Процентні витрати за операціями з філіями банку». 3 страница

в) виплачено банківському працівнику кошти за результатами авансового звіту про витрати на відрядження;

г) згідно з авансовим звітом банківського працівника визнано витратами аванс на від- рядження.

 

16. Якою бухгалтерською проводкою банк відображає визнання витрат з податку на приp буток?

а) Дт 3520 Кт 1200; б) Дт 7900 Кт 3620; в) Дт 3620 Кт 3520; г) Дт 7900 Кт 3621.

 

17. В яких випадках відстрочений податок на прибуток не визнається витратами?

а) якщо він нарахований у результаті операцій з переоцінки основних засобів;

б) якщо він нарахований у результаті операцій з переоцінки нематеріальних активів;

в) якщо він нарахований у результаті операцій з переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж;

г) в усіх зазначених вище випадках.

 

18. Які бухгалтерські проводки виконує банк 31 грудня із закриття рахунків доходів і витрат, за умови, що доходи перевищують витрати?

а) Дт 5040 Кт Рахунки 6 класу; б) Дт Рахунки 6 класу Кт 5040; в) Дт 5040 Кт Рахунки 7 класу; г) Дт Рахунки 7 класу Кт 5040.

 

19. Якщо банк закінчив фінансовий рік із збитком, то з яких рахунків банк може списувати кошти для покриття цього збитку?

а) 5030;

б) 5022;

 

в) 5021;

г) 5020;

д) усіх перерахованих вище.

 

 

Задачі

 

Задача 12.1.

Упродовж дня банком було нараховано процентні доходи та витрати, окремі з яких наведено нижче:

1) нараховано процентні доходи у сумі 377 грн. за коштами, що знаходяться на корес- пондентському рахунку, який відкритий в іншому банку;

2) нараховано процентні доходи у сумі 1574 грн. за розміщеним міжбанківським депозитом овернайт;

3) нараховано 631 грн. за кредитом, наданим на поточні потреби фізичній особі;

4) нараховано процентні доходи у сумі 2529 грн. та зроблено амортизацію дисконту у сумі 543 грн. за кредитом, наданим в поточну діяльність підприємству;

5) нараховано процентні витрати у сумі 959 грн. за строковими коштами суб’єкта господарювання;

6) нараховано процентні витрати за строковими коштами фізичної особи у сумі

797 грн.;

7) нараховано процентні витрати за довгостроковим ощадним сертифікатом власного боргу, емітованого банком у сумі 852 грн.

Необхідно:

Скласти бухгалтерські проводки за наведеними вище операціями.

 

Задача 12.2.

Упродовж дня банком було визнано такі комісійні доходи та витрати:

1) отримано від фізичної особи комісійні у сумі 20 грн. за переказ готівки;

2) нараховано комісійні доходи за касово-розрахункове обслуговування клієнта у сумі

78 грн.;

3) перераховано банку-кореспонденту комісійні у розмірі 231 грн. за виконання розра- хункової операції;

4) списано з поточного рахунку підприємства 45 грн. нарахованих раніше комісійних за розрахунково-касове обслуговування;

5) списано з кореспондентського рахунку банку в НБУ комісійні витрати у сумі 450 грн. за операціями з цінними паперами;

6) списано з поточного рахунку суб’єкта господарювання 560 грн.за надання гарантії.

Необхідно:

Скласти бухгалтерські проводки за наведеними вище операціями.

 

Задача 12.3.

Упродовж дня банком було визнано в бухгалтерському обліку такі доходи та витрати за валютними операціями:

 

1) нараховано проценти за депозитом фізичної особи у сумі 530 євро;

2) сплачено комісійні іншому банку за операцією на валютному ринку у сумі 460 грн.;

3) отримано від фізичної особи комісійні за продаж дорожніх чеків у сумі 235 грн.;

4) нараховано проценти у сумі 780 доларів США за валютним кредитом, наданим су- б’єкту господарювання у поточну діяльність;

5) визнано торговельний прибуток за операціями з купівлі-продажу готівкової інозем- ної валюти у сумі 1250 грн.

6) списано 120 доларів США з поточного рахунку суб’єкта господарювання за перевірку документів за документарним акредитивом.

Необхідно:

Скласти бухгалтерські проводки за наведеними вище операціями, враховуючи, що в цей день були встановлені такі офіційні курси гривні до іноземних валют:

1 USD = 7,6865 USD/UAH; 1 EUR = 10,994 EUR/UAH.

 

Задача 12.4.

Упродовж дня банком було визнано в бухгалтерському обліку певні адміністративні витрати, окремі з яких наведено нижче:

1) нараховано заробітну плату працівникам банку у сумі 1985250 грн.;

2) нараховано матеріальну допомогу банківському працівнику Петришину С. В. у сумі

500 грн.;

3) нараховано відпускні банківському працівнику Фукарчуку Б.Б. у сумі 4550 грн., з яких 3100 грн. належать до поточного місяця, а 1450 грн. — до наступного місяця;

4) утримано з банківського працівника Касперського П.Р. 800 грн. на користь третьої особи;

5) видано аванс банківському працівнику Михайлику В.Д. у сумі 1500 грн. на відря- дження.

Необхідно:

Скласти бухгалтерські проводки за наведеними вище операціями.

 

Розділ 13

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ БАНКУ

 

 

Питання до розгляду

13.1. Вимоги міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) щодо фінансової звітності.

13.2. Правове регулювання процесу формування фінансової звітності банків України.

13.3. Характеристика фінансових звітів банку:

13.3.1. Звіт «Баланс».

13.3.2. Звіт про фінансові результати.

13.3.3. Звіт про рух грошових коштів.

13.3.4. Звіт про власний капітал.

13.3.5. Примітки до фінансової звітності.

13. 4. Особливості складання консолідованої фінансової звітності банками України.

 

 

13.1. Вимоги міжнародних стандартів фінансової звітності

(МСФЗ) щодо фінансової звітності

 

Фінансова звітність є кінцевим етапом облікового циклу банку та основним засобом донесення фінансової інформації про нього зовнішнім користувачам. Нагадаємо, що до зовнішніх користувачів фінансової звітності відносяться: наявні та потенційні інвес- тори, кредитори, банки-кореспонденти, клієнти (вкладники), НБУ та інші державні органи влади.

Метою фінансових звітів є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів банку.

Склад, форми та ступінь розкриття інформації у фінансовій звітності, що складаєть- ся банками та суб’єктами господарювання в різних країнах має свої особливості, що зу- мовлені економічними, соціальними та політичними чинниками. Відмінності в підхо- дах до змісту фінансових звітів ускладнюють аналіз інформації та прийняття рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків. З метою гармонізації фінансової звітності, максимального зближення національних стандартів фінансової звітності з міжнародними, Рада з між- народних стандартів бухгалтерського обліку розробляє облікові стандарти, відповідно до яких у фінансовій звітності повинна розкриватися якісна, прозора та порівнянна

 

інформація, для того, щоб допомогти користувачам звітності приймати обґрунтовані економічні рішення.

Згідно з Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів (опублі- кованою КМСБО у 1989 р.), інформація, що наведена у фінансовій звітності, має відповідати наступним якісним характеристикам:

Зрозумілість інформації, що подається у фінансових звітах для користувачів. Припус- кається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку.

Доречність — інформація є доречною, якщо вона впливає на прийняття економіч- них рішень користувачів, дає змогу оцінити ними події чи скоригувати їх оцінки, зроб- лені в минулому.

Суттєвість — інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відобра- ження може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Достовірність — інформація є достовірною, якщо у ній відсутні суттєві помилки і вона відображає дійсний стан справ.

Правдивість подання інформації — це правдиве відображення операцій та інших подій, результатом яких є зміна активів, зобов’язань або капіталу на дату звітності.

Превалювання сутності над формою — облік і розкриття операцій та інших подій по- винен здійснюватися відповідно до їхньої сутності та економічної реальності, а не лише виходячи з їхньої юридичної форми.

Нейтральність інформації — це відсутність в інформації упередженості. Фінансові звіти не є нейтральними, якщо в результаті відбору або викладу інформації вони впли- вають на прийняття рішення або на судження з метою досягнення заздалегідь визначе- ного результату.

Обачність — це дотримання певної обережності при формуванні судження, необхід- ного при оцінці за умов непевності, таким чином, щоб активи або дохід не були зави- щені, а зобов’язання чи витрати — занижені.

Повнота — щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах має бути повною в межах суттєвості та витрат, пов’язаних з її отриманням. У результаті упущень ін- формація може бути хибною або оманливою, а значить недостовірною та недостатньо доречною.

Зіставність інформації, тобто можливість порівнювати фінансові звіти за різні періоди для того, щоб визначати тенденції змін у фінансовому стані та результатах діяльності підприємства. Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попере- днього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.

Своєчасність інформації свідчить про те, що несвоєчасне подання фінансової звітно- сті може призвести до втрати доречності та достовірності інформації. Для досягнення оптимального співвідношення між доречністю та достовірністю потрібно брати до ува- ги задоволення потреб користувачів, які приймають економічні рішення.

Із січня 2005 року, відповідно до Регламенту Європейського Союзу 1606/2002 від

19 липня 2002 р. про застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), підприємства країн Європейського Союзу, які є прямими учасниками ринку капіталу (тобто які мають акції та облігації, що торгуються на організованому

 

фондовому ринку) зобов’язані складати консолідовану фінансову звітність на основі вимог МСФЗ.

Загальні вимоги щодо складання і подання фінансової звітності підприємств міс- тяться у МСБО 1 «Подання фінансових звітів».

Згідно з МСБО 1, повний комплект фінансових звітів повинен містити:

• Звіт про фінансовий стан;

• Звіт про всеохоплюючий дохід;

• Звіт про зміни у власному капіталі;

• Звіт про рух грошових коштів;

• Примітки, що містять виклад облікової політики та інші пояснювальні примітки.

МСБО 1 також заохочує підприємства до подання, окремо від фінансових звітів, фінансового огляду, складеного керівництвом, з описом і поясненням основних рис результатів діяльності підприємства та його фінансового стану.

Фінансові звіти мають правдиво відображати фінансовий стан, фінансові результати діяльності та потоки грошових коштів підприємства. Правдиве подання, практично за всіх обставин, досягається шляхом відповідності міжнародним стандартам фінансової звітності.

У МСБО 1 розкриваються вимоги щодо застосування певних облікових принципів та припущень у процесі складання фінансової звітності, таких як: безперервність, принцип нарахування, послідовність, суттєвість та об’єднання, згортання, порівнян- ність. Зокрема, у цьому стандарті зазначається що:

• складаючи фінансові звіти, керівництво повинне оцінювати здатність підприємства продовжувати свою діяльність на безперервній основі. Фінансові звіти мають склада- тися на основі безперервності, якщо тільки керівництво не має намірів ліквідувати під- приємство чи припинити діяльність;

• підприємства повинні складати свої фінансові звіти (крім інформації про рух грошових коштів) за принципом нарахування;

• подання та класифікація статей у фінансових звітах має зберігатися від одного пері- оду до іншого (виняток становлять випадки, коли суттєві зміни в характері операцій підприємства або огляд подання його фінансових звітів показують, що зміни сприя- тимуть більш відповідному поданню подій чи операцій або МСБО вимагають змін у поданні);

• кожну суттєву статтю у фінансових звітах слід подавати окремо. Несуттєві суми слід об’єднувати з сумами подібного характеру чи функції; окремо подавати їх непотрібно;

• активи і зобов’язання не слід згортати, крім випадків, коли інший МСБО вимагає або дозволяє згортання. Статті доходу та витрат слід згортати лише тоді, коли: один з МСБО вимагає чи дозволяє це або прибутки, збитки та пов’язані з ними витрати, які виникають у результаті однакових чи подібних операцій та подій, не є суттєвими;

• слід розкривати порівняльну інформацію стосовно попереднього періоду щодо всієї числової інформації у фінансових звітах. Порівняльну інформацію слід включати до інформації розповідного та описового характеру, якщо вона є доречною для розуміння фінансових звітів поточного періоду.

МСБО 1 вимагає чіткої ідентифікації фінансових звітів та їх компонентів. Фінансові звіти повинні бути чітко ідентифіковані та відрізнятися від іншої інформації в тому

 

самому опублікованому документі. Кожний компонент фінансових звітів повинен міс- тити, де це необхідно для належного розуміння поданої інформації, таке:

• назву підприємства, що звітує;

• чи охоплюють фінансові звіти одне підприємство чи групу підприємств;

• дату балансу або період, охоплений фінансовими звітами;

• валюту звітності;

• рівень точності, використаний при поданні цифр у фінансових звітах.

Фінансові звіти, згідно з МСБО 1, повинні подаватися принаймні щорічно. Якщо дата балансу підприємства змінюється і річні фінансові звіти подаються за період, дов- ший або коротший, ніж один рік, підприємство повинно розкрити причину зміни та той факт, що порівняльні суми у звітності не є зіставними. Стандартом також вимага- ється, щоб підприємство публікувало свої фінансові звіти протягом шести місяців після дати балансу.

Питання, пов’язані із розкриттям інформації у фінансовій звітності банків до

1.01.2007 р. регламентувалися МСБО 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах бан- ків та подібних фінансових установ». З 1.01. 2007 р. МСБО 30 було замінено МСФЗ 7

«Фінансові інструменти: розкриття інформації».

МСФЗ 7 застосовується до всіх суб’єктів господарювання, у тому числі до банків, більшість активів і зобов’язань яких є фінансовими інструментами. Цей стандарт вима- гає від суб’єктів господарювання розкриття інформації в їхніх фінансових звітах, яка дає змогу користувачам оцінити:

• значимість фінансових інструментів для фінансового стану і результатів діяльності суб’єкта господарювання;

• характер та рівень ризиків, що виникають унаслідок фінансових інструментів, яким суб’єкт господарювання доступний протягом періоду та на звітну дату, та як суб’єкт господарювання управляє цими ризиками.

Розглянемо основні вимоги МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Розкриття інформації про значимість фінансових інструментів для фінансового стану і результатів діяльності суб’єкта господарювання передбачає наступне.

У балансі або у примітках має бути наведена балансова вартість наступних категорій фінансових активів і фінансових зобов’язань:

а) фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибут- ку або збитку, наводячи окремо ті, що призначені такими після первісного визнання та ті, що класифіковані як утримувані для продажу відповідно до МСБО 39;

б) інвестиції, утримувані до погашення;

в) позики та дебіторська заборгованість;

г) доступні для продажу фінансові активи;

ґ) фінансові зобов’язання за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, наводячи окремо ті, що призначені такими після первіс- ного визнання та ті, що класифіковані як утримувані для продажу, відповідно до МСБО 39;

д) фінансові зобов’язання, оцінені за амортизованою собівартістю.

У параграфах 9—19 МСФЗ 7 містяться детальні вимоги щодо розкриття інформа- ції про:

 

• фінансові активи і фінансові зобов’язання за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, включаючи розкриття про кредитний і ринковий ризики та зміни у справедливій вартості;

• перекласифікацію фінансових інструментів, оцінених за справедливою вартістю на оцінку за амортизованою собівартістю і навпаки;

• припинення визнання фінансових активів;

• заставу;

• рахунок резерву збитків від кредитів;

• складні фінансові інструменти з кількома вбудованими похідними інструментами;

• невиконання зобов’язань та порушення.

У звітах про всеохоплюючий дохід і власний капітал, або у примітках, суб’єкт господарю- вання має розкривати інформацію про такі статті доходу, витрат, прибутків або збитків:

а) чисті прибутки або збитки:

• від фінансових активів або фінансових зобов’язань за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, наводячи їх окремо від фінансових активів або фінансових зобов’язань, призначених такими після пе- рвісного визнання, а також від фінансових активів або фінансових зобов’язань, класифікованих як утримувані для продажу відповідно до МСБО 39;

• від доступних для продажу фінансових активів, наводячи окремо суму прибутку або збитку, визнану прямо у власному капіталі протягом періоду, та суму, вилу- чену із власного капіталу і визнану в прибутку або збитку за період;

• від інвестицій, утримуваних до погашення;

• від позик та дебіторської заборгованості;

• від фінансових зобов’язань, оцінених за амортизованою собівартістю;

б) загальний відсотковий дохід та загальні відсоткові витрати (обчислені із застосуван- ням методу ефективного відсотка) для фінансових активів або фінансових зобов’я- зань, які не обліковуються за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку;

в) дохід та витрати від комісійних, які є наслідком:

• фінансових активів або фінансових зобов’язань, які не відображаються за спра- ведливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку;

• трастової та інших видів фідуціарної діяльності, що ведуть до утримання або інвестування активів за дорученням фізичних осіб, трастів, програм пенсійного забезпечення та інших установ;

г) відсоткового доходу від фінансових активів, корисність яких зменшилась, нарахова- ного відповідно до МСБО 39;

ґ) суму будь-якого збитку від зменшення корисності для кожного класу фінансового активу.

До іншої інформації, яка має бути розкрита відноситься:

• облікова політика стосовно фінансових інструментів;

• інформація про облік хеджування;

• інформація про справедливу вартість кожного класу фінансових активів і фінансових зобов’язань.

Розкриття інформації про характер та рівень ризиків, що виникають унаслідок фінан%

сових інструментів здійснюється у розрізі кредитного ризику, ризику ліквідності та

 

ринкового ризику, але не обмежуються ними. У МСФЗ 7 місяться наступні визначення цих ризиків.

Кредитний ризик — ризик того, що одна сторона контракту про фінансовий ін- струмент не зможе виконати зобов’язання і буде причиною виникнення фінансового збитку іншої сторони.

Ризик ліквідності — ризик того, що суб’єкт господарювання матиме труднощі при виконанні зобов’язань, пов’язаних із фінансовими зобов’язаннями.

Ринковий ризик — ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатиметься внаслідок змін ринкових цін. Ринковий ризик охоплює три типи ризику: валютний ризик, відсотковий ризик та інший ціновий ризик.

Валютний ризик — ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові пото- ки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін валютних курсів.

Відсотковий ризик — ризик того, що майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових відсоткових ставок.

Інший ціновий ризик — ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові по- токи від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових цін (окрім тих, що виникають унаслідок відсоткового ризику чи валютного ризику) незалежно від того, чи спричинені вони чинниками, характерними для окремого фінансового інстру- мента або його емітента, чи чинниками, що впливають на всі подібні фінансові інстру- менти, з якими здійснюються операції на ринку.

Для кожного типу ризику, що виникає внаслідок фінансових інструментів, суб’єкт господарювання має розкривати таку якісну інформацію:

а) доступність ризику і як вона виникає;

б) свої цілі, політику та процеси щодо управління ризиком та методи, використані для оцінки ризику;

в) будь-які зміни в а) або б) попереднього періоду.

Для кожного типу ризику, що виникає внаслідок фінансових інструментів, суб’єк- тові господарювання слід розкривати таку кількісну інформацію:

а) підсумкові кількісні дані про доступність цьому ризикові на звітну дату;

б) розкриття інформації про кредитний ризик, ризик ліквідності, ринковий ризик (згідно з параграфами 36-42 МСФЗ 7) в обсязі, непередбаченому у а), якщо ризик є несуттєвим;

в) концентрації ризику, якщо вони не очевидні з а) та б).

Розкриття інформації про кредитний ризик включає:

а) суму, яка найкраще відображає максимальну доступність кредитному ризикові на зві- тну дату, без урахування будь-якої утримуваної застави або інших посилень кредиту;

б) опис утримуваної застави, інших посилень кредиту стосовно суми, розкритої в а);

в) інформацію про кредитну якість фінансових активів, які не є простроченими і ко- рисність яких не зменшилася;

г) балансову вартість фінансових активів (які інакше були би простроченими або їхня корисність зменшилася), умови яких були змінені.

Стосовно активів, які є простроченими або корисність яких зменшилась, суб’єкт го- сподарювання зобов’язаний розкривати за класом фінансового активу:

а) аналіз фінансових активів за строками погашення, які є простроченими на звітну дату, але корисність яких не зменшилась;

 

б) аналіз фінансових активів, які окремо визначені як такі, що їхня корисність змен- шилась на звітну дату, включаючи чинники, що їх розглядав суб’єкт господарювання при визначенні зменшення корисності;

в) суми, розкриті в а) і б), опис застави, утримуваної суб’єктом як забезпечення, та ін- ші посилення кредиту, а також (за можливості) оцінку їхньої справедливої вартості. Суб’єкт господарювання також має розкривати таку інформацію про заставу та інші

отримані посилення кредиту:

• характер і балансову вартість отриманих активів;

• свої політики щодо ліквідації або використання у своїх операціях тих активів, які легко не конвертуються в грошові кошти.

Розкриття інформації про ризик ліквідності охоплює:

а) аналіз фінансових зобов’язань за строками погашення, який показує дати погашення за контрактами, що залишаються;

б) опис того, як він управляє ризиком, властивим а).

Розкриття інформації про ринковий ризик включає:

а) аналіз чутливості для кожного типу ринкового ризику, якому суб’єкт господарюван- ня доступний на звітну дату, показуючи, як зміни у відповідній змінній ризику, що були обґрунтовано можливими на цю дату, впливатимуть на прибуток або збиток;

б) методи та припущення, використані при складанні аналізу чутливості;

в) зміни (у порівнянні з попереднім періодом) у використаних методах та припущен- нях і причини таких змін.

Якщо суб’єкт господарювання складає аналіз чутливості, який відображає взаємо- залежність між змінними ризику, та використовує його для управління фінансовими ризиками, то він може використовувати цей аналіз чутливості замість аналізу, визначе- ного в пунктах а)- в). Також має бути розкрито:

• пояснення методу, використаного при складанні аналізу чутливості, та основні пара- метри і припущення, що лежать в основі наданих даних;

• пояснення мети використаного методу та обмежень, наслідком яких може бути інформація, що не повністю відображає справедливу вартість пов’язаних з ними активів та зобов’язань. МСФЗ 7 містить також додаток «Керівництво із застосування», який детально пояс-

нює застосування вимог стандарту.

Потрібно зауважити, що у 2009 р. у МСФЗ були внесені суттєві зміни, які безпосередньо стосуються подання і розкриття інформації у фінансовій звітності. Дані зміни поки що не внесені у нормативно-правові акти НБУ з питань бухгалтерського обліку та фінансо- вої звітності. Разом з тим, банки України мають право складати, оприлюднювати та по- давати до НБУ річну та консолідовану фінансову звітність відповідно до всіх вимог МСФЗ, які набрали чинності на звітну дату.

 

 

13.2. Правове регулювання процесу формування фінансової звітності банків України

 

Питання, що стосуються фінансової звітності банків України регулюються такими законодавчими та нормативно-правовими актами:

 

• Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від

16.07.1999 р. № 996-XIV;

• Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. № 2121-ІІІ;

• П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом МФУ від

31.03.1999 р. № 87;

• Положенням «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України», затвердженим постановою Правління НБУ від 30.12.1998 р. № 566;

• Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків

України, затвердженою постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. № 480.

Згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України, інформація, що наведена у фінансовій звітності, має відповідати таким якісним характеристи- кам, як: зрозумілість; доречність; суттєвість; достовірність; правдивість подання; нейтральність; зіставність; своєчасність. Трактування зазначених якісних характеристик, що наводиться у цьому Положенні аналогічне їх тлумаченню МСБО 1 «Подання фінансових звітів».

Склад і зразки форм фінансової звітності, порядок, періодичність складання та ви- моги до розкриття інформації у фінансовій звітності, порядок її подання до НБУ та оприлюднення регламентуються Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України. Відповідно до цієї Інструкції, до складу фінансо- вої звітності, яку складають банки входять:

• звіт «Баланс»;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

Фінансову звітність банки складають та подають до Національного банку в грошо- вій одиниці України (у тисячах гривень). Статті фінансової звітності філій та пред- ставництв українських банків на території інших держав банк, що звітує, перераховує в національну валюту України аналогічно до здійснення перерахунку статей в іноземній валюті, зазначених безпосередньо в балансі самого банку.

Усі форми фінансової звітності (уключаючи й примітки до них) подаються порівняно з даними попереднього року (за певний період). Вихідні залишки фінансової звітності за попередній період є вхідними залишками фінансової звітності за звітний період. До кож- ної статті фінансових звітів робляться перехресні посилання на будь-яку пов’язану з ними інформацію в примітках. Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер банку, а консолідовану — керівник та головний бухгалтер материнського банку.

Вітчизняні банки складають як квартальну, так і річну фінансову звітність.

Квартальна фінансова звітність банків складається із:

• звіту «Баланс»;

• звіту про фінансові результати;

• приміток.

Річна фінансова звітність включає:

• загальну інформацію про діяльність банку;

• звіт «Баланс»;

• звіт про фінансові результати;

 

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки.

Згідно з Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, показники річної фінансової звітності банку, а в консолідованій фі- нансовій звітності — материнського банку підлягають коригуванню із застосуванням коефіцієнта коригування за умови, що значення кумулятивного приросту інфляції за три останніх роки, уключаючи звітний, становить 90 % і більше. Показники кварталь- ної фінансової звітності коригуванню з урахуванням впливу інфляції не підлягають. Коригування показників річної фінансової звітності банку на вплив інфляції здійсню- ється без проводок за рахунками бухгалтерського обліку. Банк складає річну фінансову звітність на основі даних бухгалтерського обліку, а після цього шляхом коригування її показників складає скориговану фінансову звітність з урахуванням впливу інфляції.