Орфографічні вправи, види, методика проведення. Критерії систематизації

У методиці орфографії відомі різноманітні вправи, які об'єднують у такі типи: орфографічний розбір, списування, диктант, вільне письмо.

1. Орфографічний розбір. Суть цієї вправи (аналітична) полягає: 1) у впізнаванні орфограм у словах (аналіз) і 2) у характеристиці (поясненні) їх правопису.

Орфографічний розбір може бути усним (визначають орфограму, по­яснюють за допомогою правил) і письмовим (підкреслюють орфограму; позначають граматичну форму; записують цифри, які вказують на параг­раф, сторінку підручника з правилом і т.п.); загальним, фронтальним (аналізують усі орфограми в тексті) і вибірковим (знаходять орфограми на виучуване правило). Він є обов'язковою формою роботи над помилками.

Різновидом усного фронтального орфографічного розбору є пошире­ний у школах «усний диктант» - вчитель вимовляє слово (речення), діти підносять картку з позначенням букв, відмінкових закінчень, які треба пи­сати в слові, пояснюють.

2. Списування. За характером розумової діяльності учнів списування - це аналітико-синтетична вправа. Під час списування в більшості випадків записові слів (синтез) передує ряд аналітичних дій - зорове сприймання їх, лексико-граматичне осмислення, орфографічний аналіз, запам'ятовування тощо.

У школах часто практикується творче списування. За характером за­вдань можна виділити такі його види: 1) з граматико-орфографічними і 2) з логіко-стилістичними завданнями. Між цими видами списування немає чіткого розмежування.

Характер завдань у першому виді творчого списування: вставка про­пущених букв або частини слова - з(е)мля, (роз)крив книжку; перетворення форми слова - розкриваючи дужки, замінюючи одну форму іншою; допи­сування слів виучуваною орфограмою…У другому виді творчого списування можливі такі завдання: класифі­кація слів за значенням; поєднання слів за смислом; розподіл слів залежно від властивостей предметів — за кольором, формою, розміром…

У шкільній практиці широко застосовується вибіркове списування. В основі його лежить аналіз (вибір слів у відповідності з граматико-орфографічними, орфографічними ознаками) і синтез (запис слів).

3. Диктант. Це складний вид вправ, який вимагає активізації усіх ви­дів пам'яті (слухової, зорової, моторної), мислення, уваги. Складність цієї вправи в графічному позначенні почутого.

Попереджувальний і пояснювальний диктанти - це навчальні впра­ви, під час їх виконання розвиваємо увагу, вчимо свідомо застосовувати правило. Спільне в них - мотивування орфограм (орфографічний розбір), однак у попереджувальному це здійснюємо до запису слова, а в пояснюва­льному - після запису (напівконтрольний).

Попереджувальнийдиктант включає ряд дій: сприйняття тексту, ви­ділення орфограми, вирішення орфографічної задачі (усно), запис слова, перевірка записаного. Іноді з тексту, який учні ма­ють сприймати на слух, записуються вчителем на дошці деякі слова, особ­ливо важкі з боку правопису, або нові, - це слуховий попереджувальний диктант із зоровим.

Іноді розв'язування орфографічного завдання відбувається в процесі запису — це коментований диктант.

У пояснювальному диктантіхід роботи такий: 1) вчитель диктує, діти записують слова (текст), 2) пояснення правопису слів. Іноді вчитель не дик­тує, а показує предмети - це «диктант-мовчок».Вчитель може під час дик­танту запропонувати учням підкреслювати орфограми, в позначенні яких вони вагаються, щоб далі запитати в учителя, - це диктант «перевіряю се­бе».

Дуже поширений у шкільній практиці вибірковий диктант: з тексту, що вчитель диктує, діти добирають і записують слова з виучуваною орфо­грамою.

4. Вільне письмо. Цим видом роботи передбачається добір прикладів, самостійне конструювання та запис слів, текстів з орфографічною метою.

Тут поєднуються завдання з розвитку мовлення та орфографічні. Види ві­льного письма:

1. Вільне списування. Діти читають текст (у підручнику, на дошці), аналізують правопис слів, закривають підручник (витирають з дошки), пи­шуть текст так, як запам'ятали. Далі можуть бути завдання за текстом.

2. Вільний диктант. Робота виконується за частинами (попередньо вчитель ділить текст на завершені за смислом частини). Читаємо кожну частину, учні переказують її, пояснюють правопис усіх слів або окремих (залежно від мети навчання), далі кожен пише її так, як запам'ятав, і т.д.

3. Творчий диктант. Це збірна назва різноманітних за своїм характе­ром вправ. На відміну від інших видів диктантів, текст створюється і запи­сується самим учнем.

4. Твори-мініатюри. Застосовуються в практиці навчання з орфогра­фічною метою (в текстах вживають виучувані орфограми).

Засвоєння написань вимагає системи вправ. Але щоб дібрані вправи стали системою, треба будувати її з урахуванням критеріїв систематиза­ції. Основні з них: 1) відповідність вправ характеру (природі) виучувано­го матеріалу (враховуємо провідні аналізатори у методиці їх виконання); 2) реалізація у вправах принципу поступового нарощування труднощів.

Критерії систематизації орфографічних вправ. Підібрані вправи на вивчення правила відповідно до характеру (природи) виучуваного мате­ріалутреба розміщувати в порядку поступового нарощування труднощів

(від простого до більш складного), щоб вони стали системою. Для реаліза­ції цього критерію враховуємо ступінь самостійності учня у застосуванні правила. Якщо брати до уваги цю вимогу, можна виділити такі вправи:

- на часткове застосування правила: учень вирішує питання про правопис слова з виучуваною орфограмою в полегшених умовах;

- на самостійне застосування правила - впізнавання орфограми, мотивування правопису, запис слова виконується учнем самостійно.

Найбільшої самостійності вимагають творчі вправи орфографічного спрямування. Це вправи просуненого етапу у вивченні правила - творчий диктант різних типів, твори-мініатюри.