Науково-практичне стажування

Про стажування з фаху

 

Виконав: слухач Шуліка Н.В.

Керівник стажування: доц. Чирва Ю.Є.

Звіт захищено «_____» ____________200 р.

 

 

Харків – 2008

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Управлінське стажування………………………………………………………..4

2. Педагогічне стажування………………………………………………………....8

2.1. Організація навчально – виховного процесу………………………................8

2.2. Підготовка та проведення навчальних занять……………………………….16

3. Науково-практичне стажування……………………………………………….21

3.1. Науково – дослідна лабораторія……………………………………...............21

3.2. Організація замовлень на створення науково – технічної продукції...........25

3.3. Вибір напрямку наукового дослідження…………………………………….27

3.4. Методи пошуку і збору наукової інформації…………………………..........30

Висновок…………………………………………………………………………….33

Використана література…………………………………………………………....34

Додаток А – Лекція та план лекції………………………………………………..35

Додаток Б – План та методична розробка проведення семінарського заняття...47

 

ВСТУП

Стажування з фаху є логічним завершенням усіх видів практики, заключним етапом підготовки слухачів до використання магістерської роботи та наступної самостійної діяльності з фаху.

Організація стажування регламентується Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України від 8.04.1993 року.

Стажування з фаху проводиться після вивчення дисципліни: «Корпоративне управління», «Методологія та організація наукових досліджень», «Методика викладання у вищій школі» та передує написанню магістерської роботи.

Стажування з фаху є комплексною, яка складається з двох самостійних частин:

- управлінське стажування;

- педагогічного стажування;

- науково – практичного стажування.

Предметом стажування є виконання посадових обов’язків керівника структурного підрозділу або заступника керівника підприємства, викладача та молодшого наукового співробітника; ознайомлення з специфікою професійної діяльності; підготовка, проведення та аналіз якості практичних заходів, що пов’язані з виконання посадових обов’язків.

Основною метою стажування є практична підготовка слухачів до самостійної роботи на посаді керівника середнього рівня управління на підприємстві або в системі тилового забезпечення військ, викладача вищого закладу освіти та молодшого наукового співробітника науково – дослідницької установи; придбання практичних навичок, необхідних для творчого використання професійних завдань за посадами.

 

1. Управлінське стажування

У якості бази стажування обрано підприємство хлібопекарської промисловості ВАТ «Вовчанський хлібозавод». Підприємство знаходиться за адресою Харкiвська обл., м. Вовчанськ, вул. Енгельса 1.

За правовим статусом та формою господарювання підприємство є відкритим акціонерним товариством. Згідно з Законом України «Про господарські товариства», акціонерним товариством вважається підприємство, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами.

ВАТ «Вовчанський хлібозавод» є юридичною особою з дня його державної реєстрації і має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, товарний знак, печатку зі своїм найменуванням та інші реквізити юридичної особи. Засновницькі документи підприємства, крім відомостей, що вказуються всіма видами господарчих товариств відповідно до Закону, містять відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад і порядок здійснення внесків. Статутний фонд підприємства складає 144,6 тис. грн.

Основною метою діяльності ВАТ «Вовчанський хлібозавод» є задоволення потреб споживачів у хлібі та хлібобулочних виробах. Діяльність підприємства передбачає отримання прибутку, задоволення соціально-економічних інтересів засновників та робітників. У відповідності з поставлено метою предметом діяльності хлібозаводу є виробництво продукції і подальша її реалізація.

Основними видами діяльності хлібокомбінату є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво сухарів, печива з тривалим терміном зберігання; роздрібна торгівля хлібом і хлібобулочними виробами.

Чистий прибуток ВАТ «Вовчанський хлібозавод», отриманий у результаті господарсько-фінансової діяльності, залишається в розпорядженні підприємства після покриття матеріальних витрат, сплати відсотків по кредитам та внесення до бюджету передбачених законодавством України податків та інших обов’язкових платежів.

ВАТ «Вовчанський хлібозавод» здійснює оперативний і бухгалтерський облік своєї роботи, а також веде статистичну звітність і надає її в установленому порядку та обсязі податковим органам та службам державної статистики.

Управлінська праця має свої особливості порівняно з працею безпосередньо продуктивною, внаслідок якої створюються матеріальні цінності, тобто хлібопекарські вироби. Продуктом праці є рішення, а не товари або послуги. Специфічними також є предмет і засоби управлінської праці – інформація і організаційна й обчислювальна техніка. Звичайно, для прийняття рішення недостатньо опрацювати інформацію за допомогою засобів організаційної й обчислювальної техніки – потрібний інтелект людини. Отже, управлінська праця має переважно розумовий характер.

Управлінська праця виділяє три різновиди кадрів управління: евристична, адміністративна, оперативна.

Залежно від рівня управління виділяють менеджерів вищого рівня (адміністратори), середнього (керівники структурних підрозділів) і нижчого (керівники первинних колективів) рівнів.

Менеджерами, вищого рівня (адміністратори) є представники вищого керівництва фірм, що мають структурі виробничо-торгові підрозділи. В обов’язки адміністраторів, входять постановка цілей, розробка стратегії фірми. Менеджери середнього рівня забезпечують реалізацію стратегій, їх поділяють на лінійних – керівників структурних виробничо-торгових підрозділів і функціональних (штабних) – начальників відділів і служб апарату управління. Менеджери нижчого рівня забезпечують виконання лише оперативних завдань. Це лінійні керівники первинних виробничо-торгових колективів.

До спеціалістів звичайно відносять працівників торгових, виробничих, планово-економічних, фінансових, юридичних та інших служб апарату управління економісти, технологи, товарознавці, бухгалтери, юрист. Обов’язками спеціалістів є опрацювання і аналіз інформації. Підготовка проектів рішень, виконання спеціальних управлінських функцій, таких як облік господарської діяльності, організація постачання, контроль за роботою виконавців тощо.

Виконавцями є секретарі, друкарки, діловоди, оператори ПЕОМ. У їх обов’язки входять одержання. Опрацювання, передавання і збереження, інформації.

Крім розглянутої функціональної класифікації є класифікація кадрів управління за рівнем освіти – з вищою, середньою спеціальною, середньою; професійна – товарознавці, економісти, технологи, бухгалтери; статевікова – за віком і віком; за стажем роботи в організації, галузі.

Відзначимо, що фінансова робота на підприємстві здійснюється, головним чином, співробітниками економічного відділу. Розробка маркетингової стратегії, визначення напрямку, вартості і форми рекламної діяльності відносяться до обов’язків маркетолога.

Менеджери по закупках забезпечують пошук виробників сировини, доставка якої зазвичай відбувається шляхом використання власного транспорту. Менеджери по реалізації займаються питаннями продажу хлібу через власну мережу та інші магазини.

До обов’язків бухгалтерів відноситься оформлення фінансових операцій, які мали місце на підприємстві, і складання відповідної бухгалтерської звітності, яка підписується фінансовим директором і здається до податкової інспекції, а також органів статистики.

На підприємстві є власний фінансовий аналітик, який володіє даними щоденних обсягів продажу товарів, і досліджує його коливання за сезонами, днями тижня, часами, що дозволяє прогнозувати споживчий попит населення і задовольнити потреби споживачів. Фінансовий аналітик займається дослідженням динаміки показників результатів господарської діяльності і розрахунком фінансових показників для визначення фінансового стану хлібокомбінату, його проблем і перспектив розвитку.

Ефективність управління підприємством, в значній мірі, залежить від якості та організації інформаційного забезпечення. Основними джерелами інформаційного забезпечення нашого дослідження є матеріали бухгалтерського обліку та звітності: форма №1 “Баланс”, форма №2 “Звіт про фінансові результати”, форма №3 “Звіт про рух грошових коштів”, форма №4 “Звіт про власний капітал”, форма №5 “Примітка до річної фінансової звітності” та ін.

Зазначимо, що основу комерційної діяльності підприємства на споживчому ринку складають виробництво та продаж товарів, сутність яких віддзеркалює товарооборот підприємства, під яким розуміють суму продаж товарів за певний період часу.

Розвитку товарообороту підприємстві усіх форм власності та організаційно - правових форм діяльності надається великого значення в економічній і соціальній політиці країни. Досить важливу роль відіграє товарооборот і в діяльності ВАТ «Вовчанський хлібозавод», адже він, певною мірою, характеризує широту і глибину проникнення підприємства на ринок хлібопродуктів, його конкурентну позицію на цьому ринку і, відповідно, характеризує результат діяльності щодо залучення купівельних фондів споживачів.

2. Педагогічне стажування

Педагогічне стажування відбувалося на кафедрі менеджменту та військового господарства. При проходженні педагогічного стажування увага приділялась, головним чином, ознайомленню з організацією навчально–виховного процесу та підготовці й проведенню навчальних занять.

2.1. Організація навчально – виховного процесу

Навчальна робота є основним видом діяльності в Академії і включає в себе заходи керівників Академії та його структурних підрозділів, наукових, науково-педагогічних та інших працівників з питань підготовки за фахом слухачів (курсантів, студентів), організації і науково-методичного забезпечення всіх видів навчальних занять, самостійної роботи, практичної підготовки, проведення діагностики результатів навчання, виховання і розвитку слухачів (курсантів, студентів), їх атестування та управління якістю навчального процесу.

Навчальний процес базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, рухів, громадських та релігійних організацій.

З метою забезпечення логічної послідовності навчальної роботи з реалізації ОКХ та ОПП підготовки випускників Академії в єдності з їх варіативними частинами, а також узгодження за змістом та проходженням за часом нормативних і варіативних складових змісту освіти і навчання на факультеті розробляється структурно-логічна схема підготовки фахівців за кожною спеціальністю (спеціалізацією), яка відображає науково та методично обґрунтований алгоритм процесу реалізації освітньої підготовки і підготовки за фахом випускників Академії.

Структурно-логічна схема підготовки фахівців оформляється графічно за формою, яка визначається Академією. Науково-методичне обґрунтування структури, логіки та змісту схеми наводиться у пояснювальній записці до неї.

Основними нормативними документами Академії, що регламентують навчальний процес із конкретної спеціальності (спеціалізації), є навчальний план і робочий навчальний план, програми навчальних дисциплін і робочі програми навчальних дисциплін, розклад навчальних занять.

Освітньо – кваліфікаційна характеристика

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника Академії відображає мету освітньої та професійної підготовки фахівця, визначає місце фахівця у структурі внутрішніх військ МВС України та вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему службових функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації. В ОКХ випускника Академії узагальнюються вимоги держави, суспільства, Міністерства внутрішніх справ України та командувача внутрішніх військ МВС України до офіцера певного освітньо-кваліфікаційного рівня і спеціальності.

Освітньо – професійна програма

Освітньо–професійна програма(ОПП)– це державний нормативний документ, який визначає мету, нормативний термін навчання, зміст освіти та вимоги до рівня набутих вмінь і знань, форми семестрового контролю та державної атестації. Ця програма використовується для розроблення засобів діагностики якості вищої освіти та варіативної частини ОПП підготовки слухачів (студентів).

Кредитно–модульна система

Кредитно–модульна система організації навчання запроваджується з метою подальшої демократизації навчального процесу, організації найбільш раціонального і ефективного засвоєння визначених знань, стимулювання суб’єктів учіння до систематичної навчальної праці, посилення мотиваційного компоненту, формування само оцінювальних дій і перетворення контролю на дієвий механізм управлінського процесу.

Суть кредитно – модульної системи підготовки фахівців полягає в наступному:

1. Формування індивідуальної освітньо – професійної програми підготовки студента, саме програми, тому що навчальний план це похідна від цієї програми, здійснюється на підставі відповідно сформованого переліку змістових модулів (навчальних дисциплін), пов’язаних структурно – логічною підготовки.

2. Реалізація індивідуальної освітньо – професійної програми підготовки студента здійснюється протягом часу, обмеженого нормативним терміном навчання. Навчання понад нормативний термін не фінансується за бюджетні кошти.

3. Навчальна дисципліна формується як сукупність тісно пов’язаних між собою змістових модулів, передбачених для засвоєння протягом навчального року. Змістові модулі формують розділи навчальної дисципліни.

Основні терміни та поняття кредитно – модульної системи підготовки фахівців:

1. Модуль – це задокументована, логічно завершена та системно впорядкована частина освітньо – професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального простору.

2. Змістовий модуль – це система навчальних елементів, поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові.

3. Кредитно – модульна система організації навчального процесу- це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

4. Кредит – це числова міра повного навчального навантаження студента з конкретної дисципліни (1 кредит=36 год.), яка спонукає студентів до вільного вибору навчальних дисциплін та якісного їх засвоєння і є одним із критеріїв порівняння різних навчальних систем вищих закладів освіти.

5. Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

6. Принцип модульності передбачає організацію засвоєння навчального матеріалу у дискретно – неперервному полі за наперед заданою модульною програмою, яка складається з логічно завершених доз навчального матеріалу (змістових модулів) із структурованим змістом кожного модуля та системою оцінювально–контрольних параметрів.

7. Кредитно–модульна технологія навчання – це цілісний алгоритм повного засвоєння знань та умінь майбутніми фахівцями за структурно інтегрованими освітньо – професійними програмами в кредитних вимірах, свідомим самостійним виборам студентами навчальних дисциплін з метою прикладання максимальних інтелектуальних зусиль для їх вчасного засвоєння за модульним принципом з дотриманням психолого – педагогічних та кібернетичних вимог до навчального процесу в межах модуля, навчальної дисципліни, міждисциплінарного курсу і ступеня підготовки загалом.

8. Індивідуальний навчальний план студента – це документ, формування якого здійснюється на підставі переліку змістових модулів (блоків змістових модулів навчальних дисциплін), що сформовані на основі структурно – логічної схеми підготовки фахівці. Навчальна дисципліна формується як система змістових модулів, передбачених для засвоєння студентом, об’єднаних в блоки модулів розділи навчальної дисципліни.

9. Модульна програма – навчальної дисципліни складається із скінченої кількості модулів (модульний розподіл навчального матеріалу) зі структурованим змістом кожного модуля, причому першим модулем повторюються узагальненні і систематизовані знання з попереднього періоду навчання, а останнім модулем – за останній рік.

10. Модульне планування складається з двох частин: модульно – календарної і модульно – структурної. Модульно – календарна частина компонується за такою формулою: порядковий номер і назва модуля із вказаною загальною кількістю годин, форма і тема кожного заняття, кількість годин і дата його проведення. Модульно–структурна частина складається за таким планом: номер і назва модуля, сукупність опорних елементів знань і практичних дій для актуалізації, сукупність елементів головних знань і практичних дій з раніше вивченого модуля для планового повторення, сукупність нових елементів знань і практичних дій для оперативного і повного засвоєння.

11. Оперативне засвоєння елементів знань і практичних дій передбачає їх розуміння і запам’ятовування через первинне сприймання з метою репродуктивного відтворювання під час модульних контрольних зрізів.

12. Повне засвоєння елементів знань і практичних дій, які складають кістяк предмета, досягається в результаті довготривалого і багаторазового повторення і багаторазового повторення і застосування у стандартних і нестандартних ситуаціях: вони пропонуються для підсумкового (за семестр, рік) оцінювального контролю залишкових знань без установки на попереднє повторення.

13. Опорний контрольний зріз – це один із видів контролю (тестування, залік, контрольна робота тощо), за допомогою якого перевіряється стан оперативного або повного за засвоєння визначеної сукупності навчального матеріалу (теоретичні відомості, практичні дії та інше) і яким охоплюється кожен суб’єкт учіння.

14. Рейтинговий (модульний, семестровий, річний, загальний) показник з дисципліни – це числова величина, яка дорівнює процентному відношенню суми балів з усіх опорних контрольних зрізів за модуль (семестр, рік, усі роки навчання) до суми максимально можливих балів. Види рейтингових показників: модульний, семестровий, річний, загальний.

15. Рейтинг – це порядкова позиція студента групи за результатами навчання з усіх предметів; рейтинг визначається за середнім арифметичним рейтингових показників предметів. Види рейтингу: семестровий, річний, загальний.

16. Загальний рейтинг – це порядкова позиція студента групи за результатами навчання з усіх предметів (середнє арифметичне річних рейтингових показників) за період навчання.

17. Структурування навчального матеріалу модуля це процес виділення елементів знань (понять, властивостей, аксіом, законів, закономірностей, явищ, фактів тощо) і встановлення взаємозв’язків між ними.

18. Генералізація знань – це процес виділення з даної сукупності головних понять, властивостей, фактів, практичних дій, які складають кістяк теми, модуля чи предмета і визначаються для повного засвоєння.

19. Стратифікацію називається розподіл навчальних дисциплін за спільною ознакою (наприклад, за наявним ядром однакових понять) на групи (страти).

20. Інтервальна шкала оцінок встановлює взаємозв’язки між рейтинговими показниками і шкалою оцінок.

Інтервальна шкала оцінок:

а) у п’ятибальній системі оцінювання: «5» – (91 – 100%), «4» – (76 – 90%), «3» – (60 – 75%), «2» – (менше 60%).

б) в ЄСПК «А» – (96 – 100%), «В» – (91 – 95%), «С» – (81 – 90%), «D» – (71 – 80%), «E» – (61 – 70%), «FX» – (40 – 60%), «F» – (0 – 39%).

в) у дванадцятибальній системі оцінювання: «12» – (100%), «11» – (69 – 99%), «10» – (91 – 95%), «9» – (81 – 90%), «8» – (71 – 80%), «7» – (61 – 70%), «6» – (51 – 60%), «5» – (41 – 50%), «4» – (31 – 40%), «3» – (21 – 30%), «2» – (11 – 20%), «1» – (0 – 10%).

Планування навчального процесу

Основними нормативними документами Академії, що регламентують навчальний процес із конкретної спеціальності (спеціалізації), є навчальний план і робочий навчальний план, програми навчальних дисциплін і робочі програми навчальних дисциплін, розклад навчальних занять.

Розробка робочого навчального плану, розкладу навчальних занять, а також коригування робочих програм навчальних дисциплін і комплексних тематичних планів вивчення груп навчальних дисциплін здійснюється на підставі графіка-календаря навчального процесу на наступний навчальний рік, який є ланкою системного управління навчально-виховним процесом в Академії.

Навчальний план є складовою стандарту вищої освіти Академії. Він визначає графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю. Форма навчального плану визначається Академією.

Навчальний план розробляється за спеціальністю (спеціалізацією) підготовки випускників Академії на весь термін навчання відповідальним структурним підрозділом Академії – факультетом під методичним керівництвом навчально-методичного центру на підставі ОКХ, ОПП підготовки, їх варіативних частин та структурно-логічної схеми підготовки фахівців цієї спеціальності (спеціалізації). Навчальний план розглядається Вченою радою Академії, підписується першим заступником начальника Академії з навчальної і методичної роботи та затверджується начальником Академії.

Для конкретизації планування навчального процесу, своєчасного внесення у навчальний процес необхідних змін визначених графіком-календарем щодо організації освітньої діяльності на наступний навчальний рік на факультеті під методичним керівництвом навчально-методичного центру складаються робочі навчальні плани.

Робочий навчальний план містить робочий план навчального процесу за роками (курсами) навчання, в якому наводяться назви навчальних дисциплін, розподіл навчального часу з них за семестрами, форми звітності за дисциплінами, кількість екзаменів та заліків за семестрами.

Робоча навчальна програма дисципліни

Програма навчальної дисципліни – це складова стандарту вищої освіти Академії. Вона визначає роль і місце навчальної дисципліни в підготовці фахівців, мету й головні завдання її вивчення, розкриває механізм реалізації мети, змістові модулі та інформаційний обсяг навчальної дисципліни, рівень сформованості вмінь та знань, перелік рекомендованих підручників, інших дидактичних та методичних матеріалів, критерії оцінювання успішності навчання, форми та засоби діагностики засвоєння змістових модулів.

До програми навчальної дисципліни додається структурно-логічна схема її вивчення.

Цільова настанова навчальної дисципліни визначає роль і місце навчальної дисципліни у підготовці фахівців, мету й головні завдання її вивчення.

Робоча програма навчальної дисципліни визначає порядок і послідовність засвоєння змісту навчання, розподіл його за організаційними формами вивчення дисципліни (навчальні заняття, самостійні заняття, виконання індивідуальних завдань, контрольні заходи), конкретизує інформаційно-методичне і матеріально-технічне забезпечення, а також форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

Розподіл навчального часу з дисципліни за семестрами та видами занять у робочій програмі навчальної дисципліни вказується відповідно до програми навчальної дисципліни.

Тематичний план вивчення навчальної дисципліни

Комплексний тематичний план вивчення групи навчальних дисциплін (оперативно-тактичних (тактичних), тактико-спеціальних) є документом факультету як відповідального структурного підрозділу, що визначає взаємозв’язок і логічну послідовність вивчення даної групи дисциплін або їх складових, а також робочим документом кафедр і викладачів, які здійснюють навчально-виховний процес з цих навчальних дисциплін.

Розклад навчальних занять

Розклад навчальних занять є кінцевим плануючим документом, що безпосередньо регламентує навчальну роботу Академії. Він складається на місяць (семестр) навчально-методичним центром, підписується першим заступником начальника Академії з навчальної і методичної роботи і затверджується начальником Академії.

Індивідуальні навчальні плани студентів

Студентам, які встигають відмінно та добре, починаючи з другого курсу, а також тих, хто виявив нахил до наукової творчості та педагогічної діяльності, рішення начальника Академії можуть установлюватись індивідуальні навчальні плани.

Індивідуальними планами передбачається обов’язкове використання звітності, яка встановлена діючими навчальними планами та програмами, а також поглиблене вивчення окремих дисциплін, розділів та тем в інтересах цілеспрямованої підготовки згідно з конкретними призначеннями випускників. Навчання за індивідуальними планами є одним з напрямків індивідуалізації навчання студентів. Переведення студента на навчання за індивідуальним планами здійснюється у добровільному порядку. Подається рапорт начальнику курсу, в якому вказується бажана форма роботи, дисципліни або розподіл для самостійного вивчення, вибраний напрямок додаткової підготовки. Начальник курсу з дозволу начальника факультету погоджує рапорт з начальниками відповідних кафедр.

 

2.2. Підготовка та проведення навчальних занять

Проведення навчальної роботи, контроль та оцінка якості навчання.

Навчальний процес в Академії здійснюється у таких організаційних формах: навчальні заняття, самостійна робота студентів (слухачів), практична підготовка, контрольні заходи.

Навчальні заняття в Академії поділяються на такі види: лекція, групове заняття, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, самостійні заняття під керівництвом викладача, консультація.

В Академії навчальні заняття також можуть організовуватись і проводитись за іншими видами.

Види навчальних занять визначаються програмами навчальних дисциплін (робочими програмами навчальних дисциплін). На кожне навчальне заняття (крім консультацій) викладачем розробляється методична розробка на тему, яка оновлюються один раз на три роки. Методична розробка на тему є основним документом кафедри для викладачів з питання організації і методики проведення занять. Вона розробляється заступником начальника кафедри, старшим викладачем або викладачем – досвідченим методистом за встановленою формою, розглядається на засіданні кафедри або предметно-методичної комісії і затверджується начальником кафедри. Методична розробка на тему, як правило, включає наступні відомості:

- найменування теми;

- навчальна мета;

- час на відпрацювання теми;

- загальні організаційно-методичні вказівки по відпрацюванню теми

- (кількість занять, час на кожне заняття, особливості, організації і методика їх проведення);

- найменування кожного заняття, його навчальна мета, час, місце і

- основні методи проведення;

- матеріальне забезпечення кожного заняття;

- рекомендована література до вивчення;

- послідовний перелік навчальних питань заняття і методика їх відпрацювання;

- порядок застосування технічних засобів навчання, навчально-наочних посібників, об`єктів техніки;

- порядок проведення розбору заняття і завдання для самостійної роботи курсантів.

До методичної розробки можуть додаватись різного типу завдання, схеми, таблиці, карти тощо, які забезпечують відпрацювання даної теми.

Крім того на кожне заняття викладачем розробляється план проведення заняття, який затверджується начальником (завідувачем) кафедри, його заступником або головою предметно-методичної комісії.

Начальник (завідувач) кафедри до початку навчального року (семестру), в якому починає вивчатись дисципліна, організує видання методичних розробок для проведення всіх видів навчальних занять у необхідній кількості для забезпечення навчального процесу.

Зазначені документи разом з робочою навчальною програмою (витягом з робочої навчальної програми) дисципліни обов’язково повинні бути у викладача під час проведення кожного виду заняття.

При проведенні всіх видів навчальних занять викладач зобов’язаний дотримуватися робочої програми навчальної дисципліни щодо тем та навчальних питань заняття, але він не обмежується у трактуванні навчального матеріалу, формах і засобах доведення його до відома студентів (слухачів).

Лекція – основний вид проведення навчальних занять в Академії, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Лекція, як правило, є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал навчальної дисципліни.

Основна мета лекції – дати систематизовані основи наукових знань та практичного досвіду з навчальної дисципліни, розкрити стан і перспективи розвитку конкретної галузі науки і техніки, сконцентрувати увагу на найбільш складних і вузлових питаннях навчального матеріалу. Лекція повинна мати проблемний характер, стимулювати активну пізнавальну діяльність тих, хто навчається, сприяти формуванню у них творчого мислення.

Групове заняття – це вид навчального заняття, під час якого викладач пояснювально-лекційним методом подає новий навчальний матеріал, шляхом опитування контролює засвоєння слухачами (курсантами, студентами) цього матеріалу і сприяє його закріпленню. Групове заняття проводиться у спеціалізованих класах, лабораторіях та інших приміщеннях, які обладнані тренажно-імітаційною апаратурою, макетами, стендами, іншим наочним приладдям, а також засобами статичної і динамічної проекції. На цьому занятті викладач поетапно подає новий матеріал з теоретичних питань, супроводжує його показом зразків озброєння та військової техніки, їх вузлів, блоків, діючих моделей, макетів тощо. Потім організовується обговорення цього матеріалу і здійснюється контроль рівня його засвоєння.

Лабораторне заняття – це вид навчального заняття, під час якого студенти (слухачі) під керівництвом викладача особисто проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень конкретної навчальної дисципліни, набувають практичних навичок у роботі з лабораторним обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальними пристроями, оволодівають методикою експериментальних досліджень у конкретній галузі знань. Перелік тем лабораторних занять визначається програмою навчальної дисципліни.

Практичне заняття – це вид навчального заняття, під час якого викладач організовує засвоєння слухачами (курсантами, студентами) теоретичних положень навчальної дисципліни шляхом індивідуального виконання спеціально сформульованих провідною кафедрою завдань та сприяє формуванню у них умінь і навичок практичного застосування цих теоретичних положень.

Практичні заняття проводяться у навчальних лабораторіях, лінгафонних кабінетах і класах, обладнаних необхідними технічними засобами навчання, комп’ютерною технікою, у навчальних центрах, на полігонах, з використанням зразків озброєння та військової техніки.

Семінарське заняття – це вид навчального заняття, під час якого викладач організовує дискусію навколо попередньо визначеної теми, до якої всі слухачі (курсанти, студенти) готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться з основних і найбільш складних питань (тем, розділів) програми навчальної дисципліни.

Основне завдання семінарських занять – поглибити і закріпити знання, одержані слухачами (курсантами, студентами) на лекції та у процесі самостійної роботи над навчальною і науковою літературою, прищепити їм навички пошуку, узагальнення, критичного аналізу навчального матеріалу, уміння формувати і захищати свої погляди з питань, що розглядаються.

Вказані методичні засоби під керівництвом голови предметно-методичної комісії (начальника кафедри, професора), готуються викладачем, якому доручено проведення практичних занять.

Індивідуальне навчальне заняття – це заняття, що проводиться з окремими слухачами (курсантами, студентами), які виявили особливі здібності у навчанні та схильність до наукової роботи і творчої діяльності, з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуального творчого обдарування. Індивідуальні навчальні заняття організовуються за окремим графіком, складеним кафедрою з урахуванням індивідуальних навчальних планів слухачів (курсантів, студентів). Індивідуальні навчальні заняття можуть проводитися також з учасниками олімпіад за спеціальністю або окремих дисциплін, членами збірних команд Академії, а також з іншими слухачами (курсантами, студентами) з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Форми та методи проведення індивідуальних навчальних занять, їх обсяг, форми та методи поточного і підсумкового контролю (крім державної атестації) визначаються окремою методичною розробкою кафедри.

Науково-практичне стажування

Метою науково–практичного стажування є набуття практичних навичок, знань і умінь з професійної компетенції співробітника науково-дослідницького чи науково–організаційного структурного підрозділу, а також практична підготовка до самостійної роботи на посаді молодшого наукового співробітника.

3.1. Науково — дослідна лабораторія

Наукові розробки та дослідження в академії проводяться в науково-дослідній лабораторії. Основними завданнями науково-дослідної лабораторії академії є:

- проведення фундаментальних, пошукових та експериментальних досліджень проблем теорії та практики;

- дослідження актуальних питань будівництва та розвитку;

- дослідження основних проблем створення, розвитку та
застосування управлінських вмінь, проведення технічного та
економічного аналізу, експертизи та супроводження їх розробки;

- участь у теоретичних працях, статутних документів;

- дослідження проблематики гуманітарних, соціально-економічних, технічних наук та у сфері міжнародного співробітництва;

- організація та проведення наукових конференцій та науково-технічних семінарів за тематикою досліджень.

Основними формами наукової роботи є:

- виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (ДКР);

- проведення дослідницьких навчань;

- розробка наукових праць і монографій, підручників та
навчальних посібників;

- розробка статутних та нормативних документів, науково-
методичних матеріалів;

- підготовка наукових повідомлень, рецензій, опонентських відгуків
та інших матеріалів;

- проведення наукових конференцій, нарад і семінарів;

Вихідним документом для проведення НДР є ТТЗ.

Основними розділами ТТЗ є:

1) Підстави для виконання НДР;

2) Мета і завдання НДР:

- дослідити проблеми функціонування та напрямки розвитку системи
матеріального забезпечення в умовах переходу країни до ринкової економіки;

- розробити науково-методологічні основи проведення досліджень
проблеми оптимізації логістичних витрат в системі матеріального забезпечення;

- розвинути наукові підходи щодо застосування принципів логістики в системі управління матеріальним забезпеченням, формування логістичних структур,визначення їх функцій та завдань, вирішення конкретних задач управління матеріальним забезпеченням;

- визначення та аналіз проблем, що стоять перед системою
матеріального забезпечення в умовах переходу до ринкової економіки;

- розробка математичних моделей і методик аналізу та оптимізації
системи матеріального забезпечення та її складових;

- визначення напрямів розвитку та вдосконалення системи управління матеріальним забезпеченням в умовах ринкової економіки.

3) Вимоги до виконання НДР:

- основні технічні вимоги до НДР;

- очікуваний результат роботи;

- визначити;

- розробити;

- можливе практичне використання та можливість впровадження результатів досліджень в організації заказника.

4) Етапи НДР;

5) Вимоги до документації, що розробляється;

6) Порядок прийняття роботи.

Суб'єктами наукової роботи є юридичні та фізичні особи, які безпосередньо беруть участь у процесі створення та впровадження науково–технічної продукції.

До суб'єктів наукової роботи належать органи управління науковою роботою усіх рівнів, науково-дослідні установи (НДУ), військово–наукові заклади (ВНЗ), наукові та науково-технічні працівники.

Науково–технічна продукція – це є кінцевий результат, який одержується за кожним з видів наукової роботи.

Початковим етапом фундаментальних досліджень може бути проведення
пошукових науково–дослідних робіт (НДР).

Виконавець НДР розробляє робочу програму науково-дослідної роботи.

Розділами науково–дослідницької роботи є:

1. Найменування теми;

1.1. Науковий керівник;

1.2. Відповідальний виконавець;

2. Строки виконання роботи;

3. Замовник теми;

4. Головний виконавець;

5. Головна наукова установа з керівництва і координації виконання НДР та експертизи її результатів;

6. Метою НДР є:

- дослідити проблеми функціонування та напрямки розвитку системи
матеріального забезпечення в умовах переходу країни до ринкової економіки;

- розробити науково-методологічні основи проведення досліджень
проблеми оптимізації логістичних витрат в системі матеріального забезпечення

- розвинути наукові підходи, щодо застосування принципів логістики в системі управління матеріальним забезпеченням, формування логістичних структур, визначення їх функцій та завдань, вирішення конкретних задач управління матеріальним забезпеченням військ.

7. Завдання НДР;

8. Очікуваний результат роботи;

9. Етапи виконання НДР;

10. Термін обговорення робіт.

Дослідно–конструкторська робота — це цілісний комплекс розробок, які проводяться за єдиним завданням. Формою звітності є техніко-економічна документація та дослідні зразки створеної науково-технічної продукції.

Наукові праці і монографії, енциклопедичні словники, підручники та навчальні посібники є відображення систематизованих наукових знань з окремих наукових проблем, задач, аспектів, питань та тем в галузі управлінської науки.

Патентно–ліцензійна, винахідницька та раціоналізаторська робота являє собою творчу діяльність з підготовки матеріалів для отримання патентів, ліцензій та авторських свідоцтв на відкриття. Керівництво науковою роботою спрямовано на досягнення: збалансованості наукової роботи по цілях, задачах, місцю, термінах, ресурсах, формах організації, видах досліджень та інноваційної діяльності; ефективної реалізації основних функцій управління науковою роботою на всіх рівнях планування, організації виконання, регулювання, контролю; взаємодії суб'єктів наукової роботи на відомчому, міжвідомчому та міжнародному рівнях.

Керівна діяльність головної наукової організації має організаційно-правовий характер без адміністративної підпорядкованості наукових організацій, дії яких координуються головною.

Керівництво науковою роботою НДУ і ВНЗ здійснюється стосовно основних завдань діяльності, визначених в Положеннях про ці установи й заклади.

Річне планування наукової роботи здійснюється на основі довгострокових та перспективних планів. Планування регламентується Керівництвом по плануванню наукової роботи в МВС України.

В річних планах наукової роботи НДУ і ВНЗ передбачається резерв загальних трудовитрат на виконання оперативних завдань.

3.2. Організація замовлень на створення

науково – технічної продукції

За дорученням Кабінету Міністрів України державними замовниками державних наукових і науково-технічних програм оборонного та подвійного призначення можуть виступати Міністерство України в справах науки і технологій та інші міністерства.

Інші міністерства та відомства у встановленому порядку можуть виступати у якості замовників на науково-технічну продукцію подвійного призначення, яка розробляється у НДУ і ВНЗ.

Організація замовлень здійснюється через встановлення нормативно-правових та організаційних засад, що регламентують відносини замовників та виконавців.

Об'єктом замовлення є науково-технічна продукція, яка має бути створена в результаті виконання наукової роботи у будь-якій її формі.

Замовлення на створення науково-технічної продукції оформляється завданням та в разі потреби — укладанням договору (контракту) між замовником та виконавцем.

Завдання, способи, організація і форми проведення наукового супроводження визначаються замовником науково-технічної продукції і можуть бути оформлені окремим договором (контрактом).

Організація виконання досліджень та розробок — це комплекс заходів по реалізації планів наукової роботи.

Зазначені заходи включають:

- розробку та затвердження завдань головним виконавцям на виконання конкретних робіт;

- розробку та затвердження робочих програм та часткових завдань співвиконавцям робіт; розробка звітної документації на створену науково-технічну продукцію згідно з встановленими формами;

- прийняття створеної науково-технічної продукції спеціально призначеними комісіями;

- підведення підсумків виконання планів наукової роботи.

Замовники науково-технічної продукції організують розробку завдань на виконання наукових робіт, затверджують їх встановленим порядком та направляють головному виконавцю в місячний термін по затвердженню планів. З отриманням завдання на виконання НДР та ДКР головний виконавець у визначений постановником завдання термін розробляє та представляє на затвердження робочу програму та часткові завдання співвиконавцям.

Відповідальними виконавцями НДР та ДКР призначаються найбільш кваліфіковані наукові співробітники НДУ (ВНЗ). Вони проводять дослідження згідно із затвердженою робочою програмою і відповідають за організацію роботи, якість і своєчасність подання наукових результатів.

Загальні особливості виконання НДР та ДКР регламентуються сукупністю відповідних державних стандартів.

Практичні форми перевірки результатів наукових досліджень та розробок визначаються у завданні на їх виконання.

Комісія, призначена замовником, здійснює прийняття створеної науково технічної продукції. За результатами роботи приймальною комісією складається акт про прийняття роботи, який затверджується постановником завдання та надсилається на адресу виконавців. Дата затвердження акту вважається датою прийняття наукової роботи та її закінчення.

По закінченню НДР та ДКР головний виконавець в місячний термін подає встановленим порядком реєстраційні карти державним статистичним і науково – інформаційним органам підсумкові звіти про виконання перспективного плану наукової роботи складаються органами управління, що відповідають за виконання цих планів.

Начальники ВНЗ (начальники НЦ) при здійсненні наукової роботи організують взаємодію між факультетами і кафедрами (науковими управліннями, відділами і лабораторіями) через науково-організаційні (науково-планові) відділи ВНЗ (НЦ).

Для цього науково–організаційними (науково–плановими) відділами розробляються:

- перспективні та річні плани наукової роботи ВНЗ (НЦ);

- часткові завдання на виконання наукових робіт співвиконавцями;

- робочі програми виконання наукових робіт;

- мережні графіки виконання та забезпечення досліджень.

Організація міжвідомчої взаємодії здійснюється на декількох рівнях.

Зміст організації забезпечення наукової роботи полягає в узгодженій діяльності суб'єктів наукової роботи та органів постачання щодо планування, розподілу, одержання, зберігання та використання усіх видів ресурсів.

 

3.3. Вибір напрямку наукового дослідження

Уміння правильно провести наукове дослідження, яке б відповідало сучасним вимогам – складна справа, що вимагає високої компетенції працівників. Метою наукових досліджень є всебічне, достовірне вивчення об’єкта, процесу або явищ, їх структури, зв’язків і відносин на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також здобуття і впровадження у виробництво корисних для людини результатів.

У межах науково – дослідної роботи здійснюються наукові дослідження.

Наукове дослідження – це цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять, законів теорії, це діяльність людей, яка спрямована не тільки на здобуття знань, а й на їх використання у виробництві і в практичних цілях.

Наукові дослідження здійснюються для отримання наукового результату.

Науковий результат – це нове знання, здобуте в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень і фіксоване на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, доповіді, відкриття, монографії. Науково–прикладний результат – це нове конструктивне чи технологічне рішення, закінчене випробування, яке може бути впроваджене або використане у практичній діяльності.

Проведення будь–якого дослідження починається із вибору наукового напряму, проблеми, теми і визначення наукових питань. Актуальність напрямку, комплекси програм для держави на певний період часу формування в документах Президента України, Уряду України, Національною академією наук, на основі всебічного вивчення стану і перспективи соціально–економічного розвитку держави. Пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки в Україні є:

- охорона навколишнього природного середовища;

- стан і рівень здоров’я нації;

- виробництво, переробка і зображення сільськогосподарської продукції;

- ресурсозбереження і екологія;

- виробництво нових;

- перспективні інформаційні технології, комплексна автоматизація, системи зв’язку;

- наукові проблеми розвитку держави.

Напрям наукового дослідження визначається галуззю науки, специфікою наукових інститутів. Під науковим напрямком розуміють сферу наукових досліджень наукового колективу, яка спрямована на вивчення певних фундаментальних, теоретичних і експериментальних завдань у відповідній галузі науки. Науковий напрям – це наука або комплекс наук у галузі яких ведуть дослідження. Розрізняють технологічні, біологічні, економічні напрямки з подальшою деталізацією. Структурними одиницями наукового напрямку є комплексні проблеми, проблеми, теми і питання. Комплексна проблема включає кілька проблем, об’єднаних однією метою. Під проблемою розуміють складне наукове завдання, яке охоплює значну область дослідження і має перспективне значення. Розв’язання проблем ставить загальне завдання – зробити відкриття; вирішити комплекс завдань, які б забезпечити розвиток народного господарства.

При виборі проблеми наукового дослідження спочатку на основі аналізу протиріч наукового напрямку формується проблема і визначаються в загальних рисах очікувані результати, потім розробляється структура проблеми, виділяються теоретичні питання, визначається їх актуальність і призначаються виконавці. При цьому дуже важливо відрізняти псевдо проблеми від наукових. Найбільша кількість псевдо проблем пов’язана із відсутністю інформації, тому інколи виникають проблеми, які вже вивчені. В окремих випадках, при розробці особливо актуальних проблем, провадять дублювання вивчення, залучаючи декілька груп учених.

Після обґрунтування проблеми, її структури визначаються теми наукового дослідження, кожна з яких повинна бути актуальною, мати наукову новизну, тобто вносити певний вклад у науку, бути економічно ефективною для народного господарства, тому вибір теми має ґрунтуватись на спеціальних техніко – економічних розрахунках.

Тема формується на основі загального ознайомлення з проблемою, в межах якої буде провадитись дослідження. Розробляється вихідний документ – техніко – економічне обґрунтування (ТЕО).

На стадії вибору теми очікуваний економічний ефект може бути визначений орієнтовно.

Тема повинна відповідати профілю наукового колективу. Кожен науковий колектив (ВНЗ, НДІ, відділ, кафедра) має свій профіль, кваліфікацію, компетентність.

Важливою характеристикою теми є її практичне застосування, якщо це неможливо здійснити, то розробка теми є неефективною.

Вибору теми має передувати детальне ознайомлення з вітчизняними і зарубіжними літературними джерелами даної і суміжної спеціальності.

При складанні загальної програми дослідження слід враховувати і те, що в процесі наукових розробок можливі деякі зміни в тематиці; це пов’язано із змінами зовнішніх чи внутрішніх чинників.

За цільовим призначенням виділяють три види наукових досліджень: фундаментальні, прикладні і розробки.

Фундаментальні дослідження спрямовані на відкриття і вивчення нових явищ. Законів природи і суспільства, на створення нових принципів досліджень, їх метою є розширення наукових знань людства, встановлення того, що може бути використане у практичній діяльності людини. Такі дослідження ведуться на межі відомого і невідомого і є досить невизначені.

Прикладні дослідження спрямовані на винахід способів використання законів природи, створення нових і удосконалення існуючих засобів і методів людської діяльності. Мета – встановлення того. Як можна використати наукові знання, отримані фундаментальними дослідженнями на практиці. Прикладні дослідження можуть бути пошуковими, науково – дослідними і дослідно – конструкторськими.

Пошукові дослідження спрямовані на встановлення чинників, що впливають на об’єкт, винайдення шляхів створення нових технологій, пошук різних корисних копалин тощо.

На основі науково–дослідних результатів створюються нові технології, нові прибори.

 

3.4. Методи пошуку і збору наукової інформації

Для проведення наукового дослідження потрібна як первинна, так і вторинна інформація.

Первинна інформація – це вихідні дані, які є результатом конкретних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду.

Вторинна інформація – це результат аналітико–синтетичної переробки первинної інформації.

Етап збору і відбору інформації для проведення наукових досліджень є одним із ключових.

Організація його передбачає:

- визначення кола питань, що будуть вивчатись;

- хронологічні межі пошуку необхідної літератури;

- уточнення можливості використання літератури зарубіжних авторів;

- уточнення джерел інформації (книги, статті, патентна література, стандарти тощо);

- визначення ступеню відбору літератури – всю з даного питаннями, чи тільки окремі матеріали;

- участь в роботі тематичних семінарів і конференцій;

- особисті контакти із спеціалістами з даної проблеми;

- вивчення архівних документів, науково – технічних звітів;

- пошук інформації в Інтернеті.

Вихідну інформацію можна знайти в загальній і спеціальних енциклопедіях, а також у списках літератури, які додаються до тематичних і оглядових робіт, що мають відношення до теми. В цьому випадку пошук інформації ведеться в анти хронологічному порядку – від більш пізніших джерел до більш ранніх. Такий шлях пошуку швидше приводить до поставленої мети.

При пошуку інформації слід дотримуватись певних принципів її формування, а саме:

- актуальність інформації має реально відобразити стан об’єкта дослідження в кожен момент часу;

- достовірність – це доказ того, що названий результат є істотним, правдивим;

- інформація має точно відтворювати об’єктивний стан і розвиток об’єкта;

- інформаційна єдність, тобто подання інформації у такій системі показників, при якій виключалась би ймовірність протиріч у висновках і неузгодженість первинних і одержаних даних;

- релевантність даних, тобто одержання інформації за запитом користувача, включаючи роботу зданими, які не належать до дослідження.

Дотримання цих принципів дозволило б виключити дублювання наукових досліджень. За підрахунками американських спеціалістів, від 10 до 20% науково–дослідних робіт можна було б не проводити, якщо би правильно була підібрана наукова інформація з проблеми, яка вивчається.

Під час збору матеріалів для наукового дослідження слід керуватись такими вимогами:

- матеріали повинні збиратися цілеспрямовано, залежно від мети і завдань наукового дослідження;

- склад і структура цих матеріалів має відповідати структурі дослідження. Отже, у процесі збору інформації її слід групувати за розділами відповідно до плану роботи. Деякі матеріали можуть мати не одиничне, а множинне значення, тобто виявитись необхідними для підготовки різних розділів роботи. У такому випадку згадані матеріали поміщають у перший з названих розділів, а в інших роблять помітки про їх місце розташування;

- процес збору матеріалів складається з двох стадій: спочатку матеріалів накопичується без оцінки його значення, а потім проводиться фільтрація, або відбір істотних, необхідних елементів та виключення зайвих чи дублюючих.

Важливим етапом всякого наукового дослідження є широкий інформаційний пошук за даною темою даною темою, критичне усвідомлення його результатів, уточнення завдань дослідження (а можливо, й самої теми).

 

 

ВИСНОВОК

Стажування з фаху є логічним завершенням усіх видів практики, а також відіграє велику роль при підготовці майбутніх фахівців.

Під час проходження практики я закріпила та поглибила теоретичні знання у галузі менеджменту, педагогіки і організації наукових досліджень, отриманих в Академії.

Під час управлінського стажування я ознайомилась з підприємством хлібопекарської промисловості, його організаційною структурою, функціональними обов’язками співробітників.

Під час педагогічного стажування ознайомилася з загальною характеристикою Академії, його організаційною структурою, завданням та функціями основних структурних підрозділів. Ознайомилася з організацією навчально–виховного процесу. Плануванням навчального процесу. Структурою та змістом робочої навчальної програми дисципліни. Ознайомилася з тематичним планом навчальної дисципліни. Підготовкою навчальних занять: лекції, практичним планом та семінарським занять. Ознайомилася з основними формами методичної роботи в Академії факультету та кафедрі.

Під час науково–практичного стажування набула практичних навичок, знань і умінь з професійної компетенції співробітника науково –дослідницького та науково–організаційного структурного підрозділу. Ознайомилася з виборам напрямку наукового дослідження та методиками пошуку і збору наукової інформації.

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Артюр С.Ф., Лізан І.Я., Несторук Н.А. Основи наукових досліджень. Підручник. – Харків, УІПА, 2006.

2. Крушельницька О.В. Методологія і організація наукових досліджень: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006.

3. Методы исследования и организация экспериментов / Под ред. проф. К.П. Власова. – Х.: Издательства «Гуманитарный Центр» 2002.

4. Пеньков В.І. Навчально – методичний посібник для керівного та наукового складу з організації освітньої діяльності в Академії внутрішніх військ МВС України. Навчально – методичний посібник – Х.: Академія ВВМВС України, 2007.

5. Прокопенко А.І. Наукові основи управління в системі освіти: Монографія. Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харків, 2005.

6. Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Педагогічна технологія. – Харків: Основа, 1995.

7. Свердан М.М., Свердан М.Р. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2006.

8. Стеченко Д.М. Методологія наукових досліджень: Підручник. – 2–ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.

9. Товажнянский Л.Л., Романовский О.Г., Бондаренко В.В., Пономарьов О.С., Черваньова З.О. Основи педагогіки вищої школи: Навчальний посібник. – Харків: НТУ «ХПІ», 2005.

 

 

Додаток А

Академія внутрішніх військ МВС України

Кафедра менеджменту та військового господарства

 

лекція

для проведення заняття з навчальної дисципліни

«Менеджмент організацій»

Тема: 10. Конкурентна політика організації.

Заняття 1. Забезпечення конкурентоспроможності організації.

 

Обговорено на засіданні предметно – методичної комісії

протокол № ____

від _______200 р.

 

 

Харків 2008

ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри № 8 професор В.П. Городнов ____ ___________200 р.

Лекція

для проведення заняття зі студентами

спеціальність “Менеджмент організацій”

Тема: 10. Конкурентна політика організації.

Заняття 1. Забезпечення конкурентоспроможності організації.

Навчальний потік: спеціальність “Менеджмент організацій”, 5 курс

Час: 2 години. Місце: аудиторія кафедри.

Навчальні та виховні цілі:

1. Ознайомити слухачів з поняттям «конкурентоспроможність підприємства» та факторами, що її зумовлюють.

2. Розкрити конкурентні переваги підприємства, їх типи та рівні.

3. Розглянути сутність конкурентоспроможності потенціалу підприємства, його рівні та методи визначення.

Навчальні питання та розподіл часу:

Вступ	10 хв.
1.	Конкурентоспроможність і конкурентний стан організації	30 хв.
2.	Конкурентні переваги підприємства, їх види та чинники	25 хв.
3.	Конкурентоспроможність потенціалу організації та методи її визначення.	20 хв.
Заключна частина	5 хв.

Навчально-методичне забезпечення: дошка, крейда, структурно-логічні схеми.

Навчальна література:

Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 676 с.

Сладкевич В.П. Сучасний менеджмент організацій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. залк. / В.П. Сладкевич, А.Д. Чернявський. – К.: МАУП, 2007. – 488 с.

Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. – К.: Знання, 2006. – 366 с.

Виханский О.С. Стратегическое управление: Ученик. – 2-е узд, перераб. и доп. – М.:Экономистъ, 2004. – 296 с.

 

Розробила: слухач магістратури Шуліка Н.В.

ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри № 8 професор В.П. Городнов ____ ___________200 р.

План лекції

для проведення заняття зі студентами

спеціальність “Менеджмент організацій”

Тема: 10. Конкурентна політика організації.

Заняття 1. Забезпечення конкурентоспроможності організації.

Навчальний потік: спеціальність “Менеджмент організацій”, 5 курс

Час: 2 години. Місце: аудиторія кафедри.

Навчальні та виховні цілі:

1. Ознайомити слухачів з поняттям «конкурентоспроможність підприємства» та факторами, що її зумовлюють.

2.Розкрити конкурентні переваги підприємства, їх типи та рівні.

3. Розглянути сутність конкурентоспроможності потенціалу підприємства, його рівні та методи визначення.

Навчальні питання та розподіл часу:

Вступ	10 хв.
1.	Конкурентоспроможність і конкурентний стан організації	30 хв.
2.	Конкурентні переваги підприємства, їх види та чинники	25 хв.
3.	Конкурентоспроможність потенціалу організації та методи її визначення.	20 хв.
Заключна частина	5 хв.

Навчально-методичне забезпечення: дошка, крейда, структурно-логічні схеми.

Навчальна література:

Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 676 с.

Сладкевич В.П. Сучасний менеджмент організацій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. залк. / В.П. Сладкевич, А.Д. Чернявський. – К.: МАУП, 2007. – 488 с.

Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. – К.: Знання, 2006. – 366 с.

Виханский О.С. Стратегическое управление: Ученик. – 2-е узд, перераб. и доп. – М.:Экономистъ, 2004. – 296 с.

 

 

Розробила: слухач магістратури Шуліка Н.В.

Вступ

В умовах переходу до ринку відносини змагальності, характерні для плано­вої економіки, заміняються відносинами ринкової конкуренції. "Конкурен­ція" у перекладі з латині означає зіткнення в результаті яких-небудь дій. Її визначають як економічне суперництво, змагання в боротьбі за споживача. Предметом конкуренції є товари (послуги), а об'єктом – споживачі і покупці. Поділ "предмета" і "об'єкта" конкуренції вказує на дві сфери впливу в конкурентній боротьбі: товар (предмет) і споживач (об'єкт). Різними є як методи конкурентної боротьби, так і способи оцінки рівня конкуренції. Ставлення конкурентів один до одного характеризує така подвійність: це і постійне суперництво на ринках збуту, і необхідність конкуренції як основи розвитку економіки і демократії суспільства в цілому. Подвійна сутність конкуренції знаходить свій прояв у найважливішій характеристиці – конкурентоспроможності.

1. Конкурентоспроможність і конкурентний стан організації

Конкурентне середовище представлене значною кількістю са­мостійних (незалежних) організацій, які прагнуть зміцнити своє економічне становище, залучаючи покупців.

Конкурентоспроможність підприємства – комплексна відносна характеристика, чітко визначена у часі, яка проявляється у процесі фінансово-господарської діяльності і дозволяє підприємству за рахунок використання своїх унікальних можливостей (сильних сторін) зберігати або покращувати свої позиції, порівняно з конкурентами.

Фактори конкурентоспроможності підприємства:

- макрооточення;

- безпосереднє оточення;

- внутрішнє середовище організації.

1. Макрооточення –сукупність факторів, на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив:

Економічні фактори – це найбільш важливі фактори (аспекти) економічного середовища, що впливають на поведінку організацій: темпи і рівень інфляції, що скорочують купівельну спроможність і попит; система оподаткування, що впливає на перерозподіл доходів; купівельна спроможність; рівень процентних ставок на капітал, що визначає вигідність або невигідність інвестицій тощо. Кожний з цих факторів може бути використаний організацією як нова можливість, або ж при недбалому ставленні до них стати серйозною загрозою для її діяльності.

Політико-правові фактори необхідно вивчати, у першу чергу, дл