Конституційні правовідносини

Конституційні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права.

Найбільш характерними ознаками конституційно-правових відносин є такі особливості:

1. Це найбільш суттєві суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення влади народом країни.

2. Це різновид політико-правових відносин, оскільки предметом їх правового регулювання є політика, тобто та сфера життєдіяльності суспільства, пов’язана з державною владою, з боротьбою різних політичних партій, соціальних груп за її здійснення.

3. Їм властиво особливе коло суб’єктів, головною ознакою яких є реалізація державно-владних повноважень в основному шляхом нав’язування своєї волі.

4. Для них характерний особливий спосіб реалізації прав і обов’язків учасників відносин.

5. Особливістю конституційно-правових відносин і те, що вони виникають і реалізуються у сфері власне державної діяльності як такої.

Суб’єктами конституційно-правових відносин є:

1) Український народ як сукупність громадян різних національностей, якому належить вся повнота влади на території держави.

2) Громадяни України, особи без громадянства та іноземці.

3) Українська держава (Україна як держава).

4) Органи державної влади України.

5) Народні депутати та посадові і службові особи.

6) Політичні партії та громадські організації.

7) Територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого самоврядування.

8) Адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією і законами.

9) Державні та інші підприємства, установи та організації, навчальні та інші державні, комунальні та приватні заклади.

Цей перелік не є вичерпним, його можна розширити, диференціювати і т.п.

Система конституційного права.

Система конституційного права – є системою інститутів і норм конституційного права.

Це складна, структурована, динамічна система, з притаманними їй законами, принципами побудови та функціонування. У загальному вигляді її можна уявити як своєрідне утворення, що складається з тре відносно самостійних, але надзвичайно тісно взаємозв’язаних блоків (елементів): принципів конституційного права, його інститутів і норм. Принципи конституційного права – це фундаментальні принципи, в яких втілюється сутність і політико-правове призначення галузі та її основного джерела – Конституції України. Принципи конституційного права поділяються на дві великі групи – загальні та спеціальні.

Загальні принципи втілюють основні ідеї конституції, її призначення і соціальна роль. Ці принципи декларуються безпосередньо в Конституції України. Серед них - державний суверенітет, поділ влади, непорушність прав і свобод людини і громадянина тощо.

Спеціальні принципи наповнюють реальним змістом конкретні конституційно-правові відносини. Вони мають чітко окреслену юридичну природу і знаходять конкретне застосування в безпосередній діяльності держави та її органів.

Інститут права – це сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкови відносин і утворюють однорідну групу. Це повною мірою стосується і конституційно-правового інституту, норми якого відзначаються певною автономією, об’єднуються на основі певних принципів і методів, відзначаються відносною самостійністю правового регулювання.

Таким чином, конституційно-правовий інститут – це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємозв’язаних правових норм. Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють струнку систему, яка є основою Конституції України. Інститути розташовані в певному порядку, належним чином включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає її (Конституції) зміст.