Підготовка матеріалів справи до розгляду в господарському суді першої інстанції

 

Швидке і правильне вирішення господарських спорів багато в чому залежить від того, наскільки якісно підготовлено справу до розгляду в господарському суді.

Важливе значення підготовки справи для всього судового процесу визначається її метою — зібрати до засідання господарського суду всі необхідні матеріали і докази та створити умови, які забезпечують вирішення справи у першому ж засіданні суду.

Закон не містить вичерпного переліку дій по підготовці матеріалів, а визначає загальні їх напрямки та коло питань, що підлягають з'ясуванню на даному етапі процесу.

Приступаючи до підготовки справи у кожному конкретному випадку, судця визначає її зміст, встановлює питання, які підлягають з'ясуванню, та що для цього потрібно.

За своїм характером і напрямком усі ці питання можна поділити на такі групи:

— уточнення предмета доказування, виявлення та витребування необхідних для розгляду справи доказів;

— виявлення усіх заінтересованих у вирішенні спору підприємств, організацій, підприємців та залучення їх до участі у справі, а також виключення з числа відповідачів тих, які залучені до участі у справі безпідставно;

— прийняття заходів до забезпечення позову, створення умов для правильного та своєчасного розгляду справи.

Перш за все суддя вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача або третьої особи, не вказаних позивачем (ст. ст. 24—27 ГПК України). Доцільність такого залучення може випливати з аналізу матеріалів, а також з клопотань учасників процесу. Практика, зокрема, свідчить про доцільність залучення до участі у справі третіх осіб при оспорюванні актів ненормативного характеру, у спорах з приватизації, про визнання угоди недійсною, коли майно перейшло до третіх осіб щодо якості поставленої продукції тощо.

Суддя має право зобов'язати осіб, які беруть участь у справі виконати певні дії, зокрема, звірити розрахунки, надіслати іншій стороні або господарському суду окремі документи, дати висновок з тих чи інших питань тощо (ст. ст. 30, 38 ГПК України).

В разі необхідності суддя у стадії підготовки справи до розгляду вирішує питання про призначення експертизи або про участь у процесі експерта (ст. 31 ГПК України).

На підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України в стадії підготовки справи до розгляду арбітражний суд може вжити заходів по забезпеченню позову.

 

Забезпечення позову.

 

 

Дії господарського суду щодо забезпечення позову є одним з важливих видів процесуальних дій за весь час провадження у справі. Вони здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки в разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів відповідача, більш того, заподіяти йому матеріальну шкоду.

Забезпечення позову може мати місце в будь-якій стадії провадження у справі, тобто як при підготовці до розгляду, так і при розгляді справи по суті. Оскільки закон не містить точного переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову, господарський суд у кожному конкретному випадку повинен правильно оцінити обставини справи та прийняти відповідне рішення.

Заходи вживаються господарським судом за заявою сторони — як позивача, так і відповідача — у разі подання зустрічного позову (стаття 60 ГПК), а також третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки вона користується правами позивача (стаття 26 ГПК), прокурора, який подав позов, або з ініціативи господарського суду, але тільки за наявності достатньо вагомих свідчень про те, що за час провадження у справі майно відповідача (або майно, яке він утримує) може зникнути, бути виведеним з ладу, погіршитись, що може зробити неможливим або утруднити виконання рішення господарського суду.

Відмова у вжитті заходів по забезпеченню позову не перешкоджає сторонам чи прокурору при зміні обставин знову звернутися до господарського суду з відповідною заявою, навівши необхідні докази.

Стаття 67 ГПК України містить перелік заходів, які можуть бути вжиті господарським судом для забезпечення позову. Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозиції заявника. На практиці найбільш поширеною формою забезпечення позову є накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Заборона відповідачеві вчиняти певні дії, наприклад, користуватись спірним майном, видозмінювати або переобладнувати його, а також заборона неналежного зберігання застосовуються у тих випадках, коли невжиття цих заходів може призвести до псування цього майна, погіршення його якості або неможливості використання за функціональним призначенням в подальшому. Господарський суд має точно зазначити, які саме дії забороняється вчиняти боржнику.

Заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються об'єкта спору чи спірного майна, застосовується, як правило, в тих випадках, коли спірне майно знаходиться у інших осіб на підставах, передбачених законом (оренда, найом, безоплатне користування тощо). В разі безпідставного утримування спірного майна або користування ним доцільно накладати арешт на це майно.

Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу. Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається. Ухвали господарського суду згідно з статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню органами Державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимогстатті 2, 3, 6, 9 згаданого закону. У необхідних випадках ухвала надсилається також особам, яким заборонено вчиняти певні дії, або установам банків чи кредитно-фінансовим установам, в яких знаходиться виконавчий документ. На ухвалу про забезпечення позову може бути подана апеляційна скарга (подання).