відкритість систем досягається на основі стандартизації їх поведінки, тобто під відкритими системами можна розуміти системи, які мають стандартизований інтерфейс, а вирішення проблеми відкритості базується на стандартизації інтерфейсів систем та протоколів взаємодії між їх компонентами [97].
Економічна рентабельність реалізації на практиці концепції відкритих систем базується на тому, що перехід до відкритих технологій створює найкращі передумови для інвестицій в інформаційні технології, оскільки завдяки властивостям відкритості систем ІТ суттєво підвищується ефективність їх використання.
Значний економічний і соціальний ефект передбачається і від практичного втілення концепції Глобальної інформаційної інфраструктури, в основу якої покладена комплексна стандартизація: базових мережевих технологій та способів їх безшовної інтеграції; функціональних будівельних блоків програмного забезпечення середнього рівня (middleware); додатків та сервісів GII.
Одним із основних визначень Глобальної інформаційної інфраструктури є представлення її у вигляді глобального інтегрованого середовища телекомунікаційних та інформаційних сервісів (послуг), яке характеризується [97]:
· «безперервною» фізичною доступністю сервісів GII у просторі та в часі, тобто можливістю доступу до GII у будь-який момент часу та в будь-якій точці географічного простору;
· технічною простотою доступу до GII, що реалізується за допомогою використання спеціалізованих інформаційних пристроїв вводу/виводу нового покоління;
· загальною доступністю сервісів GII, перш за все за вартістю послуг, що дозволяє потенційно кожній людині за прийнятну плату мати необхідний доступ до інформаційних та телекомунікаційних сервісів GII;
· гарантованістю забезпечення якості обслуговування та захисту інформації при використанні послуг GII;
· широким асортиментом вибору прикладних послуг, що надаються, які охоплюють усі види існуючої інформації: аудіо, відео, графічну, динамічну графіку, дані, документи гіпермультімедіа;
· функціонуванням на основі досягнення широкої міжнародної згоди щодо загальних принципів управління доступом до ресурсів GII, що базується на безшовному з’єднанні взаємозв’язаних інтероперабельних комунікаційних мереж, комп’ютерного обладнання, інформаційних баз та інформаційних терміналів.
Іще одним поглядом на Глобальну інформаційну інфраструктуру є представлення її у вигляді композиції декількох базових технологій, інтегрування яких у рамках концепції GII обіцяє якісні зміни умов діяльності та життя людини. Пакет базових технологій GII включає наступні види індустрій [97]:
· комп’ютерну;
· телекомунікаційну;
· побутових електронних приладів;
· інформаційних додатків або сервісів.
При цьому важливою особливістю комбінації базових технологій, які задовольняють вимогам концепції GII, є їх погодженість, цілісність та викінченість, у тому розумінні, що ці комбінації технологій визначають завершені сценарії надання сервісу кінцевому користувачу.
Масштабні та глибокі процеси інформатизації людської діяльності ведуть до якісних змін самого суспільства, основою існування якого стають знання, представлені у вигляді інформаційних ресурсів суспільства (наукові теорії, відкриття, винаходи, економіко-математичні моделі, проекти машин і технологічних процесів, відомості про надра землі й океанів, тобто, інакше кажучи, уся та інформація, що визначає інтелектуальну міць нинішнього суспільства [40]).
Наступає ера знань: індустрії знань, працівників із знаннями, знань як капіталу, систем підтримки знань, управління знаннями, виробництва знань, гіперзнань і т. д. Інтелектуальні активи починають цінитися вище матеріальних. Управління матеріальними активами переміщається на зрілі ринки, а фірма повинна концентруватись на управлінні внутрішніми додатковими активами знань.
Відповідна стадія розвитку суспільства отримала назву інформаційного суспільства, а концепція його побудови – концепції Глобального інформаційного суспільства або GIS (Global Information Society) [97].
Інформатизація, як процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства, стає вирішальним фактором його розвитку, основою забезпечення відповідного рівня життя населення на основі використання високих технологій. Інформатизація суспільства базується на досягненнях інформатики, у якій як в науковому напрямі, можна виділити три рівня [93]:
· фізичний – програмно-апаратні засоби техніки зв’язку та обчислювальної техніки;
· логічний – інформаційні технології;
· прикладний – користувацькі інформаційні системи.
· Досягнення інформатики на цих рівнях і визначають прогрес у просуванні до інформаційного суспільства.
Поки що не існує вичерпної характеристикиінформаційного суспільства, але за сучасними поглядами інформаційне суспільство – це таке суспільство, у якому виробництво та споживання інформації є найважливішим видом діяльності, а інформація виступає найбільш значимим ресурсом, нові інформаційні і телекомунікаційні технології та техніка стають базовими технологіями і технікою, а новим середовищем проживання людини, поряд із соціальним та екологічним, стає інформаційне середовище.
Основними визначальними ознаками інформаційного суспільства є:
· наявність єдиного інформаційного простору;
· інформаційна економіка, рушійною силою якої є інформація і знання та провідна роль інформаційних ресурсів у забезпеченні стійкого поступального розвитку суспільства;
· домінування в економіці нових технологічних укладів, які базуються на масовому використанні мережевих інформаційних технологій, перспективних засобах обчислювальної техніки та телекомунікацій;
· автоматизація і роботизація усіх сфер і галузей виробництва та управління;
· високий рівень інформаційних потреб усіх членів суспільства та фактичне їх задоволення для основної маси населення (на сучасному етапі ці потреби ще не усвідомлені та в значній мірі не сформовані);
· високий рівень освіти, обумовлений розширенням можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному та регіональному рівнях, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму та здібностей до творчості як найважливіших характеристик праці;
· висока інформаційна культура (основою її виховання є створення системи формування загальної комп’ютерної грамотності населення);
· вільний доступ кожного члена суспільства до інформації, обмежений тільки інформаційною безпекою особистості, суспільних груп та усього суспільства. Висока значимість проблем забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства та держави, наявність ефективної системи забезпечення прав громадян та соціальних інститутів на вільне одержання, розповсюдження та використання інформації.
Чіткого визначення терміну єдиний інформаційний простір не існує. Поширеним є розуміння інформаційного простору як звичайного метричного (фізичного, географічного та ін.). Подальша конкретизація пов’язана із врахуванням якісної сторони процесів, що відбуваються у ньому та визначають його. Інший підхід пов'язаний із концепцією інформаційного поля, аналогічній концепції фізичного поля, наприклад електромагнітного. Однак, однією із найбільш поширених є трактовка інформаційного простору як інформаційно-пошукової системи, тобто певним чином впорядкованої сукупності інформаційних одиниць (даних), для яких забезпечений їх пошук та розшифровка. У якості таких можуть розглядатись каталоги та книжкові фонди бібліотек, бази даних та ін. [93].
Процес формування інформаційної економіки полягає в глобалізації інформаційних, інформаційно-технологічних та телекомунікаційних ринків,зростанні ролі інфокомунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва та посиленні тенденцій до сумісного функціонування в економіці інформаційних та грошових потоків, перетворенні «електронної комерції» в один із основних засобів ведення бізнесу.
Глобалізація, яка багато в чому визначає стиль та організацію сучасного життя, приводить до того, що національні економіки перестають бути автономними і стають частиною єдиної загальносвітової системи, для якої необхідна єдина система управління, що базується на єдиних грошах. Такими грошами стають безготівкові гроші, а засобом платежу – носій грошової інформації – банківська карточка. Використання сучасних інформаційних технологій дозволяє підвищити якість та швидкість роботи з грошами, забезпечує більш швидке їх обертання. Такі гроші працюють постійно, забезпечуючи підвищення ефективності усіх сфер економіки;
Раніше послуги в галузі комунікацій були сектором економіки. Зараз зв'язок – це і є економіка. Усе, що відбувається у світі бізнесу та все більше в інших областях, у значній мірі створюється, формується та змінюється за допомогою комунікацій, дистанційної передачі даних та мереж зв’язку. Усе більше використання у новій економіці знаходять самообслуговування, надомна праця, дистанційна присутність на робочому місті та дистанційна робота. Головною характеристикою нової економіки стає максимізація можливостей, а не максимізація прибутку для окремих людей та для суспільства [42].
В умовах розгортання інформатизації необхідно враховувати кожне із діалектично взаємозв’язаних начал людини: фізичне, психічне та соціальне, оскільки тільки у цьому випадку нові можливості інформаційного суспільства можуть бути у повній мірі використані для її всебічного розвитку. Стихійна інформатизація небезпечна важко прогнозованими суспільними наслідками її запровадження, які можуть бути навіть повністю від’ємними.
Вченими встановлено, що користувачі у псевдореальному світі набагато сильніше, як у світі реальному, піддаються впливу навіяння та гіпнозу [16]. Запрограмувати програму для гри або «віртуальну» систему на будь-яку установку не важко. Тому особливу увагу слід приділяти інформаційній безпеці суспільства та особистості.
Інформаційна безпека – це захищеність інформації та підтримуючої інфраструктури від випадкових або навмисних впливів природного або штучного характеру, які можуть нанести шкоду власникам або користувачам інформації та підтримуючої інфраструктури [33].
Таким чином під інформаційною безпекою розуміється стан захисту інформаційного середовища суспільства, забезпечення його формування та розвитку в інтересах громадян, організацій та суспільства. Забезпечення інформаційної безпеки особистості означає її право на отримання об’єктивної інформації та передбачає, що отримана людиною з різних джерел інформація не перешкоджає вільному формуванню і розвитку її особистості.
У якості впливу на особистість можуть виступати [16]:
· цілеспрямований інформаційний тиск з метою зміни світогляду, політичних поглядів та морально-психологічного стану людей;
· розповсюдження недостовірної, спотвореної, неповної інформації;
· використання неадекватного сприйняття людьми достовірної інформації.
· У процесі формування інформаційного середовища суспільства важливу роль відіграє його інформаційний потенціал.
Інформаційний потенціал суспільства – це інформаційний ресурс в єдності із засобами, методами та умовами, які дозволяють його активізувати та ефективно використовувати. У цю сукупність засобів, методів та умов повинні бути включені не тільки засоби інформаційної техносфери, а також засоби, методи і соціальні структури, які сприяють відтворенню та розвитку інфосфери, підвищенню інформаційної культури суспільства, його інтелектуального потенціалу [16].
Одним із найбільш важливих елементів середовища формування та існування Глобального інформаційного суспільства є Глобальна інформаційна інфраструктура (GII), визначення якої приводилося вище. Мережева інфраструктураGII представляє собою просторове середовище, у якому реалізуються такі основні функції [97]:
· інтеграція різних інформаційних, комунікаційних, проблемно-орієнтованих сервісів і ресурсів;
· забезпечення гарантованого персонального доступу до сервісів та ресурсів GII незалежно від часу та місця знаходження користувача;
· усі організаційно-технологічні аспекти, необхідні для підтримки функціонування GII.
· Функціональна структура GII включає три функціональних рівня технологій GII, а саме рівні:
· мережевої інфраструктури – нижній рівень;
· програмного забезпечення середнього рівня (middleware);
· додатків (applications).
Мережева інфраструктура надає надійний сервіс для транспортування різних видів повідомлень, включаючи: дані, текст, факсимільні повідомлення, аудіо та відеоінформацію, документи гіпермультімедіа, графічні образи, різні інформаційні контейнери тощо. Вона будується з різноманітних типів мереж з допомогою яких реалізується доступ користувачів до ресурсів GII. Мережі, інтегровані в інфраструктуру GII, можуть мати свою власну більш детальну структуризацію. Мережева інфраструктура GII охоплює також мережі кінцевих споживачів – користувацькі домашні мережі (customer premises networks).
Середній рівень включає функції, що реалізують універсальні сервіси, які використовуються багатьма додатками, наприклад, засоби забезпечення захисту інформації, служба довідника, сервіси управління даними, облік вартості обслуговування (біллінг) і т. п.
Рівень додатків охоплює широкий спектр мережевих та інформаційних проблемно-орієнтованих послуг, надання яких кінцевому користувачу і складає основне призначення GII. Найбільш відомими прикладними сервісами є: електронна пошта, телефонний сервіс, відео конференції, телемаркетинг, телемедицина, інтерактивна передача мови та відеоданих, оперативний пошук розподілених документів гіпермультімедіа.
