Кримінальне право України: поняття, предмет та метод правового регулювання, джерела

Кримінальне право виникло разом з виникненням права в цілому на відповідному етапі розвитку суспільства. Його основним завданням є протидія тим вчинкам людини, які визнаються небезпечними, та є такими, що суперечать загальноприйнятим нормам на певному етапі розвитку суспільства. В сучасній правовій системі України кримінальне право займає місце самостійної галузі права, на рівні з цивільним, адміністративним, трудовим, сімейним, господарчим тощо, та характеризується як таке, що покликано охороняти суспільні відносини, які врегульовані нормами інших галузей права.

Кримінальне право як самостійна галузь права характеризується такими властивостями, як загальнообов’язковість її норм-заборон, формальна визначеність тільки в законодавчих актах, особливий предмет та метод правового регулювання.

Предметом кримінального права є суспільні відносини, які виникають при вчиненні злочину між особою, яка його вчинила, та державою, від імені якої виступають відповідні органи, вповноважені здійснювати розслідування злочину та відправлення правосуддя у кримінальному провадженні.

Метод правового регулювання у кримінальному праві полягає у застосуванні примусу у виді покарання, як найсуворішого та крайнього виду реакції держави на вчинений злочин. Але, слід зазначити, що в деяких випадках кримінальне право своїми нормами заохочує громадян до вчинення суспільно корисних дій (необхідної оборони, затримання особи, яка вчинила злочин, виконання спеціального завдання з розкриття чи попередження злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації, позитивної посткримінальної поведінки, тощо), тому методом кримінального права слід визнавати й заохочення, яке застосовується в обмежених випадках.

Враховуючи особливості кримінального права можна надати наступне його визначення: кримінальне право України – це система юридичних норм, прийнятих Верховною Радою України, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання та інші заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили.

Завданням кримінального права є охорона найважливіших суспільних відносин, а саме: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч. 1 ст. 1 Кримінального кодексу України (в подальшому – КК України)).

Кримінальне право України знаходить свій формальний прояв у законодавстві України про кримінальну відповідальність, яке, у відповідності до ч. 1 ст. 3 КК, становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Кримінальний закон (закон про кримінальну відповідальність) має свої специфічні риси, які відрізняють його від інших нормативно-правових актів. Перш за все, це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом. Це письмовий документ, опублікований у встановленому законодавством України порядку. По-друге, тільки цей закон може встановлювати злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки. Звідси випливає наступне визначення закону про кримінальну відповідальність: це нормативний акт загальнообов’язкового характеру, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, прийнятий Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом, дія якого забезпечується примусовою силою держави, та який містить систему правових норм, що встановлюють загальні підстави кримінальної відповідальності, а також надають вичерпний перелік суспільно небезпечних діянь, які визнаються злочинами, покарань та інших заходів кримінально-правового характеру, які застосовуються до осіб, визнаних винними у їх вчиненні.

На теперішній час законом про кримінальну відповідальність є Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 05 квітня 2001 р. та який набрав чинності з 01 вересня 2001 р. Структурно КК України складається з Загальної та Особливої частини, які пов’язані між собою й утворюють нерозривну єдність. У Загальній частині, яка містить 16 розділів, зосереджено юридичні норми, що відображають принципи і загальні положення кримінального права, визначають його основні інститути (поняття злочину, його види та стадії (Розділ ІІІ), співучасть у злочині (Розділ VI), покарання та його цілі, види покарання та підстави їх застосування (Розділ Х), тощо), які застосовуються до всіх злочинів. В Особливій частині, яка складається з 20 розділів, містяться норми, що вказують певні злочини та покарання за них (наприклад, Розділ І «Злочини проти основ національної безпеки України», Розділ ІІ «Злочини проти життя та здоров’я особи», Розділ VII «Злочини у сфері господарської діяльності»). Крім Загальної та Особливої частини, КК України містить Прикінцеві та перехідні положення та Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.